США на старті президентської гонки

Здавалося б, ще рік тому на США чекав непростий, цікавий, але звичайний виборчий процес. Зараз же ситуація виглядає зовсім інакше. Демократи запустили імпічмент, аби завадити Трампу переобратися на другий термін, оскільки вбачають у ньому найбільш незручного суперника. Однак на сьогодні самі члени Демократичної партії не можуть об’єднатися в боротьбі з чинним головою держави. Однозначно, на нас чекає непроста, сповнена сюрпризів виборча кампанія. Особливого інтересу також додає роль України в третьому в історії імпічменті американського президента. Перший раз праймеріз демократів офіційно розпочинаються після завершення імпічменту, який закінчився виправданням їхнього головного опонента.

Постріл імпічментом, що вдарив по демократах

Від самого початку процедури імпічменту було зрозуміло, що весь процес у підсумку зводитиметься до того, на чию користь він зіграє: самого Трампа чи його непримиренних опонентів. І хоча відповідь на головне питання 2020 року –хто стане наступним президентом Сполучених Штатів Америки? – світ дізнається лише 3 листопада, саме час робити певні висновки, яку роль для країни зіграв «український скандал».

По-перше, зважаючи на майже незмінні високі рейтинги підтримки Трампа, складається враження, що від усіх слухань та голосувань в обох палатах Конгресу виграв саме очільник Білого дому. Безальтернативність Трампа серед республіканців проти розпорошених демократів вилилась у рекордні 49% підтримки серед усіх громадян і вище 90% підтримки серед членів партії (за даними компанії Gallup).

Концептуальна розрізненість лідерів перегонів передалась виборцям та впливає на соціологію

Демократів як на папері, так і на сцені дебатів занадто багато. Їхні виборці розділені, як ніколи раніше, на що існує декілька причин. Доведено, що прихильники демократів, тобто нинішньої опозиційної партії, рідше відповідають на питання, тим самим провокуючи соціологів більшою мірою спиратися на думки їхніх політичних опонентів, а також видаючи лише частково дійсну картину за повномасштабну істину. Це яскраво продемонстрували вибори в штаті Вісконсин у 2016 році. Гілларі Клінтон за всіма опитуваннями в цьому важливому штаті перемагала з високим відривом і мала забрати всі 10 голосів колегії виборців. Однак протягом трьох тижнів до голосування вона жодного разу не з’явилась у штаті, тоді як Трамп проводив по кілька мітингів на день. Тож американці в останній момент змінили свою думку та проголосували проти демократів.

Вам може сподобатися: Трамп-2024: чи можливе повернення 45-го президента США до Білого дому?

Така концепція дістала назву диференційне зміщення неотриманих даних, про що пише видання The Washington Post. Простіше кажучи, респонденти-демократи деморалізовані, тому вони неохоче відповідають на питання соціологів, тоді як республіканці – навпаки. Заради справедливості, обидві партії на місцевому рівні ведуть підрахунки своїх прихильників, потім сумують їх у межах штату і видають підсумок центральному штабу. При цьому республіканці, наприклад, для проведення опитувань щодо схвалення дій Трампа дзвонять саме зареєстрованим республіканцям, а не демократам, отже про об'єктивність говорити доволі складно. Такий тренд залишається актуальним для всієї країни, особливо в тих дослідженнях, де не публікують методологію.

Найбільше від початку імпічменту постраждав Джо Байден, який повністю віддав лідерство в національних перегонах Берні Сандерсу, посівши 4 та 5 місця на партійних виборах у перших двох штатах. Праймеріз і кокуси лише розпочались, але вони задають тон усій кампанії, тому Байден особливо розраховує перемогти в Неваді та Південній Кароліні. Ще одна кандидатка  з лівого табору Елізабет Уоррен узагалі могла вирватись у лідери перегонів, а також потенційно претендувати на посаду віцепрезидента від Демократичної партії, якби серйозно наступала на Байдена та Сандерса. Утім, схоже на те, що пік її кампанії припав на минулий рік. Уоррен набагато енергійніша за Байдена й Сандерса, хоч і не набагато молодша. Також її підтримав Кастро з Техасу, що мало би забезпечити їй підтримку латиноамериканського населення, проте поки електоральних успіхів такий крок не приніс.

