Рай для наркоторговців: як Океанія страждає від «білого золота»

За даними, зазначеними в цьогорічному звіті Управління ООН із наркотиків та злочинності, останніми роками показники вживання, виготовлення та розповсюдження наркотичних речовин в усьому світі сягнули рекордних величин. Зокрема, у 2017 році було встановлено історичний максимум із незаконного виробництва кокаїну в глобальному масштабі. Попри запеклу боротьбу з наркотрафіком, регіон Південної Америки залишається серед світових лідерів у цьому бізнесі. Окрім традиційного «кокаїнового маршруту», що веде з Колумбії, Перу та Болівії на північ до США, з 2014 року все популярнішою стає вісь Латинська Америка-Австралія.

Держави Океанії знаходяться прямо посередині цього шляху, тому відіграють роль своєрідного «хабу» для наркоторговців. Таке амплуа не є новим для регіону, проте спричиняє все більше проблем із кожним роком. Тонни кокаїну в підводних сховищах, сотні мільйонів доларів грошового обігу та жахливі наслідки для місцевих громадян — про це розповідаємо далі.

Близько 18 мільйонів осіб по всій планеті за попередній рік (за оцінкою звіту 2017 року) вживали кокаїн, з яких 420 000 – жителі Австралії та Нової Зеландії, що складає – 2.2% від усього населення цих держав. Для порівняння аналогічна пропорція для регіону Північної Америки становить 2.1%, а Західної та Центральної Європи – 1.3%. Запит на токсичні речовини в цих державах активно зростає, а через складність їхнього транспортування із «Золотого трикутника» в Південно-Східній Азії та з Південної Америки ціни на наркотики тут найвищі у світі. Згідно з дослідженням «Індексу гріха» від Bloomberg, що демонструє рівень доступності наркотиків у різних країнах, в Австралії за «кошик» наркотиків (за 1 грам окремо опіоїдів, кокаїну, амфетаміну та марихуани) віддають $1263, а в Новій Зеландії – $1075. Для порівняння, у США цей показник склав $846, Україні – $376, Франції – $147, Нідерландах – $93.

Оскільки попит на наркотики в найбільших державах Австралазії стрімко підвищується, останнє п’ятиріччя ми могли спостерігати за справжнім «розквітом» одного з некласичних маршрутів для нелегальної світової наркоторгівлі. Між Сантьяґо-де-Чілі та Канберрою, розташованих на відстані близько 12 000 кілометрів, немає прямого авіасполучення, проте є величезна за площею акваторія Тихого океану. Такі океанічні держави, як Королівство Тонга, Республіки Вануату та Фіджі умовно ділять цей шлях навпіл, через що потрапляють під пильну увагу контрабандистів та руйнівний вплив їхньої діяльності. Меншою мірою, проте теж страждають від цього Папуа – Нова Гвінея та французькі заморські володіння Нова Каледонія та Французька Полінезія.

Масштаби проблеми

Не стане несподіванкою той факт, що більшість операцій (близько 70%) з перехоплення партій кокаїну відбуваються безпосередньо в морі або поблизу нього. Вони охоплюють як рейди в міжнародних/територіальних водах, у морських портах і на пляжах, так і арешти конкретних суден і вантажних контейнерів. Кількість кілограмів конфіскованих уже в ХХІ столітті наркотиків збільшується з року в рік. У 2016-ому Океанія сягнула історично рекордних позначок: кількість кокаїну, вилученого тут, збільшилася на разючі 75% з 2015 по 2016 рік. Найбільш важливими державами-експортерами кокаїну стали США, Чилі, Бразилія, Аргентина та Канада.

У 2004 році австралійська федеральна поліція перехопила на території Вануату 120-кілограмовий вантаж кокаїну, який тоді назвали найбільшим в історії будь-якої держави регіону. Пройде всього лише 10 років, а ситуація зміниться кардинально – у гірший бік. Після 2014 року у водах Тихого океану АФП вилучила 7,5 тонн кокаїну, що переправлялися до Австралії на невеликих суднах, наприклад, яхтах. Шість масштабних захоплень було здійснено в період 2016-2019 років у Французькій Полінезії, а у 2017 році були затримані два судна в прибережних водах Нової Каледонії та поблизу східного узбережжя Австралії. Ціна кожного з двох вантажів перевищувала $200.

