Місцеві вибори в колишній НДР: Україна в центрі уваги

Цієї осені у трьох федеральних землях на сході Німеччини відбудуться вибори до ландтаґів і, схоже, популярність політичних партій та їхніх лідерів залежить від позиції щодо війни в Україні. Чинні земельні прем’єр-міністри та партійні діячі наперебій вимагають від федерального уряду дипломатичних зусиль для врегулювання конфлікту, а проукраїнські голоси стають тихішими, тимчасом як дедалі більш ймовірним є прихід до влади правих та лівих популістів. У цій статті розглянемо передвиборчі баталії у ФРН, з’ясуємо причини популярності української тематики в програмах політичних партій та спробуємо зрозуміти, на що очікувати українцям у контексті відносин з Німеччиною надалі.

Зазвичай питання зовнішньої політики не відіграють значної ролі на місцевих виборах. Річ у тім, що до компетенцій земельних парламентів (ландтаґів) Німеччини належать, як правило, поліційне та комунальне право, політика в галузі культури та освіти, а також судочинство та адміністрування відповідної федеральної землі. А отже, логіка виборчого процесу повинна ґрунтуватися на тому, яка партія представить електорату найбільш ефективні рішення для проблем місцевого рівня.

Попри це, реальність має інший вигляд. Настрої виборців великою мірою зумовлює політика федерального центру, тобто урядової коаліції. Від рівня її успішності залежить те, на яких темах спекулюватиме опозиція, наскільки дистанціюватимуться від федеральної політики місцеві осередки правлячих партій та наскільки виборець відчуватиме себе відчуженим від загального блага. Останнє набуває особливого значення, коли мова йде про східну Німеччину.

1 вересня 2024 відбудуться вибори до ландтаґів у Саксонії і Тюринґії, 22 вересня – у Бранденбурзі. Вже за рік, восени 2025, на ФРН чекають вибори до Бундестаґу, тож поточні електоральні змагання є свого роду репетицією битви за федеральну владу. Кожна партія усвідомлює важливість набраних цієї осені політичних балів для свого недалекого майбутнього, тому намагається здобути із вказаної кампанії максимум. Відтак, християнські демократи заходилися говорити про внутрішню безпеку, зелені – про захист довкілля, соціал-демократи – про соціальну справедливість. Проте найбільше з-поміж передвиборчих тем вибивається одна – це тема війни, а радше – миру в Україні. Найбільш активно заклики до дипломатії лунають від новоприбулих у німецьку велику політику партій – «Альтернативи для Німеччини» та «Союзу Сари Ваґенкнехт». Згідно з соцопитуваннями, обидві політсили наразі мають безпрецедентно великий відсоток симпатій виборців і задають тон усьому електоральному процесу.

Торгівля страхом

Правий популізм, що вже кілька років визначає тренди європейської партійної політики, є особливо виразним у Німеччині, де на вершині своєї популярності знаходиться Альтернатива для Німеччини (АдН). «Альтернатива» була заснована у 2013 році, коли почала вибудовувати свою політичну платформу на критиці міграційної політики Ангели Меркель, і відтоді стабільно набуває популярності за рахунок критики болісних для німецького суспільства тем: міграції, фінансової політики, гендерного питання і традиційних цінностей.

«Захищати мир!» - напис на агітаційному плакаті АдН під час виборів до Європарламенту. Gunda Meyer

Війна росії проти України стала ще одним питанням, яке АдН взяла на озброєння. Страх пересічного громадянина перед війною та ядерною ескалацією доповнюють важкі економічні втрати, які Німеччина понесла в результаті нападу рф на Україну, позаяк значно зросли ціни на енергоносії унаслідок переорієнтації торгівельних потоків на нові джерела. Економіка ФРН сповільнила зростання приблизно на 4% за 2022 і 2023 рр. Усе це явило собою вагоме підґрунтя для спекуляцій на темі скасування накладених на росію санкцій, припинення постачання зброї для України та нав’язування негайного врегулювання шляхом перемовин.

