PER ASPERA – AD ASTRA I THINK TANK

Ranked Best New Think Tank by 2020 Global Go To Think Tank Index

Проблема захисту дітей від небезпечного контенту в інтернеті: міжнародний досвід

Проблема захисту дітей від небезпечного контенту в інтернеті: міжнародний досвід

Питання, як захистити дітей від небажаного чи шкідливого контенту в мережі хвилює громадян і політиків у багатьох країнах світу. Порнографічні матеріали, заклики до насильства, смертельні інтернет-челенджі – загроз справді багато. Однак рефлекторне бажання просто заборонити сайти чи платформи із небезпечним вмістом точно не допоможе вирішити проблему. Чому, і як тобі боротися із подібним контентом – говоримо далі.

Небезпечні челенджі та педофілія: чим загрожує недбальство інтернет-компаній

Попри те, що великі вебплатформи, особливо соцмережі, намагаються модерувати свій контент, численні приклади та звіти організацій, що займаються питаннями медіа, доводять, що користувачі, особливо молодшого віку, все ще наражаються на небезпеку через шкідливий вміст. Кейси дитячих смертей через повторення небезпечних практик, викладених у відео на онлайн-платформах, фіксуються щороку в різних країнах, тому питання, як запобігти цьому, стає все більш актуальним. Та для початку варто розібратися, які небезпеки чатують на дітей у мережі. Ось кілька прикладів.

В інтернеті є аналоги платформ та сайтів, які називають «чат-рулетками» – на них через відеозв’язок вас фактично з’єднують з випадковим незнайомцем. Одним з найпопулярніших з них є сайт Omegle, що адмініструється із Шанхая. Часто такі сайти та додатки використовують діти. Річ у тому, що нещодавно в тіктоці стали вірусними відео з чатами із цього сайту, відповідно, багато тінейджерів хочуть повторити успіх. Однак замість цього на Omegle вони зустрічають мастурбуючих та просто оголених чоловіків.

Скрін з відеочату Omegle, де дівчата випадково потрапили на мастурбуючого чоловіка. Wondershare FamiSafe

Так, на сайті вказано, що відео модеруються, однак від цього менше шукачів «юного кохання» не стає. Скарги до поліції у зв’язку зі схожими ситуаціями надходили у Великобританії, США, Норвегії, Франції, Канаді та Австралії. Ба більше, навіть були нарікання на заохочення дітей до участі в сексуальних актах під час таких відео зустрічей. Під час власного розслідування BBC зв’язалася з творцем сайту, утім, нічого, окрім того, що сайт модерується та що ці зусилля останнім часом є посиленими, журналістам він не сказав.

Читайте також: Чому зміни в Section 230 можуть стати початком нової епохи інтернету?

Але й вищезгаданий тікток не є ідеальним. На його теренах за останні роки можна було зустріти низку небезпечних челенджів, що призвели до дитячих смертей. До прикладу, нещодавно в Італії померла десятирічна дівчинка, котра повторила Blackout Challenge (він нагадує гру «собачий кайф», у якій люди повинні себе душити до стану неповного знепритомнення, щоб відчути «ейфорію» та нові відчуття). Через цей випадок італійський уряд почав розслідування у справі нехтувань модерацією контенту з боку компанії-власника додатку ByteDance, а в суспільстві гостріше постало питання заборони доступу до тіктоку.

Скрін з відео, в якому висловлюють співчуття родині померлої дівчинки з Італії. Канал General Vibes Now

Ще один випадок стався минулого року в США, коли кілька підлітків було госпіталізовано, а одна 15-річна дівчина навіть померла від повтору Benadryl Challenge (згідно з його умовами, треба випити 10-15 пігулок антиалергійного засобу бенадрилу, щоб отримати ефект, схожий від прийняття наркотичних речовин, як-от ЛСД).

У цій ситуації є одна проблема – усі ці діти наслідували приклад, указаний у тіктоках, що означає відсутність модерації контенту з боку власників платформи як такої. Так, додаток звернув пильнішу увагу на контент такого характеру після поширення інформації про вищезгаданий кейс, але не зміг запобігти появі челенджу. В Україні теж були випадки отруєння підлітків пігулками, однак фактчекери не знайшли зв’язку між ними та відео в тіктоці, оскільки таких відео не існувало.

Вигляд антиалергійного засобу бенадрилу. ABC

Схожі випадки стаються й через інші сайти. Кілька років тому в Китаї після отримання серйозних опіків померла дівчинка. Пожежу було спричинено тим, що вона намагалася повторити спосіб виготовлення попкорну за допомогою бляшанки з коли та спирту в домашніх умовах. Під час запалення імпровізованої горілки пляшка зі спиртом зайнялася та вибухнула, що й призвело до летальних наслідків.

Фото з місця пожежі, яка стала причиною смерті китаянки. BBC

Такий метод було покроково показано в ютуб-відео на каналі Ms Yeah, через що вона неодноразово вибачалася перед підписниками та виплатила компенсацію родині загиблої, що все одно не вберегло від хейту користувачів. Фактично те, що ютуб допустив у себе на платформі існування такого відео, як і багатьох подібних, є ще одним доказом більшого акценту на бізнесі та заробітку, ніж на безпеці користувачів.

Цікаво знати: Цензура китайського інтернету: як це працює?

Як бачимо, власники інтернет-платформ показують свою неспроможність самостійно модерувати контент, а проблема безпеки перебування дітей на таких сайтах або в додатках є справді значущою. Варто також розуміти, що вищезгадані кейси є лише вершиною айсберга. І якщо безпеку користувачів не можуть гарантувати власне сайти, то, мабуть, держава повинна взяти це завдання на себе. Утім, як зробити це так, щоб не було зайвих ризиків та аби така регуляція справді була ефективною, а не існувала лише на папері, як у Великобританії або Франції?

