Як Токаєв прибрав до рук Казахстан і куди поведе його далі?

Перший президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв у 2019 році розпочав транзит влади, який мав створити ілюзію змін у державі за фактичного збереження повного контролю над країною й активами для нього та його родини. Формальним же наступником був обраний очільник Сенату, експрем’єр і дипломат Касим-Жомарт Токаєв. Перші рішення та дії нового глави держави не залишали сумніву в тому, що він є лояльним виконавцем волі свого наставника, однак менш ніж через три роки виявилося, що новий очільник Казахстану лише вичікував момент, щоб усунути вплив свого попередника та взяти повноту влади у свої руки. Таким моментом стали масові протести на початку 2022 року, які дозволили Токаєву реалізувати задумане й стати повновладним господарем держави.

Він усунув увесь клан Назарбаєва від управління країною та, користуючись класичним для Казахстану загальнодержавним референдумом, створив видимість всенародної підтримки, паралельно реалізуючи кілька політичних цілей. Водночас придушення протестів у січні 2022 стало можливим завдяки силам ОДКБ на чолі з рф. Тому здавалося, що вплив москви на колишню радянську республіку посилиться і стане вирішальним, однак геополітичні процеси, що розпочалися через повномасштабну агресію росії проти України, підштовхнули владу Казахстану вести ще більш диверсифіковану зовнішню політику, ніж до січня 2022 року.

Тож як Токаєву вдалося забрати повноту влади у свої руки? Які цілі він хоче реалізувати завдяки конституційному референдуму? Як його режим поводить себе на міжнародній арені? Та що означає нова зовнішня політика Казахстану для України в умовах війни з рф? Відповімо в цьому матеріалі.

Ера Назарбаєва

Після розпаду СРСР президентом незалежного Казахстану став перший секретар місцевої комуністичної партії та президент Казахської РСР Нурсултан Назарбаєв, котрий здобув на виборах 98,7% голосів (зважаючи на те, що він взагалі був єдиним кандидатом, який брав участь у голосуванні). 1995 року відбувся загальнодержавний референдум щодо продовження повноважень першого президента до 1 грудня 2000 року. Офіційно ініціативу підтримали майже 95,5% виборців. Після цього Назарбаєв перемагав на усіх наступних виборах, a в 2007 році парламент надав йому право балотуватися на посаду глави держави необмежену кількість разів. 2010 року він навіть отримав від законодавчого органу формальний статус «Єлбаси», що казахською означає «лідер нації».

Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв виступає під час свого щорічного послання до нації в президентській резиденції Акорда в Астані, 5 жовтня 2018 року. Mukhtar Kholdorbekov/REUTERS

Протягом усього свого правління Назарбаєв нарощував фактичний вплив, розставляючи на державні та корпоративні посади родичів і довірених осіб. На посаді президента він перебував до 2019 року, коли задля уникнення подальшого росту суспільно-політичної напруги вирішив здійснити контрольований транзит влади, передавши посаду президента своїй довіреній особі – спікеру Сенату Касим-Жомарт Токаєву, який став виконувачем обов’язків президента, а згодом також переміг на дострокових виборах глави держави.

Рішення нового президента щодо перейменування столиці Астани на Нур-Султан і присвоєння Назарбаєву звання «Народного героя» свідчили про вірність Токаєва своєму наставнику та демонстрували перший вдалий транзит влади в країнах Центральної Азії, за котрого попередній лідер зберігав фактичний вплив. Назарбаєв продовжував очолювати керівну партію «Нур-Отан» та Раду безпеки держави, а його статус як Єлбаси був закріплений у конституції.

Протести в січні 2022 року або деназарбаєзація країни

Ситуація, за якої Токаєв був формальним лідером республіки, а Назарбаєв зберігав фактичний вирішальний вплив на головні процеси в державі, зберігалася до початку 2022 року, коли вибухнули всенародні протести, що змінили статус-кво на найвищих щаблях казахстанської влади. Перші демонстрації розпочалися 2 січня на південному заході країни, у місті Жанаозен, через підвищення цін на скраплений природний газ майже вдвічі (до 120 тенге за літр/ близько 0,28 долара). Однак ріст цін на пальне був лише каталізатором незадоволення місцевих жителів, які були незадоволені своїм соціально-економічним становищем і політичним застоєм.