«Насамперед, політичну, військову та фінансову підтримку України слід пов'язати з готовністю Києва до серйозних мирних переговорів і вимагати від нього готовності до переговорів з росією. Наші європейські сусіди також очікують від Німеччини життєздатної мирної ініціативи, а не підтримки тривалої війни на виснаження проти російської федерації, яка може заблокувати економічні та культурні відносини європейських країн з росією, Китаєм і, можливо, іншими державами на непередбачуваний період часу».

-         Фрагмент «мирної ініціативи» за авторством фракції АдН у Бундестазі

Цьогоріч «Альтернатива» обрала просту, але дієву тактику: перетворити вибір між політичними партіями на вибір між війною та миром. Риторичний вибір, «вибір без вибору» для кожного громадянина, заляканого перспективою ескалації воєнних дій і втягнення у війну Німеччини. АдН вже давно здобули собі репутацію торговців страхом; вестфальський політолог Карл-Рудольф Корте називає партію «поглиначами невдоволення».

«Ці вибори визначать, чи ця країна облишить курс на війну, чи продовжить рухатися шляхом ескалації, - каже Бйорн Гьоке, обличчя поточної кампанії правих популістів у Тюрингії. – Є лиш один спосіб обрати мир – це АдН».

На сусідньому кінці підковоподібного спектру розташувався Союз Сари Ваґенкнехт, який нещодавно виокремився з німецької Лівиці. Це стає ілюстрацією популярної, сформованої французьким політологом Жаном-П’єром Феєм «теорії підкови», відповідно до якої ультраправі та ультраліві партії насправді ближчі одна до одної, ніж до поміркованих партій центру. У новоствореної лівої політсили мало симпатій до правих популістів, але є дещо, що їх об’єднує і породжує чутки про можливий альянс. Це та ж сама «мирна» тематика передвиборчої кампанії.

Вам також може бути цікаво: Трансформація безпекової політики ФРН: як змінювалася позиція Берліна щодо підтримки України і що буде далі?

Як і її ультраправі візаві, Сара Ваґенкнехт відома своєю неприховано проросійською риторикою. Особливо виразне в цьому сенсі, наприклад, висловлювання політикині на тему російського удару по дитячій лікарні Охматдит у Києві. Ваґенкнехт вважає, що медзаклад було вражено фрагментом ракети протиповітряної оборони, випущеної українцями, незважаючи на те, що висновок ООН свідчить, що прямого удару було завдано російською ракетою Х-101.

У контексті місцевих виборів у Тюрингії, Саксонії і Бранденбурзі Сара Ваґенкнехт інструменталізує питання «миру» в Україні не менш активно, ніж представники АдН. Так, політикиня стверджує, що її політсила співпрацюватиме лише з тими партіями, які агітують за дипломатію і проти приготувань до війни на федеральному рівні. На передвиборчих плакатах, якими наразі заповнені вулиці колишньої НДР, під зображенням обличчя пані Ваґенкнехт стоїть сакраментальне питання: «Війна чи мир?»

«Війна чи мир?». Jacob Schröter/IMAGO

Цілком очевидно, що таким чином Сара Ваґенкнехт веде подвійну гру, намагаючись здобути політичну перевагу на федеральному, а не місцевому рівні. Недарма сама лідерка названої на власну честь політсили до жодного ландтаґу не балотується, попри розміщення власного обличчя на білбордах. Або радше поширює такі агітаційні матеріали, не маючи навіть достатньої кількості персоналу у своєму розпорядженні на випадок перемоги на виборах.

Демократичні політсили: ситуативна мімікрія чи новий зовнішньополітичний курс?

Маніпуляції тематикою миру і війни хоча й не можна віднести до чеснот популістських партій, але принаймні від них цього слід очікувати, себто обрана Сарою Ваґенкнехт і «Альтернативою» тактика привертає увагу, але не викликає подиву. Натомість, відповідь демократичних (як вони називають одна одну) політсил є нетиповою, хоча і достатньо логічною.

