Процес миробудування в Колумбії: стратегії підтримки діалогу

Громадянська війна в Колумбії є одним із найсерйозніших збройних протистоянь у Латинській Америці та й загалом у світі. Вона триває вже більш як пів століття й забрала понад 200 тисяч життів. За цей час спроби припинити конфлікт або принаймні встановити мирний діалог здійснювалися сторонами не один раз, проте жодна з них не призвела до всеохопного миру.

Разом з тим кількість стратегій та підходів, апробованих як урядом, так і міжнародним співтовариством для миробудування дає змогу оцінити їхню успішність на реальних прикладах та за потреби застосувати до інших збройних конфліктів, що тривають по всій земній кулі. Про інструменти та стратегії підтримки й досягнення миру в Колумбії читайте в актуальному матеріалі .

За інформацією від Human Rights Watch, із 1985 року понад 8 мільйонів колумбійців стали внутрішньо переміщеними особами через конфлікт. Рада міжнародних відносин (Council of Foreign Relations) зазначає, що число осіб зниклих безвісти сягає 25 тисяч. За даними ООН, більше 260 тисяч осіб стали жертвами збройного конфлікту тільки в період із 1985 по 2016 рік, а понад 8 мільйонів осіб очікують на встановлення істини, відновлення справедливості та компенсацію втрат.

Формально конфлікт завершився у 2016 році після підписання мирної угоди між представниками влади й очільниками «Революційних збройних сил Колумбії» (FARC). Тодішній президент Хуан Мануель Сантос отримав Нобелівську премію миру 2016 року за досягнення домовленостей. Утім, п’ять років потому протистояння в колумбійському суспільстві продовжує тривати, а отже, продовжується непростий процес миробудування й спроб досягнення ефективного діалогу між різними суспільними групами. Про те, якими можуть бути ефективні шляхи постконфліктного врегулювання протиріч у суспільстві та можливі стратегії підтримки компромісу, – говоритимемо далі.

Сутність конфлікту

До причин громадянської війни можна віднести наслідки деколонізації та боротьбу за ресурси, зокрема за землю, між різними суспільними групами. Також варто виокремити етнічне протистояння між нащадками колонізаторів, корінним населенням та афроколумбійцями. На початковому етапі сторонами конфлікту були великі землевласники (консерватори) й представники вразливих верств суспільства (ліберали).

Більше про історію та актуальний стан конфлікту в матеріалі: Громадянська війна в Колумбії: чи існує мир після миру?

Пізніше до протистояння долучилися представники комуністичної партії та ліворадикальні воєнізовані угруповання: «Революційні збройні сили Колумбії» (FARC-EP), «Армія національного звільнення Колумбії» (ELN), «Народно-визвольна армія» (EPL). Також у конфлікт були втягнуті представники наркобізнесу, праві воєнізовані групи, зокрема «Об’єднані сили самозахисту Колумбії» (AUC) і так звані кримінальні банди (las BACRIM).

Боротьба тривала за доступ до життєвих ресурсів, передусім за землю, і політичний вплив, отже, у цій конфронтації можна виокремити серйозну економічну складову. У другій половині ХХ ст. додався вимір ідеологічного протистояння між представниками лібералізму та комунізму. Окрім того, вагомим чинником конфлікту стали доходи від наркобізнесу. Під час боротьби сторони вдавалися до насильства й залякування. Протистояння переросло в громадянську війну через брак уваги до фундаментальних причин конфлікту та різновекторні інтереси політичних еліт і вразливих груп. Наявність важкодоступних географічних зон, де базувалися повстанці, ускладнила боротьбу державної верхівки з ними.

Президент Сантос презентує мирну угоду Конгресу Колумбії. Маурісіо Дуеньяс Кастаньєда/EPA

Для зупинення конфлікту знадобилися роки перемовин і побудови довіри між представниками влади й повстанцями. Попри неоднозначні оцінки президентства Альваро Урібе (2002-2010 рр.) і звинувачення в порушеннях прав людини та зв’язках із правими угрупованнями, вважається, що за його часів був закладений фундамент майбутньої мирної угоди. Зокрема, наступний президент і підписант угоди Хуан Мануель Сантос свого часу був міністром національної оборони в уряді Урібе. Утім, навіть після підписання угоди ситуація залишається достатньо напруженою, оскільки нинішня влада на чолі з Іваном Дуке Маркесом не надає основний пріоритет мирним домовленостям. Негативний вплив також чинить пандемія COVID-19, оскільки боротьба з нею формує політичний порядок денний.

Принципи миробудування в Колумбії

Миробудування (англ. peace-building) означає процес налагодження відносин між різними суспільними групами в постконфліктний період. Заходи з пісбілдингу передбачають формування довіри, створення атмосфери взаємної підтримки та пошук конструктивних шляхів поліпшення життя людей. Варто зазначити, що мирна угода 2016 року була прийнята колумбійським суспільством неоднозначно, про що свідчить провал народного референдуму: більшість людей вважала умови угоди занадто м’якими щодо повстанців і вимагали жорсткішого покарання за скоєні злочини.