Дізнайвайтеся більше про Океанію: Незалежності – так! Як корінне населення Океанії виборює власну самостійність

Острови стали не лише ідеальною тихою гаванню для торговців кокаїном, але й місцем розташування потужних хімічних лабораторій, де речовини синтезують локально. Наприклад, у 2004 році спільні поліцейські сили Австралії, Нової Зеландії та Фіджі викрили одну з таких «фабрик» на околицях міста Суви, столиці останньої. Вона була найбільшою в історії Південної півкулі, що виробляла по 500 кілограмів метамфетаміну щотижня.

Засновник аналітичної безпекової організації Strategika, чия діяльність фокусується на дослідженні Азійсько-Тихоокеанського регіону, а за сумісництвом колишній радник президента Східного Тимору Хосе Суса-Сантос занепокоєно зазначав: «За останнє десятиріччя ми переконалися, що Тихий океан став маршрутом торгівлі наркотиками, що експлуатується транснаціональними злочинними синдикатами для доступу на ринки Австралії та Нової Зеландії. […] Ці синдикати добре розуміють, як проникати в усі наші внутрішньодержавні системи. Таке вже відбувалося в Південно-Східній Азії, нічого нового». Експерт вважає, що Океанія поступово перетворюється на semi-narco region. Ця тенденція навряд матиме будь-який інший наслідок, окрім посилення впливу злочинних наркокартелів на правоохоронні органи в тихоокеанських державах.

Фіджійська наркокатастрофа

Найбільш яскравим прикладом руйнівного впливу «розквіту» кокаїнового маршруту з двох американських континентів до Австралії є ситуація в Республіці Фіджі, що вже давно перетнула умовну межу «катастрофа». Єн Колінгвуд, житель Фіджі, який страждає від наркотичної залежності з підліткових років, розповідав у своєму інтерв’ю для The Guardian: «У 1980-90 роках я знав людей, які курили трохи марихуани, проте це було незвичною справою та не схвалювалося суспільством. Із 2005 року все більше й більше метамфетамінів потрапляє в країну».

Історично в регіоні найбільш розповсюдженим видом наркотиків були опіоїди (зокрема героїн), проте з 2010 року його місце поступово посідає саме метамфетамін. У період із травня 2017 до квітня 2018 у психіатричній клініці Saint Giles в столиці республіки місті Сува 20% відсотків пацієнтів потрапили на лікування саме через зловживання цим видом наркотику.

Читайте також: Гуманітарна катастрофа в Тихому океані: як Австралія перетворила Науру (і не тільки) на «острів проклятих»

Фіджійське суспільство рівною мірою страждає як від явища індивідуальної наркозалежності, так і від комерційної наркоторгівлі, що є прямо взаємопов’язаними. Торгівля наркотиками є найлегшим та насправді ледь не єдиним способом заробити на життя в республіці, економіка якої хоча й знаходиться в кращому стані в порівнянні з іншими країнами Океанії, проте все ж базується переважно на сільському господарстві. Човни більше не виходять у море, щоб займатися виловом риби; фіджійці набагато більш зацікавлені в пошуку «партій» кокаїну, бо їхній продаж – це гарантований та швидкий заробіток. Наркотиків біля берегів Фіджі стало настільки багато, що фіксуються випадки вживання кокаїну в побуті для достатньо нестандартних процесів. Через неосвіченість люди часто вважають, що білий порошок є зубним або пральним, або навіть цукровою пудрою.

Вплив наркобізнесу на повсякденне життя мешканців тільки зростає, так само, як збільшується кількість актів насилля, пов’язаних зі зловживанням та продажем. Якщо у 2017 році за «наркозлочини» було здійснено 685 арештів, то у 2018 році ця кількість сягнула 1065. Окрім цього, було зафіксовано 11 випадків продажу наркотиків школярами в Суві. Найбільш популярним видом речовин серед учнів фіджійських шкіл є синтетична флакка, дія якої на психіку подібна до впливу метамфетаміну. Оскільки влиття в злочинну систему в багатьох випадках відбувається ще в підлітковому віці, якщо не в дитинстві, не є несподіванкою вплив цієї системи на ментальність фіджійців.