Проблеми із «заборонами порно» у Великобританії та Франції

Безпека перебування дітей в інтернет-просторі є дискусійним питанням на глобальному рівні, а окремі країни вже почали представляти конкретні дії та ініціативи в цьому напрямку. Зокрема, упродовж 2019 та 2020 років Великобританія та Франція представили так звані «заборони на порно» –законопроєкти, згідно з якими сайти з порнографічним контентом не зможуть функціонувати на території країни, якщо не встановлять вікові обмеження для користувачів. І якщо Франція, попри бурхливу дискусію навколо ініціативи, живе зараз за цим законом, то у Великобританії відмовилися від такої ідеї через низку проблем, що виникли з її імплементацією. І ось яких.

По-перше, такі законодавчі ініціативи покладаються лише на добру волю користувачів та не накладають відповідальність за надання неправдивої інформації. Грубше кажучи, підліток, якому 14 років, може спокійно написати там, де потрібно, що йому вже 18, і в такий спосіб зайти на заблокований сайт, що нівелює всю суть прийняття таких обмежень. Якщо в законі прописати перевірку правдивості даних через введення номеру кредитної карти чи скану паспорта, така інформація може бути використана або для аутингу (публічне розголошення сексуальної орієнтації людини без її відома) через розкриття сексуальних вподобань, або для шахрайства. Отже, виникає загроза приватності користувачів. У Франції для авторизації не використовують нічого, окрім звичайної форми для вказування віку. Оскільки в цьому вся суть закону, відповідно, його справжня ефективність є низькою.

Більше за темою: Регулювання соцмереж: інформаційна гігієна чи цензура?

Також варто враховувати, що, навіть якщо певний контент заборонений на території країни, це не означає відсутність повноцінного доступу до нього. «Цільова аудиторія» таких законів (діти та підлітки) має легкий доступ до VPN-додатків, що дозволяють змінювати IP-адресу користувача та отримувати доступ до заблокованих сервісів. Через те імплементація будь-якого закону, що спрямований на заборону певного контенту чи ресурсу лише на території однієї країни, не має сенсу без бану VPN-інструментів. Крім того, такі інструменти не зможуть охопити простір соціальних мереж, де також може міститися подібний контент.

Що теж важливо, велика кількість критиків подібних ініціатив вважає їх проявом цензури За такою логікою, якщо користувачі отримують обмеження до певних видів контенту, відповідно, порушуються їхні права та свободи щодо вільного доступу до інформації.

Все ж, проблема захисту дітей від небезпечного контенту на інтернет-платформах є справді актуальною та потребує втручання держави, якщо власникам соцмереж та сайтів технічно складно вести таку модерацію. Однак як це зробити так, щоб це було ефективно та не перетворилося в цензуру або повноцінний контроль над мережею?

Держава як «поліціянт» для захисту дітей у вирі соціальних мереж

Враховуючи помилки подібних вищезгаданих законопроєктів, регуляція контенту, призначеного для дітей, має відбуватися у двох векторах:

Загальне блокування соцмереж або сайтів не є виходом із ситуації. Відповідно, часткове блокування контенту є кращою альтернативою, оскільки воно не позбавляє користувачів повного доступу до платформ, але й не допускає до небажаних матеріалів. Для найбільшої ефективності та швидкості подібних рішень відповідні урядові інстанції мають вести конструктивний діалог з компаніями-власниками інтернет-платформ, щоб ті могли відповідати на безпосередні запити влади.

Читайте: Технологічна диктатура в умовах кризи: демократія під загрозою?

Так, це довгий, деталізований та складний процес, успіх якого залежить від людей, що будуть залученими до нього, однак без покладання відповідальності на інтернет-гігантів та, відповідно, інтернет-провайдерів ефективна регуляція контенту в мережі є неможливою. Крім того, ця відповідальність має бути підсилена через систему покарань (штрафи) для власників соцмереж. Якщо ж вищезгадані компанії не виявлять бажання йти на діалог, тоді інакшого виходу, аніж як заблокувати доступ до всього їхнього продукту та карати за використання VPN-технологій користувачами, на жаль, немає.

Разом з тим, варто пам’ятати, що найкращий спосіб вберегти свою дитину від шкідливого контенту – це інформаційне виховання та нагляд батьків, а не сподівання на добросовісність інтернет-компаній чи законодавчі ініціативи держави.

Висновки

Проаналізувавши ініціативи взяти під контроль небажаний контент на прикладі «бану порно» у Великобританії та Франції, можемо зробити висновок, що вони, як і багато інших законодавчих спроб контролю, є складними для реалізації через те, що не враховують взаємодію між урядом, інтернет-компаніями, провайдерами та користувачами. Однак залишити без уваги цю проблему також неможливо – з кожним окремим кейсом стає зрозуміліше, що власники інтернет-платформ не зацікавлені в ретельній модерації контенту, оскільки не несуть безпосередньої відповідальності за наслідки, спричинені шкідливими матеріалами.

Повна заборона ресурсів, на яких циркулює небезпечний вміст без вагомих причин та за ознак готовності big tech-компаній до співпраці та діалогу не є ефективним варіантом. Відповідно, уряди держав мають посилити відповідальність цих компаній за наявність такого контенту, створити умови для швидкого реагування на нього та фактично змусити батьків/опікунів ретельніше спостерігати за тим, що відбувається в інтернеті. Так, це рішення не є ідеальним, однак воно може допомогти запобігти повторенню згаданих у статті кейсів та хоча б трохи убезпечити їх від недбалості «цифрових гігантів».

Автор – Артур Колдомасов, експерт із міжнародної інформації Аналітичного центру ADASTRA