Насамперед, можна вказати на лідерів соцопитувань у Саксонії – ХДС. Не востаннє християнські демократи зберігають першість у цій федеральній землі завдяки ефекту особистості чинного прем’єр-міністра Міхаеля Кречмера. Сам М. Кречмер вирізняється заявами з приводу російсько-української війни зробленими в дусі своїх опонентів-популістів, причому робить це стабільно і давно. «Краще б ті кошти, що наразі спрямовуються для того, щоб люди вбивали один одного, були вкладені у систему протиракетної оборони», - дорікає Кречмер у нещодавньому інтерв’ю і покладає надії на те, що справедливого миру вдасться досягти після зміни політичного керівництва у росії. Нині ж політик вимагає мирних перемовин з кремлем.

Прем’єр-міністр Саксонії Міхаель Кречмер – головний «голуб миру» ХДС. Markus Wächter/Berliner Zeitung

Міхаель Кречмер таким чином вирізняється з-поміж християнських демократів, адже ХДС/ХСС за час повномасштабної війни заробили собі репутацію «яструбів». Щонайменше, так було дотепер. Напередодні виборів очільник ХДС Фрідріх Мерц, який раніше особисто зустрічався з президентом В. Зеленським та взимку 2024 вимагав від федерального уряду поставок крилатих ракет Taurus Україні, раптово змінив риторику: тепер він стверджує, що збільшення обсягів допомоги не змінить динаміку на полі бою, позаяк потрібно було робити більше на початку вторгнення. А нині – «[Німеччині] слід думати, як відкривати можливості до завершення цього конфлікту».

Дивіться також: Безпека та оборона ЄС: німецька перспектива

Показово також те, що верхівка ХДС закликає свого головного полеміка, завсідника політичних ток-шоу і завзятого прихильника України Родеріха Кізеветтера утриматися від односторонніх ініціатив або публічних заяв на тему України, бо це, мовляв, може зашкодити партії на виборах у східних землях. Ситуація, відповідно, має такий вигляд: коли ХДС необхідно протистояти урядовому «Світлофору», то його лідер критикує слабку позицію канцлера О. Шольца і вимагає збільшення летальної допомоги, змагаючись у рівні підтримки України; коли ж християнські демократи виступають антиподом до АдН та Сари Ваґенкнехт у середовищі, яке вимагає миру і дипломатії, то змагання переноситься вже у площину мирних ініціатив.

Лідери владної коаліції, СДПН, демонструють аналогічну поведінку напередодні виборів. Дітмар Войдке, прем’єр-міністр Бранденбургу, чудово усвідомлює непопулярність федерального уряду, а тому відмовляється від спільних із канцлером О. Шольцем передвиборчих мітингів і каже, що «іноді радий кілька днів нічого не чути від федерального уряду». З приводу війни в Україні Д. Войдке також не лишається осторонь «мирного» тренду: він вважає, що ФРН повинна бути посередником між Україною та росією. Від уряду політик очікує «якомога швидшого докладання усіх дипломатичних зусиль, які тільки можливі».

Навіть з боку Союзу 90/Зелених, які парадоксальним чином демонструють найбільш рішучу підтримку Україні, лунають заклики до дипломатії. Представниця Сходу у Бундестазі від Зелених, Паула Пєхьотта, закликає більше говорити про дипломатичні рішення: «Численні дипломатичні ініціативи Німеччини щодо [війни проти] України лишаються непоміченими, коли найгучніше лунають голоси, що говорять майже виключно про постачання зброї».

Бодо Рамелов, чинний прем’єр Тюрингії і остання надія для лівих. Frank May/dpa

Є ще один авторитетний голос, який неможливо ігнорувати. Йдеться про чинного прем’єра Тюрингії від Лівих Бодо Рамелова. У 2022 році, наперекір верхівці своєї партії, тюринзький політик висловився категорично «за» надання Україні важких озброєнь, так само як і за вступ України до ЄС. Але рік виборів зумовив зміни в риториці Бодо, і от тепер від нього вже чути поради більше думати про дипломатію, ніж про летальну допомогу Києву.

