Особливості відносин Домініканської Республіки і Гаїті на сучасному етапі

Попри те, що ці дві держави знаходяться на одному острові в Карибському басейні й мають століття спільної історії, Домініканська Республіка та Гаїті сьогодні перебувають у зовсім різних економічних умовах, культурних традиціях і політичних режимах. Вони є, напевно, найбільш полярними у своєму розвитку сусідами в регіоні.

Так, Гаїті, яке стало першою незалежною державою Латинської Америки і першою республікою у світі, заснованою нащадками африканців, що здобули свободу від колонізаторів, в наші дні є однією з найбідніших країн на планеті. Тоді як Домініканська Республіка є найпотужнішою економікою, а також другою за площею і чисельністю населення країною карибського регіону.

Домінікана та Гаїті пройшли тернистий шлях недовіри, збройних протистоянь і обережного оптимізму щодо подальшої взаємодії. Попри минулі конфлікти, які посилювали міждержавну нетерпимість, нині сусіди намагаються стати на конструктивний шлях співпраці. Чи вдасться це їм та як взагалі так сталося, що на одному острові уживаються настільки різні за своїм розвитком держави, – дізнавайтеся далі.

Ключові історичні етапи

Історія відносин Домініканської Республіки та Гаїті сягає XVII ст. В її основі лежить колоніальна боротьба між Іспанією та Францією за території у Новому Світі. Після початку колонізації місцеве автохонне населення було майже повністю знищене. Для того, щоб знайти робочу силу, колонізатори почали привозити на острів африканців, і зараз саме ця етнічна група є однією з основних в Домініканській Республіці та становить абсолютну більшість у Гаїті.

  Мапа Гаїті та Домініканської Республіки. The New York Times

У 1697 р. острів був поділений між іспанцями і французами відповідно. Після початку революції у Франції в кінці XVIII ст. повстанський рух охопив також Гаїті, в результаті чого ще в далекому 1804 р. Гаїті стало першою незалежною державою Латинської Америки, а також першою темношкірою республікою у світі. У 1818 р. Гаїті домоглося визнання незалежності від Франції.

Іспанська ж колонія Санто-Домінго, попередниця Домініканської Республіки, отримала незалежність від Іспанії у 1821 р., а вже наступного року було прийнято рішення об’єднатися з Гаїті. Утім, оскільки умовою незалежності Гаїті від Парижа були виплати йому значної компенсації, іспанська частина острова де-факто опинилася під окупацією гаїтян, а її мешканці були змушені працювати на цю панівну групу населення та сплачувати податки. За двадцять два роки такого співіснування в іспаномовного населення сформувалося дуже негативне ставлення до гаїтян, яких вважали агресорами й окупантами.

Читайте також: Міграційні кризи в Латинській Америці: причини, тенденції, наслідки

Відтак домініканці скинули гаїтянське правління у 1844 р. Серед основних моментів співпраці між Гаїті та Домініканою протягом ХІХ – до середини ХХ ст. варто зазначити допомогу гаїтян домініканцям у їхній боротьбі за відновлення незалежності від Іспанії та проти тиранії Педро Сантани у період між 1861 і 1865 рр., боротьбу проти північноамериканської присутності між 1916–1925 рр., а також підтримку гаїтян після інтервенції США 1965 р. у Санто-Домінго.

З ХХ ст. істотним каменем спотикання у міждержавних відносинах залишається питання міграції. Активізація трудової міграції датується початком XX ст., коли Домініканська Республіка звернулася до гаїтян у пошуках сезонної робочої сили для своїх цукрових заводів. Міграційний тиск обумовлювався стихійними лихами, політичним хаосом й економічною нестабільністю в Гаїті. Значною мірою питання міграції гаїтян до Домінікани залишається проблематичним донині.  

Хлопчик  біля водоспаду в Лома-де-Кабрера, Домініканська Республіка, поблизу кордону з Гаїті. Місцева легенда свідчить, що гаїтяни ховалися в печерах за водоспадом під час різанини 1937 року. Тетяна Фернандес/Latino USA  

Однією з найтрагічніших сторінок в існуванні двох держав у ХХ ст. стала різанина Парслі. 1937 р. президент Домініканської Республіки Рафаель Трухільйо, який встановив 30-річний режим тиранії, звинуватив Гаїті у наданні притулку його колишнім опонентам, а також в економічних негараздах і наказав атакувати гаїтян, які жили біля кордону з Домініканою. У результаті різанини загинули десятки тисяч осіб. Число жертв досі точно не відоме, але коливається в районі від 20 000 до 30 000 осіб.

Гаїті, у свою чергу, зазнає жорстокої тиранії Франсуа Дювальє протягом 1957-1971 рр. Дювальє організував силову структуру тонтон-макутів, відповідальну за терор та вбивства ворогів режиму. Попри майже повну дипломатичну ізоляцію, відлучення Ватикану, внутрішні змови та надзвичайну жорстокість режиму, що спричинив близько 30 000 смертей, Дювальє зміг залишатися при владі довше, ніж будь-який з його попередників.

У 1991 і 2003 рр. Гаїті переживає державні перевороти. Періоди внутрішньої нестабільності супроводжувалися міграцією до сусідньої Домінікани, що часто викликало невдоволення місцевого населення. Історичні травми та сформовані доктрини неприязні стали настільки потужними фактором, що певною мірою в Домінікані та Гаїті досі відчувається їхнє відлуння.

