Публічна дипломатія Франції – прагнення до автентичності в глобалізованому світі

Зазвичай, коли ми говоримо про м’яку силу, то згадуємо такі успішні в цій царині держави, як Сполучені Штати, Японію чи Велику Британію. Однак не менш цікавим кейсом для дослідження в цьому плані є інша європейська країна, яка прагне активізувати свій капітал м’якого впливу, а саме Франція.

Ця держава стояла у витоків класичної дипломатії, тому не дивно, що вона досягає значних успіхів у дипломатії публічній. Упізнаваний бренд, багатство культурних надбань, проактивна позиція в міжнародних організаціях і європейському проєкті – все це сприяє становленню держави як лідерки в царині м’якої сили, що підтверджують позиції, які вона обіймає в таких рейтингах, складених експертами з політичних комунікацій, публічної дипломатії та брендингу, як Soft Power 30 (1-е місце) та Brand Finance Global Soft Power Index (6-е місце).

Останні віяння моди, вишукана кухня, твори Віктора Гюго, Еміля Золя й Артура Рембо, ідеали свободи, рівності та братерства – для кожної людини Франція пропонує щось своє, щороку приваблюючи тисячі туристів, інвесторів, громадських і політичних діячів.

У цьому матеріалі мова йтиме про інституції, що становлять основу французької публічної дипломатії, політичне лідерство Емманюеля Макрона як одну з її складових, місце французьких брендів у м’якій силі держави, а також глокалізацію як місцеву відповідь на глобальні виклики.

Історична ретроспектива та інституційна основа публічної дипломатії Франції

Розвиток французької публічної дипломатії як складової м’якої сили можна поділити на три етапи. Перший бере свій початок у 1883 році, коли за ініціативи французького дипломата Поля Камбона була створена асоціація «Альянс Франсез» (Alliance française), метою якої стала популяризація насамперед французької мови, а також культури, у світі. Наразі «Альянс Франсез» функціонує в 137 країнах на п’яти континентах, а в культурних заходах, організованих ним, щороку беруть участь понад 6 мільйонів людей. Асоціація має декілька офісів в Україні, зокрема в таких містах, як Київ, Харків, Одеса, Дніпро, Рівне, Запоріжжя та Львів. Її сучасні завдання такі:

·       Навчання французькій мові людей як у Франції, так і за кордоном;

·       Популяризація французької культури та франкофонії;

·       Сприяння культурному різноманіттю.

Центральний офіс «Альянс Франсез». Alliance française

Окрім цього, перший етап розвитку французької публічної дипломатії характеризується появою за кордоном французьких інститутів, перший з яких з’явився у 1906 році у Флоренції, а також відкриттям у різних країнах світу шкіл з французькою мовою та програмою викладання в міжвоєнний період.

Другий етап розвитку французької публічної дипломатії розпочався по завершенню Другої світової війни. У цей час було створено Директорат із культурних відносин (Direction Générale des Relations Culturelles), а з 1947 року в посольствах Франції з’явилася посада радника з питань культури. «Альянс Франсез» також потрапив під вплив французького дипломатичного відомства.

Читайте також: М'яка сила Швеції: успіхи та виклики

1978 року вийшов огляд експорту французької культури, написаний Жаком Ріго, де він закликав до реформування стратегії її популяризації. У своєму дослідженні автор спонукав до розвитку культурної співпраці з іншими країнами світу, диференціації управління цією галуззю, а також розвитку аудіовізуальної мережі для поширення французької культури. Цей огляд став передвісником модерної епохи публічної дипломатії Франції.

Серед сучасного інституційного апарату французької публічної дипломатії можна виділити Французький інститут (Institut Français). Він був створений у 2011 році за сприяння Міністерства Європи та закордонних справ Франції. Його метою є проєктування м’якої сили держави, а також культурний обмін і партнерство з відповідними інституціями в інших країнах світу.

Окреме місце в діяльності Французького інституту займає співпраця із загальноєвропейськими відомствами. У цьому контексті організація поставила перед собою низку завдань:

·       Перетворення установи на впливового європейського актора за рахунок збільшення участі в європейських ініціативах;

·       Розвиток співробітництва Французького інституту з Європейським Союзом, реалізація спільних політик ЄС й отримання грантів;

·       Відданість пріоритетам європейської соціальної політики.

Також поруч з «Альянс Франсез» та Французьким інститутом функціонує ще низка урядових організацій, спрямованих на промоцію тих чи інших проявів публічної дипломатії, про які йтиметься далі.

Культурна дипломатія: як Франція плекає свою культуру за кордоном?

