Чи така страшна компанія Huawei, як її малюють?

Huawei – одна з найбільших китайських телекомунікаційних компаній, що виробляє побутову електроніку, телекомунікаційне обладнання та смартфони. Проте від інших технологічних корпорацій вона відрізняється своєю політичною роллю у глобальному протистоянні США та КНР. Як китайська компанія стала фронтом боротьби двох супердержав, чому інші країни обмежують співпрацю з нею та наскільки виправданими є численні звинувачення проти Huawei? Відповіді шукайте в цій статті.

Huawei Technologies є приватною компанією, що спеціалізується на чотирьох сферах: інформаційних технологіях, телекомунікаційних мережах, розумних пристроях (smart devices) та хмарних послугах. Компанію в 1987 році заснував Рень Чженфей – колишній офіцер Китайської народно-визвольної армії (PLA). Спочатку вона займалася виробництвом телефонних комутаторів, а в 1990-х почала будувати телекомунікаційні мережі як у Китаї, так і за кордоном. Наразі, як зазначає сама компанія, з регіонального гравця вона перетворилася на «провідного світового постачальника інфраструктури інформаційних та комунікаційних технологій (ІКТ) і розумних пристроїв». Huawei працює в більш ніж 170 країнах і регіонах, обслуговуючи понад три мільярди людей по всьому світу.

Виглядає доволі солідно, чи не так? Однак починаючи з 2003 року, компанія зіштовхується з численними проблемами та зазнає постійних звинувачень.

Що не так із Huawei?

Сьогодні компанія Huawei займає ледь не центральне місце в торговельній війні між США та Китаєм. Сполучені Штати впевнені, що Huawei має дуже тісні зв’язки з китайським урядом і тим самим ставить під загрозу їх безпеку. Американці вважають, що Huawei та інші експортоорієнтовані китайські компанії не мають іншого вибору, крім як дотримуватися диктату держави, а Комуністична партія повинна або нападати, або будь-яким іншим чином завдавати шкоди іноземним супротивникам. Huawei натомість прагне показати себе приватною компанією, що не дає уряду нічого, крім податків.

Америка не самотня у своїх поглядах. Низка держав погоджуються зі Сполученими Штатами та сумніваються, що будь-який великий китайський бізнес може бути незалежним від Пекіна. Ними керує страх опинитися в залежності від КНР. Проте звинувачення, які висувають Huawei, не завжди можна назвати справедливими. Деякі з них взагалі абсурдні, як у випадку з технологією 5G, про яку мова піде далі у статті.

Судові позови, шпигунство та інші скандали

Історія судових поривань проти Huawei розпочалася ще в далекому 2003 році, коли її звинуватили в крадіжці інтелектуальної власності компанії Cisco. Суть обвинувачення полягала в тому, що китайська компанія скопіювала вихідні коди, документацію та інші матеріали Cisco, захищені авторським правом. Того ж року американський суд визнав Cisco постраждалою стороною.

Ще один позов, з яким зіштовхнулася Huawei, прийшов від американського оператора стільникового зв’язку T-Mobile US у 2014 році. У позові T-Mobile заявив, що працівники Huawei отримали незаконний доступ до лабораторії T-Mobile у місті Белв’ю (США), викрали частини робота для тестування смартфонів під назвою Tappy та скопіювали операційне програмне забезпечення й деталі дизайну. Це порушує договори про конфіденційність, підписані між цими двома компаніями. Також у лютому 2020 року Міністерство юстиції США звинуватило Huawei в рекеті та змові з метою викрадення комерційних таємниць шести американських фірм.

Цікаво знати: США і Китай: як коронавірус впливає на боротьбу за світове лідерство?

Окрім крадіжок інтелектуальної власності, до китайської компанії виникають питання з приводу шпигунства. Так, наприклад, у січні 2005 року Huawei та колишній англійський гігант у галузі телекомунікацій Marconi уклали угоду про зворотну купівлю. Тоді Консервативна партія висловила своє занепокоєння з приводу такої співпраці, а обладнання Huawei визнали потенційною загрозою. У відповідь компанія відкрила Центр оцінювання кібербезпеки в Сполученому Королівстві. Його метою стало забезпечення державних стандартів, а також усунення занепокоєнь щодо того, що обладнання Huawei містить шкідливе програмне забезпечення. Подібні випадки траплялися неодноразово. У 2012 році звинувачення у шпигунстві також висунув Комітет Конгресу США й дійшов до висновку, що і Huawei, і корпорація ZTE (китайська компанія, яка займається виробництвом телекомунікаційного обладнання й мобільних телефонів) можуть загрожувати безпеці Сполучених Штатів.