Розвиток Гаїті та Домініканської Республіки: причини контрасту

 Гаїті та Домінікана, хоч і сполучені географічно, зараз знаходяться на істотно різних рівнях розвитку в багатьох сферах – економічного прогресу, громадянських та політичних свобод, демократії та людського капіталу. Нинішня різниця в економічному розвитку між ними є однією з найбільших у світі, порівняною хіба що з Північною та Південною Кореєю. Домінікана, за деякими показниками, у вісім разів багатша за Гаїті, тоді як рівень життя останнього майже не покращився з 1950 р. 

Серед причин можна виокремити комплекс факторів. Перш за все, це особливості протікання процесів колонізації та деколонізації. Ставлення метрополій – Франції та Іспанії  відповідно – до своїх колоніальних володінь були різними. Перша намагалася максимально експлуатувати ресурси острівної території: для цього в Гаїті були завезені раби з Африки, а панівними сільськогосподарськими культурами стали цукрова тростина, кава та індиго. Також проводилася активна вирубка лісів. Від багаторічного вирощування одних і тих самих культур землі сільськогосподарського призначення були значною мірою зруйновані. Серед рабів зростали гнів та обурення, піднімалися заколоти.    

Колоніальна політика Іспанії відрізнялась. Корінне населення острова було здебільшого знищене в результаті завоювання. Утім, оскільки іспанці рушили далі на материк, зокрема, на територію нинішніх Мексики та Перу в пошуку дорогоцінних металів, вони не зосереджувалися на максимальній експлуатації острова і не завозили стільки рабів з Африки. Іспанці інтегрувалися із залишками місцевого населення і більшою мірою перейняли його політичні інститути та звичаї. Отже, нинішні домініканці – це нащадки іспанців, місцевого населення та африканських рабів, відповідно расовий склад населення різноманітніший, ніж у Гаїті, де основна етнічна група – майже винятково африканці. Економіко-політична система іспанської колонії була більш сталою, ніж французька.     

Більше за темою: Внутрішня політика Іспанії: перемоги та невдачі першого коаліційного уряду          

Після початку процесів деколонізації та отримання незалежності гаїтянське суспільство фактично не мало успішної економіко-політичної моделі, яку можна було наслідувати для ефективного державотворення. Гаїтяни продовжили експлуатувати земельні ресурси, виснажуючи ґрунти вирощуванням тих самих сільськогосподарських культур, а також вирубуючи ліси. Ба більше, Гаїті було змушене  впродовж десятиліть виплачувати борг Франції за здобуття незалежності. Крім того, оскільки новопостала країна виявилась першою темношкірою республікою на планеті, вона опинилася у політично-економічній ізоляції, позаяк інші держави світу, зокрема, колоніальні імперії, побоювалися поширення цього руху. США від початку теж не визнали незалежність Гаїті, оскільки вважали, що держава колишніх рабів може становити загрозу їхньому власному розвитку.  

Річка Масакер позначає кордон на північному заході Домініканської Республіки. Багато гаїтян, які рятувалися від армії Трухільйо 1937 року, перетнули водойму, щоб дістатися безпечного місця. Сьогодні гаїтянські торговці, які купують сільськогосподарські продукти в Домініканській Республіці, щодня перетинають річку, аби уникнути митників. Тетяна Фернандес/Latino USA

Через вирубку лісів й ерозію ґрунту Гаїті невпинно втрачає орні землі, утім їхня площа все ще більша, ніж в усій Домінікані, яка майже вдвічі перевищує гаїтянську територію. Отже, Домінікана насправді має менше можливостей для землеробства, а її економічний успіх радше полягає в питанні ефективного менеджменту та вмінні розпоряджатися наявними ресурсами. Нині існують різні міжнародні ініціативи, щоб допомогти Гаїті впоратися з цією ситуацією, адже воно залишається найбіднішою державою Латинської Америки. Більше половини 10,6-мільйонного населення країни живе менше, ніж на два долари в день.          

Економічному розвитку Гаїті також перешкоджають часті природні катаклізми і стихійні лиха, як-от: урагани, повені та землетруси. У той час як Домінікана теж стикається з цими явищами, варто зазначити, що в Гаїті вища густота проживання населення, ніж у Домінікані, а це робить тропічні шторми небезпечнішими для більшої кількості людей. Окрім погіршення стану довкілля розвиток Гаїті характеризується політичною й макроекономічною нестабільністю, зниженням інвестицій в інфраструктуру та людський капітал. Ці проблеми доповнюються жорстокістю режимів багатьох державних лідерів, поширеним явищем корупції та відсутністю стратегії з розбудови державних інституцій. Суворі диктатори були в обох державах, утім, на думку публіциста Ноа Сміта, Рафаель Трухільйо принаймні зробив спробу модернізувати економіку Домінікани у той час, як гаїтянські лідери Франсуа Дювальє та його син Жан-Клод Дювальє були сумнозвісними клептократами, які ігнорували економічний розвиток держави.

Ще одна проблема – політична влада в Гаїті залишається високо централізованою і орієнтованою на заможних містян, а лідери та їхнє оточення використовують владу для масштабних зловживань. Так, експрезиденти Жан-Бертран Арістід, Мішель Мартеллі та Жовенель Моїз залучали, спонсорували або закривали очі на діяльність збройних груп та торгівлю наркотиками, що відбувалася переважно в найбідніших районах Порт-о-Пренса. Термін перебування останнього президента Гаїті Жовенеля Моїза (2017-2021) на посаді характеризувався корупцією, зловживанням економічними ресурсами країни та подальшим демонтажем демократичних інститутів управління.

Раніше ми писали про таке: Громадянська війна в Колумбії: чи існує мир після миру?

