Північна Македонія: сходження на Голгофу ЄС

Це літо стало проривним у євроінтеграційних прагненнях не лише для України. Свій шанс на реалізацію євроамбіцій після довгих років блокувань та банів отримала й Північна Македонія. Щоправда омріяне членство в ЄС у контексті цієї країни зрошене численними поступками в питаннях національної ідентичності. Чи не кожен крок на шляху до євроспільноти македонцям доводилось долати, віддаючи на поталу сусідам частинку себе. Так відбувається й цього разу: заради зняття болгарського вето, македонцям потрібно йти на болючий компроміс. Як і чому країна ризикує втратити власну ідентичність на своєму шляху до ЄС – розбираємо в цьому матеріалі.

Боротьба за власне ім’я

Македонія була єдиною постюгославською державою, яка безкровно здобула власну незалежність й оминула балканські війни 90-х років ХХ століття. Натомість доля та геополітика подарували молодій країні дуже вередливих сусідів і внаслідок усе ті ж війни, однак тепер дипломатичні.    

Уже в момент проголошення своєї незалежності в 1991 році македонці зіткнулись із жорсткою позицією Греції стосовно власного неймінгу та ідентичності. Офіційні Афіни вбачали в існуванні новоствореної Македонії екзистенційну загрозу, побоюючись територіальних зазіхань на однойменну провінцію у своєму складі. До того ж греки мали претензії до самої концепції македонізму, на якій будувалась ідентичність молодої держави слов’ян.

На їхню думку, увесь македонський національний міф і символи (в тому числі особа античного полководця Александра Македонського) є фальсифікацією та узурпацією власне грецької історії. Виходячи з таких міркувань, Греція одразу заблокувала Македонії шлях не тільки до ЄС та НАТО, а й до ООН, куди новостворену балканську державу прийняли лише в 1993 році та під компромісною назвою Колишня Югославська Республіка Македонія (КЮРМ).

Читайте також: Ласкаво просимо: хто стане наступним членом ЄС на Балканах? 

Грецько-македонські неймінгові протиріччя тривали добрих 2,5 десятиліття, аж поки 2017 року Преспанська угода не ознаменувала досягнення довгоочікуваного компромісу. Тепер уже Північна Македонія, позбувшись грецького тягаря, швиденько проскочила до НАТО та вже бачила себе в складі Європейського Союзу, статус кандидата на членство до якого здобула ще далекого 2004 року…

Утім не так сталося, як гадалося. Франція доволі несподівано заблокувала початок перемовин щодо вступу Скоп’є до ЄС восени 2019 року. Емманюель Макрон обґрунтував своє рішення тим, що об’єднанню варто спершу провести реформу механізму прийняття нових країн. До того ж, президент Франції звинуватив балканську державу в недостатній боротьбі з корупцією. Тож довгоочікуваний старт переговорам було перенесено на 2020 рік.

Болгарський комплекс

Однак тут до гри долучилися вже східні сусіди македонців – болгари. Болгарія  була першою державою, що визнала незалежність Македонії. Утім це аж ніяк не заважає їй мати власне бачення певних структурних елементів македонської ідентичності: зокрема офіційна Софія вважає македонців «болгарами, що заплуталися», а македонську мову – діалектом болгарської. До того ж, Болгарію не влаштовують певні положення македонської історіографії, зокрема питання «болгарської фашистської окупації» території Македонії в часи Другої світової (самі ж болгари воліють називати це «визволенням»).

Детальніше про проблему: Пристрасті за Делчевим: як історична політика перешкоджає євроінтеграції Північної Македонії

Утім, певно, усе ж найбільш вагомою претензією офіційної Софії є питання забезпечення прав болгарської меншини, справжня чисельність якої в Північній Македонії є предметом жвавих дискусій. За часів Югославії центральній владі вдалося досягнути доволі високого рівня антиболгарських настроїв у македонському суспільстві, відповідно болгарська ідентичність зазнавала переслідувань та до сьогодні збереглась лише в прикордонних із самою Болгарією регіонах. 

