PER ASPERA – AD ASTRA I THINK TANK

Ranked Best New Think Tank by 2020 Global Go To Think Tank Index

Вибухи у Врбетіце – тест на громадянську солідарність чи можливість для зведення політичних рахунків?

Вибухи у Врбетіце – тест на громадянську солідарність чи можливість для зведення політичних рахунків?

17 квітня 2021 р. влада Чехії оголосила результати розслідування вибухів 2014 р. на збройних складах у місті Врбетіце. За версією правоохоронців, катастрофа була спричинена діями підрозділу 29155 Головного розвідувального управління Російської Федерації, причому у справу виявилися залученими ще й знамениті «солсберійські отруйники». Після оприлюднення цих даних урядом була вжита низка цілком логічних заходів у відповідь, зокрема були вислані російські дипломати. Однак, на диво, чимало чеських високопосадовців відреагували вкрай стримано на такий акт тероризму, зазначивши, що, мовляв, «не все настільки однозначно». Про те, як розслідування обставин тяжкого злочину стало тригером внутрішньополітичного протистояння в Чехії за кілька місяців до чергових парламентських виборів, – розповідаємо в новому матеріалі.

Приблизно о 9 год 49 хв 16 жовтня 2014 р. в селі Врбетіце Злінського краю на складі № 16 Військово-технічного інституту Міністерства оборони Чехії, що перебував на той момент за договором оренди в користуванні приватної компанії Imex Group, спалахнула пожежа. За мить після приїзду пожежників з міста Злін пролунав перший із 355 вибухів, унаслідок якого вміст складу – боєприпаси та вибухівка, яких там зберігалося майже 50 тон – розлетівся на майже 800 м довкола. У результаті двоє співробітників Imex Group загинули.

Менш як за два місяці – 3 грудня 2014 р. – вибухнув склад № 12, на якому, за словами працівників компанії, зберігалася вогнепальна зброя. Відстань між двома складами – приблизно 800 м. На щастя, обійшлося без жертв, проте спорадичні неконтрольовані вибухи, до прикладу, внаслідок падіння вибухівки з дерев або контакту її з тваринами, тривали до середини місяця.

Горіння складу у м. Врбетіце. Police of the Czech Republic

Військові негайно розпочали розчищення території від залишків боєприпасів, а поліціянти – розслідування обставин вибуху. І ось, 17 квітня 2021 р., голова уряду Чехії Андрей Бабіш заявив про наявність «резонних підозр стверджувати про причетність до вибуху співробітників підрозділу 29155 російського ГРУ».  Того ж дня МЗС прийняло рішення щодо вислання 18 дипломатів посольства РФ, підозрюваних у зв’язках зі спецслужбами; ба більше, 8 травня прем’єр Бабіш розіслав листи до міністерств закордонних справ держав-членів ЄС із проханням додатково вислати принаймні по одному російському дипломатові. Однак не всі чеські високопосадовці схвально поставилися до таких рішучих дій…

Якщо вірити слідству…й не лише

Перш ніж перейти до внутрішніх чеських пристрастей, підсумуймо коротко результати розслідувань чеських правоохоронців та міжнародних журналістів (Bellingcat, The Insider, а також співробітників видань Der Spiegel i Respekt) щодо обставин та винуватців вибухів у Врбетіце.

Отже, згідно висновків розслідування, до організації вибухів причетні 6 співробітників підрозділу 29155 Головного розвідувального управління. Безпосередніми виконавцями могли бути відомі за отруєнням у Солсбері агенти Олександр Мішкін та Анатолій Чепіга, відомі під псевдонімами «Олександр Петров» та «Руслан Боширов». За версією слідства, вони перебували в Чехії 13-16 жовтня 2014 р., перетнувши кордон з використанням підроблених паспортів третіх держав: Мішкін мав паспорт Молдови на ім’я «Ніколае Попа», а Чепіга – таджицький на ім’я «Руслан Табаров». Двійко агентів перед поїздкою оформили дозвіл на відвідування складів Imex y Врбетіце як нібито потенційні покупці зброї.

