Гаїті – неспроможна держава, що переживає безпекову кризу

Гаїті – найбідніша держава Латинської Америки та Карибського басейну. Країна потерпає від землетрусів, що знищують інфраструктуру й лишають тисячі людей без домівок, від політичної кризи та недовіри до влади, економічної стагнації і навали організованих злочинних угрупувань, які погіршують безпекову ситуацію.

На початку жовтня Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію, за якою до країни мають направити міжнародний корпус, щоб допомогти поліції в боротьбі проти банд. Крім того, щоб злочинні угрупування не мали ресурсів та щоб зменшити їхній вплив, 19 жовтня Радбез оновив санкції проти них. Обмеження полягають в ембарго на ввезення зброї до країни, забороні на в’їзд до інших країн та замороженні активів.

Перші санкції такого типу були впроваджені рік тому, у жовтні 2022 року, через поглиблення політичної кризи та поширення насильства в країні. У цій статті ми поговоримо про те, що призвело до тотальної втрати контролю над державою та погіршення рівня життя в Гаїті.

Що треба знати про Гаїті?

Гаїті – це невелика країна, розташована на однойменному острові в Карибському морі. Гаїті поділяє його з Домініканською Республікою, і в політичному, економічному та соціальному аспектах – це дві зовсім різні країни.

Докладніше про це тут: Особливості відносин Домініканської Республіки й Гаїті на сучасному етапі

Жителі Гаїті – це в основному нащадки привезених на острів рабів, оскільки корінне населення, таїно, було практично повністю винищене упродовж перших 25 років після прибуття Христофора Колумба в 1492 році. Пізніше іспанці передали частину острова Франції, і в такий спосіб ця територія стала французькою колонією під назвою Сан-Домінго (фр. – Свята Неділя), а пізніше – Гаїті. Інспіровані ідеями французької революції, гаслами свободи, рівності та братерства, гаїтяни розпочали повстання наприкінці XVIII століття під керівництвом Франсуа Туссена Лувертюра. Країна здобула свою незалежність під час повстання рабів у 1804 році, ставши першою державою в Латинській Америці та Карибському басейні, якій це вдалося.

Тюссен Лувертюр. Картина Маркуса Реінсфорда. Wikimedia Commons

Саме через це шлях Гаїті до процвітання виявився дуже важким. Судячи з усього, Франція якнайдужче намагалася обмежити свободу, рівність та братерство територією материкової Франції. Після проголошення незалежності Гаїті Франція намагалася компенсувати втрату цукрових плантацій та рабів, і вимагала виплати 100 мільйонів франків (еквівалент 22 мільярдів доларів на 2023 рік). Ба більше, ні США, ні країни Європи не були поспішні визнавати нову державу, яка здобула незалежність завдяки повстанню рабів. Нагадаємо, що до скасування работоргівлі у Великобританії залишалось 3 роки, а рабство в США існувало ще 61 рік. Фактично одразу після здобуття незалежності Гаїті потрапила в боргову яму, із якої було дуже непросто вибратись. Цей борг став однією з причин, чому країна й досі залишається однією з найбідніших у світі.

Подальша історія Гаїті – це перипетії з виплатою нескінченного боргу, корупція та диктатури, політична нестабільність та труднощі в досягненні кращого життя. Є декілька важливих показників, які можуть більше розповісти про Гаїті. Країна перебуває в тридцятці країн із найбільшою смертністю під час пологів, що може свідчити про низький доступ до якісної медичної допомоги як такої. На 1000 новонароджених дітей 38,78 не доживають до року. Очікувана тривалість життя в Гаїті  - всього 66 років, адже крім обмеженого доступу до закладів охорони здоров’я, у Гаїті високий ризик поширення інфекційних захворювань.

Із якісною освітою справи в країні так само проблематичні: лише 61,7% населення вміє читати та писати. ВВП на душу населення складає всього 1748,3 дол. 87,6% жителів Гаїті живуть у бідності, а 30,3% – у крайній бідності. Через цей чинник у багатьох людей немає доступу до якісного житла, а обов’язкові будівельні норми для зон із великою сейсмічною активністю не завжди є частиною будівничої практики в Гаїті. Саме тому землетрус 2010 року магнітудою 7 балів був настільки катастрофічним. Він забрав життя 160 тисяч людей та завдав збитків на понад 7 мільярдів доларів.

