Місце Австралії в регіональній та глобальній політиці

«Протягом перших років заселення європейцями наша географія здавалася тягарем. Сьогодні, я думаю, ми усвідомлюємо, що вона виявилася великим благословенням». Ці слова були сказані прем’єр-міністром Австралії Скоттом Моррісоном у червні 2019 р. у Сіднеї, напередодні саміту G20. Географічне положення Австралії разом з її непростою історією обумовили особливу роль, котру сьогодні посідає ця країна на світовій політичній шахівниці. Про основні напрями зовнішньої політики Австралії, виклики, котрі стоять перед нею, та перспективи щодо її регіонального лідерства читайте в нашому новому матеріалі.

За формою правління Австралія – конституційна монархія, у якій главою держави де-юре є британська королева. Навіть сам титул Єлизавети ІІ в країні звучить як Королева Австралії, а не Сполученого Королівства. Відносини колишнього домініону Великої Британії зі своєю метрополією є унікальними. З одного боку, Австралія проводить власну внутрішню та зовнішню політику, є активним членом G-20, посідає 14 місце у світі за рівнем номінального ВВП, тобто абсолютно не залежить від Лондона. З іншого боку, Австралія – найбільший і найвіддаленіший член Британської Співдружності, чиє населення не підтримує скасування монархії.

Коли в 1999 р. відбувся останній в історії Австралії референдум щодо перегляду форми правління, 55% її громадян висловилися проти відмови від монархії, віддавши шану традиціям. Сьогодні ж британська королева має право призначати в Австралії генерал-губернатора як свого представника, котрий, однак, здійснює лише номінальні функції: підписує прийняті парламентом закони, затверджує кандидатури міністрів і суддів, призначає за поданням уряду послів тощо . Насправді ж внутрішня політика здійснюється прем’єр-міністром – головою федерального уряду, яким стає лідер партії, що займає найбільшу кількість місць у парламенті.

Прем'єр-міністри Австралії Скотт Моррісон та Сполученого Королівства Борис Джонсон, Червень 2021. Henry Nicholls/Reuters

Той факт, що Австралія – мирна держава з без’ядерним статусом, не заважає їй відігравати провідну роль у загальносвітових процесах. Ключовими пріоритетами зовнішньої політики Канберри є забезпечення миру та стабільності в Океанії, що вважається запорукою безпеки самої Австралії, підтримка вільної торгівлі на світовому ринку, протидія глобальному тероризму й конфліктам. Так, країна брала участь у миротворчих операціях у Тонго, Ірані, Іраку, Сомалі, Руанді, Косово.

Однією з найважливіших ініціатив з безпекової політики, до яких залучена Австралія, є так званий Чотиристоронній діалог з безпеки (The Quad). Це – стратегічний діалог між Японією, Австралією, США та Індією, ініційований у 2007 р. японський прем’єром Сіндзо Абе, що ставить на меті обговорення й вирішення проблем, які становлять спільну загрозу для чотирьох країн. З 2017 р. ініціатива спрямована на створення вільного та інклюзивного простору в Індо-Тихоокеанському регіоні (ІТР), що насамперед передбачає протидію «китайській загрозі», боротьбу з природніми лихами та співпрацю у сферах досягнення свободи торгівлі, верховенства права й свободи мореплавства. Так, в листопаді минулого року члени партнерства провели в Аравійському морі військові навчання Malabar, спрямовані на координацію морських і повітряних сил чотирьох держав у випадку воєнних дій в Індійському океані.

Австралія брала активну участь у багатьох антитерористичних операціях НАТО, включно з інтервенцією коаліції під час воєнного конфлікту в Афганістані, територію якого австралійські військові полишили на початку червня 2021 р. За останні кілька місяців країна стала одним із акторів, котрі роблять найбільший внесок в ініціативу COVAX. До середини 2022 р. уряд Скота Моррісона, лідера Ліберальної партії Австралії, планує надати 15 млн доз вакцини Східному Тимору та країнам Океанії. Іншими країнами АТР, котрим Австралія допомагає боротися з COVID-19 та його наслідками, надсилаючи медикаменти й необхідне обладнання, стали Індонезія, Папуа – Нова Гвінея, Фіджі.