Підроблені паспорти Чепіги (ліворуч) та Мішкіна. The Insider

Цікавим є й питання кінцевого призначення знищеної в результаті вибухів зброї: Respekt зазначив, що вона планувалася до продажу Україні, а  чеське видання Seznam припустило продаж Сирійській вільній армії, що бореться проти терористів ІДІЛ та авторитарного режиму президента Башара Асада. У будь-якому разі, сумнівів не було стосовно особи посередника – болгарина Еміліана Ґебрева, котрого було за загадкових обставин отруєно співробітником ГРУ Сергієм Федотовим 2015 р. Тоді Ґебрева усе ж вдалося врятувати; майже одразу після отруєння він перебрався до США. 23 квітня 2021 р. Ґебрев, а також неназвані українські чиновники підтвердили The New York Times, що продати зброю планувалося саме Україні.

Торговець зброєю Еміліан Ґебрев. Capital

Сюрприз від гаранта

Зрозуміло, що надзвичайна резонансність такої справи зумовила одностайне обурення та засудження чеським суспільством злочинних дій Російської Федерації. Проте серед політичного естеблішменту країни знайшлися ті, хто зайняв куди більш помірковану, примирливу позицію.

Міністерство закордонних справ чітко вказало Росії на неприпустимість такої поведінки, не лише виславши понад 80 російських дипломатів, а й закликавши до цього держави ЄС. Солідарність проявили, зокрема, Словаччина й країни Балтії. Крім того, міністр торгівлі Карел Гавлічек повідомив про недопущення корпорації «Росатом» до тендеру на завершення спорудження АЕС у Дукованах, а мерія Праги попросила уряд провести переговори з посольством Росії щодо повернення у муніципальну власність частини парку, котрий воно займає без укладення договору оренди від часів придушення Празької весни 1968 р.

Більше за темою: Болгарія в лещатах обставин: чому Софія шукає порозуміння з Москвою?

Однак, незважаючи на рішучість уряду показати Москві, що її злочини не залишаться без різкої відповіді, підтримки такої позиції не надійшло з боку надзвичайно важливої особи – президента Чехії Мілоша Земана. І якби ж то Земан, відомий своїми проросійськими симпатіями, просто обмежився мовчанням або холодними протокольними фразами. Зовсім ні!

Навпаки, він у першому ж коментарі стосовно результатів розслідування «вкрай обережно» заявив, що нібито існує дві версії причин катастрофи, одна з яких – недотримання техніки безпеки, а друга – власне, дії ГРУ. При цьому, однак, Земан одразу ж зазначив, що «не виключає повністю підозр щодо Петрова та Боширова», і не вживав формулювань, що прямо відбілювали росіян чи наголошували на їхній цілковитій невинуватості. 

І навіть попри те, що міністр юстиції Марія Бенешова, представниця Соціал-демократичної партії, того ж дня спростувала заяву Земана, зазначивши, що слідство працює з єдиною версією (ГРУ), слова президента радісно підхопили російські ЗМІ, видаючи його вкрай обережні й непевні слова за «промінь світла в темному царстві русофобії». 

Вас може зацікавити: «Мала велика країна»: зовнішньополітичні орієнтири Словацької Республіки

Відповідною була й реакція з боку чеського політикуму. Очільник Сенату (верхньої палати парламенту) Мілош Вистрчил, представник Громадянської демократичної партії, заявив, що підтримає конституційну скаргу щодо висловів Земана, збір підписів щодо якої розпочали громадяни, а позицію президента назвав державною зрадою. Міністр закордонних справ Ян Гамачек, представник Соціал-демократичної партії, назвав висловлювання Земана «безглуздими» й зауважив, що вони «нічого не прояснили, а лишень порадували Москву». 

У Празі та інших великих містах Чехії розпочалася серія протестів проти президента (пізніше також і проти звинувачуваного в корупції прем’єра Бабіша). Їхні організатори звинувачували Земана в державній зраді й закликали підписувати вищезгадану конституційну скаргу. Акції лише в столиці зібрали близько 10 тис. учасників 30 квітня та понад 5 тис. – 20 травня. В останній узяв участь син одного з загиблих 16 жовтня 2014 р. працівників Imex Group.