Як і для Зелених, для німецької Лівиці та для ВДП на цих виборах йдеться переважно про те, щоб подолати прохідний бар’єр. Та поки ліві намагаються наслідувати свою колишню членкиню С. Ваґенкнехт і закликають до припинення вогню, аби втримати за собою несподівано нечисленний електорат, вільні демократи розуміють, що різкий розворот у бік закликів до миру не допоможе їм заохотити нову аудиторію, а тому – певно, заради пристойності, – міністр фінансів від ВДП Крістіан Лінднер закликав чіткіше пояснювати східним німцям необхідність продовження підтримки Україні та чому це вигідно Німеччині.

Специфіка східнонімецького виборця

Налаштованість німців на дипломатію, радше ніж на стабільну збройну підтримку України у її боротьбі за справедливий мир, насправді є феноменом, що більше притаманний для східної Німеччини. Принаймні, згідно з даними соцопитування, 59% представників Сходу виступають за перемовини з умовою збереження за росією окупованих українських територій, тоді як кількість німців з аналогічною позицією в інших регіонах налічує 44%. Різниця у 15% може здатися незначною, однак стає більш вагомою з огляду на те, що для сходу Німеччини це більшість, а для умовного заходу – меншість опитаних.

Є декілька причин на те, чому колишня НДР є специфічним електоральним полем. Тамтешнє населення є значно старшим, ніж у решті країни, адже кількість осіб старше 65 років налічує 31% на противагу 25% у «старих землях». До того ж, цей відсоток збільшився удвічі з 1990 року. Вагомим фактором є й те, що густота населення тут утричі менша за західнонімецький показник. А це означає, що виборці будуть набагато більше зацікавлені у стабільності пенсійного фонду та системи охорони здоров’я, а отже – у відповідній пріоритетності бюджетних видатків.

Мітинг шанувальників АдН. Напис на транспаранті: «Меркель – геть, американці - геть». Ерфурт, 2019. Martin Schutt/dpa

Спадок соціалістичної доби залишив слід і у макроекономічній структурі регіону. Східні німці в середньому бідніші за західних; на сході також превалює малий і середній бізнес, не орієнтований на експорт. Сектор низькооплачуваних робіт більший, спостерігається нестача високоінтелектуальних підприємств, що призводить до нижчих вимог до кваліфікації робітників.

Читайте також: Від мілітаризму до пацифізму: еволюція стратегічної культури Німеччини

Однак найважливіший чинник – це історичний зв’язок «оссі» з росією. В НДР культивувалася німецько-радянська дружба, російська мова вивчалася як перша іноземна. Так, відносини між СРСР і НДР мали вигляд «ділових», про жодне «братерство» не могло бути мови. Проте носії східнонімецької ідентичності та їхні спадкоємці виросли в контексті біполярного протистояння, конфронтації ворожого капіталістичного заходу із комуністичними країнами. До падіння режиму призвело невдоволення громадян НДР владою, тож недовіра до уряду лишилася визначальною ознакою східних земель. Хоча й західні цінності на Сході не сповна стали своїми, особливо з огляду на економічні труднощі і розчарування, які жителям довелося пережити після падіння берлінської стіни. Ностальгія за минулим призвела до того, що росія для багатьох східних німців лишається символом минувшини, викривленим позитивним антиподом до розчарувань у власній, наново об’єднаній державі. Звідси – не тільки недовіра до влади і Заходу та страх перед ескалацією, але і симпатія до кремлівської політики – знайомого відлуння епохи, що вже в минулому.

