Рік після революції: чи прийшли у Вірменію довгоочікувані зміни?

Рік після революції: чи прийшли у Вірменію довгоочікувані зміни?

Рік тому сотні тисяч вірмен на чолі з опозиціонером Ніколем Пашиняном вийшли на вулиці з метою усунути з посади тодішнього прем'єр-міністра Сержа Саргсяна та ліквідувати увесь старий апарат влади загалом. Мирні протести тривали кілька тижнів, поки врешті опозиційні сили не досягли успіху. Саргсян подав у відставку, а Пашиняна з другої спроби було обрано прем'єр-міністром. Революція завершилася, та чи досягла вона того, за що рік тому боролися тисячі вірмен? Ad Astra аналізує головні результати роботи нової влади Вірменії.

Безсумнівно, результатом будь-якої революції є зміни: політичні, економічні, соціальні. Ціллю вірменської Оксамитової революції стало прагнення звільнити країну від впливу Саргсяна та почати новий шлях розвитку без попередньої влади. З моменту обрання прем'єр-міністром Нікола Пашиняна пройшло більше року. 8-го травня на прес-конференції він представив 100 фактів про Вірменію сьогодні. Ми обрали найважливіші і, проаналізувавши їх, готові відповісти на те, чи справді революція досягла своєї мети.

Корупцію подолано: олігархи втратили важелі впливу

Хабарництво – одна з найголовніших причин того, чому люди, власне, виходили на протести. Відповідно, боротьба з корупцією – ключова тема в усіх вірменських ЗМІ. Так, за данимиАрмстату після революції інтенсивність боротьби з корупцією виросла на 58%. Зазначимо, що найбільше уваги приділялося вирішенню проблеми посадових зловживань та хабарництва. Незважаючи на позитивну динаміку статистичних даних, корупційні злочини відбуваються й досі. Начальник Державної контрольної служби Давід Сансарян уже після революції неодноразово заявляв про випадки чиновницьких зловживань.

Скандал не оминув і самого Пашиняна. Різні джерела повідомляють про випадки, коли чинний прем'єр-міністр активно “просував” близьких родичів на важливі, зокрема державні, посади. У такий спосіб його племінник Сіпан Пашинян та брат дружини Грач Акопян на парламентських виборах потрапили до складу Національних зборів Вірменії. Очевидно, що звинувачення не є обґрунтованим, оскільки родичі прем'єра займалися політичною діяльністю і до революції. Однак, враження про діяльність новоствореного уряду часто формується через дії його найяскравіших постатей, що не завжди залишає позитивний відбиток на загальній репутації владної еліти. Легко пояснити й те, що населення досі не змінило радикально своє ставлення до корупції, адже одного року, без сумніву, замало для викорінення цього явища: у країні досі існує хабарництво, хоче вже в набагато менших масштабах.

Найбільшого успіху новий уряд досяг у подоланні тіньової економіки, за рахунок чого вдалося послабити позиції олігархів. Справа в тому, що до зміни влади олігархи приховували свої доходи та користувалися різними привілеями (неконкурентне середовище, неофіційні пільги для сплати податків та ін.). Через збільшення конкурентоспроможності ринку, часткове подолання монополії та виведення значної частини економіки з тіні боротьба проти олігархів загалом принесла свої результати.

Поліпшення умов для військовослужбовців

Уряд Вірменії роками приховував інформацію про дійсний стан армії. Солдатам доводилося купувати одяг та засоби особистої гігієни за власні кошти, хоча офіційно вони мали б фінансуватися з державного бюджету. У багатьох прикордонних військових частинах було відсутнє водо- та енергопостачання, не було елементарної побутової техніки. За наказом Пашиняна ці проблеми були успішно вирішені: 47 прикордонних позицій забезпечено енергопостачанням, 73 – водопостачанням, надано нову побутову техніку та сучасні пристрої відеонагляду. 

