PER ASPERA – AD ASTRA I THINK TANK

Ranked Best New Think Tank by 2020 Global Go To Think Tank Index

Невидимий бій у Нагірному Карабаху: інформаційна війна між Вірменією та Азербайджаном

Невидимий бій у Нагірному Карабаху: інформаційна війна між Вірменією та Азербайджаном

Протистояння між Азербайджаном та Вірменією в Нагірному Карабаху, яке з новою силою спалахнуло у вересні, розгортається не лише на полі бою, але й в інтернет-просторі, а інформаційна війна вже стала невіддільною складовою конфлікту. Яким чином жителі та уряди обох держав борються за увагу світових ЗМІ, які інструменти для цього використовують, як це впливає на хід воєнних дій та чому про це важливо знати українцям – розповідаємо в цьому матеріалі.

Міжнародну підтримку своєї позиції в конфлікті шукають як вірмени, так й азербайджанці. У сучасному світі найлегшим та найшвидшим для цього способом є «постинг» у соцмережах. Інстаграм, фейсбук, твітер та ютуб стали додатковим полем бою як між представниками обох держав, так і між іноземцями, що висловлюють свою підтримку тій чи іншій стороні. До прикладу, кількість згадувань Вірменії та Азербайджану у фейсбуці у вересні досягла відмітки близько 20 мільйонів за тиждень.

Розмова преси із бійцями невизнаної НКР на лінії розмежування, 8 квітня. EurasiaNet.

Найчастіше використовуваними гештеґами в таких постах є #DontBelieveArmenia (#НеВіртеВірменії), #WeWillWin (#МиПереможемо), #StopAzerbaijanAggression (#ЗупинітьАгресіюАзербайджану) та подібні. Свою позицію щодо конфлікту також висловили й селебріті: зокрема, одна з найпопулярніших зірок інстаграму Кім Кардаш’ян, вірменка за походженням. Міністерства та посадові особи як в Азербайджані, так і Вірменії також активно продукують контент різного характеру.

Соціальні мережі – поле бою

Крім того, свою лепту в інформаційне протиборство вносять так звані «медіабійці» або «кіберармії» – приватні пабліки та групи громадян сторін конфлікту, у яких вони обговорюють стратегію привернення уваги міжнародної спільноти до проблеми та практичні методи досягнення цієї мети. Саме там вони створюють гештеґи та фейкові акаунти, що потім використовуються у багатьох соцмережах. Згідно зі статистикою Австралійського інституту стратегічної політики, кількість нових акаунтів у твітері, пов’язаних із темою боїв у Карабаху, за вересень виросла до 5 тисяч. Результати діяльності «медіабійців» можна легко знайти на фейсбуці. Наприклад,

Переклад: Не вірте Вірменії #Карабах #КарабахЦеАзербайджан #НеВіртеВірменії. Що відбувається у Нагірному Карабаху? Азербайджан бореться з протиправною окупацією своїх визнаних міжнародною спільнотою територій впродовж останніх 30 років. Facebook.

пост, що містить у собі відеонарізку програм світових ЗМІ (таких як ВВС та Euronews), присвячених темі Карабаху. Гештеґ та скриншот відео вказують на його призначення, місце походження та ціль.

Переклад: Карабах чи Арцах? Назва, яку використовує світ, – КАРАБАХ! Facebook

Також цікавим є ось такий пост про використання різних назв Карабаху, оскільки Арцах є вірменською назвою регіону, а Карабах, відповідно,  азербайджанською (також її використовують в документах ООН) . Зрозуміло, що офіційна назва набирає більшу кількість запитів, проте в пості це фігурує в якості «вагомого аргументу» на бік Азербайджану.

Коментарі до репортажів світових ЗМІ із Карабаху в соцмережах також переповнені різними позиціями сторін, через що дуже важко зрозуміти власне суть конфлікту.

Переклад: …Нам не потрібні бійці з іншої країни. Нам достатньо наших власних героїв… …Сьогодні Арцах та Вірменія борються за весь світ. Дякую нашим солдатам за те, що ми є настільки сильними, що ми все ще маємо вдосталь сили для захисту себе. Боже, благослови вірменських солдатів… Facebook

Ці два коментарі є лише краплею в морі тієї інформаційної війни, що зараз точиться між Азербайджаном та Вірменією. Іноді вона заходить у досить несподівані виміри, такі як онлайн-петиції, серед яких особливо цікавою є петиція до президента США.

