Всидіти на двох стільцях: як країни Центральної Азії допомагають рф обходити санкції?

Одним із наслідків провалу стратегії владіміра путіна із захоплення України та створення «нової геополітичної реальності» в Європі стало впровадження країнами Заходу режиму економічних санкцій проти російської федерації. Із 2022 року торговельно-фінансові обмеження проти рф, які були впровадженні ще 8 років тому у відповідь на анексію Криму, набрали куди масштабнішого спектру. На початку російського вторгнення в Україну США та ЄС ввели жорсткі санкції проти кремля, що мали поховати місцеву економіку та ізолювати країну-агресора від цивілізованого світу. Проте в цій справі спостерігається лише частковий прогрес.

Після півтора року війни, москва все ще підтримує порівняно стабільний стан економіки, що дає змогу продовжувати фінансувати бойові дії. А в деяких сферах, як-от IT або нафтогазовій, навіть і примножувати власні прибутки. Основний секрет такого «успіху» рф полягає в допомозі ззовні. Політика «паралельного імпорту» (обхід санкцій) та інтенсифікація торговельних відносин із КНР, Індією та Центральною Азією допомагає москві підтримувати власну економіку в життєздатному стані.

Особливе місце в цьому посідають центральноазійські держави. Казахстан, Киргизстан, Узбекистан і Таджикистан (частково Туркменістан) перетворилися на ресурсні хаби, через які росія отримує підсанкційні технології та товари. Чому уряди країн ЦА продовжують підтримувати економіку рф після лютого 2022 року? Яким чином функціонують схеми з обходу антиросійських санкцій та як цьому протистояти? Детальніше про це далі в актуальній статті.

«Підчерев’я» росії

Після розпаду СРСР москва зберегла свій вплив на країни Центральної Азії, де при владі були та навіть досі залишаються колишні члени КПРС (наприклад, президент Таджикистану Емомалі Рахмон). Здебільшого російська присутність та домінація в цьому регіоні спостерігається в політичному, військовому, економічному та культурному вимірах. Країни ЦА активно залучені до регіональних міждержавних структур під керівництвом або за участю москви: ОДКБ (Казахстан, Киргизстан, Таджикистан), СНД (всі країни Центральної Азії), ЄАЕС (Киргизстан, Казахстан) чи ШОС. Від 24 лютого 2022 року лідери центральноазійських держав продовжують зберігати нейтралітет у російсько-українській війні, підтримуючи або не засуджуючи москву на міжнародних майданчиках.

Так, уряди ЦА закликали припинити воєнні дії, досягти перемир’я та гуманітарної безпеки в Україні, ігноруючи вимогу виведення російських окупаційних військ із країни, у такий спосіб неофіційно визнаючи претензії москви на українські території. На голосуваннях у Генасамблеї ООН представники ЦА послідовно не підтримують або утримуються від голосування за проукраїнські резолюції. Це свідчить про продовження збереження політичного впливу москви на уряди країн ЦА. Окрім цього, майже відсутня комунікація лідерів ЦА з українським президентом. Винятком є лише дві телефоні розмови Володимира Зеленського з президентом Казахстану Касим-Жомартом Токаєвим.

Одним із важливих факторів російського домінування в регіоні залишається військово-технічне співробітництво. Казахстан, Киргизстан та Таджикистан є членами ОДКБ, що активно беруть участь у військових навчаннях навіть під час активної фази російсько-української війни. На території цих країн присутні військові бази військ рф та операційні пункти фсб, що ставить місцеві силові служби у серйозну залежність від москви (функціонують потужні шпигунські мережі, які доносять росії інформацію про внутрішній стан держав ЦА). Загалом Центральна Азія слугує такою собі буферною зоною між рф та Афганістаном, звідки залишається загроза поширення ісламського екстремізму. Центральноазійські уряди вбачають у росії гаранта безпеки, тому підтримання військово-політичних відносин із москвою залишається в них в пріоритеті, навіть попри на агресію рф проти України.