Антиземанівські протести в Празі 29 квітня. David W Cerny/Reuters

Протестувальники, крім претензій до президента, вимагають також відставки міністерки юстиції марії Бенешової, у зв’язку з чим постає питання: чим же завинила Бенешова, яка спростувала заяву президента про нібито кілька версій вибухів? Відповідь доволі проста: на жаль, вона наступила на ті самі граблі, що й Земан, і 29 квітня в інтерв’ю заявила про наявність…трьох (!) версій вибуху!  Не важко, певне, уявити реакцію чеського суспільства?

І тут у ситуацію знову втрутився Андрей Бабіш. Агенції «Чеські новини» він повідомив, що поговорив з Бенешовою, і запевнив, що вона прийняла точку зору щодо єдиної версії. Понад те, проблемним питанням є визначення ролі Бенешової у відставці Генерального прокурора Чехії Павела Земана. Однофамілець президента займав свою посаду понад 10 років, а мотивом відставки назвав «серйозну розбіжність думок з міністром юстиції».

Земан, який офіційно покине пост 30 червня, зауважив, що подав би у відставку давно, та вибухи змусили його змінити рішення. Окремо генпрокурор додав, що не має побоювань, що справа може зайти у глухий кут – мовляв, його команда попрацювала на совість. Питання відставки головного прокурора протестувальники також порушували, вважаючи його причиною неправомірний тиск на нього з боку Бенешової.

Чия візьме?

Ситуація з вибухами у Врбетіце вкрай складна. Результати розслідувань, одне з яких проведене офіційними держслужбами, а інше – незалежними недержавними агенціями, підтвердили причетність до знищення величезного обсягу зброї та боєприпасів у самому центрі Європи російськими спецслужбами. Звичайно, що потреба у зовнішньо- та внутрішньополітичній солідарності в таких екстрених, без перебільшення, випадках вкрай важлива.

Однак ніхто не заперечує, що й тут можливо здобути непогану політичну вигоду. І першим, хто претендує на неї, може стати голова уряду Андрей Бабіш. На минулих виборах 2017 р. його партія ANO 2011 стала переможцем завдяки використанню яскравих популістських й антикорупційних гасел. Проте наступні 4 роки показали, що ці «нові обличчя» не мають жодного бажання «грати за новими правилами». Корупційні скандали постійно оточували й самого Бабіша – другу найбагатшу людину Чехії. Один з таких скандалів навіть був напряму пов’язаний з Україною.

Бабіш підлаштував викрадення свого сина Андрея, аби той не свідчив проти нього в суді щодо нецільових витрат субсидій ЄС, і переховував його, зокрема, у Сімферополі та Кривому Розі, а після викриття обману заявив, що свідчити той не може через шизофренію. І таких скандалів у біографії пана Бабіша – ціла низка. Окрім того, патріотично налаштовані громадяни закидають йому співпрацю в молодості зі спецслужбами Чехословаччини.

Андрей Бабіш-молодший у Криму, де його переховував батько. Фото з особистої Facebook-сторінки

Зате популярність на цьому тлі набирають нові проєкти – коаліції «Разом» та «Пірати й Старости».

«Разом» утворена трьома поміркованими правоцентристськими партіями – Громадянською демократичною, Християнсько-демократичною та ТВП-09. Це класичні ліберально-консервативні партії, що в цілому схвально (крім першої) ставляться до членства Чехії в ЄС та НАТО й промотують розвиток громадянського суспільства. Їхні засновники – не нові обличчя, а досвідчені політики, пік слави яких припадав ще на початок ХХІ ст.: очільником Громадянської демократичної партії був президент Чехії (2003-2013 рр.) Вацлав Клаус, а ТВП-09 (розшифровується як «Традиція-Відповідальність-Процвітання») – міністр закордонних справ (у 2007-2009 та 2010-2013 рр.) Карел Шварценберґ.