Між США та КНР

Найбільшим торговельним партнером Австралії протягом багатьох років була й залишається КНР, у той час як місце її ключового стратегічного партнера займають Сполучені Штати. Із часів ліберального уряду Джона Говарда на початку 2000-х австралійське керівництво дотримувалося позиції, що йому не варто обирати між США та КНР, «своєю географією та історією», а натомість необхідно розвивати дружні відносини з обома державами. Однак сьогоднішні реалії, у яких проявляється дедалі більше прагнення КНР впливати на внутрішню політику Австралії, демонструють, що її керівництву необхідно змінювати цей підхід.

США стали головним стратегічним партнером Австралії в 1951 р., коли дві держави разом із Новою Зеландією уклали Тихоокеанський пакт безпеки, або ж АНЗЮС. Формально союз проіснував до 1977 р. (у 1955-1977 рр. – у рамках договору СЕАТО). Однак і через 40 років після розпаду блоку співробітництво між США та Австралією у військовій сфері залишається інтенсивним. Австралія брала участь в усіх основних воєнних операціях, ініційованих Сполученими Штатами, як-от війна у В’єтнамі, Кореї, Іраку та Афганістані, стала однією із перших країн, що отримали статус Основного союзника США поза НАТО, що гарантує їй військову допомогу у випадку нападу третьої держави.

Дізнавайтеся більше: Торговельна війна між США та Китаєм: які країни отримують вигоду?

Крім цього, Австралія співпрацює зі США у сфері зовнішньої розвідки та є членом розвідувального альянсу Five Eyes, до якого також входять Велика Британія, Канаду та Нова Зеландія. Вважається, що це найуспішніша світова розвідувальна організація. У рамках альянсу Австралія займається збором інформації в Південній і Східній Азії та Океанії, у тому числі щодо порушення прав людини Комуністичною партією Китаю.

У «Білій книзі» 2016 року – стратегії національної оборони Австралії – зазначалося, що Канберра буде «розширювати та поглиблювати союз зі Сполученими Штатами, визнаючи їхню визначальну роль з підтримки безпеки в нашому регіоні». Сьогодні близько 60% усіх витрат Австралії на оборону припадають на закупівлю зброї та обладнання із США. Канберра та Вашингтон проводять спільні військові навчання, найбільш масштабними з яких є Talisman Saber, що проводяться кожні 2 роки поблизу північного та центрального узбережжя країни-материка.

Австралійські військові під час навчань Talisman Saber, Липень 2017. Jason Reed/Reuters

Таке інтенсивне співробітництво між Австралією та США обумовлюється не лише спільними ліберальними цінностями, що поділяють дві демократії. Для Австралії союзництво із США, державою, котра щороку асигнує понад 700 млрд доларів свого бюджету на оборону, є гарантією стабільності та безпеки в південно-східній частині ІТР. Окрім КНР, яка дедалі більше посилює свій вплив на країни Океанії, потенційним джерелом загрози, з точки зору Канберри, можуть бути азійські держави, у яких діють терористичні групи. Зокрема, небезпідставним є побоювання щодо бойовиків Ісламської Держави, котрі 3 роки тому організовували теракти в Індонезії й можуть радикалізуватися та підтримувати ісламістські настрої в регіоні. Занепокоєння викликає і ядерна загроза з боку КНДР.

Окремий парадокс полягає в тому, що Австралія поділяє американський погляд на КНР як на джерело загрози як у безпековій, так й у сфері міжнародної торгівлі (до головних претензій тут можна віднести нечесну конкуренцію, порушення інтелектуального права, штучну девальвацію юаня), однак у той же час продовжує активно імпортувати китайські товари. Та ж «Біла книга» визначає Східнокитайське та Південнокитайське моря як території, де може відбутися конфлікт між США та КНР. Австралійсько-китайські економічні зв’язки залишаються тісними: у 2015 р. між країнами вступила в силу Угоду про вільну торгівлю, а близько 40% австралійського експорту припадає на КНР. Економічне зростання Китаю збільшило його попит на австралійську залізну руду, вугілля та мінеральні ресурси. Сьогодні Австралія залежна від торгівлі з Китаєм й зазнає збитків у випадку погіршення з ним відносин. Наприклад, коли Пекін застосовує санкції проти австралійського експорту.