Ситуацію, що склалася з компанією як постачальником технології 5G можна охарактеризувати висловом «і смішно, і грішно». 5G – це п'яте покоління мобільного зв'язку, тобто технологія нового покоління (літера «G» означає «Generation»), яка надає користувачам можливість отримати бездротовий та швидкий доступ до інтернету. На сьогодні Huawei вже уклала понад 50 контрактів на впровадження 5G і встановила понад 150 000 базових станцій. Комерційні мережі 5G все активніше використовуються по всьому світу, і дві третини з них були створені Huawei. Звісно, це занепокоїло ті країни, які вважають, що до даних компанії вільний доступ має Комуністична партія КНР. Тому з 29 січня 2020 року відповідно до директив ЄС, країни-члени можуть або обмежувати, або не допускати ризикованих постачальників технологій 5G до «чутливих» частин своїх телекомунікаційних мереж.

Однак, як виявилося, люди більше бояться не кібератак чи витоку інформації, а поширення коронавірусу. У Сполученому Королівстві та Нідерландах навесні 2020 року через теорію змови про зв'язок нової технології з пандемією COVID-19 підпалили декілька веж 5G. Тим часом у Росії продають креми та флешки від шкідливого впливу цієї технології.

Війна США з Huawei

Існує довгий перелік дій Huawei, які США класифікують як неправомірні: тут є і численні приклади шпіонажу, і загрози безпеці, і втручання китайського уряду, а також крадіжки інтелектуальної власності. Тиск на компанію посилився з 2017 року, тобто з початком торговельної війни. У грудні 2018 року у Ванкувері заарештували головну фінансову директорку та дочку засновника компанії Huawei Technologies Мен Ванчжоу. «Принцесу Huawei» затримали від імені Сполучених Штатів, де її підозрюють у порушенні торговельних санкцій проти Ірану. Рішення про екстрадицію Ванчжоу канадська влада досі не прийняла.

Оборонний бюджет США на 2019 рік (NDAA) містить положення, що забороняє користуватися обладнанням Huawei та ZTE Федеральному уряду, посилаючись на проблеми безпеки. У березні 2019 року Huawei подав позов проти цього закону, стверджуючи, що він є неконституційним.

Читайте також: Боротьба за Huawei між Китаєм і США

15 травня 2019 року Трамп видав розпорядження про заборону технології та послуг іноземних супротивників і додав компанію до чорного списку торгівлі, що ускладнило продаж продукції Huawei на території США. Різні американські компанії, включно з Google, заморозили свій бізнес з Huawei. Компанії залишився доступ до «відкритої» версії Android (Android Open Source Project), однак Google поступово припиняє будь-яку технічну підтримку Android і своїх сервісів для Huawei. У вересні того ж року Huawei Technologies випустила лінійку смартфонів Mate 30, які працюють на операційній системі Android, але вже не підтримують такі сервіси як Google Play, YouTube, Gmail тощо.  Цього року президент Сполучених Штатів продовжив ще на рік наказ, підписаний у травні 2019 року. У документах не зазначені конкретні виробники, однак фактично він спрямований проти Huawei та ZTE.

Huawei – найпопулярніший постачальних базових станцій для операторів зв’язку. Америку лякає той факт, що контроль над стільниковими мережами та інтернетом буде мати не просто іноземна компанія, а китайська. Уряд США стурбований дедалі більшим впливом Huawei, оскільки частка компанії на ринку мережевого обладнання стрімко зростає. Існує імовірність, що ця війна з китайською компанією має винятково економічний характер, а також є результатом лобіювання інтересів американських виробників.

Відносини з іншими країнами

Нестабільні відносини компанія має також зі Сполученим Королівством. У 2015 році держава оголосила «золоту еру» співпраці з КНР. Коли Борис Джонсон обійняв посаду прем’єр-міністра, він сказав: «Ми зацікавлені в тому, що робить президент Сі, і не забуваємо, що Британія була першою країною, яка приєдналася до Азіатського банку інфраструктурних інвестицій, тому ми дуже прокитайські». Ще на початку 2020 року, незважаючи на інтенсивне лобіювання з боку американських чиновників, британський уряд відмовився заборонити 5G обладнання Huawei на своїй території. Проте пандемія коронавірусу змінила не тільки наші з вами плани, а й ставлення британців до Китаю. Британська зовнішньополітична група (BFPG) провела дослідження, згідно з яким у січні цього року 21% громадян королівства довіряли КНР, натомість у травні цей показник впав до 17%. Тим часом Джонсон попросив чиновників розробити план зменшення участі китайського виробника телекомунікаційного обладнання Huawei Technologies у британській мережі 5G.

Вам може сподобатися: Цензура китайського інтернету: як це працює?

Окрім США та Британії, істотні обмеження на діяльність компанії також накладені на території Австралії, Японії, Нової Зеландії та Індії. Хоча Канада є досить лояльною до Huawei, але й вона проводить перевірку щодо безпечності її продуктів.

В інших країнах Huawei робить серйозний ривок і не зіштовхується з обмеженнями на ринках. Huawei давно піднялась на вершину як найдоступніший і найбільш технологічно просунутий постачальник. Протягом багатьох років компанія співпрацює з африканськими державами: ПАР стала першою країною на континенті, яка запустила сервіс 5G, а компанія Rein, яка відповідає за це, використовує обладнання Huawei. Індія, яка раніше створювала істотні обмеження для компанії, на початку цього року анонсувала, що Huawei дозволено взяти участь у випробуваннях 5G на території країни.