Культурна дипломатія є, безперечно, однією з найсильніших характеристик французької м’якої сили. Так, наприклад, Soft Power 30 віддає Франції 3-е місце за показником «Культура». У рейтингу Brand Finance Global Soft Power Index французьку культуру також оцінили досить високо: вона отримала друге місце в категорії «Культура та спадщина» насамперед завдяки французькому мистецтву, кулінарії та розвитку туризму.

Збереження культурної автентичності Франції є важливим питанням для держави, особливо зважаючи на все більшу політичну та культурну експансію США та Великої Британії, яка після виходу з Європейського Союзу почала на повну використовувати потенціал особливих відносин зі Сполученими Штатами. Якщо в політичному плані реакцією Франції на збільшення впливу США та Сполученого Королівства стала дедалі більша підтримка Францією європейської інтеграції, особливо в безпековому аспекті, то її культурну політику можна охарактеризувати терміном глокалізація – це пристосування глобальних тенденцій до локального контексту. Франція бере від світу те, що вважає найдоцільнішим, і відмовляється від того, що шкодитиме її національним інтересам (наприклад, поширення політичних ідей, запозичених у США, серед французької молоді).

Дізнавайтеся більше: Публічна дипломатія Британії: секрети успіху та підводні камені

Що ж робить французький уряд для того, аби отримувати такий результат в царині культури, не поступатися іншим державам з великим капіталом м’якої сили та зберігати свою автентичність?

По-перше, Париж робить великий акцент на популяризації французької мови у світі. За статистикою Міжнародної організації франкофонії, французька є п’ятою найпоширенішою мовою на Землі та четвертою найбільш вживаною в мережі інтернет, якою говорить понад 321 мільйони людей, 132 з яких вивчає французьку як всередині країни, так і за кордоном. Французи надзвичайно бережливо ставляться до своєї мови, особливо враховуючи дедалі ширше використання у світі англійської (що замінила французьку як мову дипломатії). Так, зокрема, міністр внутрішніх прав Франції заявив, що для отримання Carte de Séjour, тобто посвідки на проживання, кандидатам доведеться здавати мовний іспит з французької – раніше така вимога була тільки для отримання громадянства. Тому урядові ініціативи з поширення французької мови є цілком природнім продовженням цієї тенденції.

Сучасна стратегія уряду Франції стосовно поширення французької мови у світі з’явилася 20 березня 2018 року. Вона передбачає три найважливіші аспекти: навчання, комунікація та творчість французькою, що мають на меті розширення потенціалу цієї мови на міжнародній арені.

У контексті поширення французької не можна не згадати про франкофонію. Цей термін з’явився в 1888 році завдяки французькому географу Онезіму Реклю для позначення франкомовного середовища та спільноти. Із тих пір ідея франкофонії еволюціонувала та тепер передбачає не тільки мовний, але й культурний та досить часто політичний обмін. Так,  1970 року було створено Міжнародну організацію франкофонії, яка спрямована на розвиток співробітництва між франкомовними та частково франкомовними державами світу. Вона займається не лише питаннями мовного та культурного характеру, але й дедалі частіше фокусується на проблематиці сталого розвитку, науково-технічного розвитку, поширення демократії та прав людини, а також безпековому аспекті. Серед прикладів політичної діяльності організації можна виокремити, наприклад, спостереження на виборах (серед останніх – у Сенегалі та Лівані) чи економічні місії, спрямовані на пожвавлення торгівельних та інвестиційних зв’язків між учасниками організації (наразі така проходить у Руанді та Габоні).  

Окрім діяльності асоціації «Альянс Франсез» та Міжнародної організації франкофонії, до кроків уряду Франції з відновлення міжнародного статусу французької мови належать спільні з Люксембургом і Бельгією програми з навчання державних службовців і дипломатів, а також ініціатива з просування французької мови й мультилінгвізму в європейських інституціях (Advocacy for the French language and multilingualism in European institutions).

Французька культура й освіта не потребують окремого представлення. Однак попри популярність і впізнаваність французької культури серед світової громадськості, держава продовжує фінансувати програми для того, аби підтримувати її вплив у світі. Політика Міністерства Європи та закордонних справ Франції в галузі культури засновується на двох чинниках: збільшення французького інтелектуального та культурного впливу, а також захист і розвиток креативних індустрій.

«Свобода, що веде народ» - один з шедеврів французького мистецтва

До заходів уряду з популяризації французької культури належать такі ініціативи, як Сезони культури, що є взаємним обміном культурними надбаннями Франції з певною обраною країною, та «Ніч ідей», яка проводиться щороку, починаючи з 2016, для обговорення актуальних проблем соціально-культурного розвитку світу загалом і Франції зокрема. Окрім цього, існує широка мережа урядових організацій, які спрямовані на підтримку французького мистецтва за кордоном. Разом з Французьким інститутом цим займаються Business France, Французьке агентство з питань розвитку (Agence française de développement), Unifrance association, що спрямована на експорт французького кінематографу, Centre National de la Musique, що фокусується на поширенні французької музики, та низка інших ініціатив.