Християнсько-демократична ж партія взагалі була заснована ще 1919 р. й змогла пережити комуністичний період. Зростання їхньої популярності зумовлене поверненням розчарованих виборців, що «спробували» Бабіша як політика, до «знайомого вибору». Крім того, якраз від представників цього альянсу лунають найбільш критичні зауваження щодо прем’єра як зрадника національних інтересів, оскільки більшість лідерів відстоюють принцип активного залучення Чехії до зовнішньополітичних процесів.

Читайте також: Популіст на чолі Ради ЄС: чи варто боятися головування Словенії в Євросоюзі?

Більш молоді виборці, яких Бабіш розчарував конкретно як антикорупціонер, звернули свою увагу на альянс «Пірати й Старости», утворений наприкінці 2020 р. представниками Чеської піратської партії та партії «Старости й незалежні». Приєднання останньої до менш мейнстрімних «піратів» допомогло новонародженій коаліції здобути симпатії також і мешканців невеликих містечок та сіл. «Старости й незалежні», власне, свого часу й створювалися як об’єднання голів маленьких громад, що виступали за децентралізацію, ефективне управління, дієве керівництво місцевими бюджетами та ресурсами, обмін досвідом з представниками прикордонних громад Австрії, Німеччини та Польщі тощо.

Згідно з нещодавнім опитуванням, проведеним центром Sanep, найбільшу підтримку має якраз альянс «Піратів і Старост»: якби вибори відбулися найближчим часом, за нього віддали б свої голоси 27% опитаних. На другому місці з 20,7% – альянс «Разом», а от партія Бабіша ANO 2011 фінішує аж третьою з результатом 19,4% (результат на виборах 2017 р. – 29,6%)! З урахуванням того, що із союзників у Бабіша – лише дрібна Соціал-демократична партія, яка наразі набирає буквально 3-4% голосів, формування уряду йому не світить. А чергові парламентські вибори в Чехії мають відбутися вже 8-9 жовтня цього року.

Співголови «Піратів і Старост» Віт Ракушан (ліворуч) та Іван Бартош. Flickr

Тому для Бабіша було б надзвичайно вигідним використати нинішню кризу як зірковий час, щоб показати себе рятівником держави, а супротивників, відповідно, виставити у куди менш вигідному світлі. Крім того, очевидно, що в ролі опонентів він починає позиціонувати вже й поки що союзних соціал-демократів, усвідомлюючи, що значної підтримки на виборах вони не здобудуть і тому навряд чи пройдуть у парламент (показовими тут є, до прикладу, «консультації» з Бабішевою).

Разом із тим, прем’єр поки що уникає критикувати президента Земана – імовірно, через непогані ділові контакти. У 2001 р. Земан, тодішній очільник уряду, схвалив приватизацію державної нафтової компанії групою Бабіша. При цьому сам Земан не має, на відміну від Бабіша, жодної серйозної власної «групи підтримки»: за його Партію громадянських прав на останніх виборах проголосувало лише трохи більше 18 тис. осіб (0,36%), а по всій державі вона має лише близько 100 місць у місцевих радах з близько 62 тис. Крім того, останнім часом президента підводить здоров’я (він навіть пересів на інвалідний візок). Тож можна зробити висновок, що Бабішеві Земан просто не цікавий, він не бачить його своїм конкурентом. Та й узагалі главу уряду, схоже, мало цікавить пост президента у парламентській республіці.

Дізнавайтеся більше: Проблема закордонних угорців у зовнішній політиці Будапешта

Набагато перспективнішою є посада прем’єр-міністра, за яку Бабіш хоче втриматися. Але шлейф корупційних скандалів робить його шанси вкрай низькими. До того ж, існує реальна альтернатива обрання на цю посаду, до прикладу, когось із лідерів вищезгаданих коаліцій, які, можливо, взагалі утворять уряд разом, зважаючи на близькість ідеологій.

Аби не допустити такого розвитку подій, Бабішу доведеться докласти чимало зусиль і змістити акцент ANO 2011 з антикорупційного на патріотичний. При цьому в боротьбі доведеться розраховувати лише на власні сили. Чи дасть це свої плоди, слідкуватимемо разом.

Автор – Богдан Мироненко, експерт із Центральної Європи та Балкан Аналітичного центру ADASTRA