Відкритий шлях до ратифікації Римського статуту

30 червня цього року набула чинності поправка до ч.6 ст. 124 Конституції України, що дозволяє визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду шляхом ратифікації Римського статуту. Судовою реформою, започаткованою 2 червня 2016 року, було закріплено можливість визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду, однак це положення набуло чинності лише через три роки, тобто в червні 2019. Що таке Римський статут, для чого Україні потрібна його ратифікація, та як це позначиться на взаєминах із ЄС читайте в новій статті ADASTRA.

Що таке Міжнародний кримінальний суд? 

Це міжнародна судова інстанція, що, відповідно до Римського статуту (РС) Міжнародного кримінального суду (МКС), діє постійно та має юрисдикцію розглядати справи і притягувати осіб до відповідальності за 4 види злочинів: злочини геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини (не військові) та злочини агресії (отримав таку юрисдикцію у 2017 році). Важливо розуміти, що МКС не розглядає суперечки між державами та не здійснює правосуддя щодо тієї чи іншої держави, а розслідує злочини в межах своєї юрисдикції та має повноваження притягувати до відповідальності окремих індивідів. Римський статут було підписано в 1998 році, але набув чинності він лише 1 липня 2002 року. Це означає, що МКС наділений юрисдикцією щодо 4 видів злочинів, вчинених лише після цієї дати. Міжнародний кримінальний суд знаходиться в Гаазі, що в Нідерландах, і його не слід плутати з Міжнародним Судом ООН чи Постійною палатою третейського суду, що також знаходяться в Гаазі.

Діяльність Міжнародного кримінального суду має на меті доповнити існуючі національні судові системи, що виражається через принцип комплементарності. Тому МКС може здійснювати свою юрисдикцію тільки тоді, коли виконуються певні умови, наприклад, коли національні суди не бажають або не можуть переслідувати злочинців чи коли Рада Безпеки ООН або окремі держави передають справи до Суду .

Україна й Гаага в міжнародному праві

Україна підписала Римський статут, але не ратифікувала його. Верховна Рада не змогла до 30 червня 2019 року ратифікувати Римський статут, зважаючи на відповідне рішення Конституційного суду. КСУ визнав Римський статут таким, що не відповідає Конституції України, у частині, яка стосується положень абзацу десятого преамбули та статті 1 Статуту, за якими «Міжнародний кримінальний суд доповнює національні органи кримінальної юстиції».

Вас може зацікавити: Арбітраж vs суд: що і коли краще обирати?

Унаслідок збройної агресії Російської Федерації проти нашої держави, перед Україною постало питання притягнення до відповідальності вищих посадових осіб РФ та керівників ДНР і ЛНР. Український парламент звернувся до МКС із двома заявами щодо визнання юрисдикції МКС ad hoc, тобто визнання разової юрисдикції. Перша заява була зроблена 25 лютого 2014 року і стосувалася злочинів проти людяності за період з 21.10.2013 по 22.02.2014. Друга – стосувалася визнання юрисдикції МКС ad hoc щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», що призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян. В обох випадках правовою підставою звернення МЗС України до секретаріату МКС були п.3 ст.12 Римського статуту, а також відповідні постанови Верховної Ради, що стали спеціальним визнанням юрисдикції МКС і являють собою разову ратифікацію Римського статуту. Подвійне визнання Україною обов’язкової юрисдикції МКС є демонстрацією її позитивного ставлення до цієї важливої міжнародної інституції. Проте цього недостатньо.

Міжнародний кримінальний суд у своїх доповідях про попереднє вивчення цих справ у 2016—2017 рр. заявив, що подання, яке стосується злочинів на Майдані, є недостатньо обґрунтованим. Але він не припинив його розгляду й підкреслив, що, за умови надання українською стороною додаткових доказів, МКС візьме їх до уваги, опрацює і, можливо, прийде до іншого висновку.

Щодо другого подання, яке стосується злочинів, скоєних під час агресії Росії проти України, то українські урядові інстанції та громадські організації подали на розгляд до МКС велику кількість підготовлених ними матеріалів. Прокуратура Суду зараз вивчає зібрані дані, аби дійти остаточного висновку, чи було вчинено ці злочини і, якщо так, то ким конкретно. Але проблема в тому, що в Україні досі немає централізованої системи підготовки й обробки таких матеріалів, як і належної системи їх направлення до МКС. Нині цим займаються різні інстанції.

Яку роботу щодо України вже зробив офіс прокурора МКС?

Канцелярія прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС) у Гаазі 5 грудня опублікувала звіт про діяльність щодо попереднього розслідування справи «Ситуація в Україні», де заявником є Україна.

«Канцелярія прокурора зробила спробу докладного й ретельного аналізу вибіркової кількості злочинів із погляду їхньої відповідності конкретним ознакам складу злочинів, що підпадають під юрисдикцію Римського статуту. Ймовірні злочини, уже проаналізовані канцелярією прокурора. Випадки, що сталися під час тримання під вартою, й обстріли на сході України потребують складних фактичних і правових оцінок, наприклад, із погляду ведення воєнних дій і чинного законодавства», – йдеться в документі.

Під час поточної фази розслідування співробітники МКС провели консультації з Генеральною прокуратурою України та організаціями громадянського суспільства для перевірки відомостей про злочини.

Найближчим часом канцелярія прокурора, з метою ухвалення відповідного висновку прийнятності юрисдикції суду, планує завершити аналіз предметної юрисдикції щодо ситуації як у Криму, так і на сході України.