Цікаво знати: Між Сходом і Заходом – в пошуку нової ідентичності Японії

На додачу, французький уряд прагне розвивати галузі освіти та науки. У листопаді 2018 з’явилась ініціатива Welcome to France, що має на меті до 2027 року залучити до навчання у французьких університетах близько 500 тисяч студентів. Для її здійснення заклади освіти щороку виділяють стипендії для найамбітніших і найталановитіших абітурієнтів: із 2017 щороку кількість бенефіціарів становить приблизно 10 тисяч осіб.  

У цьому контексті потрібно згадати про французькі засоби масової інформації, які своїми ефірами в різних країнах світу сприяють поширенню головних наративів, що лежать в основі французької м’якої сили. Серед них можна виокремити насамперед France Médias Monde, що складається з France 24, Radio France Internationale та Monte Carlo Doualiya, а також Canal France International (CFI). Їхньою метою є популяризація французької мови та франкофонії, посилення цифрових інновацій, забезпечення глобальної присутності в умовах реалізації регіональної стратегії. Роботу французьких ЗМІ високо оцінила компанія Brand Finance: у 2022 році впливовість медіа Франції зросла з 5.1 балів до 7.2 (з 10).

Комплекс цих заходів у галузі культури, науки та інформатизації допомагає французькому урядові підтримувати свої позиції у сфері публічної дипломатії.

Економічний вимір м’якої сили Франції

Не менш важливою складовою публічної дипломатії будь-якої держави є рівень її економічного розвитку та інвестиційної привабливості. У французькому контексті велику роль для національного бренду держави становить індустрія моди. Завдяки предметам розкоші французька економіка в 2022 році отримала близько 15 мільярдів доларів, та їхній ринок щороку зростає на 7.72%. Серед найбільших французьких брендів, пов’язаних з індустрією моди, можна перелічити, наприклад, Louis Vuitton, Chanel, Hermès, Lancôme, Cartier та інші.

Безсмертним символом французької моди та елегантності, а також впізнаваною асоціацією з національним брендом Франції, стали парфуми Chanel Nº5, створені дизайнеркою Коко Шанель у 1921 році. Із тих пір аромат, попри зміни в трендах і будь-які історичні пертурбації, все ще має попит: кожні тридцять секунд у світі продається флакончик цих парфумів, і таким чином Chanel Nº5 є найбільшим за обсягом продажів ароматом у світі.

Габріель Шанель у рекламі свого аромату. François Kollar/Ministère de la Culture Médiathèque du Patrimoine RMN

Однак фешн-індустрія не є єдиною заслугою зростання французької економіки. Франція є одним із найбільших виробників сільськогосподарської продукції, має значні успіхи в машинобудуванні та хімічній промисловості. Попри економічний розвиток країни, досить довгий час вона не відрізнялася привабливим кліматом для бізнесу: через це в категорії «Підприємництво» рейтингу Soft Power 30 держава отримала 18 місце, що є досить слабким результатом порівняно з іншими категоріями (зокрема з тією ж рубрикою «Культура та спадщина», де Франція була другою).

Рекомендуємо до прочитання: Скандинавська модель: секрет успіху країн Північної Європи чи система, позбавлена майбутнього?

Незважаючи на це, економічні реформи уряду Макрона, як-от зменшення корпоративного податку, реформування ринку праці й послуг у сфері освіти, охорони здоров’я та державного житла, допомогли Франції підняти свою інвестиційну привабливість. Так, міжнародні оглядачі з компанії Brand Finance відзначають покращення економічних показників Франції (зростання з 5.7 до 6.3 (з 10) балів у секторі «Бізнес та підприємництво» в 2022 році) та пов’язують його з планом дій France 2030, що має на меті модернізацію французької економіки згідно з цілями сталого розвитку, а також стимулювання економічної конкуренції.

Політичне лідерство Емманюеля Макрона та його вплив на публічну дипломатію Франції

Обрання у 2017 році Емманюеля Макрона, який став наймолодшим президентом Франції, допомогло країні суттєво зміцнити свої позиції в царині м’якої сили, не в останню чергу завдяки тому, що в час розквіту євроскептицизму він транслював чітку проєвропейську позицію та прагнув надати нове дихання проєкту євроінтеграції (так під час своєї інавгураційної промови Макрон вийшов до публіки не під гімн Франції, а під «Оду до радості»). Із тих пір він прагнув зміцнити міжнародне лідерство своєї держави та перетворити її на двигун Європи. Особливо це прагнення спостерігається в контексті створення безпекового альянсу AUKUS й експансії США та Великої Британії на міжнародній арені. Раніше ми вже згадували про економічні реформи президента та France 2030 в розрізі економічної привабливості країни, а зараз зосередимося на зовнішньополітичних ініціативах Емманюеля Макрона.