Сама підготовка до мирного процесу супроводжувалася рішучими діями опозиції на чолі з колишнім президентом Альваро Урібе, який наполягав на силових методах розв’язання конфлікту. Державами-посередницями в урегулюванні протистояння виступили Куба, Норвегія, Чилі та Венесуела. Остаточний варіант мирної угоди був підписаний і затверджений колумбійським парламентом наприкінці 2016 року.

Дізнавайтеся більше: Особливості зовнішньої політики Аргентини у ХХІ сторіччі

Ключові положення «Загальної угоди щодо припинення конфлікту та розбудови стабільного й тривалого миру» (англ. General Agreement for the Termination of the Conflict and the Construction of a Stable and Lasting Peace) стосувалися таких питань, як земля й сільськогосподарський розвиток, політична участь різних суспільних груп, завершення громадянської війни, незаконний обіг наркотиків та проблему жертв. Колумбійський уряд затвердив стратегічний курс на врегулювання протистояння за допомогою «Ради з постконфліктної розбудови» (англ. the High Council for Post-conflict) під гаслом «Колумбія відроджується».

Партнером у цій ініціативі виступає ООН, надаючи підтримку в межах Багатостороннього фонду ООН з постконфліктної розбудови Колумбії (англ. United Nations Post-Conflict Multi-Partner Trust Fund for Colombia) і налагоджуючи зв’язки між різними регіонами держави та сприяючи мирному діалогу. Зокрема, акцент робиться на повазі до прав людини, сталому розвитку, розбудові громадянського суспільства й подоланні соціальної прірви між різними групами колумбійського населення. Увага приділяється таким вразливим групам, як представники корінних народів, афроколумбійці, молодь та жінки, які постраждали від конфлікту.

Перехідне правосуддя

У Колумбії впроваджуються принципи так званого перехідного правосуддя (англ. transitional justice), пошук шляхів усунення фундаментальних причин конфлікту, пов’язаних із користуванням земельними ресурсами й життєвими благами. Згідно з принципами перехідного правосуддя певні ініціативи для налагодження діалогу можна й варто розпочинати до підписання мирних угод, що, власне, стане основою для юридичних домовленостей.

Програма перехідного правосуддя в межах ПРООН (ісп. Programa de Justicia de Transición del PNUD) уже у 2013-2014 роках допомагала колумбійцям подолати наслідки минулого, сповненого насильства й жорстокості. Зокрема, було організовано 219 юридичних і психологічно-соціальних семінарів, де надано допомогу 13500 жертвам у всій країні, а також було проведено більше 57 тисяч розслідувань.

Більше за темою: Нелегальний обіг зброї у світі: тенденції та шляхи подолання

У межах діяльності Фонду ООН з миробудування (англ. UN Peacebuilding Fund) ще з 2014 року проводилася кампанія «Подих миру» (ісп. Respira Paz) для налагодження ефективної комунікації між сторонами. Ініціатива включала мобільні кінотеатри, транслювання радіосеріалів та інші заходи в муніципалітетах, що опинилися в зонах конфлікту. У межах цієї кампанії 32 тисячі осіб отримали допомогу завдяки покращенню системи охорони здоров’я, освітнім можливостям та культурно-рекреаційним заходам.

У 2017 році Фонд миробудування сприяв пришвидшенню виплати репарацій жертвам конфлікту в районах, близьких до місць базування FARC, налагодженню діалогу між мешканцями, відновленню інфраструктури, сільськогосподарському та економічному розвитку. Велика увага приділялася руйнуванню сталого зв’язку між політикою та насильством, допомозі колишнім партизанам стати демократичною політичною силою, розробці програм соціальної та економічної реінтеграції.

Також читайте: Як президентські вибори 2021 року змінили політичний ландшафт Еквадору

Варто зазначити, що Багатосторонній фонд ООН із постконфліктної розбудови Колумбії було започатковано ще в лютому 2016 року з такими цілями, як повоєнна стабілізація, розбудова довіри серед соціальних груп, постраждалих від конфлікту, підготовка та раннє впровадження мирної угоди з FARC. Упродовж першого року функціонування фонду стало зрозуміло, що потрібна подальша інституалізація структур, відповідальних за миробудування, щоб гарантувати стабільність досягнутого прогресу.

Зокрема, ті проєкти, які отримували фінансування в межах ініціатив Фонду, передбачали широке залучення різних представників громад, а також мали вагомий екологічний компонент, спрямований на захист навколишнього середовища. На кінець 2016 року Фонд отримав внески на суму до 56 мільйонів доларів США від 8 донорів (Канада, Велика Британія, Швеція, Норвегія, Німеччина, Швейцарія, Ірландія та Фонд ООН з миробудування).