Згідно з результатами перепису населення у вересні 2021 року, лише близько 3,5 тисяч осіб (з понад 1,8 мільйонів населення) визнали себе болгарами. Натомість Болгарія наполягає на недостовірності цих чисел, наголошуючи на тому, що за останні два десятиліття щонайменше 90 000 громадян Північної Македонії отримали болгарське громадянство та ще близько 53 тисячі заяв очікують на підтвердження. Відповідно офіційна Софія вимагає конституційного визнання болгарської меншини. Хоча, будемо відвертими, теза є доволі спекулятивною, адже македонці приймають болгарське громадянство не стільки через любов до Болгарії та відчуття власної болгарської ідентичності, як через найбільш зручний спосіб отримати можливість жити та працювати в ЄС. 

Ще 2017 року між державами було підписано Договір про добросусідство, дружбу та співробітництво, відповідно до якого була створена спільна історична комісія, яка мала компромісно вирішити спірні питання. Однак ультимативна риторика Болгарії не сприяла врегулюванню спорів. Не досягнувши жодних конкретних зрушень на свою користь, офіційна Софія звинуватила македонську сторону в поглибленні дискримінації етнічних болгар і закрила їй шлях до Європейського Союзу.   

Французька пропозиція     

Коли Болгарія заблокувала чергову спробу Єврокомісії розпочати переговори про членство з Північною Македонією 17 червня поточного року, у Франції чи то здали нерви, чи то заграла совість, однак уже за 2 дні, 19 червня, офіційний Париж висунув пропозицію, яка мала б зсунути вирішення болгарсько-македонських протиріч із мертвої точки. 

Ідея була такою: Болгарія дозволяє офіційному Скоп'є розпочати процес перемовин про вступ, які блокувалися довгі роки, а ЄС і Франція гарантують, що болгарські умови будуть виконані. Водночас обидві сторони йдуть на поступки: офіційна Софія відмовляється від претензій на історичні та лінгвістичні питання, а Північна Македонія все ж визнає болгарську меншину.

Першою компроміс прийняла Болгарія: 24 червня після бурхливих дискусій у Національних зборах парламентарі все ж проголосували за резолюцію, що знімає болгарське вето на євроінтеграцію Північної Македонії. 

Саміт ЄС-Західні Балкани цього літа пройшов у напруженій атмосфері, оскільки був затьмарений черговим блокуванням переговорів зі Скоп’є. Viktor Ivanov/North Macedonia Government

Натомість на відповідь зі Скоп’є довелось чекати значно довше. Від початку липня столицю Північної Македонії заполонили протестувальники. Виступи очолювали опозиційні націоналістичні (насамперед ВМРО-ДПМНЕ) та ліві партії («Лєвіца» і т.д.). 4 липня мітингувальники символічно спалили Договір про дружбу, добросусідство та співпрацю з Болгарією 2017 року, Преспанську угоду з Грецією 2018 року та так звану пропозицію Франції щодо початку переговорного процесу Північної Македонії з ЄС, назвавши їх фашистськими. Уже наступного дня, 5 липня, відбулись масштабні сутички протестувальників із поліцією, наслідком яких стали кілька десятків постраждалих з обох сторін. Після цього градус протистояння дещо спав, однак акції опозиції не припинялись.

Вас може зацікавити: Грозові хмари над Скоп’є: що принесуть Північній Македонії позачергові парламентські вибори

Зрештою 16 липня Парламент 68 голосами зі 120 все ж схвалив проєкт висновків, які надають уряду мандат на переговори в межах «французької пропозиції». 

Радіти зарано

Утім, все ж говорити про відкриті двері до ЄС і швидкий вступ туди Північної Македонії поки не доводиться. Проблеми виникають уже на етапі реалізації взятих на себе зобов’язань.

Перша з них – це те, що імплементація французької пропозиції передбачає прийняття змін до конституції Північної Македонії. Подібні рішення приймаються більшістю у ⅔, тобто 80-а голосами. Такої кількості в чинної влади немає, адже зі 120 місць опозицією зайняті, 42 та хоча б якихось точок дотику наразі не знаходиться. Як керівна коаліція збирається це вирішити? Наразі невідомо. Утім 31 липня посол ЄС у Північній Македонії Девід Гір попередив, що переговорний процес зупиниться, якщо країна не змінить основний закон.