Люди ходять поміж зруйнованих будівель і уламків у центрі Порт-О-Пренса, Гаїті, 14 січня 2010 р. AP Photo/Julie Jacobson

Ці показники демонструють системність наявних у Гаїті проблем, а також ілюструють те, що економісти називають альтернативною вартістю або вартістю втраченої можливості. За підрахунками The New York Times, виплачуючи борг за свою свободу впродовж понад 200 років, Гаїті втратила 115 мільярдів доларів, які могла б витратити на економічний розвиток. Після глибшого ознайомлення з історією Гаїті стає зрозуміліше, що за ширшим поняттям «неспроможної держави» стоїть не тільки корупція, свавілля місцевих банд, несприятливі кліматичні умови, а й роки несправедливості та зазіхань на ресурси, які в іншому сценарії могли б піти на покращення рівня життя в країні.

Більше матеріалів про Латинську Америку: Еквадор 2023: політична криза, наркотрафік та протести

Сьогодні Гаїті знову на шпальтах новин із двох причин: кульмінація розслідування вбивства колишнього президента та зухвалість місцевих банд, які де-факто управляють країною.

Хто стоїть за вбивством Жовенеля Моїза?

Жовенель Моїз, бізнесмен, власник бананових плантацій без політичного досвіду йшов до влади 2 роки. Спочатку його було названо наступником тодішнього президента Мішеля Мартеллі у 2015 році. Мартеллі, відомий під псевдонімом «Солодкий Мікі», мав досить успішну музичну кар’єру, але не політичну. У 2015 році Мартеллі було заборонено переобрання, тож тодішній президент призначив своїм наступником Моїза.

Вибори 2015 року не обійшлися без скандалів, адже в першому турі Моїз не набрав достатньо голосів для однозначної перемоги. Шанувальники іншого кандидата вийшли на протести, адже дійсність результатів, на їхню думку, була сумнівною. Водночас другий тур затягували. Зрештою, результати виборів 2015 року було анульовано, оскільки виникли підозри у фальсифікації та серйозних порушеннях процедури.

Вже на виборах 2017 року Моїз здобув 55,6% голосів, хоча явка була надзвичайно низькою – всього 18,1%. Жовенель не був популярним у країні президентом. Погіршення рівня життя, зростання інфляції, звинувачення в корупції спричинили масштабні протести у 2019 році. Затяжні протести призвели до перебоїв у доступі до медичної допомоги, дефіциту пального та води, що штовхнуло країну на межу гуманітарної катастрофи. У жовтні школи було зачинено на два тижні. Люди вимагали відставки Моїза, але він таки не поступився.      

Моїз виступає з промовою під час інавгурації в Національному палаці в Порт-о-Пренсі. Андрес Мартінес Касарес/Reuters

Крім того, за часів його президенства не було проведено місцевих виборів. Країна все глибше занурювалася в безладдя, а банди процвітали. До того ж контроверсійності  щодо керівництва країною за допомогою наказів (декретів), розпуск парламенту у 2020 році й різні сумнівні ініціативи на кшталт усунення суддів Верховного суду не за конституційною процедурою ще більше погіршували його авторитет. Протестувальники прямо називали президента диктатором. Через анульовані вибори 2015 року ніхто не знав, скільки ж років Моїз має бути при владі. Зрештою, він погодився залишити посаду в лютому 2022 року.

Та 7 липня 2021 року Жовенеля було вбито. Навіть з огляду на високий рівень політичної нестабільності, протести та поширеність бандитизму, вбивство президента країни стало шоком не лише для Гаїті, а й для міжнародної спільноти. Главу держави було знайдено в його маєтку в місті Порт-о-Пренс. У нього вистрелили 5 разів, позбавили лівого ока та нанесли тяжкі травми на руках і ногах. Дружина президента також зазнала поранень, але вижила.

Вас може зацікавити: Бернардо Аревало – нове обличчя Гватемали

Із 2021 року розпочалось довготривале розслідування, яке дійшло свого логічного кінця лише зараз. Поліція ідентифікувала 28 людей, які були причетні до вбивства президента. Серед них двоє гаїтян, що живуть у США, які, за їхніми словами, зустрілися у 2021 році для обговорення можливої зміни влади на острові та підтримку нового політичного кандидата. Вони стверджували, що їх найняли через інтернет як перекладачів, і що вони гадали, що будуть виконувати цю роль під час арешту президента. Ще 26 людей – це група колумбійських найманців, які були колишніми солдатами.