Фокуси на кокусах, або як дискредитувати початок виборів

Кокуси – це різновид попередніх виборів, де виборці приходять на виборчі дільниці та не просто мають обрати кандидата, а можуть пересуватися дільницею, переконувати інших виборців, що їхній кандидат гідний представляти партію. Якщо при першому підрахунку прихильників кандидата їхня кількість становить менш ніж 15%, то кандидат не набирає навіть мінімуму голосів, а вони мають оголосити свій другий вибір. Так, наприклад, Джо Байден на деяких дільницях в Айові не набрав необхідних 15%, тому його прибічники мали підтримати в підсумку тих, хто подолав цей бар’єр: Берні Сандерса або Піта Бутіджича. Кокуси використовують лише 14 штатів, а система загалом викликає немало критики, тому, можливо, тенденція щодо проведення праймеріз в усіх штатах збережеться.

Те, що трапилось в Айові, залишається в Айові

Те, що трапилось в Айові 3 лютого, стало катастрофою для демократів та справжнім подарунокм для Трампа. Зазвичай, результати будь-яких американських виборів стають відомі за декілька годин. Особливо, якщо це стосується такого невеликого штату як Айова, із загальним населенням трохи більше ніж 3 млн людей. Натомість три дні велись підрахунки голосів, оскільки програмне забезпечення, що було використане, дало збій – додаток перестав працювати прямо на дільницях. Дональд Трамп відразу спрямував своє обурення на демократів, мовляв: як можна довірити їм керувати країною, якщо вони не можуть організувати вибори в межах одного не дуже великого штату.

Сюрпризами як Айови, так і Нью-Гемпширу стали результати Піта Бутіджича, або, як його тут називають, Мера Піта – кандидат очолював містечко Сауз-Бенд в Індіані. Також у свої неповні 38 він є ветераном війни в Афганістані, що значно посилює його авторитет серед військових, адже, у першу чергу, президент США є верховним головнокомандувачем держави. Крім того, Бутіджич – відкритий гей. Цей фактор зумовлює невеликий рівень підтримки (на рівні опитувань суспільної думки) серед афроамериканського населення штатів. Також не менш важливо, що серед політологів консенсусом лунала думка про недостатню репрезентативність перших двох штатів саме в расовому співвідношенні, тому перемога Піта в Айові більшою мірою виправдана.

Читайте також: Президентські вибори 2020: США на порозі вибору

Такий самий аргумент можна застосувати й до Байдена, тільки вже з погляду його провалу на перших двох голосуваннях. Це може слугувати виправданням для Джо, але точно не для його виборців, які збирались підтримати його в так званий «супервівторок». У цей день голосуватимуть 14 штатів, зокрема такі великі штати як Каліфорнія й Техас. Вони важливі, оскільки дають велику кількість делегатів на національний з’їзд партії, який остаточно визначатиме, хто переміг серед демократів: 415 для Каліфорнії та 228 для Техасу із загальних 1991, необхідних для перемоги. Крім того, ці штати мають найбільше представників у колегії виборців (55 та 38 голосів відповідно), яка в грудні остаточно визначить президента за результатами всенародного голосування 3 листопада. Тому той, хто переможе в цих штатах, може мати більші шанси на перемогу над Трампом 3 листопада. Звичайно, після виборів 2016 року жодних гарантій та стовідсоткових прогнозів роздавати неможливо, але ігнорувати ці два штати кандидати не можуть собі дозволити.

Треба розуміти, що кожен із кандидатів намагається просувати найбільш вигідні їм результати соціологічних опитувань або навіть проведену штабами кандидатів роботу. Як правило, це виглядає так: на місцях у штаб-квартирах збирають дані за допомогою додатків та програм і подають це як опитування суспільної думки (усіх американців). Для «незалежних» американців єдиним виходом залишається вірити загальнонаціональним медіа, які не віддають перевагу якійсь із партій.