8 вересня 2015 року Україна повідомила суд у Гаазі про визнання його юрисдикції щодо злочинів проти людяності та воєнних злочинів, здійснених із моменту початку агресії РФ. 14 листопада 2016 року було опубліковано попередній звіт канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду в справі «Ситуація в Україні». У документі вказано, що ситуація на території Криму й Севастополя рівнозначна міжнародному збройному конфлікту між Україною та Російською Федерацією.

Дізнавайтеся більше: Цілі Російської Федерації в російсько-українській війні

«Зараз Офіс прокурора МКС уже попередньо розглядає ситуацію в Україні, а в подальшому для вирішення виникає питання: чи буде відкрито розслідування у справі, з якою звернулася Україна, чи ні», — спеціально для ADАSTRA прокоментувала Аліна Павлюк — експертка правозахисної організації «Ukrainian Legal Advisory Group».

Щодо міжнародних зобов’язань, взятих на себе Україною, то обов’язок ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду закріплений у статті 8 Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС. Європейський Союз періодично нагадує Україні про це зобов’язання.

Зазначимо, що Росія, як і Україна, теж не ратифікувала Римський статут. До того ж РФ навіть відкликала свій підпис під документом. Але це зовсім не означає, що її перші особи можуть спати спокійно. У 2009 році МКС віддав наказ про арешт президента Судану Омара аль-Башира. Попри те, що в країнах, які не ратифікували Римський статут, він досі може почуватися в безпеці, майже в половині країн Африки, усій Південній Америці та більшості країн Європи аль-Башира просто буде заарештовано. 

Міфи про Міжнародний кримінальний суд

У світлі останніх політичних дискусій щодо використання термінів, пов’язаних із війною, звернемо увагу на їхню коректність у контексті міжнародного права. 

Міжнародний кримінальний суд продовжує вивчення ситуації на сході України, кваліфікує події як змішаний збройний конфлікт: поєднання елементів міжнародного (щодо протистояння між збройними силами Російської Федерації та України) та неміжнародного (щодо протистояння між озброєними групами та ЗСУ). Водночас продовжується дослідження контролю РФ над діями самопроголошених «Л/ДНР» для визнання виключно міжнародного характеру конфлікту. 

Саме кваліфікація подій на сході України як збройного конфлікту, яка здійснюється Міжнародним кримінальним судом, Організацією об’єднаних націй та Міжнародним комітетом Червоного хреста, дає право оцінювати події з погляду міжнародного гуманітарного права і, відповідно, використовувати термінологію:

●     сторона збройного конфлікту – держави та недержавні утворення, які беруть участь у збройному конфлікті. Термін є загальним, універсальним та використовується незалежно від характеру конфлікту;

●     комбатанти – особи, яким, згідно з міжнародним гуманітарним правом, дозволено застосовувати силу в ситуації збройного конфлікту. Крім того, комбатант вважається законною ціллю в ході бойових дій. Як синоніми до даного терміну використовуються «збройні сили» та «особовий склад збройних сил», якщо мова йде про міжнародний збройний конфлікт;

●     неурядові озброєні групи – загальний термін для визначення сторони в міжнародному чи неміжнародному збройному конфлікті, яка не є державою. Особливого значення даний термін набув в умовах сучасних збройних конфліктів. Крім того, у Додатковому протоколі ІІ до Женевських конвенцій вживається також термін «антиурядові збройні сили» та «інші організовані озброєні групи».

При цьому для виділення даної категорії учасників збройного конфлікту необхідно, щоб група відповідала таким критеріям: мала командування, здійснювала контроль над частиною території, здійснювала безперервні та погоджені воєнні дії. Під час міжнародних збройних конфліктів особливий статус визнається за визвольними національними рухами;

●     повстанці – група осіб, які повстали проти державної влади. У відповідь на їхні дії уряд може вживати виняткових заходів для збереження громадського порядку. Водночас дії таких осіб або груп не досягають рівня, коли протистояння можна кваліфікувати як збройний конфлікт.

Натомість, за чинним законодавством України та відповідною судовою практикою використовуються зовсім інші поняття – «збройні формування РФ», «підконтрольні РФ самопроголошені органи», «незаконні збройні формування», «терористичні організації», «бандформування», що фактично змішує різні сфери правового регулювання, не даючи чіткого розуміння. 

Як має діяти Україна в питанні ратифікації РС МКС?

На шостому році війни на території України в медіапросторі хотілося б бачити коректне та доречне вживання термінів міжнародного права. Розуміння базових речей та їх правильне використання є проявом медіаграмотності та рівня усвідомлення ситуації, яка відбувається навколо. Варто зауважити, що з точки зору міжнародного гуманітарного права, територія вважається окупованою, якщо вона перебуває під владою армії супротивника, де ця влада де-факто встановлена і здатна виконувати свої функції. При цьому такого терміну як «тимчасово окупована територія» не існує, оскільки сама окупація є тимчасовим явищем. 

Вам варто знати: Ілюзія невинності: як Росія узаконює окупацію Криму

Зазначимо, що ратифікація РС Україною важлива з точки зору юрисдикції МКС щодо таких видів злочинів як геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії, незалежно від того, громадяни якої держави вчинили їх на території України.

Таким чином, уже перед новим скликанням Верховної Ради стоїть завдання ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Це дасть можливість офісу прокурора МКС повноцінно та детально розглядати ситуацію в Україні стосовно вчинених злочинів у межах юрисдикції суду. 

Автор – Владислав Фарапонов, Аналітичний центр ADASTRA