Читайте також: США vs КНР: хто переможе в Південнокитайському морі?

Особливе занепокоєння в австралійського уряду викликає той факт, що КНР намагається вплинути на громадськість Австралії через неофіційні канали: фінансує дослідницькі інститути, котрі дотримуються пропекінських поглядів, підтримує китайськомовні локальні ЗМІ та громадські організації, засновані мігрантами з КНР, які поширюють в країні «китайський» наратив, фінансує австралійські політичні партії, наприклад Лейбористську партію, та здійснює інші спроби змінити громадську думку в Австралії щодо Китаю. Подібні дії сприймаються Канберрою за незаконні маніпуляції.

Більше того, за останні 2 роки Австралія пережила кілька кібератак: у лютому 2019 р. від них постраждав парламент країни та основні партії, а в березні цього року атак зазнав парламент штату Західна Австралія. На думку австралійського уряду, за нападами стоїть саме КНР. Після того як у 2018 р. уряд Австралії заборонив китайській компанії Huawei розбудовувати мережу 5G на своїй території та просунув нові закони, що обмежують іноземне втручання у внутрішню політику країни, відносини між КНР та Австралією стали напруженими. Минулого року уряд Китаю заборонив імпорт австралійської пшениці, ячменю та багатьох інших товарів. Зі свого боку, Австралія засуджувала КНР за бездіяльність на початку пандемії коронавірусу, гакерські атаки на Microsoft й розірвала угоди, укладені в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях». 

Детальніше про проблему: Чи така страшна компанія Huawei, як її малюють?

Загострення австралійсько-китайських відносин є очевидним наслідком політики Сі Цзіньпіна щодо Австралії та, що більш важливо, відображенням американської позиції щодо КПК. Вочевидь, у ситуації поглиблення глобальної конфронтації між США та КНР, де союзники Вашингтона стають полем бою між двома наддержавами, Австралії не залишається нічого іншого, як відійти від політики балансування й підтримати американців. Як наслідок, Канберра буде дедалі більше дистанціюватися від Пекіна й переорієнтовувати свою економіку на ринки інших регіональних держав, зокрема країн АСЕАН.

Регіональна політика

Якщо глобальний вектор діяльності Канберри зосереджений на вибудовуванні нової конфігурації відносин із Китаєм з огляду на позицію США – процес, результат якого наразі важко передбачити, – то взаємодія із найближчими сусідами залишається для Австралії традиційним і стабільним напрямком зовнішньої політики. Найбільш тісні відносини держава-материк зберігає з країнами так званої Австралазії – географічного регіону, котрий включає Австралію, Нову Зеландію, Нову Гвінею та прилеглі до них тихоокеанські острови.

Нова Зеландія та Австралія мають багато спільного: обидві країни є колишніми британськими домініонами, конституційними монархіями, а їхні демократії засновані на вестмінстерській парламентській системі. Усі тарифи та квоти в двосторонній торгівлі були зняті ще в 1990-х рр., австралійці та новозеландці можуть вільно подорожувати, займатися бізнесом та працювати в Новій Зеландії та Австралії відповідно. Іншими важливими економічними партнерами Канберри є Південна Корея, Японія, Велика Британія та Тайвань.

Крім того, досить інтенсивним є партнерство Австралії з АСЕАН. Країна є членом Регіонального форуму АСЕАН, у рамках якого держави регіону співпрацюють у сферах боротьби з тероризмом, забезпечення свободи мореплавства, нерозповсюдження зброї та протидії транскордонній злочинності. Протягом 2009-2021 рр. реалізовувалася Програма з розвитку співробітництва Австралія-АСЕАН, що ставила на меті розширення торгівлі між країнами, успішну кооперацію у сферах науки, політики та навколишнього середовища.