Вищезгаданий Єн Колінгвуд зазначає: «Уклад думок залишається дуже кримінальним, із ним мають справу лише кримінальними підходами, ніхто поки що не розуміє, що це питання, яке стосується психічного здоров’я». Офіційні владні структури визнають, що вони «на два кроки позаду» наркокартелів у сфері громадського управління, що також становить велику проблему. Станом на 2019 рік, на території Фіджі немає жодного реабілітаційного центру, спеціалізованих клінік та лікарів, навіть анонімних зустрічей для наркозалежних.

Співробітництво заради стабільності

Ситуація, спричинена наркобізнесом у низці країн Океанії, уже вийшла з-під контролю й не може бути вирішена за рахунок внутрішньодержавних ресурсів. Як показав досвід, ослаблені уряди не можуть чинити гідний опір організованій злочинності самотужки, тому звертаються за допомогою до більш могутніх партнерів – Австралії та Нової Зеландії. Вони вже достатньо довго перебувають у ролі «охоронців» у регіоні Тихого океану, розробляючи для менших держав оборонні програми, забезпечуючи їх патрульними суднами, влаштовуючи спільні навчання для поліцейських тощо. Ще на початку 2000-их була створена Тихоокеанська мережа боротьби з транснаціональною злочинністю (Pacific Transnational Crime Network), що налічує 28 підрозділів у 20 острівних країнах, з координаційним центром у місті Апіа, столиці Самоа.

Останніми роками активність Канберри та Веллінгтона в боротьбі зі злочинністю лише зростає. Під егідою Австралійського Союзу у 2019 році були створені Австралійський коледж із тихоокеанської безпеки (Australia Pacific Security College) та Тихоокеанський центр обробки розвідувальних даних (Pacific Fusion Centre). Метою цих структур є посилення спроможності малих держав у сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків шляхом активізації обміну інформацією та координації регіональних гравців. Була також сформована цільова робоча група (TSOC Pacific Taskforce), членами якої є очільники поліцій Австралії, Нової Зеландії, Тонги та Фіджі.

У вересні цього року фіджійський прем’єр-міністр Франк Баїнімарама та його австралійський колега Скотт Моррісон уклали Угоду про співробітництво «Вувале» (Vuvale Partnership Agreement), що стосується саме сфери безпеки. У перекладі з однієї з місцевих мов слово vuvale означає «родина». Що стосується Нової Зеландії, то уряд держави заявив про свої наміри за наступні три роки інвестувати 9 млн новозеландських доларів (приблизно 5,8 млн доларів США) у підтримку поліцейської та митної служб Тонги, Фіджі та Самоа.

Цікаво знати: Нелегальний обіг зброї у світі: тенденції та шляхи подолання

Попри всі факти допомоги та співпраці, наведені вище, у свідомості місцевих існує думка про те, що Австралія та Нова Зеландія докладають менше зусиль для розв’язання проблеми з організованою злочинною наркоторгівлею, ніж могли б. Вважається, що дві держави діють лише виходячи з власного інтересу, а саме захисту кордонів, який витісняє питання занепаду та страждань менш розвинених острівних держав на другий план.

Як офіційна Канберра, так і Веллінгтон ведуть свою політику з позиції «старших братів», не розглядаючи сусідні океанічні країни як рівних партнерів, що викликає певну напруженість у їхніх двосторонніх відносинах із цими державами Тихого океану. Незважаючи на це, навряд чи в них зараз є можливість гордо відмовитися від такої співпраці – навіть у форматі, який не влаштовує їхні уряди на сто відсотків, регіональна кооперація дає надії на зменшення згубного впливу наркобізнесу на всі сфери життя місцевого населення.

Авторка – Майя Скрипник, експертка з Океанії Аналітичного центру ADASTRA