Читайте також: Як росія і Китай змагаються за лідерство в Центральній Азії

Нещодавно в регіоні Центральної Азії з’явився новий важливий гравець – КНР. Пекін став головним економічним партнером країн ЦА, не в останню чергу завдяки проєктам у рамках інфраструктурної ініціативи «Пояс і шлях». Здавалося, поява Китаю мала б послабити позиції рф у регіоні, однак натомість вони тільки доповнили один одного. Пекін фактично віддав у відомство москви безпекові питання, а сам сконцентрувався на економіці, що свідчить про встановлення «протосоюзницьких зв’язків» між комуністичним Китаєм та путінською росією. Незважаючи на оцінки багатьох експертів, після початку повномасштабної війни в Україні москва лише посилила свою присутність та геополітичну значимість у Центральній Азії.

Показовим прикладом є поведінка президента Казахстану Касима-Жомарта Токаєва, який минулого року в присутності путіна відмовився визнавати «лднр» та применшив заслуги рф у придушені протестів у січні 2022 року. У самому Казахстані відбувалися зміни в законодавстві, підвищували статус казахської мови, через що багатьох російських заробітчан примусили вчити місцеву мову для роботи. У самій росії пропагандисти почали розносити історії про «русофобські настрої» в Казахстані та погрожувати окупувати північну частину країни. Незважаючи на начебто антиросійську риторику, Астана продовжує підтримувати тісні відносини з кремлем. Невипадково першим місцем для візиту після обрання на посаду президента Казахстану Токаєв вибрав москву, що говорить про пріоритетність для Астани російського вектора в зовнішній політиці. Ця залежність полягає не тільки в політико-безпекових аспектах, але й в економічно-логістичних. Саме останній фактор відіграє чи не найважливішу роль у зміцненні ролі рф у регіоні Центральної Азії.

Після запровадження Заходом економічних санкцій проти рф за вторгнення в Україну москва була змушена переформатувати свої транспортно-логістичні шляхи для забезпечення власного ВПК та економіки. Обсяги товарообігу з 2022 року рф із Казахстаном зросли на 6% (26 млрд дол.), Киргизстаном – на 40% (3,2 млрд дол.), Узбекистаном – на 23% (9,3 млрд дол), Туркменістаном – аж на 86% (1,6 млрд дол), а з Таджикистаном на 18% (1,4 млрд дол). Така тенденція демонструє посилення геоекономічного інтересу кремля в регіоні, оскільки традиційні шляхи зовнішньої економічної діяльності, які були спрямовані на Захід, майже повністю перекрили або обмежили. Це змусило росіян перемістити ресурси на Схід: Центральну Азію, Китай та Індію. Одним із передових напрямів співпраці рф із країнами ЦА є транзит та продаж енергоресурсів.

Попри на великі запаси нафти та газу в регіоні, Узбекистан, Таджикистан, Киргизстан та Казахстан мають проблему дефіциту енергії, особливо в зимовий період. росія не лише є монополістом з постачання нафтової продукції з ЦА до ЄС, але й використовує газотранспортну систему регіону для постачання енергоресурсів до Індії та Китаю. 7 жовтня відбулася церемонія запуску транзиту російського природного газу територією Казахстану до Узбекистану через магістральний газопровід «Середня Азія – Центр», що стало підґрунтям до потенційного укладення «газового союзу» москви, Астани й Ташкента.

Жодна з країн ЦА не обмежила повністю російські інформаційні медіа та діяльність культурних центрів рф (наприклад, фонд «русский мир»). У центральноазійських державах підтримується викладання російської мови, починаючи з початкової школи. Досі діють філії російських ВНЗ у кожній країні ЦА. У такий спосіб уряди Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану та Узбекистану залишаються в спільному з рф політичному, безпековому, економічному та культурному просторі. Попри це, країни ЦА намагаються тримати відстань від москви, підтримуючи відносини з іншими полюсами сили – КНР, ЄС, Індією, Туреччиною та США. Однак росія змогла зберегти зв’язки з регіоном та роками вибудовану систему залежності, що дало змогу сформувати великий тіньовий хаб з обходу західний санкцій, і саме це рятує економіку рф від краху.