За версією поліції, доктор Санон, один із підозрюваних гаїтян, що проживає у США, найняв колумбійців для власної охорони, але згодом їхня місія була змінена. Серед підозрюваних також Джон Джоель Джозеф – колишній сенатор, який начебто організовував зустрічі та налагодив постачання зброї, і Джозеф Фелікс Бадьо – колишній працівник антикорупційного бюро.

Підозрювані в убивстві президента Жовенеля Моїза, який був застрелений у своєму будинку, Порт-о-Пренс, Гаїті, 8 липня 2021 року. REUTERS/Estailove St-Val

Отже, це була змова на досить високому рівні та з участю багатьох виконавців. Поки неясно, як узагалі президента могли вбити в його власному маєтку, який має бути добре захищений, тож, можливо, причетних до вбивства може бути й більше. Станом на зараз одного зі змовників, а саме колишнього офіцера армії Колумбії Германа Алехандро Рівера Гарсію, американський суд засудив до довічного ув’язнення за змову з метою вбивства. У вересні Рівера визнав свою провину та зізнався, що їхня група таки планувала вбити президента, а не просто викрасти, як заявлялося раніше. У червні було засуджено чилійсько-гаїтянського бізнесмена Родольфа Джаара, який повязаний з убивством, а вищезгаданий Джозеф чекає суду в грудні.

Смерть президента призвела до погіршення безпекової ситуації в країні. Ще й досі в Гаїті не було проведено виборів: ні муніципальних, ні парламентських ні президентських. Це створило політичний вакуум, який охоче заповнили місцеві злочинні організації.

Банди та насильство в країні

Наразі озброєні банди контролюють більшість столиці країни Порт-о-Пренс, близько двох мільйонів людей живуть під контролем озброєних угрупувань. У країні різко зросла кількість вбивств, зґвалтувань та викрадень. Також до Гаїті нелегально завозиться багато великокаліберної зброї та амуніції, через що ООН 21 жовтня була вимушена продовжити ембарго на її ввезення, заборону виїзду та санкції проти злочинних груп.

Злочинні організації нападають на автотраси, порти, поліцейські відділки, бізнеси, викрадають людей, займаються наркотрафіком і т. д. За даними ООН, через дедалі вищу активність організованих злочинних угрупувань у Гаїті, понад 10 тис. людей вимушені були покинути свої домівки. Окрім самих гаїтян від нього страждають й громадяни інших держав. Департамент юстиції Сполучених Штатів звинуватив одного з лідерів угрупування в Гаїті у викраденні й убивстві двох громадян США, подружжя Франклінів. Цей епізод – не поодинокий випадок, і він є ілюстрацією ситуації, яка склалася в країні. А про те, як банди фактично перехопили управління державою поговоримо далі.

Більше про регіон: «Новий початок старої дружби»: вектори співпраці ЄС і Латинської Америки та саміт ЄС-СЕЛАК | ADASTRA

Ще до вбивства Жовенеля Моїза у 2021 році активність банд, можна сказати, процвітала, але за останні декілька років країна поринула в хаос. Однією з найбільших таких організацій є угрупування G9, яке очолює Джіммі Шеріз’є – колишній поліцейський, відомий як «Барбек’ю». G9 мала міцні зв’язки з урядом Моїза, за що була звільнена від переслідувань. Вони мали допомагати підтримувати мир у підконтрольним їм районах та придушувати опозицію.

За даними агентства ООН зі зброї та наркотиків, з 2019 року кількість вбивств зросла на 91% (до 2183 вбитих у 2022 році), число викрадень – у 17 разів, а кількість мігрантів з Гаїті, затриманих на кордоні зі США, збільшилась із 932 осіб у 2019 році до 7175 у 2022 році. Ситуація настільки критична, що на початку жовтня 2022 року уряд Гаїті та прем’єр міністр Арієль Анрі попросив про військову допомогу, щоб уникнути гуманітарної катастрофи. ООН відгукнулися на запит та традиційно виказали своє занепокоєння. Уже цьогоріч, 2 жовтня, за підсумками засідання Рада Безпеки ООН схвалила розгортання міжнародних збройних сил на Гаїті, які будуть очолювати сили безпеки Кенії. Ідея надіслати до Гаїті міжнародний корпус належала Антоніу Гутеррешу, Генеральному секретарю ООН.