Ліві вириваються в лідери

Наприклад, Берні Сандерс за даними Vox зараз лідирує саме в Каліфорнії та Техасі. У цілому, партійне голосування однозначно не пройде однаково в усіх штатах, тому цей календар праймеріз дуже важливий: кожен штат озирається на інший. Важливо, що обидві найбільші партії в кожному зі штатів мають свої правила: бути закритим чи відкритим для праймеріз, або ж узагалі проводити кокуси, як Айова та Невада. Якщо штат відкритий на праймеріз, це означає, що виборець для голосування за кандидата має бути зареєстрований хоча б із якоюсь партією, а під час самого голосування може змінити свою належність. Таким чином, наприклад, зареєстрований демократ може проголосувати за Трампа на праймеріз у Південній Кароліні 29 лютого.

Берні Сандерс має рекордну кількість пожертвувань. У США це так звані «soft money», тобто пожертвування не від корпорацій, а від звичайних громадян. Цим, не в останню чергу, зумовлена його підтримка у двох перших штатах. Основний електорат Сандерса – це молодь та робочий клас, яким сенатор із Вермонта обіцяє скасування студентських боргів та безкоштовне медичне страхування.  Одним із козирів сенатора є його несподівана «права рука», Олександра Окасіо-Кортес. У США її називають «молодою зіркою демократів»; саме вона проводила більшість мітингів Сандерса, поки той був у Вашингтоні на слуханнях щодо імпічменту.

Вас може зацікавити: Коронавірус між демократами та республіканцями: хто виграє більше від пандемії в США

Загалом, кампанія лише набирає обертів. Очікується, що пік передвиборчих перегонів припаде на липень, коли демократи мають остаточно обрати кандидата від власної партії. Через велике ідеологічне та кількісне різноманіття, поки неможливо на 100% передбачити, хто здобуде номінацію. Зараз ситуація виглядає таким чином, що без альянсів кандидатів, які не набирають хоча б 10-15%, жоден із них не буде мати повноцінної підтримки всього так званого «ліберального електорату». Схожа ситуація була у 2016 році, коли спочатку Берні Сандерс не підтримав свою колегу-конкурентку Гілларі Клінтон, що в підсумку вилилось у поразку демократів на виборах як парламентських, так і президентських.

Усі на дебати

З останніх дебатів, які закінчились 19 лютого пізно ввечері за Вашингтоном у Неваді, стало зрозуміло, що Майкл Блумберг необхідний більшою мірою самим лідерам перегонів, ніж виборцям. Кожен із кандидатів атакував колишнього мера Нью-Йорка, особливо ті, з ким Блумберг знаходиться поруч в опитуваннях: Уоррен, Сандерс і Байден. Сандерс прогнозовано виступав за позбавлення Блумберга права брати участь у кампанії в цілому, адже він деякий час перебував у лавах республіканців та взагалі є копією Трампа, лише з табору демократів.

Президентські вибори в США: чи може знову втрутитися Росія?

Мільярдер, який не потребує грошей на кампанію, а готовий купувати сотні тисяч рекламних роликів у необхідних йому штатах, що голосуватимуть у «супервівторок», неабияк похитне кампанії інших кандидатів. Однак сама партія демократів справді може розколотися, якщо Берні Сандерс продовжить надто сильно тиснути вліво, а Блумберг, Байден і Піт зможуть тримати центристські позиції. За таких умов, ліберальний виборець у США матиме ще більшу дилему щодо того, за кого віддати голос на праймеріз. Величезну роль у цьогорічній номінації гратиме «супервівторок», адже в цей день у 14 штатах на праймеріз будуть «розіграні» 1617 делегатів (із необхідних 1991) для здобуття внутрішньопартійної номінації. Після цього гонитва стане ще більш запеклою, а також стане зрозуміло, якого кандидата з погляду ідеологічного спектра хочуть бачити виборці: лівого чи більш поміркованого, тобто центриста.

Автор – Владислав Фарапонов, експерт-американіст Аналітичного центру ADASTRA