Більше за темою: Що буде з Казахстаном після Назарбаєва?

Саме тому вимоги протестувальників не обмежувалися зниженням цін на газ, а стосувалися також відставок високопоставлених чиновників, між іншим, голови Радбезу Назарбаєва. Протягом кількох днів протести набули кривавого характеру та поширилися всією країною. Лише згідно з офіційними даними, станом на 19 січня загинуло 227 осіб, серед яких 19 силовиків. Відповідно до версії, озвученої польським Інститутом східних досліджень, верхівка Комітету національної безпеки Казахстану, серед якої переважали люди, пов’язані з Назарбаєвим, старалася пасивно реагувати на протести для того, щоб дати їм розгорітися та показати слабкість Токаєва як очільника держави.

Президент же задля розв’язання кризи розпорядився знизити ціни на газ, відправив уряд у відставку, забрав у Назарбаєва статус очільника Ради Безпеки, а також усунув людей експрезидента з Комітету національної безпеки. 6 січня було арештовано шефа цієї інституції, експрем’єра Каріма Масімова. Через відсутність довіри до власних силових структур Токаєву довелося звернутися за допомогою до союзників з ОДКБ. Вони своєю чергою надали силовиків для проведення так званої «антитерористичної операції». Перший контингент, переважну більшість якого складали росіяни, прибув до Казахстану вже 6 січня. Це значною мірою заспокоїло ситуацію, адже налякало протестувальників і показало місцевим елітам, що Токаєв має підтримку москви.

Демонстрант повертає щит ОМОНівцю під час протесту в Алмати, 5 січня 2022 р. Vladimir Tretyakov/AP

Зміна суспільних настроїв дозволила Касим-Жомарт Токаєву провести успішне, однак криваве утихомирення протестів, і взятися за усунення кістяка клану Назарбаєва від управління державою та держкорпораціями. Так, доньку Єлбаси Даригу Назарбаєву та низку наближених до експрезидента осіб виключили з політради керівної партії. Вже в лютому 2022 Назарбаєва, якій ще кілька років тому пророкували посаду президента, була змушена скласти повноваження депутата парламенту. У січні сват Дариги Берік Імашев пішов з посади голови казахстанської ЦВК. Згодом Кайрат Шаріпбаєв, який вважається другим чоловіком Дариги, перестав бути головою правління QazaqGaz, що є основною газотранспортною та газопостачальною компанією Казахстану. Разом із Шаріпбаєвим її залишив й Адільбек Джаксибеков, колишній голова адміністрації Назарбаєва.

Крім того, зятя першого президента, Дімаша Досанова, було звільнено з посади голови правління АТ «КазТрансОйл», a чоловік середньої доньки Назарбаєва Динари, мільярдер Тимур Кулібаєв, покинув національну палату підприємців «Атамекен» і вийшов з ради директорів російського «Газпрому». Також було створено спеціальний суспільний фонд «Народу Казахстану», куди пов’язані з Назарбаєвим олігархи були змушені «пожертвувати» десятки мільйонів доларів.

Закулісні чистки не припинялися, і вже 1 лютого у відставку пішов спікер парламенту Нурлан Нігматулін, який вважався головним кандидатом клану Назарбаєва на посаду президента в разі усунення від влади Токаєва. А 13 березня Антикорупційна служба затримала племінника Нурсултана Назарбаєва Кайрата Сатибалди у справі про масштабні розкрадання в АТ «Казахтелеком». Кайрат володів майже 25% компанії Skyline Investment Company S.A – монополіста на ринку телекомунікаційних послуг Казахстану.