Сіра зона

Сьогодні російська федерація є абсолютним лідером за кількістю введених санкцій проти юридичних та фізичних осіб (14081 санкція станом на березень 2023 року). Проте з 2014 року москва пристосувалася до життя в умовах економічної ізоляції. Західні санкції, запроваджені після повномасштабного вторгнення російської армії в Україну, мали лише короткостроковий ефект (падіння ВВП за 2022 р. становило 2,1%). Однак росіяни вдало пристосувалися до нових умов життя завдяки стимулюванню ВПК та енергетичного сектору економіки. Цього року прогнозується незначне зростання ВВП країни-агресора на 1-2%, що є доволі великим успіхом для кремля. І головною проблемою залишається невпинний потік підсанкційних технологій подвійного використання, насамперед напівпровідників, які кремль застосовує для виробництва дронів, ракет та військової техніки. Але як росія спромоглася обійти західні економічні обмеження та завдяки кому?

Головним інструментом рф у формуванні схем отримання заборонених товарів та техніки залишається так званий «паралельний імпорт». Паралельний імпорт – це ввезення в країну товарів без згоди правовласника товарного знаку, тобто «паралельно» офіційному імпорту таких товарів через дилерів, уповноважених правовласником. У випадку росії відбувається реекспорт заборонених санкціями дефіцитної продукції та технічного обладнання через «сірі схеми» з території країн ЦА, Вірменії і Туреччини. Стрімке зростання товарообігу між рф та ЦА за останні 2 роки підтверджує активне використання росією паралельного імпорту. За 2022 рік до п’ятірки країн, що наростили експорт до рф, увійшли Казахстан, Узбекистан та Киргизстан. Саме ці три держави є найбільш активними «помічниками» москви в обході санкцій.

Вас це може зацікавити: Новий Узбекистан старого Мірзійоєва: що принесе країні «обнулення» президента?

Схожа з росією структура економіки, відсутність механізмів відслідковування й блокування підсанкційного іноземного бізнесу, географічна близькість дають змогу країнами ЦА бути чудовою сірою зоною для обходу антиросійських економічних обмежень. Основним методом у проведенні таких операцій є релокація російського бізнесу до Центральної Азії або створення спільних підприємств із місцевими фірмами. Узбекистан став найбільше залученим до цих процесів, співпрацюючи з росіянами в цивільному та військово-промисловому секторах. Наприклад, «продукція» російських автобудівних компаній АвтоЗАЗ та КАМАЗ доукомплектовується західними деталями завдяки співпраці з урядом Узбекистану та держкомпаніями. Хоча назагал сторони стверджують, що співробітництво «покликане розвивати міжнародний транспортний шлях Північ-Південь», у такий спосіб прикриваючи справжні мотиви такої кооперації. Аналогічні схеми спостерігаються в Киргизстані та Казахстані та охоплюють нафтохімічну, машинобудівну та високотехнологічну сфери промисловості.

Позиції експорту до рф з країн ЦА, обсяги торгівлі якими зросли за 2022 рік. Albek Kulchumanov/Радио Азаттык

Країни ЦА допомагають рф отримувати підсанкційне нафтогазове обладнання. Казахська держкомпанія «КазМунайГаз» співпрацює з російськими партнерами в обслуговуванні та ремонті трубопроводу КТК, який проходить по території країни-агресора до Європи. Цікаво, що КТК знаходиться поза санкційними списками, бо, ймовірно, продовження його функціонування лобіює американська Chevron Corporation, котра постачає частину казахстанської нафти на Захід. У липні 2022 року Бюро промисловості та безпеки Міністерства торгівлі США внесло у свій список «країн, що співпрацюють з росією у сфері обходу санкцій», Казахстан, Киргизстан, Узбекистан і Таджикистан. Зазначається, що вказані держави постачають рф підсанкційні товари, призначені для військового використання. Насамперед мова йде про запчастини для літаків, випробувальне обладнання, двигуни, гідроакустичні системи, антени, системи GPS, вакуумні насосів та інше.

