From Russia with love: короткий посібник із захоплення інформаційного простору

From Russia with love: короткий посібник із захоплення інформаційного простору

Здається, вже не залишилося людини, яка б не чула про російське втручання у вибори в США, вірус «NotPetya» чи про те, що Росія посідає почесне друге місце у міжнародному рейтингу свободи інтернету, правда, з кінця. У самій Росії кремлівська цензура вже давно захопила телебачення, кіно, літературу й намагається повторити те ж саме з інтернетом. Таким чином влада Російської Федерації намагається зміцнити внутрішній режим та посилити свій вплив на міжнародній арені. Тож, у матеріалі аналізуємо, як Росія прагне захопити глобальний інформаційний простір і яких результатів їй вдалося досягти на даний час.

Останньою голосною подією, що змусила напружитися фахівців з інформаційної безпеки, стало прийняття російського проєкту резолюції Генеральною Асамблеєю ООН. Вона спрямована на створення групи з розслідування кіберзлочинності та створення конвенції щодо її запобігання. Однак правозахисні організації стверджують, що резолюція насправді є спробою Кремля розширити свою модель державного контролю над інтернетом. Зокрема, в ній міститься заклик до перевірки «використання інформаційних та комунікаційних технологій у злочинних цілях». Які саме дії вона має намір приборкати – неясно. Проте вже в серпні цього року збереться експертна комісія, що має розробити конвенцію щодо запобігання кіберзлочинності. Головною цінністю XXI століття справедливо вважаються дані й інформація. Так, цитата відомого англійського банкіра «Хто володіє інформацією, той володіє світом» стала беззаперечною.

Інформаційна складова: «ольгінські тролі»

Російське Агентство інтернет-досліджень, більш відоме як «фабрика тролів» чи «ольгінські тролі», є структурою, що займається дезінформацією та формуванням громадської думки у зовнішній та внутрішній політиці. Агенція належить наближеному до Путіна бізнесмену Євгєнію Прігожину. У 2017 році представники Facebook розповіли про мережі фейкових акаунтів, які розміщували рекламу в період із червня 2015 по травень 2017 року. Вони вважають, що це була справа рук російської «фабрики тролів», яка просуває прокремлівську пропаганду, а також робила спроби вплинути на вибори в США у 2016 році. Головне завдання «ольгінських тролів» – це написання коментарів для організації дискусій, до яких повинні приєднатися саме реальнi, а не анонімні користувачі. Вони намагаються зосередитися на гострих, актуальних питаннях: релігія, політика, імміграція, соціальні рухи #MeToo та Black Lives Matter тощо.

При цьому тема підіймається так, щоб слугувати інтересам Російської Федерації. Найвідомішим прикладом був «троль» @PoliteMelanie, якого Facebook видалив. Він мав 20 000 підписників і ділився твітами політичного характеру. Прикріпленим довгий час залишався твіт: «Я абсолютно впевнена, що нелегальні іммігранти здійснюють менше злочинів, ніж співробітники виборчої кампанії Дональда Трампа». Ще одним «вірусним» став твіт від Меланії із запитанням: «Коли економіка нарешті впаде, хто буде звинувачений у цьому?» з варіантами відповіді: «Обама, демократи, Гілларі, підроблені ЗМІ».

Скріншот зі сторінки Меланії

Скріншот зі сторінки Меланії

Головними цілями «тролів» є піднесення іміджу політики Владіміра Путіна й штучне «розділення» громадян інших країн задля того, щоб підірвати віру у власні інституції.

До чого тут оселедець?

Міністр пропаганди Третього Рейху Йозеф Геббельс казав: «Пропаганда повинна бути популярною, а не приємною інтелектуально». Керуючись цим принципом, Російська Федерація полюбляє використовувати метод «гнилого оселедця». Він працює таким чином, щоб поширити якесь абсурдне звинувачення й тим самим викликати резонанс і широке обговорення. Мета – створити ефект, що «диму без вогню не буває» та змусити «мішень» цієї брехні виправдовуватися.

У 2014 році російський інформаційно-аналітичний центр «Каскад» розповідав про те, що нібито українських школярів вчать вбивати снігурів, бо забарвлення цих птахів не патріотичне. Натомість потрібно захищати синиць, адже їхнє забарвлення – жовто-блакитне. Ось ця новина є прикладом використання Росією метода «гнилого оселедця». Також сюди відносяться міф про розіп’ятого хлопчика й оповідь Путіна про те, що українці їдять дітей.

Усе той же Геббельс стверджував, що пропаганда завжди звернена тільки до мас, а не до інтелігенції, тому її рівень повинен орієнтуватися на здатності сприйняття найбільш інтелектуально чи світоглядно обмежених. Зазначений вище метод як раз і виконує цю функцію.