Також спостерігалися розмивання виборчих процесів, суперечки щодо терміну перебування на посаді, спроби змінити конституцію нелегітимними засобами та насильницька заміна суддів Верховного суду. Це викликало суспільне обурення. Жовенеля Моїза було вбито у його резиденції в липні 2021 р. Влада Гаїті стверджувала, що за вбивством Моїза стоять іноземні найманці, про яких відомо, що вони спілкувалися один з одним англійською та іспанською мовами. Принагідно варто зазначити, що іспанська – мова Домініканської Республіки і здавна має негативні асоціації в Гаїті, пов’язані з історією ворожнечі та конфліктів між двома державами.

Після вбивства президента Жовенеля Моїза до влади, зрештою, прийшов прем’єр-міністр Аріель Анрі з правої партії Parti Haïtien Tèt Kale. Утім, його правління теж не викликає суспільної довіри, адже він не сприяв стабілізації ситуації у державі, а також існують підозри у його причетності до вбивства Жовенеля Моїза. Проти правління Анрі виступили численні протестувальники. Нині Гаїті стикається з одним із найгірших спалахів насильства з 1986 р. Держава переживає політичний хаос, подібний до ситуації 1994 р., коли США ввели свої війська.

Президент Жовенель Моїз загинув у результаті замаху. Вбивці проникли в його резиденцію в столиці Порт-о-Пренсі. Reuters

Домінікана навпаки доволі добре забезпечує перехід влади без вбивств чи державних переворотів. Іноді посаду обіймають такі диктатори, як Рафаель Трухільйо, але навіть після зміни режиму держава не впадає у загальний хаос, як це відбувається на Гаїті. Нині політико-економічна ситуація в Домініканській Республіці є також відчутно кращою та стабільнішою. Луїса Абінадера було обрано президентом держави у липні 2020 р. Він і його «Сучасна революційна партія» (Partido Revolucionario Moderno - PRM) перемогли на президентських і парламентських виборах відповідно, поклавши край 16-річному правлінню «Домініканської партії визволення» (Partido de la Liberación Dominicana - PLD).

«Сучасна революційна партія» радше належить до лівого політичного спектру, а отже керівництво держави тяжіє до двосторонніх та багатосторонніх дипломатичних відносин з країнами, які мають подібну ідеологію, як-от: Мексика, КНР, Куба. У Домінікані проводяться регулярні вибори. Вони вважаються відносно вільними, хоча останні роки характеризуються суперечками щодо впровадження нової виборчої системи, при цьому достатньо поширеним явищем також є корупція.

Серед інших причин контрасту між двома державами можна виділити такі:

-        освіта: більше домініканців вступають до середньої школи, оскільки уряд заохочує це, а також населення набагато менше зайняте натуральним господарством, ніж на Гаїті, і відповідно менше потребує домініканських дітей для роботи на фермах. У Домінікані рівень грамотності населення – 98,8%, а в Гаїті – 60,7%;

-        інфраструктура: мережа доріг у Домінікані майже втричі густіша, ніж у Гаїті, а також тут прокладено набагато більше телефонних ліній;

-        орієнтація на експорт: Домінікана експортує 24% свого ВВП порівняно з лише близько 18% Гаїті. Однією з основних стратегій Домінікани є її система зон вільної торгівлі, яка заохочує іноземні компанії відкривати тут бізнес;

-        макроекономічна стабілізація: у Домінікані спостерігалися деякі сплески інфляції, але загалом вона залишалася досить низькою тоді, як рівень інфляції у Гаїті має тенденцію бути вищим і мінливішим.

У Гаїті після вбивства президента Жовенеля Моїза оголошено «стан облоги», що дало більше повноважень виконавчій владі. EPA 

Іншим чинником контрасту певною мірою може вважатися політика США: у 60-х рр. Штати відправляли війська до Домінікани для стабілізації країни під час громадянської війни, а в Гаїті – в 1994 р. з подібною метою. Можна зробити припущення, що через історичні причини або ж політико-соціальний контекст втручання США сприяло збереженню стабільного і прогресивного режиму в Домінікані в 60-х рр. Проте, в Гаїті у 90-х рр. це не допомогло визначити компетентних лідерів, орієнтованих на зростання своєї держави.

Варто знати: Перспективи кубинсько-американських відносин за президентства Байдена

Також ускладнювальним фактором розвитку Гаїті вважається дискримінаційне ставлення до гаїтянського населення. Утиски домініканців гаїтянського походження та гаїтянських мігрантів спостерігаються у Домінікані й досі. У 2013 р., згідно з рішенням Конституційного суду Домініканської Республіки 168/13, було встановлено, що громадянами вважаються лише особи, народжені в Домініканській Республіці від батьків-домініканців або законних резидентів. Це тлумачення було застосовано ретроспективно до всіх осіб, які народилися між 1929 і 2010 рр., позбавивши сотні тисяч людей гаїтянського походження їхнього домініканського громадянства та створивши прецедент безгромадянства небаченого раніше в Америці масштабу. Це призвело до втечі та депортацій тисяч нащадків гаїтян з Домінікани до Гаїті, що потягло за собою відповідні соціальні й економічні наслідки.   

Сучасний стан двосторонніх відносин між Гаїті та Домініканою

На нинішньому етапі між державами продовжують зберігатися істотні відмінності. Згідно з Democracy Index 2021, Домініканська Республіка посідає 60 місце і вважається «недосконалою демократією» (flawed democracy), у той час як Гаїті займає 119 місце і вважається авторитарною державою. Згідно з індексом Freedom in the World, обидві держави вважаються «частково вільними» (partly free), але при цьому показники свобод у Гаїті значно нижчі, ніж у Домініканській Республіці (37 місце vs 67 місце відповідно). Рівень політичних свобод у Гаїті порівняно з Домініканською Республікою є значно нижчим: 15 з 40 vs 26 з 40, а рівень громадянських свобод: 22 з 60 vs 41 з 60 відповідно, що також свідчить про істотно менші показники свобод у Гаїті.