Тимчасовий президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв (у центрі), експрезидент Казахстану Нурсултан Назарбаєв і його донька Даріга Назарбаєва у президії під час з'їзду партії «Нур-Отан» у Нур-Султані, 23 квітня 2019 р. AP

Таким чином, лідер Казахстану позбувся найнебезпечнішої для нього групи еліт. Сам Назарбаєв поступово втратив всі посади. Окрім голови Радбезу, експрезидента було усунуто з крісла очільника Асамблеї народу Казахстану (дорадчий орган при президенті) та керівника керівної партії «Нур-Отан». Витіснення Назарбаєва з влади було увінчано викресленням усіх згадок про нього з конституції, зокрема багаторічний лідер перестав бути Єлбаси. Натомість Назарбаєв зберіг свободу та нагромаджені кошти.

Лінія політичного розподілу: кадри нового режиму та фіктивна опозиція

Якщо ж говорити про групу еліт, на яку спирається нинішній президент Казахстану, то варто зазначити, що на відміну від Назарбаєва, який  мав свій яскраво виражений клан, Токаєв такого сформувати поки не зумів. Це пояснюється тим, що будувати фінансово-політичний клан у Казахстані десятиріччями було дозволено лише одній людині – самому Назарбаєву. Своєю чергою, Токаєв за попередньої адміністрації був лише високопоставленим чиновником, який до того ж часто працював за кордоном. Тому для нього формування лояльної владної вертикалі та кланової еліти, на яку опиратиметься його влада – питання якраз актуальне.

Традиційно близькими до теперішнього глави держави вважаються Серібкай Трумов, який одразу після вщухання січневих протестів очолив комітет Сенату з питань фінансів та бюджету; Галі Іскалієв, котрий став головою Західноказахстанської області вже під час президентства Токаєва; міністр освіти Асхат Аймагамбєтов, а також Магзум Мірзагалієв, який на тлі посилення влади другого президента спочатку став його радником, а згодом очолив держкорпорацію «КазМунайГаз». І якщо вищезгадані особи вважалися умовними людьми Токаєва ще до подій січня 2022 року, то ті, хто сьогодні замінює нелояльних до президента осіб на ключових у державі посадах – а саме Аліхан Смаїлов, який став прем’єром, чи Єрмек  Сагімбаєв, котрий очолив Комітет нацбезпеки – є скоріше людьми системи, та про рівень їхньої відданості Токаєву наразі нічого не відомо.

Цікаво знати: Чому в Таджикистані не буває протестів?

Саме з таких чиновників збудована теперішня вертикаль влади казахстанського президента. Можна сказати, що поки транзит влади виглядає доволі сирим, то вони орієнтуються на того, хто демонструє більшу силу та владу. Проте варто очікувати, що в такій автократичній державі як Казахстан вони швидко перетворяться на гвинти вже у системі Токаєва.

Якщо ж говорити про опозицію, то варто розуміти, що в Казахстані вона поділяється на два типи. Перша існує у формі так званої «конструктивної опозиції», до якої входять політсили «Ак жол», Народна партія і Загальнонаціональна соціал-демократична партія. Перші дві з них були присутні в трьох останніх скликаннях парламенту. Суть «конструктивної опозиції» зводиться до того, щоб демонструвати наявність у країні політичного плюралізму, не критикувати владу та час від часу підтримувати її ініціативи.

Натомість несистемна опозиція є набагато більш критичною до влади й тому не допускається до виборів, їй навіть не дають зареєструвати партії. Найбільш відомою опозиційною групою за останній період є «Алға, Қазақстан» («Вперед, Казахстан»), членам якої влада не дозволила зареєструвати політсилу та яку правоохоронні органи штрафують за несанкціоновану агітацію. Ще одне політичне об’єднання «Жасылдар-Байтақ» 15 разів подавало документи на реєстрацію, однак жоден поки не увінчався успіхом. Тож про ріст рівня політичних свобод у Казахстані говорити поки не доводиться. Черговим доказом цього є зниження статусу Казахстану до «репресивного» в цьогорічному рейтингу CIVICUS Monitor, який досліджує рівень громадянських свобод у країнах світу.

Конституційний референдум: початок перебудови чи імітація?

Тож подолавши масові протести, усунувши від влади кадри попереднього режиму та призначивши своїх ставлеників на ключові посади, який наступний крок має зробити класичний президент-автократ? Звісно, провести конституційну реформу, щоб закріпити здійснений транзит влади та підігнати нову архітектуру державного управління під себе.