Заборонити не можна дозволити

У 2017 році в Росії намагалися заблокувати месенджер Telegram. Влада наголошувала на тому, що Telegram використовували підозрювані в організації вибуху в петербурзькому метро, тому розробники месенджера мають надати Федеральній службі безпеки (ФСБ) можливість розшифровувати переписки. Telegram і досі заборонений у РФ, проте це не заважає Російській православній церкві та МЗС Росії мати свої телеграм-канали. Ці та інші, здебільшого анонімні, канали стали чудовою знахідкою для розповсюдження російської пропаганди.

Найвідомішими політичними телеграм-каналами РФ є «Сталингулаг» і «НЕЗЫГАРЬ». Перший має 459520 підписників, а другий – 291475. LIGA.net створила проєкт «Telegram. Як влаштована анонімна імперія Павла Дурова». Автори провели дослідження й побачили, що активне російське вторгнення в український сегмент відбулося саме під час останніх виборів в Україні. Тоді нові українські анонімні канали почали повністю повторювати російський досвід. Щодня там публікувалися проукраїнські новини, але зі вставками у вигляді емоційних коментарів і непрогнозованих подій. Також варто звернути увагу, що саме прокремлівські канали «НЕЗЫГАРЬ» та «Сталингулаг» рекламували новостворені «українські» канали.

Спецслужби РФ використовували й використовують Telegram для поширення компромату і фейків. За задумом Кремля, це має призвести до штучного загострення ситуації в Україні.

Кібератаки

Кібербезпека є важливим фактором не тільки для нормального функціонування фінансової чи енергетичної системи, а й загалом для національної безпеки. Першою від кібератак Російської Федерації потерпала Естонія у 2007 році. Тоді росіянам вдалося вивести з ладу банківську систему, сайти уряду та ЗМІ. Кібератаки відбувалися на фоні того, що Естонія визнала пам’ятник «Бронзовий солдат» символом сталінської окупації та демонтувала його. Це призвело до масових заворушень місцевих росіян. У 2009 році депутат Держдуми Сергій Марков зізнався, що в організації хакерських атак на урядові сайти Естонії навесні 2007 року брав участь його помічник.

За день до початку збройної агресії Росії проти Грузії у 2008 році розпочалися і кібератаки. Постраждали сайти уряду, засобів масової інформації, а також приватних підприємств і неурядових організацій. У жовтні 2019 року Генеральний штаб Збройних сил РФ провів ще одну масштабну кібератаку, спрямовану на державні та приватні установи Грузії.

У грудні 2015 року через російську кібератаку було вимкнено 30 підстанцій енергопостачальної компанії «Прикарпаттяобленерго». Подібних атак зазнали також «Київобленерго» і «Чернівціобленерго». У 2017 році була здійснена спроба вивести з ладу фінансову систему України. Вірус «NotPetya» знищив дані з комп’ютерів державних установ, аеропорту Харкова, банків, енергетичних компаній та київського метрополітену. Пізніше повідомлення про ураження цим вірусом стали надходити з Італії, Ізраїлю, Сербії, Румунії, Угорщини, Британії, Данії, США, Естонії, Аргентини тощо.

У спільній заяві країни альянсу Five Eyes та уряди України й Данії поклали відповідальність за дану атаку на російську владу. У звіті, який минулого місяця опублікувала безпекова компанія SentinelLabs, йдеться про те, що російська група Gameredon використовує Україну для випробувань кібератак. 25 січня 2020 року Служба безпеки України заявила, що в 2019 році вона локалізувала 482 кібератаки проти критичної інфраструктури.

Ресурс: ssu.gov.ua

Ресурс: ssu.gov.ua

У квітні 2018 року США та Сполучене Королівство опублікували спільну заяву, у якій звинуватили Російську Федерацію у проведенні систематичних кібератак. Їхньою метою була дестабілізація державних та приватних організацій, які є об’єктами критично важливих структур. До того, у жовтні 2016 року, американська розвідка оприлюднила доповідь про те, що особисто президент Путін наказав почати інформаційну кампанію для втручання у президентські вибори в США. Також у доповіді Росія була звинувачена у зломі серверів американських партій.

Навіть ОБСЄ не оминули хакерські атаки з боку Російської Федерації: у грудні 2016 року відбулася кібератака на сервери організації. Федеральна служба захисту конституції Німеччини з’ясувала, що до атаки була причетна Росія. Французька газета Le Monde повідомляла, що західні спецслужби вважають російську хакерську групу APT28 відповідальною за цю кібератаку. За інформацією французького видання, саме ця група хакерів стоїть за атаками на керівництво Демократичної партії під час президентської кампанії в США.

РФ чудово розуміє, що кібератака – це чудовий інструмент дестабілізації, коли інші наступальні заходи занадто дорогі або небезпечні. 