Можливі коаліції

Згідно з даними соцопитувань, у Саксонії лідирує ХДС, що має симпатії третини виборців. Ще третина голосуватиме за АдН. На третьому місці – Союз Сари Ваґенкнехт із 13%, далі – СДПН, Зелені та Лівиця. При цьому лівим соціологи пророкують 4,5%, чого не вистачить для подолання прохідного бар’єру. Оскільки соціал-демократи та Зелені ледь долають необхідні 5%, можлива навіть ситуація, за якої до ландтаґу потрапить лише три партії. Але навіть якщо цього не станеться, найбільш імовірна коаліція в такому разі – це ХДС та ССВ. Обидві партії виключають співробітництво з АдН, а ХДС не заперечує проти співпраці з партією С. Ваґенкнехт на регіональному рівні. Враховуючи збіг позицій Міхаеля Кречмера з останньою щодо війни в Україні, для ССВ це не має стати проблемою. Водночас, можлива також інакша конфігурація, за якої буде збережена поточна ситуація у вигляді ХДС+СДПН+Зелені, але в меншості. До прикладу, в Тюрингії наразі має місце аналогічна ситуація, і коаліція є функціональною, оскільки ХДС та АдН, що знаходяться в опозиції, не співпрацюють.

Бйорн Гьоке, «зірка» праворадикалів на Сході. Clement Kasser/AFP

Тюрингія, де таку коаліцію очолює єдиний лівий прем’єр Б. Рамелов, демонструє найбільш загрозливі перспективи. Третина виборців готова віддати голоси за АдН, на другому місці – ХДС із 22%, далі – ССВ із 18%. Лівиця має 13,5%, СДПН – 6,5%. Решта партій прохідний бар’єр не долають. Тюрингія є найбільш непередбачуваною з точки зору формування коаліції. Схоже, не існує опції, за якої її було б сформовано без залучення АдН або ССВ. АдН мають надію на здобуття для Бйорна Гьоке посади прем’єр-міністра цієї землі, де їхній електорат є найбільш радикалізований та численний. Проте для цього їм потрібно співпрацювати з Сарою Ваґенкнехт, яка досі відкидала подібні наміри. Співпраця між ХДС і Лівицею також видається малоймовірною, отже, слід уважати, що в Тюрингії може відбутися сценарій, аналогічний описаному вище саксонському, де основу коаліції складуть ХДС і ССВ. До них може приєднатися і СДПН, яка, подібно до ХДС, розглядає можливість регіональних коаліцій з ССВ. Принаймні, таку заяву зробила очільниця партії Саскія Ескен.

Насамкінець, слід розглянути Бранденбург. Попри лідерство АдН із 23,5% та високий відсоток у ССВ (16,5%), ХДС та СДПН мають у федеральній землі близько 19% підтримки кожна, що відкриває шлях до формування коаліції з Зеленими, які стають останніми, хто долає прохідний бар’єр із 6%. Таким чином, у Бранденбурзі може зберегтися чинний формат коаліції – т.зв. «Кенія». Водночас, від справжнього результату Зелених буде залежати роль ССВ у майбутньому ландтаґу.

Реальний вплив виборів

Заклики до мирних перемовин і дипломатії лунають, вочевидь, тому, що кожна політсила і кожен амбітний політик усвідомлюють, що подобається чути невдоволеному політикою федерального центру виборцеві у Східній Німеччині. І поки одні експлуатують страхи перед ескалацією та грають на емоціях, інші нав’язують їм конкуренцію, аби не допустити монополізації вказаної тематики популістами. Наскільки «мирна» риторика здатна стати мейнстримом на федеральному рівні – питання дискусійне і значною мірою непередбачуване. Точно можна стверджувати таке: зовнішня політика мало стосується місцевих урядів, і визначального впливу на поведінку ФРН погляди окремого земельного прем’єр-міністра не матимуть. Проте потрібно також визнати і те, що перемога популістів на цих виборах означатиме, що проросійські голоси звучатимуть в Німеччині гучніше, ніж дотепер.

Автор – Ярослав Смовж, фахівець із зовнішньої політики німецькомовних країн Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Підтримайте ADASTRA на Патреоні. Нумо разом розвивати українську аналітику!