16 березня 2022 року Касим-Жомарт Токаєв виступив перед обома палатами парламенту з посланням до народу з гучною назвою «Новий Казахстан: Шлях оновлення та модернізації», де він описав програму політичних реформ та соціально-економічних заходів, які заплановано реалізувати в найближчому майбутньому, створивши «другу республіку». Лідер держави оголосив про відхід від «суперпрезидентської» до президентської форми правління із впливовим парламентом та підзвітним урядом та анонсував більше 30 змін до конституції. Уже 5 травня було підписано указ про проведення конституційного референдуму, де в результаті було запропоновано аж 56 поправок до основного закону, які стосуються більше 35% статей конституції.

Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв виступає з посланням до нації під час сесії парламенту в Нур-Султані, Казахстан, 16 березня 2022 року. REUTERS

5 червня запропоновані владою зміни, згідно з офіційними результатами, підтримали понад 77% громадян Казахстану за явки понад 68%. Отож ключовим нововведенням стала децентралізація прийняття рішень, адже в президента було забрано право скасовувати рішення, прийняті органами влади регіонів, міст республіканського значення та столиці. Окрім того, президент тепер повинен узгоджувати кандидатури голів вищезгаданих адміністративних одиниць із депутатами місцевих парламентів, пропонуючи щонайменше дві кандидатури. Ще одним обмеженням, яке стосується посади глави держави, стала заборона для нього бути членом політичної партії. Своєю чергою, близьким родичам президента забороняється займати керівні посади в державі та держкомпаніях.

Крім того, відповідно до змін, парламент став більш незалежним від лідера країни, хоча його повноваження суттєво й не виросли. Кількість депутатів нижньої палати зменшено з 107 до 98 завдяки усуненню 9 з тих, які обиралися Асамблеєю народу. Запроваджено змішану виборчу системи до нижньої палати замість одномандатної, а також зменшено кількість місць у Сенаті (верхній палаті), які займають представники президента, з 15 до 10, 5 із яких пропонуються Асамблеєю народу.

Читайте також: Чому Центральній Азії потрібна демократія?

У певному сенсі було розширено права та свободи громадян: скасовано смертну кару та відновлено інституцію Конституційного суду, який від 1995 іменувався Радою. Окрім того, громадяни тепер зможуть звертатися до КС з особистими заявами, чого вони не могли робити протягом останніх десятиліть. Також до основного закону було внесено згадку про уповноваженого з прав людини.

Якщо ж дивитися об’єктивно, то ціллю конституційного референдуму в Казахстані є не стільки суспільно-політична трансформація країни, як прагнення стабілізації та зміцнення режиму Токаєва разом із закріпленням відсунення клану Назарбаєва від влади. Зменшення формальних повноважень президента, звісно, створює ілюзію часткового збалансування гілок влади, що дає оглядачам віддалену надію на демократизацію. Утім, практика показує, що результати усіх народних волевиявлень у Казахстані за останні десятиліття були сфальсифіковані. Не став зразком прозорості і недавній референдум.

Так, незалежні спостерігачі зіткнулися з пресингом: їх видаляли з дільниць, організовуючи навмисні провокації, обмежували у пересуванні в приміщеннях для голосування, не дозволяли наближатися до членів комісії під час підрахунку голосів та відмовляли у видачі підсумкових протоколів. ОБСЄ у своєму звіті відзначила, що правова база проведення референдумів у Казахстані є застарілою та містить обмежувальні норми щодо таких питань, як агітація, фінансування кампанії, участь медіа та спостереження громадян за процесом голосування.

Ще одна підстава сумніватися в демократичності референдуму полягає в тому, що за зміни до конституції було проголосовано пакетом, тому ми не знаємо реального ставлення громадян до цих пропозицій влади та не можемо говорити про демократичну легітимізацію оновленого основного закону. Також варто відзначити, що в публічному просторі де-факто була відсутня агітація проти підтримки поправок до конституції.

Дізнавайтеся більше: Сонцесяйний Туркменістан: чим живе центральноазійський аналог Північної Кореї?