Європейські держави також продовжують співпрацю з китайською компанією. Наприклад, для Німеччини відмовитися від Huawei було б дорого й потенційно ризиковано, оскільки три оператори мережі в країні є клієнтами цього китайського постачальника.

То наскільки виправданими є звинувачення проти Huawei?

Багатьох хвилює питання, наскільки насправді є незалежною чи залежною компанія Huawei від китайської влади. Проте не на всі прості питання є прості відповіді. Право власності – це досить каламутна справа, тому що компанія ніколи за своє існування не продавала акції. Це означає, що немає акціонерів, які б могли впливати на Huawei. Компанія стверджує, що повністю належить своїм працівникам, і що ніхто сторонній до цього не причетний. Щоб довести свою прозорість, у квітні минулого року Huawei вперше оприлюднила квартальну фінансову звітність. Однак навіть такі жести не знімають питання про те, чи впливає Пекін на компанію.

Уряд Китаю здійснює контроль над приватним бізнесом країни багатьма способами, деякі з них неофіційні та ніколи не розголошуються. Керівники Huawei неодноразово заявляли, що вони не діють від влади КНР. Це твердження часто ставлять під сумнів ще й через те, що генеральним директором компанії є Рень Чженфей – колишній офіцер Китайської народно-визвольної армії.

Вас може зацікавити: Хто переміг в американсько-китайській торговельній війні?

Так, дійсно, завдяки США ми можемо переконатися у деяких неправомірних діях компанії Huawei, хоча й не всі звинувачення були доведені. Прикладами цього є справа «принцеси Huawei», перебільшена загроза обладнання компанії для мереж 5G і те, що Huawei – інструмент китайського уряду. Неможливо також не помітити заборону торгівлі послугами чи замороження бізнесу з американськими компаніями, які дійсно шкодять Huawei Technologies. США ведуть неприкриту торговельну війну з Китаєм, а, як кажуть, на війні всі методи хороші. Аргументи уряду США змогли переконати й деякі інші країни.

А проте, якщо говорити про 5G технології, то деякі претензії держав щодо цього насправді не є обґрунтованими. Головним чином вони стосуються загроз для їх кібербезпеки. США можуть заборонити продукцію та послуги Huawei через конкуренцію з КНР. Інші країни також можуть це зробити погоджуючись та підтримуючи Америку, але такі дії будуть вмотивовані точно не міркуваннями безпеки.

Зараз мережі 3G і 4G переплутані між собою, тобто вони є взаємосумісними. Більшість операторів спочатку інтегрували мережі 4G з наявними мережами 3G для забезпечення безперервного зв'язку, і те саме нині відбувається і з 5G. З огляду на те, що Huawei вже надає набір для мереж 3G і 4G в багатьох країнах, теоретична здатність китайців саботувати мобільну мережу практично не зміниться.

Основні заходи кібербезпеки, які використовувалися для мереж 3G і 4G будуть також застосовані до 5G, при цьому правильне використання шифрування для забезпечення конфіденційності й цілісності даних має вирішальне значення. Зрештою, компанії, що надають додатки для шифрування, мають найбільше шансів на прочитання трафіку в мобільних мережах. Наприклад, у Британії це в переважній більшості компанії з Кремнієвої долини. Також будь-який комплект, який Huawei надає мережі певної країни, буде інтегрований з комплектом інших провайдерів цієї держави.

Цікаво знати: Технологічна диктатура в умовах кризи: демократія під загрозою?

Зламати складну сучасну телекомунікаційну мережу – справа непроста, який би не був комплект всередині мережі, якою ви «володієте». По суті, це можливість «одного пострілу», та якщо вона буде використана КНР, це підірве позиції всіх китайських компаній на світовому ринку технологій на користь західних підприємств. 5G – дійсно чудова технологія, що забезпечує велику пропускну здатність, вищі швидкості, кращу якість і миттєві з'єднання. Цей рівень і допоможе стати світу більш наближеним до концепції «інтернету речей», тобто глобальної мережі підключених до інтернету фізичних пристроїв (автомобілі з автоматичним управлінням тощо).

У кожної медалі є дві сторони. Компанія Huawei Technologies не є виключенням з цього правила. Обладнання Huawei доступне та інноваційне, однак ризики для кібербезпеки країн, як ми побачили, все ж таки є. Існують дві головні помилки, які допустила компанія і через які й потрапила під гарячу руку США: по-перше, відкрилася в Китаї і, по-друге, стала лідером у сфері телекомунікацій. Але Рень Чженфей впевнений, що «Америка не представляє увесь світ, і, якщо на Заході згасне світло, Схід все одно буде сяяти».

Авторка – Анастасія Гаценко, експертка з інформаційної безпеки та НАТО Аналітичного центру ADASTRA