Читайте також: Роль соціальних мереж на президентських виборах у США

Переклад: Ми, народ, закликаємо федеральний уряд спонукати Конгрес до дій у питанні Азербайджану, Нагірного Карабаху. «Негайний відступ вірменських військ із Нагірного Карабаху та забезпечення територіальної цілісності Азербайджану».

Попри те, що це питання не входить до компетенції Конгресу, а сама вона не містить деталей та обґрунтування, її підписало понад сто тисяч осіб. Окрім того, теги «збройне насилля» і «безпека та оборона Батьківщини» не підходять до петиції, оскільки мають внутрішній американський контекст. Це є прикладом того, як протиборчі табори не звертають увагу на суть і деталі, лише заплутуючи іноземців. Останні ж у стані подібного інформаційного хаосу не те, що не здатні надати необхідну підтримку та допомогу, а навіть не в змозі розібратись із тим, що відбувається, Ще більше всіх заплутують фейкові відео, про які говоритимемо в наступному розділі.

Фейковий відеоматеріал

Згідно з ВВС, за час конфлікту в Карабаху в соцмережах можна побачити засилля змонтованих або старих відео, що видаються за кадри з Карабаху 2020 року. Наприклад, один такий запис, зафільмований у Росії на святкуванні Дня армії, було підписане так: «Іранці, що спостерігають за конфліктом у Карабаху». Цікавим є також і те, що відео сприйняли за правду навіть попри те, що у ньому люди розмовляють російською.

Читайте також: Технологічна диктатура в умовах кризи: демократія під загрозою?

Ще більш разючим є використання відео з гри Arma 3, яке охрестили «записом із поля бою». Ролик став вірусним у фейсбуці, твітері та тіктоку. Щобільше, індійські ЗМІ використали його як «ексклюзивний репортаж» у своїх новинних програмах. Наприкінці оригінального запису на ютубі, що завантажений японським користувачем у серпні 2020 року, вказано, що він є змонтованим. Зазвичай публікація таких матеріалів не викликає особливої міжнародної стурбованості, однак один справжній відеоролик усе ж наробив галасу серед світової спільноти через зображений у ньому контент та подальшу реакцію посадових осіб.

Задокументований воєнний злочин

У жовтні в мережі з’явилось кілька відео з Хадруту, що на півдні Нагірного Карабаху, де проходять військові дії. На ньому азербайджанські військові нібито розстрілюють полонених вірменів. Спочатку відео з’явилося на анонімному телеграм-каналі, а згодом Bellingcat та BBC почали розслідування щодо того, чи є запис справжнім. На момент появи ролика азербайджанська влада проголосила його фейковим, але результати розслідування навпаки підтверджують його справжність: локації у відео сходяться з об’єктами із супутникових знімків міста, а також встановлено осіб, чий розстріл був зафільмований.

Читайте також: Ємен: найгірша гуманітарна катастрофа на Землі

Вірменська сторона назвала розстріл воєнним злочином та подала запити до ЄСПЛ у надії на реакцію та осуд. Рада Європи також отримала копію відео та обіцяє вжити заходів за потреби. Найцікавішим є те, що азербайджанська влада визнала запис несправжнім і продовжує наполягати на цьому навіть після того, як було доведено зворотне. Цей випадок є одним із багатьох прикладів плутанини в офіційній позиції обох держав: замість демонстрації доказів і верифікованої інформації, Вірменія та Азербайджан звинувачують один одного та надають кардинально різні дані про одні й ті ж події, покриваючи конфлікт густим шаром дезінформації та породжуючи недовіру міжнародної спільноти до будь-яких даних, що походять із протиборчих країн.

Висновки

Конфлікт у Нагірному Карабаху є кривавою раною Кавказу. Він уже зруйнував життя багатьом азербайджанцям і вірменам, тому їхню поведінку в інтернеті варто зрозуміти. Ці нації використовують будь-яку можливість, щоб отримати підтримку для завершення конфлікту. Хоча в інформаційній війні Вірменії та Азербайджану є багато прикладів, які не варто наслідувати та які є радше негативними проявами того, як функціонує сучасний інформаційний простір, дивує те, якими згуртованими є жителі обох держав. Вони готові важко та віддано боротись за необхідну увагу світової спільноти, що може принести перемогу. Попри все, на жаль, мало хто розуміє, що замість привернення уваги до проблеми, такі дії викликають більший скептицизм у світових ЗМІ та іноземців загалом. Постійна дезінформація призведе радше до втоми від «токсичного» конфлікту та спричинить його зникнення із радарів іноземних ЗМІ.

Автор – Артур Колдомасов, експерт із міжнародної інформації Аналітичного центру ADASTRA