Політика Макрона в ЄС: шлях до порятунку Європи чи продумана передвиборча кампанія?

Як відомо, Емманюель Макрон, наймолодший французький лідер із часів Наполеона, неодноразово заявляв про свої амбіції щодо лідерства в Європейському Союзі. У березні президент Франції представив власний план із реформування Європи, який відкрив нову сторінку в історії ЄС. На перший погляд, Макрон бере на себе роль захисника єдиної Європи й прагне адаптувати європейський простір до новітніх викликів. Однак на це питання можна подивитися й з іншого боку: можливо, прогресивні ініціативи Макрона пояснюються бажанням здобути прихильність електорату напередодні виборів до Європейського парламенту. Про зовнішню політику президента-реформатора, його бачення «нової Європи» та її місця на міжнародно-політичній арені читайте в цій статті.

Чим цікавий запропонований Макроном «європейський ренесанс»?

Саме так називають план реформування Європейського Союзу, запропонований Макроном 5 березня 2019 року в листі, адресованому «громадянам Європи». Президент Франції виступає за всебічні зміни у внутрішній та зовнішній політиці Європейського Союзу, наголошуючи, що еволюція є кращою за будь-яку стагнацію. У чому ж полягає інноваційність плану Макрона щодо відродження Європи? Французький лідер апелює до суверенності, єдності, демократичності, свободи, захисту та прогресу «нової Європи».

1. Економіка

Так, пріоритетним напрямком у створенні єдиного ЄС для Макрона є поглиблення уніфікації економічних інституцій. Зокрема, президент Франції виступає за створення спільного бюджету для країн, національною валютою яких є євро, вироблення європейськими країнами єдиної податкової політики та встановлення розміру мінімальної заробітної платні.

2. Демократизація

Вартий уваги і шлях демократизації ЄС, запропонований Макроном, що передбачає утворення Європейського агентства з захисту демократії, яке буде займатися моніторингом прозорості та ефективності виборчого процесу в країнах-членах ЄС.

3. Свобода вибору

Ще одним наріжним каменем макронівського плану є свобода ЄС, а саме свобода вибору, оскільки виборчий процес знаходиться під загрозою іноземного втручання. Шлях до ліквідації цієї загрози полягає в забороні фінансування іншими державами європейських політичних партій.

4. Безпека

Важливим напрямком реформування Європейського Союзу Макрон також вважає вибудовування зваженої європейської безпекової політики, яка могла б відповідати сучасним викликам. Практичними заходами для реалізації цієї мети є створення європейських військових сил, спільної прикордонної служби, бюро в справах біженців й укладення договору про оборону та безпеку між ЄС та Великобританією.

5. Інноваційність

За планом Макрона ЄС має бути ще прогресивнішим, саме тому французький президент наголошує на необхідності створення Європейської ради з інновацій, що збільшило б конкурентоспроможність європейських наукових розробок на глобальному рівні.

6. Екологія

Звичайно, президент Франції не міг оминути увагою й питання захисту навколишнього середовища в Європі, що є одним із пріоритетних напрямків його політики й на національному рівні. За планом Макрона покращенню екологічної ситуації в ЄС сприятиме утворення Європейського кліматичного банку та санітарної інспекції, які ознаменують перехід на чисту енергетику.

Для того, щоб виробити єдиний підхід до втілення в життя своїх ініціатив, президент Франції наголосив на потребі скликання Загальноєвропейської конференції, яка стала б першим кроком до переходу від стагнації до прогресу. Таким чином, французький президент бере на себе роль європейського лідера, здатного втілити в життя концепцію «європейського відродження».

Вас може зацікавити: «Разом задля відновлення Європи»: підсумки головування Німеччини в Раді ЄС

Однак «європейський ренесанс» можна розцінювати і як початок кампанії перед виборами до Європейського парламенту. Просуваючи фундаментальну реформу ЄС, Макрон має на меті пошук союзників серед європейських парламентарів, які підтримали б президентські ініціативи. До того ж для Макрона відновлений ЄС – шлях до протистояння націоналізму, популізму та євроскептицизму з боку крайніх правих та лівих сил, які були й залишаються головним викликом для французького президента як на національному, так і на міжнародному рівні.