Люди йдуть вулицею в Лома-де-Кабрера, Домініканська Республіка. У багатьох відношеннях різанина Парслі залишається історичним моментом у країні та сприймається як незручне нагадування про жорстоке минуле. Тетяна Фернандес/Latino US

Двостороння торгівля між Домініканською Республікою і Гаїті станом на початок ХХІ ст. значно зміцніла, однак наслідки цього посилення були асиметричними, в основному через різницю у стані розвитку двох економік. Стосовно економічних відносин між Гаїті та Домініканською Республікою варто зазначити, що в 2020 р. Гаїті експортувало до Домініканської Республіки 5,37 млн ​​доларів, а основними продуктами експорту стали паперові етикетки ($1,3 млн), нетрикотажні текстильні вироби ($776 тис.) і спорядження для риболовлі та полювання ($588 тис.). Протягом останніх 25 років експорт Гаїті до Домініканської Республіки зріс на 28,4% у річному обчисленні з $10,4 тис. 1995 р. до $5,37 млн 2020 р. При цьому, 2020 р. Гаїті не експортувало жодних послуг до Домініканської Республіки.

Зі свого боку, Домініканська Республіка експортувала в Гаїті $751 млн, а основними продуктами експорту були бавовняні тканини ($98,5 млн), трикотажні футболки ($75,3 млн) і пластикові кришки ($43,4 млн). Протягом останніх 25 років експорт Домініканської Республіки до Гаїті зріс у річному обчисленні на 14,9%, з $23,1 млн 1995 р. до $751 млн 2020 р. У 2020 р. Домінікана також не експортувала жодних послуг в Гаїті.

Раніше ми писали про таке: Три роки венесуельської кризи: як Мадуро втримався при владі і що в країні відбувається сьогодні?

У 2020 р. Гаїті посідало 154 місце за загальним обсягом експорту ($1,03 млрд) і не мала даних щодо індексу економічного розвитку. У той же час Домініканська Республіка посіла 84 місце за загальним обсягом експорту ($11 млрд) і 66 місце за індексом економічного розвитку (ECI -0,13). Отже, варто зазначити, що Домінікана значно випереджає Гаїті за рівнем економічного зростання.

Держави співпрацюють в гуманітарній галузі. Після руйнівного землетрусу в Гаїті в січні 2010 р. Домініканська Республіка відреагувала надзвичайно швидко, першою надавши підтримку і послугувавши логістичним центром міжнародної допомоги гаїтянам, які опинилися у скруті. Президент Домінікани Леонель Фернандес першим серед низки державних очільників прийшов на допомогу Гаїті. Окрім налагодження важливої гуманітарної співпраці, він пообіцяв посприяти у найпріоритетніших завданнях, зокрема відновленні телекомунікацій, електроенергії та наземного зв’язку.

Утім, відлуння ворожнечі між державами можна помітити в рішенні про будівництво паркану на кордоні між країнами. Через нього непрості відносини між сусідами вкотре стали загострюватися. Президент Домінікани Луїс Абінадер заявив у лютому, що в другій половині 2021 р. розпочнеться будівництво паркану, а довжина межі між державами становить майже 400 кілометрів. На початку вересня 2022 р. підтверджується, що «розумна» огорожа, яку Домінікана будує на сухопутному кордоні з Гаїті, є реальністю, а відповідно посилюється контроль уздовж цієї ділянки границі. Луїс Абінадер зазначив, що Домініканська Республіка не може взяти на себе відповідальність за політичну та економічну кризу в Гаїті або вирішити решту його проблем, хоча уряд Домінікани дуже хоче, аби Гаїті вдалося якомога швидше досягти необхідної політичної стабільності та провести справедливі й вільні вибори.

Важливість співпраці з США для Домінікани та Гаїті

Серед ключових геополітичних аспектів, які впливають на відносини Домінікани і Гаїті, варто виділити важливість взаємодії обох держав з США. Основним партнером Гаїті з експорту є саме Сполучені Штати, на які припадає понад 80% загального експорту Гаїті. Загалом Гаїті експортує переважно одяг, металобрухт, рослинні олії, фініки та какао. Разом з тим, Гаїті залишається джерелом занепокоєння і регіональної нестабільності з погляду американського уряду, тому його було внесено до числа пріоритетних країн відповідно до Закону про глобальну вразливість (Global Fragility Act (GFA)). GFA передбачає десятирічну структуру, згідно з якою всі агенції уряду США працюють більш стратегічно для усунення глибинних причин конфліктів. Зокрема, в Гаїті США повинні зосередитися на зміцненні партнерства та посиленні повноважень регіональних і міжнародних організацій, як-от: Карибське співтовариство (КАРІКОМ) і Організація американських держав (ОАД).

Жінка пробігає повз охоплену вогнем барикаду під час протесту проти дефіциту палива, різкого підняття споживчих цін і злочинності в Порт-о-Пренсі, Гаїті, 29 серпня 2022 року. Ральф Теді Ерол/Reuters

Вони будуть зосереджені на таких питаннях, як покращення економічної співпраці, досягнення Цілей сталого розвитку (ЦСР) і зміцненні верховенства права. Серед пріоритетних сфер, які мають широку суспільну підтримку, виокремлюють громадську безпеку, участь громадян у виборчому процесі та децентралізацію влади; правосуддя та права людини, посилення заходів протидії корупції, розвиток сільського господарства та туризму. У січні 2022 р. Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) виконувало сімдесят дві програми із запланованими інвестиціями в $568 млн у Гаїті.