Але якщо повернутися до суті змін, то зменшення формальних повноважень президента щодо низки держінституцій дозволяє йому розмити відповідальність за стан речей у країні та за потреби знімати напругу в суспільстві відправкою у відставку уряду чи перезавантаженням парламенту. Зміна виборчої системи хоча й створює більші шанси для опозиції та представників зовнішніх гравців потрапити до парламенту, проте в реальності режим не допускає до політичного життя сили, які потенційно можуть йому загрожувати. Незначна децентратралізація може мінімально покращити управління регіонами на місцях і дозволити громадянам відчути певний вплив на стан речей. Покращення законодавства щодо захисту прав людини є безумовно позитивними, хоч і досить дрібними. Окрім того, мало змінити підхід до прав людини на папері, набагато важливіше впровадити ці зміни в життя.

На думку дослідника регіону Луки Анческі, вищезгадані зміни сприймаються більшістю громадян як ілюзорні, що в поєднанні з відсутністю значних зрушень в економіці лише погіршує суспільні настрої. Хоча економіка Казахстану за підсумками січня-червня 2022 року показала зростання на 3,4%, фінансове становище середньостатистичних громадян залишає бажати кращого. Згідно з офіційними повідомленнями, ціни на продовольчі товари з початку року зросли на 20%. Такий стан речей, звісно, підігріває потенціал до майбутніх протестів. І хоча він навряд чи матеріалізується найближчим часом, оскільки пам’ять про криваві події січня ще міцна, але може загрожувати владі в майбутньому.

Зовнішньополітичний вимір правління Токаєва

У своєму зверненні до народу 16 березня Касим-Жомарт Токаєв мимохіть згадав про війну рф проти України, застерігаючи, що відсутність реформ, яка призводить до стагнації, може закінчитися втратою незалежності. Після ліквідації протестів за допомогою російських силовиків багатьом здавалося, що Казахстан за Токаєва збільшить свою залежність від москви. Натомість ми бачимо протилежне. Офіційний Нур-Султан хоч і не робить різких рухів щодо рф, але намагається враховувати інтереси інших великих геополітичних гравців, як-то США, ЄС і КНР, проводячи прагматичну зовнішню політику.

Владна еліта Казахстану старається продовжувати класичну для себе багатовекторну політику, утримувати яку через поглиблення геостратегічного конфлікту між москвою та Заходом на тлі повномасштабної агресії рф проти України стає дедалі важче. Прикладом цього була ситуація, коли президент Токаєв повідомив президента Євроради Шарля Мішеля, що його країна готова допомогти ЄС подолати енергетичну кризу. У відповідь на це суд у Новоросійську – чорноморському порту рф – постановив закрити на місяць нафтопровід із Казахстану, який використовується для постачання чорного золота до Європи.

Рекомендуємо до прочитання: Кремлівська вісь: хто та як підтримує агресію рф проти України?

Реакція від казахського лідера не змусила на себе довго чекати. Він доручив уряду пришвидшити розвиток Транскаспійського коридору для казахстанської нафти в обхід росії. Своєю чергою суд у Новоросійську вирішив пом’якшити свій вирок, змінивши закриття нафтопроводу на штраф. Ручні рішення російського суду та попередні збої в роботі нафтопроводу, спричинені нібито штормом у березні або пошуком мін часів Другої світової війни в акваторії порту в червні, демонструють підхід влади рф, яка таким чином намагається зменшити доступ ЄС до альтернативних енергоносіїв, одночасно обмежуючи можливості поглиблення економічних контактів між Казахстаном і Заходом. Нур-Султан же ставить на диверсифікацію в зовнішній політиці, нарощуючи торгівлю із західними партнерами та намагаючись уникати прямих конфліктів із москвою. Наприклад, Токаєв розпорядився створити сприятливі умови для релокації західних корпорацій, що покидають рф.