У реалізації плану з реформування Європи Макрон розраховує на підтримку такого впливового актора як Німеччина. Однак, з огляду на те, що Ангелі Меркель необхідно утворити нову урядову коаліцію, у якій із великою ймовірністю буде представлена Партія ліберальних вільних демократів, яка не схвалить ініціатив Макрона щодо реформування ЄС (зокрема створення спільного бюджету), підтримка Німеччиною реалізації плану «відродження Європи» є сумнівною. Якими ж є перспективи співробітництва Макрона з іншими впливовими державами?

Конфлікт між Макроном і Трампом: відлига чи подальша ескалація?

Відносини між президентами Франції та США далекі від дружніх з огляду на несумісність внутрішньополітичної та зовнішньополітичної стратегій двох лідерів. Головним каменем спотикання інтересів Макрона і Трампа є торговельна політика. Франція рішуче виступає проти поступок у торговельних спорах зі США, закликаючи інші європейські країни до консолідації зусиль для захисту європейського виробника та боротьби з американським протекціонізмом.

Читайте також: Порятунок економіки ЄС: бути чи не бути?

Крім того, загостренню непорозуміння між Трампом та Макроном сприяв вихід США з Паризької кліматичної угоди, що йде всупереч основному вектору політики французького лідера — захистом навколишнього середовища. Цілком ймовірно, що ще одним фактором, що спричинив охолодження відносин між президентами Франції та США, стала відкрита підтримка Трампом антиурядових виступів жовтих жилетів, які знаменували широкомасштабну внутрішньополітичну кризу у Франції й становили загрозу утриманню Макроном президентського крісла. Не викликає жодного сумніву й те, що риторика Трампа щодо «обурливості» ідеї французького лідера щодо створення європейської армії погіршила й не без того непрості відносини між Європою та Америкою.

Нещодавнім витком конфлікту між Трампом та Макроном стало неприйняття останнім ініціативи американського президента з заборони доступу продукції компанії Huawei на ринок США. Макрон наголосив на відмові Європи в підтримці антикитайської політики Білого дому. Французький лідер заявив, що подібний демарш не є кращим засобом для захисту міжнародної безпеки та зменшення напруження між ключовими акторами на світовій арені. Макрон як поборник європейських інтересів, виступаючи проти політики Трампа, звернув увагу на важливість багатостороннього підходу, прагматичності співробітництва та збереження суверенітету для Європейського Союзу. Закономірно, що напруженість у відносинах між Макроном і Трампом схиляє Старий світ до пошуку нових потужних союзників, що не може не сприяти зближенню між ЄС та Китаєм. 

Співробітництво між КНР і ЄС — шлях до успіхів у майбутньому? 

Китай високо оцінив відмову Європи в підтримці технологічної війни США проти КНР, що сприяє покращенню китайсько-європейських відносин. Макрон виступає за всестороннє міжнародне співробітництво й підтримує запровадження в Європі мереж 5G за сприяння вищезгаданої китайської компанії Huawei. При тому, французький лідер звертає увагу на важливість узгодження європейськими країнами політики щодо отримання інвестицій із Китаю для того, щоб зменшити ризик залежності європейських компаній від КНР. Емманюель Макрон та інші впливові європейські лідери, зокрема Ангела Меркель, сьогодні готові до того, щоб європейські країни рухалися до прогресу на базі справедливої конкуренції спільно з КНР. Отже, покращення відносин між ЄС та Китаєм може стати ключем до переходу технологічного прогресу на якісно новий щабель розвитку.

Більше за темою: Чи така страшна компанія Huawei, як її малюють?

Висновки

Безсумнівно, прийняття Макроном плану з «відродження Європи» та набуття французьким президентом ролі захисника європейських інтересів на міжнародній арені свідчать про прагнення французького лідера здобути голоси виборців у загальноєвропейському масштабі. Чи допоможе активна реформаторська зовнішня політика Макрона партії «Вперед, Республіко!» увійти до нового складу законодавчого органу європейського Союзу? Відповідь на це питання ми дізнаємося вже 26 травня, коли у Франції пройдуть вибори до Європейського парламенту.

Автор — Валерія Сабурова, Аналітичний центр ADASTRA