Великий брат слідкує за тобою: втручання у вибори

Найвідомішою та наймасштабнішою стала спроба РФ втрутитися у вибори президента США у 2016 році. Уже з 2014 року «ольгінські тролі» створювали фейкові акаунти в соціальних мережах, використовуючи американські імена. Окрім того, Кремль намагався втрутитися й у роботу електронної виборчої системи. Уже після голосування була опублікована доповідь спецпрокурора Роберта Мюллера, присвяченого підсумкам розслідування російського втручання у вибори президента США у 2016 році. Окрім інформації щодо дій російського Агентства інтернет-розслідувань, у доповіді йшлося також про дії хакерів ГРУ (Головне розвідувальне управління Генерального штабу РФ) проти виборчого штабу Гілларі Клінтон і Демократичної партії США та про контакти російських представників з виборчим штабом Дональда Трампа до й після його обрання президентом.

Не Сполученими Штатами єдиними. 22 травня 2018 року іспанська розвідка звинуватила Російську Федерацію у підтримці сепаратистів Каталонії. У соціальних мережах половина фейкових акаунтів, які просували сепаратистські ідеї та намагалися вплинути на громадську думку напередодні референдуму в Каталонії, були російськими. Також ці акаунти перебільшували переваги незалежної Каталонії та намагалися показати тільки позитивні наслідки відділення регіону від Іспанії.

Перед голосуванням щодо брекзиту проросійські акаунти в соцмережах почали розміщувати матеріали з закликом до виходу Великої Британії з ЄС. Цікавим є те, що раніше вони писали про «правильність» анексії Криму та політики Владіміра Владіміровіча. Очевидно, що так Росія домагається нестабільності та розколу Європи.

Внутрішня складова

Кремлівська пропаганда існує не тільки за межами Росії, вона доволі сильна також усередині країни. Важко знову-таки не згадати міністра пропаганди Геббельса, який казав, що якщо дати йому засоби масової інформації – то він перетворить цілу націю на стадо свиней. Росія, насправді, є замкненою країною. На це впливає і недостатньо високий рівень достатку людей, який би дозволяв виїжджати за межі країни, і старання засобів масової інформації. «Геббельсом сучасності» вважають Дмітрія Кісєльова. Зазвичай журналісти намагаються посилатися на дослідження, яке оперує фактами й претендує на об’єктивність. Кісєльов же знає, що люди не вірять у малу брехню, а натомість вірять у велику, тому використовує цей феномен регулярно, оперуючи не фактами, а емоційними висловами.

Тріадою принципів російської пропаганди є циклічність, швидкість та безперервність. Дуже важко перевірити всю отриману інформацію на правдивість. Існує так званий ефект «ілюзії правди» – тенденція вірити, що інформація правдива, якщо почути чи побачити її багато разів. Тобто ЗМІ потрібно просто закинути з різних боків одне й те саме повідомлення, щоб переконати людей у його правдивості.

Телебачення, кіно, театр, література давно знаходяться під впливом Кремля. Новою гілкою розвитку є спроба захопити й інтернет. 1 листопада 2019 року набув чинності закон про створення суверенного інтернету. Завдання – забезпечити надійну роботу російського сегменту Всесвітньої мережі. Інтернет-провайдери мають встановити для цього обладнання, яке надасть Роскомнадзор. Так він зможе взагалі відімкнути росіян від світової мережі.

Більше про це читайте в матеріалі: «Суверенний інтернет: нова російська забавка чи прихована загроза?»

Головна сила російської пропаганди полягає в тому, що всі засоби масової інформації дотримуються однієї й тієї ж думки з приводу усіх питань. Це дозволяє не бачити суперечливості світу та вважати «лінію партії» єдино правильною.

Щодо результатів

Аналітичний центр «Pew Research Center» дослідив, як бачать Росію та політику Путіна у світі (станом на 2019 рік). У 16 з 33 опитаних країн більшість людей критично ставляться до Російської Федерації. Тільки 18% американців і троє з десяти канадців мають позитивне уявлення про Росію. Проте більшість у Словаччині (60%) і Болгарії (73%) не ставляться до РФ з осторогою – це найпозитивніші рейтинги, які Росія отримує серед усіх країн світу.

% громадян, які прихильно ставляться до РФ по країнах

% громадян, які прихильно ставляться до РФ по країнах

Хоча до Росії у світі переважно ставляться критично, Владімір Путін знаходиться там при владі уже 20 років – і майже нічого не відбувається. Ніяке збільшення пенсійного віку чи справа сестер Хачатурян досі не спровокували великого невдоволення з виходом на вулиці громадян Російської Федерації. Ізоляції РФ з боку інших країн після втручання у вибори США, агресію проти України чи кібератак проти Естонію також не відбулося. Здається, це і є найбільшим успіхом захоплення Росією інформаційного простору. 

Авторка – Анастасія Гаценко, експертка з інформаційної безпеки та НАТО Аналітичного центру «ADASTRA».