Чи не найбільшу роль його постать зіграла в поступі європейського будівництва: правління Макрона позначилося так званим «Європейським ренесансом». За проактивної позиції очільника Франції та його уряду вдалося ввести до політичного дискурсу ЄС та почати реалізацію низки ініціатив, що стосуються різних сфер політики: від безпекової (спільний оборонний бюджет чи коледж розвідувальної справи) до захисту довкілля (кліматичний банк Європи) чи культури та освіти (розширення мережі освітніх і наукових обмінів між університетами Європи).

У 2019 році завдяки успішному проведенню саміту Великої сімки та зміні влади в євроінституціях, де ключові посади отримали Шарль Мішель (президент Євроради) та Урсула фон дер Ляєн (глава Єврокомісії), котрі поділяють погляди очільника Французької Республіки на майбутнє Європейського Союзу, Емманюель Макрон вчергове посприяв тому, що його країна одержала перше місце в рейтингу м’якої сили.

Варто знати: Поняття європейської ідентичності та її значення для політики ЄС

Напередодні та під час повномасштабного вторгнення російської федерації до України він вкотре спробував покращити свій імідж та збільшити впливовість Франції на міжнародній арені, виступаючи своєрідним медіатором між сторонами конфлікту. Проте на цей раз впевненість французького президента в можливості домовитися з російським диктатором та його багатогодинні розмови з путіном зіграли з ним у злий жарт. Примирливість Макрона й заяви про необхідність «зберегти обличчя» росії на фоні рішучої позиції Лондона й Вашингтона (традиційних конкурентів Парижа) у справі підтримки України виглядали як слабкість Єлисейського палацу.

На щастя, Емманюель Макрон швидко зрозумів хибність та непопулярність такого наративу, і вже в травні Франція (однією з перших) почала постачати Києву важке озброєння. Ключовим також виявилось лідерство Парижа для надання Україні статусу кандидата на членство в ЄС у червні цього року. Саме після візиту французького президента (спільно з лідерами Німеччини, Італії і Румунії) до Києва, де він заявив про однозначну підтримку європерспективи нашої держави, сумніви серед інших країн блоку розвіялися. Якісне дрейфування позиції Франції від «збереження лиця путіну» до однозначної підтримки України у війні з росією доповнив потужний виступ Макрона на другому саміті  Кримської платформи, де він заявив, що Європа не повинна виявляти  «жодної слабкості та духу компромісу» щодо Росії.

Засмучений Макрон після телефонної розмови з президентом рф. Soazig de La Moissonnière/Élysée

Все ж, попри прорахунки, лідерство Емманюеля Макрона залишається важливим фактором сприйняття Європи та Франції у світі. Так, за даними Pew Research Center, до 62% опитаних респондентів із різних країн світу загалом довіряють французькому президенту його політичному курсу; цей результат трохи більший за підтримку дій Джо Байдена (60%) та Олафа Шольца (59%).

Висновки

Отже, сильною стороною французької м’якої сили є багата культура, привабливість для туризму, а також потужна економіка, яка має цілу низку визнаних в усьому світі брендів. Атрибути французької культури, як-от флакончик парфумів від будинку моди Шанель, запашний круасан та Ейфелева вежа є впізнаваними та винятково позитивними асоціаціями з цією країною. Схвальними є також прагнення Франції посісти лідерську нішу в міжнародних організаціях, особливо в Європейському Союзі, адже вони свідчать про готовність держави брати на себе політичну відповідальність і йти в ногу з потребами часу.

Більшій ефективності м’якого впливу Франції сприятиме подальше впровадження таких кроків:

-        Продовження політики популяризації французької мови та франкофонії у світі, активна боротьба за її статус як мови міжнародного політичного спілкування;

-        Більш активне залучення молоді до французького культурного простору в межах освітньої дипломатії, збільшення можливостей для міжнародних студентів навчатися/стажуватися у Франції;

-        Продовження роботи над інвестиційним і підприємницьким потенціалом держави;

-        Більш жорстка та своєчасна реакція на політичні виклики сучасності, особливо в межах європейського треку, де пальма першості поступово переходить до держав «Молодої Європи», як-от Польщі чи країн Балтії.  

Таким чином, Франція зможе й надалі продовжити конкурувати з іншими гігантами м’якої сили на політичній карті світу.

Авторка – Анастасія Ковач, експертка з публічної дипломатії Аналітичного центру ADASTRA

Хочете нам подякувати, але не знаєте як? Ставайте патронами центру! Кожна надіслана гривня мотивує нас робити ще більше якісної аналітики про міжнародні відносини.