Для врегулювання нинішньої політичної кризи в Гаїті було запропоновано так звану Монтанську угоду. На відміну від перехідних планів нинішнього в.о. президента Аріеля Анрі, Монтанська угода, яка передбачає дворічний тимчасовий уряд на чолі з президентом і прем’єр-міністром, отримала широке визнання як у Гаїті, так і серед діаспори. Найбільшою перевагою договору вважається його широке національне та місцеве представництво: платформа громадянського суспільства, на якій сформована угода, базується на роботі широкого кола гаїтянських організацій. Також платформа містить ретельний аналіз минулого Гаїті, включно з його культурою та традиціями, і пошук шляхів розв’язання криз, що перешкоджають повноцінному розвитку і демократичним реформам.

Більше за темою: Процес миробудування в Колумбії: стратегії підтримки діалогу

Основним партнером Домініканської Республіки з експорту також є США, на які припадає понад 65% загальної торгівлі, а серед інших, власне, Гаїті, Нідерланди, Іспанія, Бельгія, Китай, Велика Британія, Ямайка та Куба. Загалом найбільше Домініканська Республіка експортує феронікель, сигари, пластмаси, електрообладнання, банани, ювелірні вироби, медичне обладнання, одяг, металобрухт і напої. Тобто Домінікана має більш диверсифікований список торговельних партнерів, ніж Гаїті, але для обох держав США виступають ключовим торговельним партнером.

Репутація Домінікани як найбільшої економіки Карибського басейну, другої за величиною країни за чисельністю населення та території у регіоні, з великою двосторонньою торгівлею з США, а також її географічна близькість до Штатів та менших держав Карибського басейну роблять країну важливим партнером у регіональній співпраці. У Домініканській Республіці проживає 60 000 громадян США; багато з них мають подвійне громадянство. Також важливим елементом відносин між двома державами є той факт, що понад 1 мільйон осіб домініканського походження проживають у Штатах, переважно у північно-східному регіоні та у Флориді. Уряд Домінікани підтримує багато ініціатив США в ООН та пов’язаних з нею установах. Отже, як Домінікана, так і Гаїті мають тісні економічні і політичні відносини з США. За цих обставин для Гаїті, де нині спостерігається політико-економічна нестабільність, США виступають одним з ключових донорів.   

Геополітичні аспекти гаїтянсько-домініканських відносин: зв’язки з КНР та рф         

Окрім США, на взаємодію Гаїті та Домінікани впливають відносини з Китаєм і дещо меншою мірою з рф. Китай є важливим геополітичним гравцем, який намагається посилити свій вплив у Карибському регіоні. У Гаїті до 2022 р. діяла місія ООН, що мала на меті політичну стабілізацію держави. 5 липня 2022 р. Резолюція Ради Безпеки ООН 2645 продовжила мандат місії BINUH до 15 липня 2023 р. Зокрема, нові елементи мандату місії вимагають від BINUH співпрацювати з Управлінням ООН з питань наркотиків і злочинності щодо незаконних фінансових потоків і торгівлі зброєю, а також уповноважити додатковий персонал із прав людини та виправних установ, який займатиметься боротьбою з насильством.  

Законодавці США попереджають, що політична нестабільність у Гаїті може відчинити двері для «політичного втручання Китайської Народної Республіки». Reuters

Китай та рф прагнули представити свій погляд на місію. Зокрема, вони намагалися забезпечити ембарго на поставки зброї, заборону поїздок та заморожування активів осіб, причетних до насильства в Гаїті, а також висували багатонаціональні сили згідно з розділом VII Статуту ООН. Ці доповнення було запропоновано до варіанту резолюції, який розробили США і Мексика. Утім, ці спроби були врешті відкинуті іншими учасниками засідання Ради Безпеки ООН. Інші члени РБ ООН, вочевидь, не були в загальному проти пропозицій КНР, але поставили під сумнів доцільність розгляду запропонованих питань у резолюції про мандат BINUH, спеціальної політичної місії. Вони також вимагали від Китаю більшої ясності щодо складу багатонаціональних сил і висловили стурбованість тим, що подібна пропозиція може суперечити позиції Гаїті, оскільки керівництво держави висловило побажання посилити гаїтянську національну поліцію, а не ввести міжнародні сили, які б замінили її.

Вас може зацікавити: Латинська Америка під прицілом Китаю

Водночас варто зазначити, що гаїтянська група Komokoda організувала протест 12 липня 2022 р. перед будівлею ООН у Нью-Йорку з вимогою до Ради Безпеки ООН не продовжувати мандат місії ООН у Гаїті. Стверджується, що для багатьох гаїтян мандат є іноземною окупацією. Влітку 2022 р. десятки гаїтянських організацій підписали відкриті листи до Китаю та росії, у яких просили представників обох країн проголосувати проти продовження мандату місії ООН, утім цього не сталося. Американка гаїтянського походження Джемайма П’єр, утім, вважає, що Китай відіграв позитивну роль, піддаючи сумніву доцільність поновлення резолюції 2022 р. та вимагаючи переговорів за закритими дверима, що затримало голосування на два дні. Представник росії в ООН під час зустрічі у червні 2022 р. зазначив, що міжнародні гравці повинні поважати суверенітет Гаїті як основу для допомоги державі у виході з кризи. У підсумку, в липні 2022 р. Резолюція Ради Безпеки ООН 2645 продовжила мандат місії BINUH до літа 2023 р. Певною мірою, у цьому рішенні можна спостерігати збереження впливу США на гаїтянську політику.  