Вас може зацікавити: Незалежності – так! Як корінне населення Океанії виборює власну самостійність

Однак варто зазначити, що відносини Австралії з деякими членами АСЕАН ще зовсім донедавна були прохолодними. Так, за сприяння ООН Австралія відігравала провідну роль у здобутті незалежності від Індонезії Східним Тимором у 1999 р., куди вона надіслала миротворчий контингент. Унаслідок цих подій відносини Джакарти та Канберри набули досить напруженого характеру. Через 20 років після цих подій, хоча Індонезія і є важливим економічним партнером Австралії, історичні непорозуміння продовжують негативно впливати на стан взаємодії двох країн.

Зокрема, непорозуміння між сусідами мало місце у грудні 2017 р., коли Австралія слідом за своїм союзником США визнали Єрусалим неподільною столицею Ізраїлю, перенісши тоді свої посольства з Тель-Авіва. Це рішення викликало незадоволення в мусульманських країнах, у тому числі в Індонезії. З іншого боку, індонезійці все ще пам’ятають про 2013 р., коли австралійські спецслужби прослуховували їхнього президента.

Політика щодо острівних держав Тихого океану

Для Канберри країни південно-західної Океанії – це так зване «близьке зарубіжжя», яке становить природню сферу австралійського впливу. Водночас це досить нестабільний регіон, жителі котрого постійно потерпають від стихійних лих, нестачі продовольства, проблем з інфраструктурою, рідше – від збройних конфліктів. Бажання Австралії підтримувати стабільність в Океанії відображається в її значних інвестиціях в острівні тихоокеанські країни. Більше того, Австралія, ініціювала дві миротворчі операції в регіоні: у 1999 р. у Східному Тиморі та у 2003 р. на Соломонових островах.

Візит Скотта Моррісона на Фіджі. Січень 2019. EPA

Стратегія Австралії в Океанії, так звана Pacific Step-Up Policy, котра є одним із зовнішньополітичних пріоритетів країни, передбачає постійне поглиблення партнерства з тихоокеанськими країнами. Під час свого візиту до Вануату та Фіджі у січні 2019 р. прем’єр-міністр Моррісон оголосив про те, що Канберра збільшуватиме свої інвестиції в Океанію. Сюди варто віднести й реконструкцію морської бази Папуа – Нової Гвінеї на острові Манус, і відбудову табору для тренування миротворців та для біженців на Фіджі, і створення в серпні 2019 р. Австралійського фонду фінансування інфраструктури в Тихому океані (AIFFP).

Читайте також: Рай для наркоторговців: як Океанія страждає від «білого золота»

Політика Канберри в Океанії є насамперед прагматичною: надаючи допомогу тихоокеанським країнам і встановлюючи таким чином добросусідські стосунки з ними, вона піднімає серед них свій рівень авторитету й отримує нові шляхи для розвитку свого економічного потенціалу.

Висновки

На початку століття Австралія не була могутнім гравцем на міжнародній політичній арені, однак, як бачимо, в останні роки вона дедалі більше заявляє про себе як про важливого актора в питанні підтримки глобальної безпеки. Географічне положення країни та історичні союзницькі зв’язки позитивно впливають на її здатність поширювати свій вплив.

Австралія як колишня колонія Британської імперії має тісні культурні зв’язки із західною цивілізацією, через що її політична система та м’яка сила є привабливими для сусідніх країн. З іншого боку, той факт, що Австралія знаходиться в одному регіоні з державами Океанії, сприяє її торговельно-економічному співробітництву з ними та обумовлює її прагнення відігравати провідну роль у підтримці стабільності й миру на островах.

На глобальному рівні Канберра наразі опинилася посеред поля протистояння між колективним Заходом (насамперед США) та КНР, що спонукає її згорнути свою тривалу політику балансування між цими полюсами сили та більш відкрито стати на бік свого американського союзника. Цьому сприяє і конфронтаційна політика самого Пекіна по відношенню до Австралії, тож найближчими роками вона намагатиметься переорієнтувати свою поки залежну від Китаю політику на інші ринки, зокрема на АСЕАН.

Авторка – Олеся Мацькович, експертка зі Східної Азії Аналітичного центру ADASTRA