З огляду на тісну взаємозалежність ОПК рф та країн ЦА, останні залучені до виробництва продукції для російської армії. Казахська компанія «Тинис» (національної компанії «Казахстан Інжиніринг»), киргизька «Дастан» та узбецька «Promcomplektlogistic» виробляють деталі для літаків (лінійки «Су», «МіГ», «Іл»), гелікоптерів, військової техніки, підводних та надводних човнів. Вищезгадані фірми співпрацюють з російським концерном «Калашніков», заводом «Дагдизель», авіазаводом в Казані, холдингом «Вертольоти росії», Кумиртауським заводом та підприємствами з Республіки Білорусь.

Також зафіксовані випадки транспортування казахськими компаніями вкраденого росіянами українського зерна з тимчасово окупованого Бердянська до Туреччини. Таким чином, Центральна Азія стала «сірою зоною», звідки рф постачає потрібні їй для функціонування власного ВПК західного обладнання та продукції, що перебувають під санкціями. Попри всі задокументовані факти участі центральноазійських урядів в порушенні рф санкційного режиму, США та Європа не поспішають впроваджувати каральні заходи проти країн ЦА. Питання «чому так?» розглянемо далі.

Особливе становище

Сполучені Штати Америки та Європа прекрасно розуміють роль Центральної Азії в тіньовому експорті підсанкційних товарів до росії. За останній рік Державний департамент та Міністерство фінансів США неодноразово публікували списки фізичних та юридичних осіб із Казахстану, Киргизстану, Таджикистану та Узбекистану, яких підозрюють у співпраці з російською стороною в обході санкційного режиму. Проте рішучих та активних дій із покарання порушників не проводиться. Звісно, присутні факти запровадження санкцій проти таких компаній.

Так, 2 листопада Міністерство торгівлі США наклало обмеження на експорт для узбецької компанії «Mvizion», яка згідно з документом, опублікованим американським відомством, «підтримує російські збройні сили, здійснюючи закупівлі, розробку та розповсюдження російських безпілотних літальних апаратів». Кількість таких випадків неспівставна з масштабом залученості центральноазійських фірм до незаконного постачання росії заборонених товарів та технологій. І, зрозуміло, що без дозволу уряду місцевий бізнес такі операції з російськими партнерами не проводив. Отже, Астана, Ташкент, Бішкек та Душамбе свідомо погоджують і заохочують економічну співпрацю з рф.

Президент рф владімір путін і президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв. Астана, Казахстан, 9 листопада 2023 року. Pavel Bednyakov

Незважаючи на ці факти, Вашингтон та європейські столиці утримуються від жорстких кроків щодо переривання цих потоків та схем. Відсутні обмежувальні заходи проти урядів країн ЦА, які опосередковано лобіюють обхід санкцій, оскільки це надає стимули для зростання місцевої економіки. Головна причина такого ігнорування західними країнами порушення санкцій з боку центрально азійських держав полягає в геополітичних інтересах. Сучасний світ прискорено фрагментується в умовах трансформації системи міжнародних відносин, зіштовхуючи між собою основних акторів у конкуренції за політичні, економічні та природні ресурси. Повномасштабне вторгнення рф прискорило цей процес. Трендом останніх років стало зростання зацікавленості глобальних гравців у регіоні Центральної Азії, який після розпаду СРСР перебував на задвірках міжнародної політики. Усвідомлення транспортно-логістичного потенціалу ЦА, виявлення великої кількості цінних рідкісноземельних металів й енергоресурсів зумовлює пожвавлення боротьби між глобальними потугами за симпатію місцевих урядів.