Санкції також призвели до зниження об’ємів транзиту через Казахстан до рф. Через це офіційний Нур-Султан розпочав процес активізації Середнього коридору – торговельного шляху, який пролягає з Китаю до Європи через Середню Азію, Кавказ і Туреччину. Раніше його розвиток гальмувався росією, однак послаблення її ролі в регіоні та необхідність розвивати альтернативні непідсанкційні маршрути змінили ситуацію. Казахстан враховує і безпекові ризики, збільшуючи бюджет на оборону на 918 мільйонів доларів. Офіційний Нур-Султан збирається  реформувати свою армію для того, щоб вона була більш мобільною та вправною в умовах гібридної війни.

Касим-Жомарт Токаєв приймає міністра оборони Китаю, 25 квітня 2022 р. Пресслужба президента Казахстану

Варто відзначити, що на тлі послаблення впливу рф на Центральну Азію, пов’язаного з невдалим вторгненням в Україну, Казахстан робить перші кроки до здобуття статусу регіонального лідера та арбітра. 21 липня на саміті в киргизькому місті Чолпон-Ата відбулося підписання угоди про дружбу, добросусідство та співпрацю для розвитку Центральної Азії у XXI столітті між Узбекистаном, Казахстаном та Киргизстаном. Лідери Таджикистану й Туркменістану пообіцяли підписати документ після врегулювання внутрішньодержавних юридичних процедур. На зустрічі в Чолпон-Аті Казахстан виступив з ініціативою врегулювання територіальних спорів між Таджикистаном і Киргизстаном, чим зазіхнув на традиційну роль рф у регіоні.

Цікаво знати: «Один пояс, один шлях»: Центральна Азія під китайським фокусом

Токаєв підтримує прагматичну співпрацю з Китаєм, який продовжує свої інвестиції в Казахстан, зосереджені на транспортній інфраструктурі та покликані покращувати рух китайського експорту на захід. В умовах західних санкцій проти рф КНР нарощує транзит своїх товарів через середньоазійські республіки. Окрім того, Пекін є зручним партнером для влади Казахстану, адже, відповідно до своєї неформальної стратегії, не втручається у внутрішньополітичні справи своїх партнерів, вважаючи такий підхід запорукою безпеки власних інвестицій.

Китай традиційно залишав безпекові питання в регіоні в межах компетенції москви, але зараз ця ситуація змінюється. У квітні цього року голова Міноборони КНР відвідав Казахстан, де сторони домовились посилювати оборонну співпрацю. Водночас варто відзначити, що через велику діаспору уйгурів у казахському суспільстві існують значні побоювання щодо зближення з КНР через геноцид проти цього народу в Піднебесній.

Для диверсифікації ризиків Казахстану важливо мати тісні зв’язки з іншим світовим гегемоном – США, співпраця з яким традиційно лежить в економічній площині. Штати забезпечують близько 18% прямих іноземних інвестицій у країну. Вашингтон зацікавлений у зниженні залежності Нур-Султану від рф і КНР. Збільшення експорту казахстанських енергоносіїв на захід дає шанс для США та їхніх союзників на зменшення впливу москви та Пекіна на Казахстан.

Токаєв також зміцнює співпрацю з ще одним важливим геополітичним гравцем – Туреччиною. У травні цього року дві держави домовилися про посилення стратегічного партнерства, пожвавлюючи товарообіг та розвиваючи енергетичну співпрацю. Окрім того, було досягнуто угоди про локалізацію в Казахстані виробництва знаменитих турецьких безпілотників.

Читайте також: Українсько-казахстанські відносини: взаємна вигода і прихований потенціал

Вищезгадані геополітичні пріоритети казахської владної еліти створюють ситуацію, за якої Токаєв дотримується політики нейтралітету щодо російсько-української війни. Відповідно до своєї прагматичної зовнішньої політики, Нур-Султан зайняв обережну та вичікувальну позицію щодо повномасштабної агресії рф проти України, підтримуючи територіальну цілісність української держави та водночас виступаючи на боці росії в низці голосувань в ООН. Варто також зауважити, що Казахстан робить низку рухів для ідеологічного дистанціювання від москви, як-то скасування параду перемоги на 9 травня, дозволи на проукраїнські демонстрації та затримання людей із Z-символікою. Такий стан речей разом із частковим дотриманням санкцій проти рф створює напругу між москвою та Нур-Султаном, хоча останній за певних умов реєструє в себе російський бізнес, дозволяючи рф легше перенести західний санкційний режим. Натомість Казахстан не надає військової допомоги кремлю та відкрито заявляє, що не має наміру визнавати псевдореспубліки «Л-ДНР».