У тому ж інтерв’ю представник Євросоюзу дещо злукавив, відповідаючи на запитання про ідентичність Північної Македонії: «Подивіться країни, які стали членами [ЄС, – прим]. Іспанці стали менш іспанцями? Естонці, які є меншою країною, не стали менш естонцями. Мальтійці, ще менша країна, не стали менш мальтійцями. Зрозуміло, що для цієї країни немає причин сумніватися у своїй ідентичності». Проблема вислову Гіра полягає в тому, що жодну з перелічених ним країн не змушували поступатись у категоріях, що загрожують їхній власній національній ідентичності, чого не можна стверджувати щодо Македонії. Адже Скоп’є фактично змушують визнати, що кількадесят тисяч власників болгарських паспортів у країні, є насправді болгарами, а не македонцями.

Судячи з усього, нинішнє болгарсько-македонське порозуміння далеко не вічне. На фото: зустріч прем’єрів двох країн у січні 2022 р. North Macedonia Government

Друга складність для Скоп’є полягає в довготривалості процесу переговорів щодо вступу до ЄС, який передбачає паралельну імплементацію всього обсягу європейських правових норм і регуляцій до національного законодавства. А це на хвилинку 130 000 сторінок правових документів, що розподілені на 35 розділів (від медицини й охорони культурної спадщини до фіскальної політики й правоохоронної системи).

І хоча ця процедура є справедливою для всіх кандидатів у члени (Україні так само доведеться пройти цей шлях), особливість становища Північної Македонії в тому, що протягом всього цього процесу вона залежатиме від доброї волі своїх не надто дружніх сусідів – Греції та Болгарії, які, будучи членам ЄС, на багатосторонній основі беруть участь у переговорах, а відтак у будь-який момент зможуть накладати вето на просування Скоп’є, вимагаючи за його зняття якихось нових поступок від македонців.   

Вам варто знати: Перегони за кандидатство: як Україна долала вето європейських країн і що буде далі?

Про це також зазначав Девід Гір у своєму інтерв’ю: «Ви спитали, чи є гарантії, давайте розберемося, гарантій немає. Сам процес не має 100% гарантії. Сам процес складається із серії моментів, у яких повинні бути прийняті одноголосні рішення. Так це працює для всіх країн, і жодні переговорні рамки не гарантують, що інші питання не будуть порушені...» Тож кожен етап переговорів та саме фінальне рішення про прийняття країни до ЄС може позначитися новою битвою для Скоп’є.

Але попри все, самі македонці стабільно позитивно ставляться до вступу власної держави до ЄС – рівень підтримки тримається близько 70%. Водночас кількість тих, хто згоден йти на поступки заради досягнення цієї мети, набагато менший: згідно з дослідженням 2021 року, лише 7% населення підтримували повне задоволення болгарських вимог, водночас 71% опитаних виступають різко проти нових поступок у сфері трактування та викладання історії, 79% – щодо македонської мови, а 65,4% – щодо етнічної болгарської меншини. Відповідно, варто усвідомлювати, що цьогорічні протести несуть не повально євроскептичний характер, як це радо подають російські ЗМІ, а спрямовані саме проти задоволення болгарських вимог і підкріплюються болгарофобськими настроями етнічних македонців, які все ще залишаються на доволі пристойному рівні.

Проте й варто відзначити, що незважаючи на стабільно високу підтримку вступу до ЄС серед населення, довіра до об’єднання продовжує потихеньку падати. Уперше за всю історію країни результати показали визнання етнічними македонцями США як більш впливового актора МВ, аніж ЄС. Раніше це спостерігалось лише в середовищі албанської меншини, яка є більш американсько орієнтованою. Однак наразі правильність шляху Північної Македонії до ЄС в середовищі самих македонців все ще не викликає якихось значних заперечень.

Висновки

Тож попри скресання криги та відродження надії на вступ Північної Македонії до ЄС, для невеликої балканської держави залишається ще доволі багато невирішених та риторичних запитань. 

Македонський кейс і досвід варто детально вивчати в Україні, адже не виключено, що на нашому шляху до Євросоюзу можуть виникнути доволі схожі проблеми, пов’язані з ультиматумами наших сусідів.

У погоні за своєю блакитною мрією Македонія дійсно віддає надто багато. Торг власною ідентичністю в обмін на євроінтеграцію може принести із собою доволі непередбачувані наслідки та стати джерелом внутрішньої нестабільності. Та чи справедлива це ціна за довгоочікуваний квиток у Європейський Союз? Вирішувати вже самим македонцям. 

Автор – Олександр Ворона, експерт із Балкан і Туреччини Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Тоді підтримайте вихід нових матеріалів, ставши патроном ADASTRA. Цим ви робите свій внесок у розвиток вітчизняної аналітики!