Більше про це в матеріалі: «Один пояс, один шлях»: Центральна Азія під китайським фокусом

Довгий час Центральну Азію сприймали як регіон під патронажем російської федерації. Сьогодні цей вплив залишився, але сильно послабився через збройну агресію рф проти України. Виник великий вакуум сили, заповнити який охочих з’явилося багато. Першопрохідцем у цьому процесі став Китай, котрий розповсюдив свою економічну присутність на весь регіон не в останню чергу завдяки інфраструктурній ініціативі «Пояс і Шлях». Пекін прагне забезпечити альтернативні торговельні шляхи на Захід через Центральну Азію. Окрім цього, брати участь у видобутку рідкісноземельних металів та енергоресурсів в Казахстані, Киргизстані, Узбекистані, Туркменістані та Таджикистані. КНР вже став найбільшим торговельним партнером країн ЦА посилюючи свій вплив не тільки в економічному, але й в політичному й культурному середовищах.

Такий перебіг подій дуже сильно турбує США та ЄС. Американці вже мали досвід ведення справ із країнами ЦА в середині 2000-х років під час військової операції Білого дому в Афганістані в рамках «війни з глобальним тероризмом». Пізніше інтерес Вашингтона до регіону почав згасати, проте з 2022 року зацікавленість американців повернулась, насамперед через велику присутність КНР у регіоні. 28 лютого цього року до Астани з неочікуваним візитом прибув державний секретар США Ентоні Блінкен, де провів перемовини з президентом Казахстану Касим-Жомартом Токаєвим та міністрами закордонних справ Киргизстану, Узбекистану, Таджикистану й Туркменістану. Економіка та стримування рф були основними темами розмови в Астані того дня. Після цього спостерігалася активізація дипломатичної активності Сполучених Штатів, у рамках якої американські дипломати почергово відвідували центральноазійські держави. Апогеєм такої активності Білого дому стало проведення 20 вересня в Нью-Йорку саміту «Центральна Азія – США» на рівні лідерів держав. На порядку денному діалогу постало питання спільної роботи в напрямі подальшого зміцнення суверенітету, стійкості та процвітання Центральної Азії через партнерство «С5+1» у галузі економіки, енергетики та безпеки.

Президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв, президент Таджикистану Емомалі Рахмон, президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв, президент США Джозеф Байден, президент Киргизстану Садир Джапаров і президент Туркменістану Сердар Бердимухамедов на президентському саміті С5+1 у Нью-Йорку, США, 19 вересня 2023 року. Official White House

Найбільше зацікавлення в розвитку відносин у США та країн ЄС викликає Казахстан. Астана постає таким собі лідером регіону та зручним партнером для всіх сторін. Однією з головних подій у регіоні за останній час можна назвати візит президента Франції Емманюеля Макрона до Казахстану та Узбекистану. 1 листопада Макрон зустрівся з президентом Токаєвим в Астані. Темою розмов постало питання розширення економічного співробітництва, побудови АЕС у Казахстані та збільшення обсягів постачання урану до Франції. Остання тема стала особливо важливо для Парижа, з огляду на те, що Астана посідає перше місце у світі з видобутку цього ресурсу і друге за його запасами, поступаючись лише Австралії. До військового перевороту в Нігері саме Ніамей був основним постачальником урану до Франції. Окрім цього, важливим залишається енергетичний фактор. Казахстан, Узбекистан та Туркменістан стали значними експортерами газу до Європи в умовах відмови ЄС від російських енергоресурсів.

Вас може зацікавити: Як Токаєв прибрав до рук Казахстан і куди поведе його далі?