Утім, Китай може продовжити спроби збільшити свій вплив на Гаїті. Убивство президента Гаїті Жовенеля Моїза 2021 р. має потенційні наслідки у Китаї: критики стверджують, що Пекін надав країні допомогу з вакцинами від коронавірусу та інші види підтримки, намагаючись таким чином переконати державу розірвати зв’язки з Тайванем. У США викликало занепокоєння те, що політичні потрясіння після досі нерозкритого вбивства президента Моїза можуть зробити політику Гаїті більш вразливою. Законодавці-республіканці Том Тіффані та Скотт Перрі з тайванської фракції Палати представників США надіслали Держсекретарю Ентоні Блінкену лист із попередженням про «потенційний негативний вплив цього вбивства на стабільність як у Гаїті, так і в ширшому регіоні.  Також вони закцентували увагу на можливості, які це може відкрити для політичного втручання з боку КНР», а саме те, що Комуністична партія Китаю «безперечно намагатиметься скористатися політичними потрясіннями в Гаїті для подальшої маргіналізації інтересів США та Тайваню». Таким чином, у питанні відновлення стабільності в Гаїті прослідковується зіткнення інтересів США та КНР.

Читайте також: Тайванська криза: три сценарії розвитку подій

Варто підкреслити, що Гаїті визнає Тайвань (Китайську Республіку) з 1956 р. і досі підтримує з ним дипломатичні зв’язки, таким чином перебуваючи серед 13 держав, що визнають Тайвань офіційно. Гаїті – не єдина спроба Пекіна ізолювати Тайбей у регіоні: Панама, Коста-Рика, Сальвадор і, власне, Домінікана розірвали відносини з Тайванем на користь КНР у період між 2007 і 2018 рр. Президент Тайваню Цай Інвень доклала зусиль, щоб втримати нинішніх партнерів Тайбея: у 2019 р. вона відвідала Гаїті, аби підтримати стосунки між двома країнами, а в 2020 р. Тайвань надав Гаїті маски, щоб допомогти країні протистояти коронавірусу.

Щодо вбивства президента Гаїті Жовенеля Моїза 7 липня 2021 р. досі триває слідство. Reuters

 Зі свого боку, Китай надіслав вакцини від коронавірусу країнам, які внесли відповідні зміни до своєї зовнішньої політики щодо Тайваню, включаючи Домініканську Республіку. Загалом Китай має достатньо теплі відносини з Домініканою, особливо за президентства нинішнього лідера держави Луїса Абінадера, який радше схиляється до лівоцентристських поглядів. У липні 2022 р. президент Луїс Абінадер і міністр закордонних справ Роберто Альварес зустрілися зі спеціальним представником уряду Китаю у справах Латинської Америки Цю Сяоці й обмінялися думками щодо двосторонніх відносин та практичної співпраці.

Спеціальний представник Цю Сяоці зазначив, що з моменту встановлення дипломатичних відносин між Китаєм і Домініканською Республікою понад чотири роки тому двосторонні відносини розвиваються швидко і всебічно, а прагматичне співробітництво в різних сферах дало плідні результати. Зокрема, зріс обсяг двосторонньої торгівлі, а після спалаху пандемії COVID-19 обидві сторони об’єднали зусилля, щоб разом боротися з вірусом. Президент Абінадер підкреслив, що Домініканська Республіка твердо дотримуватиметься принципу єдиного Китаю, і що держава готова поглибити практичну співпрацю, а китайські компанії можуть інвестувати та вести бізнес у Домінікані.   

Щодо співробітництва Домінікани та рф однією з ключових галузей економічної співпраці є туризм: російські туристи відвідують курорти республіки. Керівництво Домінікани вважає, що саме туризм є найрозвинутішою галуззю відносин з росією, але при цьому є подальші можливості інвестицій і партнерства. Зокрема, у 2019 р. з Домінікани до рф експортували спиртні напої та лікери, сигари, сигарети, тютюн, фініки, інжир та інші фрукти, а також каву. З рф до Домінікани імпортували нафта, чавун, азотні хімічні добрива, фосфор, калій і карбонати. Окрім того, існує також певна ідеологічна близькість між державами, особливо за правління нинішнього президента Луїса Абінадера, який дотримується лівоцентристських поглядів.  

Дізнавайтеся більше: Чому російська пропаганда настільки успішна в Латинській Америці?

На відносини Гаїті-рф значно вплинула Російсько-українська війна. У москві є невелика громада гаїтян, яка складається переважно зі студентів Університету дружби народів, а також низки інших навчальних закладів. У 2019 р. спектр відносин між країнами розширився після того, як Бокчіт Едмонд, тодішній міністр закордонних справ Гаїті, оголосив про плани впровадити безвізовий режим між Гаїті та рф. Принагідно, у січні 2022 р. Україна оголосила про власні візові ініціативи з Гаїті, які дозволяють громадянам Гаїті перебувати в Україні протягом 30 днів. 1 березня 2022 р. міністр закордонних справ Гаїті повідомив, що гаїтянських студентів після загострення російської агресії в Україні евакуювали до Словаччини

Луїс Абінадер під час пресконференції 7 липня 2020 р. Т. Фернандеc/AP

За оцінками Російсько-українська війна може мати такий потенційний вплив на розвиток Гаїті:

-        росія експортує в Гаїті товари на $6,78 млн, включаючи пшеницю, пластикові труби та медичні інструменти, а відсутність цих предметів продовжить завдавати шкоди Гаїті;

-        на думку економіста Еномі Жермена, ця війна посилить інфляцію в Гаїті, а також вплине на відсутність продовольчої безпеки: 4,4 млн людей, або понад 30% населення держави, не мають доступу до їжі;

-        війна порушить питання глобального ланцюжка поставок, що вже є проблемою: станом на минулий рік Гаїті страждає від нестачі пиломатеріалів, автомобілів, взуття та велосипедів серед низки інших товарів;

-        ціни на пальне в Гаїті різко зросли за останні місяці і очікується, що ця світова тенденція продовжить сильно впливати на країну, яка вже потерпає від дефіциту палива. 