Для військовослужбовців і сімей загиблих виділено 410 квартир, а кількість пільг і соціальних виплат для військових пенсіонерів збільшено. Також Пашинян повідомив про ймовірний дозвіл користуватись телефонами на території військових частин, що насправді не зовсім відповідає їхнім нормам безпеки. Слід зазначити, що новому уряду дійсно вдалося покращити умови життя армії, хоча остаточне завершення цього процесу потребує більше часу та фінансування.

Збільшення бюджетних доходів та ріст економіки

За словами Пашиняна, у 2019 році бюджет має бути перевиконано на 62 млрд драмів, а не на обіцяних раніше 40 млрд, водночас дохід за останній квартал має збільшитися на 25%, хоча статистика бюджету на офіційних веб-сайтах доволі неоднозначна та часто викликає певні підозри. Головною причиною є те, що витрати перевищують доходи за рахунок покриття боргів та надання фінансування в секторі будівництва. 

Опозиція неодноразово звинувачувала уряд Пашиняна в маніпуляціях щодо даних про бюджет. За інформацією газети "Факт", перед публікацією офіційної статистики проводяться консультації з віце-прем'єром Тіграном Авіняном, який діє за дорученням прем'єр-міністра. Можливо, все це лише підозри, але постійне коригування та несвоєчасне оприлюднення статистики наводять на думку, що уряд використовує офіційні дані з політичною метою. 

Загалом найбільш позитивними результатами діяльності нового керівництва в економічній сфері стали:

• відкритість для іноземних інвесторів;

• боротьба проти корупції та тіньової економіки;

• покращення умов для розвитку малого та середнього бізнесу;

• особлива увага на розвиток сучасних технологій.

Вдалося також налагодити фінансові відносини з міжнародними організаціями. Так, наприклад, Всесвітній банк ратифікував документ про співпрацю з Вірменією на 2019-2022 роки, у якому йде мова про кооперацію в різних сферах економіки загальною вартістю в $500 млн. З Міжнародним валютним фондом на суму в $250 млн узгоджено проект Stand By. Про цифри можна довго розмірковувати, але наразі ще зарано говорити про якісний ріст економіки. Нині існують перспективи, які уряд Пашиняна намагається максимально використати, але без правильного розподілу бюджету підняти економіку не вдасться. Очевидно, що нова влада зробила достатньо для першого етапу "економічної революції" та чимало питань досі залишаються невирішеними.

Підвищення рівня демократії

Напевно, один із найвагоміших результатів Оксамитової революції – це прогрес у розвитку демократії. Вірменія зайняла 103-у позицію серед 167 країн в рейтингу "Індекс демократії 2018", який щорічно публікується дослідницькою компанією The Economist Intelligence Unit. Зрозуміло, що на рейтинг вплинула саме революція, спрямована проти спроби екс-президента Вірменії Сержа Саргсяна залишитися при владі. 

Крім того, у Світовому індексі свободи преси Вірменія продемонструвала істотний прогрес, покращивши за минулий рік свою позицію на 19 пунктів і зайнявши 61-е місце у загальному рейтингу. У тому ж 2018 році The Economist визнав Вірменію країною року. Подібні тенденції сприятливо впливають на міжнародні позиції країни та сприяють росту довіри до чинної влади  як у  населення, так і світового співтовариства.

Як бачимо, статистика та цифри «нової Вірменії» показують позитивні зміни. Але чи справді їх може відчути звичайний громадянин Республіки? Не зовсім, оскільки більшість змін стосуються середнього класу та приватних підприємців, які мають достатньо ресурсів для використання нових можливостей, наданих чинним урядом. Люди, які дійсно потребують фінансової допомоги, поки що не спроможні використати їх в достатніх обсягах. 

Навряд чи вірмени очікували саме на такі зміни: загалом, допоки вони залишаються маловідчутними для більшості населення. Однак, рівень довіри до влади й досі високий, а це означає, що вірменський народ готовий чекати. Очевидно, що за один рік неможливо кардинально змінити життя простих людей, але вектор розвитку задано правильно. Тому залишається сподіватися, що реформаторський курс чинної влади не зазнає розвороту, адже працювати ще є над чим.

Автор – Гайк Мурадян, «Аd Astra»