Економічна доцільність не дає змогу Заходу радикально реагувати на порушення урядами ЦА антиросійських санкцій. Але не менш важливим для США та Європи залишається геополітичний фактор. Вашингтон та Брюссель не хочуть віддати ЦА в орбіту впливу КНР у майбутній конфронтації. Так, у західних політиків є розуміння, що через геоекономічні фактори змусити центральноазійські держави обмежити кооперацію з Пекіном чи москвою неможливо. Проте зберігається впевненість у можливості забезпечити нейтральність цих країн у геополітичному протистоянні США і КНР. Тримати ЦА на прийнятній відстані від Пекіна – цілком досяжна мета для Вашингтона. Також такі країни, як Казахстан, виступають тіньовими медіаторами між Заходом та москвою в питаннях, у яких сторони ще можуть досягти консенсусу (наприклад, антитерористична діяльність). Президент Касим-Жомарт Токаєв доволі часто особисто зустрічається із західними лідерами та російським диктатором путіним. І, як сказав один казахський опозиціонер, Токаєв є таким собі «лавровим із широкими повноваженнями», тобто доносить меседжі москви до західних партнерів. Геополітичні інтереси США та Європи змушують їхні уряди частково ігнорувати допомогу росії від країн ЦА в обході санкцій.

Чи є вихід із ситуації?

Підсумовуючи вищезазначене, можна зі стовідсотковою впевненістю стверджувати про провідну роль країн ЦА в порушенні режиму антиросійських санкцій. Попри початкове невдоволення лідерів регіону агресивними діями росії в Україні, москва залишається основним політичним, безпековим, економічним та культурним партнером. Із 2022 року це партнерство навіть посилилося за кошт нарощування торговельно-економічних відносин із Центральною Азією. Релокацію підсанкційних підприємств до ЦА, паралельний імпорт та співпраця з місцевими підприємствами допомагає рф здобувати дефіцитні технології та товари в потрібній для ВПК країни-агресора кількості.

Чи реально зупинити діяльність цієї «сірої зони» з обходу антиросійських санкцій? Варто визнати, що самостійно в України цих можливостей обмаль або фактично немає. Київ не має вагомого політичного чи економічного впливу на країни ЦА, оскільки тривалий час ігнорував цю частину світу. Єдиним позитивним аспектом у відносинах з урядами Центральної Азії є факт нейтралітету та підтримки територіальної цілісності України. Залишається один вихід із цієї неприємної ситуації: налагодження спільної із Заходом реакції на порушення санкцій, а саме покращення ідентифікації та виявлення фізичних та юридичних осіб, причетних до незаконної співпраці з рф.

Проблематикою в цьому питанні є погана поінформованість про суб’єктів та посередників у процесі порушення санкційного режиму між рф та ЦА. Активніше точкове запровадження обмежень проти центральноазійських компаній, причетних до поставок продукції для російського ВПК, та їх детальне виявлення може зменшити інтенсивність руху підсанкційних товарів і технологій до рф. У такий спосіб вдасться уникнути такого небажаного для наших західних партнерів погіршення відносин із країнами ЦА. Удосконалення процесу відслідковування товарів подвійного використання, насамперед високотехнологічної продукції, може допомогти краще встановлювати кінцевого адресата та шляхи надходження до рф. Це дасть змогу ефективніше обривати контрабандні схеми з постачання підсанкційних товарів. Загалом найближчим часом не передбачається зменшення тіньового експорту забороненої продукції з ЦА до рф. москва пристосувалася до життя в умовах санкцій, а центральноазійські держави, розуміючи власну вагу для глобальних гравців, будуть тримати масштаби співпраці з росією на некритичному для Заходу рівні.

 Автор – Антон Ганоцький, експерт з Азійсько-Тихоокеанського регіону Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Тоді підтримайте вихід нових матеріалів, ставши патроном ADASTRA. Цим ви робите свій внесок у розвиток вітчизняної аналітики!