Президент Луїс Абінадер (ліворуч), Дахабон, Домініканська Республіка, 20 лютого 2022 р. @MaggieNews97/Twitter

Отже, рф має більш обмежений вплив на політику Гаїті та Домінікани порівняно з Китаєм, утім можливість впливати все одно існує, перш за все, через енергоносії. Наразі США залишаються ключовим економічно-торговельним партнером як Гаїті, так і Домінікани. Відчутною є різниця між Гаїті та Домініканою у питанні підтримки Тайваню – перша продовжує офіційно визнавати Тайвань, а друга не так давно розірвала з ним дипломатичні відносини на користь КНР. Отже, на геополітичному рівні Китай та рф не припиняють спроб посилити свій вплив на ці карибські країни.  

Відносини Гаїті та Домінікани з європейським регіоном

В європейському регіоні достатньо тісними є відносини Гаїті та Домінікани з Францією та Іспанією відповідно, адже держави мають спільне історичне минуле. Іспанія є одним з найбільших іноземних інвесторів та ключових торговельних партнерів Домініканської Республіки. Країни мають  непросту історію співіснування, але їх об’єднує одна мова та культурні зв’язки. Водночас Домініканська Республіка є провідним торговельним партнером Франції в Карибському басейні та другим за величиною замовником після Куби: торгівля з французькими громадами Америки поступово зростає. Їхня економічна співпраця ґрунтується радше на присутності в республіці великих французьких компаній і спорадичних великих контрактах, ніж на стабільній торгівлі. утім із кредитами на загальну суму $590,3 млн, у тому числі $475,1 млн, наданих Французьким агентством розвитку (AFD), Франція є найбільшим двостороннім кредитором Домінікани, випереджаючи Бразилію ($489,6 млн) та Іспанію ($435,2 млн).

Для Гаїті дуже важливими залишаються відносини з Францією. Після землетрусу в 2010 р. присутність Франції в країні зросла завдяки проєктам реконструкції: незважаючи на погіршення ситуації, невелика кількість французьких компаній залишається там у секторах енергетики (Rubis, Akuo Energy), інфраструктури (Vinci, Bolloré, Razel-Bec), водопостачання (Lysa), ЗМІ (Canal+) та послуг (AGS). У 2020 та 2021 р. Французьке агентство розвитку (AFD) діяло дуже оперативно у сферах профілактики, діагностики та лікування, з метою мінімізувати наслідки пандемії COVID-19 в Гаїті. Культурна співпраця відповідає спільній декларації, підписаній президентом Гаїті Мішелем Мартеллі та президентом Франції Франсуа Олландом під час його офіційного візиту до Порт-о-Пренса 12 травня 2015 р. Французька продовольча допомога (€3 млн 2021 р.) тепер повністю зосереджена на місцевих закупівлях, які спрямовані на підвищення потенціалу гаїтянських фермерів,  продукція потім розподіляється на національну програму шкільних їдалень. Франція також надала Гаїті екстрену допомогу після руйнівного землетрусу 14 серпня 2021 р., за цих обставин Гаїті є отримувачем допомоги для розвитку від французьких територіальних громад.

Читайте також: Публічна дипломатія Франції – прагнення до автентичності в глобалізованому світі

Гаїті також підтримує давні відносини з Іспанією. Держава є важливим експортно-імпортним торговельним партнером для Гаїті, суттєвим джерелом іноземної допомоги та метою еміграції. Гаїті ж є важливою країною для іспанського експорту в інші держави північноамериканського регіону, включно з США. Особливо ввозять текстильні вироби, а імпорт будівельної продукції є ще одним сектором, який може бути привабливим для іспанських експортерів.

Прем’єр-міністр Гаїті Аріель Анрі виступає під час пленарного засідання на Саміті Америк у Лос-Анджелесі, 10 червня 2022 р. Марсіо Хосе Санчес/AP

Гаїті також підтримує достатньо тісні відносини з Канадою, франкомовною державою у північноамериканському регіоні. Канада, зокрема, як і США, ЄС, ООН та Світовий банк виступає одним з донорів Гаїті. Президент Домінікани Луїс Абінадер також підкреслив, що розуміє, що вирішення проблем Гаїті обов’язково пов’язане зі співпрацею з такими країнами, як США, Франція та Канада, які виявили бажання працювати в цьому напрямку, а також для Гаїті є дуже важливою підтримка ЄС, ОАД і ООН. Утім, Канада, як і Франція, Іспанія та Домінікана у вересні 2022 р. закрили свої посольства в Гаїті через посилення насильства в державі та підвищений рівень небезпеки.