Мешканці тікають зі своїх будинків, щоб уникнути сутичок між озброєними бандами в районі Карефур-Фьой у Порт-о-Пренсі, Гаїті, 25 серпня 2023 року. AP Photo/Odelyn Joseph

Уже той факт, що Кенія запропонувала очолити місію, а США разом з Еквадором ініціювали резолюцію і протягнули її через Радбез без блокування росією чи Китаєм, є великим досягненням. Автори резолюції сподіваються, що ця місія буде ефективна та допоможе покращити безпекову ситуацію в країні, що в перспективі дасть змогу підготуватися та провести вибори. Зазвичай такі ініціативи критикують за їхню неефективність, а минула місія в Гаїті призвела до поширення холери, що результувало в смерті 9000 осіб.

Міжнародний контингент має перебувати в Гаїті цілий рік, щоб допомогти країні побороти владу банд. Вони будуть охороняти порти, школи, автотраси та інші об’єкти критичної інфраструктури. Крім того, військові будуть залучені в точкових операціях, щоби запобігти поширенню насильства в країні. США, зі свого боку зобов’язалися виділити 100 мільйонів доларів для гуманітарної місії та ще 100 мільйонів від Департаменту оброни у вигляді розвідданих та медичної допомоги. Водночас резолюція не називає дату початку операції, країни, які будуть брати участь у місії, та їхні ролі, тож поки незрозуміло, коли місія почне свою роботу.

Також незрозуміло, коли сили безпеки Кенії зможуть прибути до Гаїті. Справа в тому, що Суд Кенії заборонив розгортання їхніх сил ще на 2 тижні. За словами автора заборони, президент Кенії Вільям Руто начебто не мав права обіцяти це, адже таке рішення суперечить конституції, тож остаточний висновок із цього питання відкладено на початок листопада. До того ж президента звинувачують у тому, що він погодився на місію в час, коли сама Кенія потерпає від безпекових проблем, пов’язаних із нападами бойовиків та зіткненнями між різними етнічними групами.

Висновки

Отже, Гаїті стикається зі складною ситуацією, зумовлена економічною кризою, низьким рівнем життя, політичною нестабільністю, зростанням активності злочинних груп та глибоко історичними системними проблемами. Убивство колишнього президента Жовенеля Моїза у 2021 році лише посилило кризу в країні. Унаслідок рівень насильства та масової еміграції населення через дедалі більшу небезпеку росте.

Тим не менш, міжнародна спільнота серйозно налаштована допомогти в урегулюванні ситуації в Гаїті, зокрема через вислання міжнародного корпусу на чолі з Кенією. Однак затримки в реалізації цієї місії можуть стати на заваді стабілізації ситуації, а попередній негативний досвід подібних місій ставить під питання її успішність.

Уже більше року Гаїті перебуває на межі гуманітарної катастрофи. Це стосується не тільки високого рівня насильства, а й проблем із доступом до базових речей, як-от їжа, чиста питна вода, доступ до медикаментів та медицини. Боротьба між бандами, вбивства, викрадення на тлі затяжних протестів і вакууму у владі наносять непоправну шкоду країні в політичному, соціальному та економічному планах.

Ситуація критична, тому дуже важливо не затягувати з її вирішенням, якщо міжнародна спільнота вже погодилася втрутитись. Звісно, ці заходи вимагатимуть спільних зусиль із боку міжнародних організацій, уряду, та народу Гаїті. Побудова економічної та політичної стабільності й довіри до влади будуть ключем до покращення життя в Гаїті, але наразі стан країни настільки незадовільний, що важко сказати, коли можна буде побачити реальні зміни.

Авторка – Анастасія Сахарова, експертка з Латинської Америки Аналітичного центру ADASTRA

Підтримайте українську аналітику на Патреоні, якщо ви хочете читати більше якісних матеріалів. Разом зможемо більше!