Висновки

Завдяки кривавому придушенню за допомогою сил ОДКБ на чолі з рф масових протестів в січні 2022 року президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв зумів усунути від управління державою свого попередника Нурсултана Назарбаєва, який до 2022 року зберігав вирішальний вплив на всі рішення влади. Клан першого президента втратив свій вплив на головні інституції та держкорпорації. Натомість говорити про створення цілісного яскраво вираженого клану Токаєва поки зарано. Його режим спирається на чиновників, що підпорядковуються президенту як центру владної вертикалі й ніщо не вказує на те, що вони є особисто вірними Токаєву, адже раніше функціонували в системі режиму Назарбаєва та спокійно сприйняли зміну фактичного лідера. Водночас автократична форма існування Казахстану передбачає, що вони так само швидко мають інкорпоруватися у нову вертикаль влади, ставши лояльними президенту.

Для стабілізації режиму другий глава держави провів загальнонаціональний конституційний референдум, який мав дати населенню надію на суспільно-політичну трансформацію, що покращить рівень життя та розширить громадянські права. Однак звуження повноважень президента з одного боку не змінює його фактичного впливу на прийняття ключових рішень у державі, адже Токаєв повністю контролює парламент через керівну партію та ручну опозицію. А з іншого боку він отримує можливість знімати суспільно-політичну напругу через розпуск парламенту або ж відставку уряду, формальна роль якого в основному законі також збільшилась.

Раніше ми писали про таке: Автократія 2.0: як змінився Узбекистан після смерті Карімова

Зміна виборчої системи нібито створює більші шанси для опозиції та впливу зовнішніх гравців на внутрішньополітичне життя, але де-факто підхід влади до реальної опозиції не змінився. Їй не дають реєструвати партії та штрафують за проведення агітації. Ілюзорність суспільно-політичних змін та відсутність суттєвого покращення економічного становища більшості громадян зберігають високий рівень потенціалу до протестів, який може проявитися тоді, коли рівень невдоволення перевищить рівень страху, пов’язаного з кривавими розгонами січневих мітингів. Відходу від авторитаризму, на який сподівалась значна частина казахського суспільства, не спостерігається.

Фундаментальна роль москви в утриманні влади Токаєвим на початку 2022 року давала їй надію на зміцнення своїх позицій у країні та в регіоні загалом. Однак провальне вторгнення рф в Україну спричинило послаблення впливу на Центральну Азію та офіційний Нур-Султан зокрема. Такий стан речей дозволив Токаєву посилити традиційну для республіки багатовекторність. Казахстанська влада широко співпрацює зі світовими та регіональними лідерами, як-то США, Китаєм, ЄС та Туреччиною. Їхня взаємодія стосується економічної сфери з особливим виокремленням енергетичних та логістичних аспектів. Разом з тим оборонна співпраця стає важливим елементом взаємодії з Туреччиною та КНР. Окрім того, офіційний Нур-Султан робить перші кроки до здобуття ролі регіонального лідера та арбітра в Центральній Азії.

У контексті повномасштабної агресії рф проти України Казахстан намагається зберігати нейтралітет. З одного боку, він підтримує територіальну цілісність України, з іншого – частково голосує вигідно для рф в ООН. Токаєв зважає на західні санкції проти росії та певною мірою дотримується їх, допускаючи водночас реєстрацію російських фірм, що дозволяє їм легше пережити обмеження. Не варто  очікувати, що Казахстан озброєно підтримає рф, але він продовжить співпрацю з росією в межах своїх прагматичних інтересів.

Автор – Мирослав Станішевський, стажер Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Тоді підтримайте вихід нових матеріалів, ставши патроном ADASTRA. Цим ви робите свій внесок у розвиток вітчизняної аналітики!