Перспективи подолання ворожнечі між Гаїті та Домініканською Республікою

На цьому етапі відносини між Гаїті та Домініканською Республікою залишаються достатньо напруженими. Подолання доктрини конфлікту вимагає значних цілеспрямованих зусиль, щоб утвердилася культура миру, при цьому відповідні ініціативи мають бути настільки стійкими та всеохопними, щоб витіснити трагічну спадщину авторитарних урядів в обох державах. Подібні ініціативи мають ґрунтуватися на можливостях співпраці, що в сучасній історії спостерігаються, принаймні, з часів землетрусу 2010 р. в Гаїті, коли Домінікана швидко і ефективно надала допомогу гаїтянському населенню, яке опинилося в скруті. Також варто зробити акцент на щоденній побутової співпраці у сільській місцевості та містах обох держав, на культурі солідарності, раціональності відносин у освітньому та інформаційному просторах, попри вплив ідеології трухільято та дювальєризму. Зрозуміло, що доктрина конфлікту не перестане існувати сама по собі, адже вона посилює хаос, беззаконність, умови для торгівлі людьми, контрабанди, легкого прибутку та надмірної експлуатації робочої сили, а для партійних лідерів і державних діячів може слугувати джерелом демагогії та пропаганди.

Грати в доміно люблять і гаїтяни, і домініканці по обидва боки кордону. Тетяна Фернандес/Latino USA

Можна пересвідчитися, що подібні деструктивні погляди, які підкреслюють відмінності між суспільними групами і народами ймовірніше у результаті породжують нестабільність, бідність і обмеження громадянських прав, ніж намагаються шукати спільні точки перетину. На думку Матіаса Боша, виконавчого директора Фундації Хуана Боша, домініканський і гаїтянський народ не приречені жити в підпорядкуванні доктрині конфлікту: якщо колись народи через інтереси каудильйо й ворогували, то вони так само часто й допомагали один одному в боротьбі за свободу та економічний розвиток. Отже, саме в соціально-економічних ініціативах громадянського суспільства можуть полягати можливості для подальшої гармонізації відносин.

Висновки

Як висновок, можна зазначати, що Гаїті та Домінікана мають довгу і непросту історію співпраці. На нинішньому етапі відносини між двома державами продовжують залишатися складними. Їх об’єднує географічна близькість, спільна історія деколонізації та певні культурні аспекти. Водночас  серед відмінностей варто зазначити, що Гаїті та Домініканська Республіка використовують французьку та іспанську мови відповідно в результаті процесів колонізації. Ба більше, у Гаїті використовується креольська мова, що походить від французької та рідних мов африканського населення, яке було завезено на острів колонізаторами. Популяція Домініканської Республіки складається з нащадків європейців, африканців та місцевого населення Таїно. Населення ж Гаїті складається переважно з нащадків африканців.

Гаїтянська поліція зупинила демонстрантів, які намагалися встановити прапор Гаїті на щоглі генконсульства Домінікани під час демонстрації в Порт-о-Пренсі 25 лютого 2015 р. Цим кроком вони закликали припинити антигаїтянські настрої в Домініканській Республіці. Ектор Ретамал/AFP          

Трагічними етапами у відносинах залишаються час гаїтянського панування над домініканцями на початку ХІХ ст., а також період трухільято в Домінікані у ХХ ст., що характеризувався посиленням негативного ставлення до гаїтян і численних злочинів проти людяності. Сумною сторінкою історії Гаїті стала диктатура Франсуа Дювальє, яка посилила атмосферу страху та пригноблення в гаїтянському суспільстві, а також істотно обмежила громадянські права населення.          

На нинішньому етапі Домінікана значно розвиненіша за Гаїті економічно, а також має ширший спектр політичних і громадянських свобод. На геополітичному рівні на відносини двох держав впливає взаємодія з США, Китаєм і рф. Спостерігається продовження геополітичної боротьби між США та КНР за економічний та ідеологічний вплив у карибському регіоні. Домінікана достатньо активно співпрацює з КНР, і навіть у 2018 р. розірвала дипломатичні відносини з Тайванем у той час, як Гаїті залишається однією з 13 держав, які офіційно визнають Тайвань. КНР та рф продовжують спроби посилити свою силу в обох державах карибського регіону, зокрема, через енергоносії та можливості «вакцинної дипломатії». Утім, США залишається ключовим торговельно-економічним партнером обох зазначених країн.

На регіональному рівні Домінікана є одним з економічних та політичних лідерів у Карибському регіоні та надає фінансову і гуманітарну підтримку Гаїті, наприклад, вона першою відгукнулася після наслідків руйнівного землетрусу в Гаїті 2010 р. Також з початку ХХІ ст. значно зріс обсяг двосторонньої торгівлі між двома державами, а отже, Гаїті та Домінікана є головними торговельними партнерами одна одної. Утім, на політичному рівні варто далі посилювати заходи з розбудови довіри, адже відносини з відтінком неприязні та ворожнечі зберігаються, що підтверджує будівництво паркану на кордоні між державами цього року. Крім того, у вересні 2022 р. Домінікана закрила своє посольство в Порт-о-Пренсі у зв’язку з посиленням політичної нестабільності та насильства у Гаїті. Тим не менше, на побутовому та соціально-культурному рівнях домініканський і гаїтянський народ об’єднують відносини, повні солідарності та взаємодії. Ця співпраця дає надію на обережний оптимізм щодо подальшої нормалізації відносин, якщо не в короткостроковій, то, принаймні, у середньостроковій перспективі. 

Авторка – Анна Тараненко, кандидатка політичних наук, старша викладачка кафедри міжнародних відносин Національного університету «Києво-Могилянська академія», для Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Тоді підтримайте вихід нових матеріалів, ставши патроном ADASTRA. Цим ви робите свій внесок у розвиток вітчизняної аналітики!