Учасниця мітингу за мирну угоду між урядом Колумбії та FARC стоїть під банером із написом "за мир" під час маршу в Боготі. Джон Віскайно/Reuters

Тобто значна підготовча робота була проведена власне до укладення формальних домовленостей між сторонами конфлікту. А після підписання мирної угоди, станом на 2017 рік, уже більше 700 000 колумбійців отримали допомогу завдяки проєктам Фонду ООН з миробудування. Окрім того, тоді було створено такі інституції перехідного правосуддя, як спеціальний трибунал (англ. the Special Jurisdiction for Peace) та комісію з пошуку правди. Також проводиться робота з пошуку людей, зниклих безвісти.

Стратегії налагодження діалогу: крок за кроком

Налагодження діалогу між різними суспільними групами, постраждалими від конфлікту, який тривав більше півстоліття, є надскладними завданням. Одним із важливих принципів налагодження діалогу є поступовість. Постконфліктне суспільство дуже чутливе до політики пам’яті, висвітлювання чи замовчування певних фактів, а також питань соціальної справедливості. Отже, діалог треба розбудовувати крок за кроком, на основі досягнутого консенсусу між сторонами.

Наприклад, портал Rutas del Conflicto покликаний висвітлювати події збройного протистояння й розповісти історії жертв та очевидців. Він об’єднує традиційні та цифрові формати завдяки журналістиці даних та громадській журналістиці. Із метою ефективної реалізації політики пам’яті Національним центром історичної пам’яті (ісп. Centro Nacional de Memoria Histórica) було підготовано публікацію «Демобілізація та реінтеграція воєнізованих груп. Панорама після укладення угоди з AUC», де розповідається про те, яким був цей досвід для різних груп, і які уроки були засвоєні щодо розбудови стабільного миру.

Вас може зацікавити: Мексиканська версія «Breaking Bad»: як розгортається «Війна з наркотиками» у ХХІ сторіччі?

У 2017 році впроваджувалася програма «Колумбія: посилення можливостей миробудування в департаменті Наріньйо» (англ. “Columbia: Strengthening Local Capacities for Peacebuilding in the Department of Nariño). Програма спрямована на запобігання та управління конфліктом, підтримку верховенства права та соціального-економічного зростання, при цьому акцент робився на відновленні прав жертв насильства й продовольчій безпеці. Програма впроваджувалася у 8 муніципалітетах департаменту Наріньйо, що охоплює гірські райони й має вихід до Тихого океану, при цьому департамент характеризується високим рівнем бідності й насильства, наявністю плантацій заборонених культур та зон розташування протипіхотних мін.

Програма була сфокусована на трьох етнічних групах: корінні народи пастос (Pastos) та еперара сіапідаара (Eperara Siapidaara) й афроколумбійці. У результаті було посилено 101 місцеву інституцію, щоб налагодити діалог у громадах, підтримати ради корінного населення, впровадити програми запобігання конфліктам з акцентом на етнічних та гендерних питаннях. Ініціативи щодо продовольчої безпеки базувалися на 18 продуктивних моделях продовольчої безпеки та генерування доходу, що допомогли 3 338 родинам із 3 зазначених етнічних груп.

Окрім того, проводилися тренінги для держаних службовців щодо захисту прав людини та кризового менеджменту, а також заходи з підвищення рівня обізнаності щодо Закону 1448/2011 «Про жертви й реституцію землі». Було засновано Міністерство з питань гендерної рівності департаменту Наріньйо. Програма також провела підготовчу роботу, щоб спільно з «Аграрним банком» надати 230 позик вартістю майже 2 мільйони песо (приблизно 665 000 доларів США) членам Асоціації громадських рад та етнотериторіальних організацій департаменту Наріньйо.

Освітній мир: робота з молоддю

Важливою складовою процесу миробудування є робота з молоддю. Більше ніж половина з 8 мільйонів жертв війни в Колумбії молодші 28 років, а загалом у державі мешкають 13 мільйонів молодих людей, при цьому 4,5 мільйони не працюють і не навчаються. Проєкт, впроваджуваний колумбійською неурядовою організацією Fundación Capital – FundaK та канадським Центром дослідження міжнародного розвитку 2017-2019 рр., був спрямований на надання економічних можливостей молоді в зонах, постраждалих від конфлікту, за допомогою тренінгів із фінансової грамотності, професійної орієнтації та розбудови кар’єри.

Люди беруть участь у мітингу проти насильства після вибуху машини в Боготі, Колумбія, 20 січня 2019 р. Луїза Гонсалес/Reuters

Дослідницька група «Соціальні зв’язки та культури миру» (англ. Social Bonds and Cultures of Peace) використовувала принципи психології миру (англ. peace psychology) у своїй діяльності ще у 2014 році, тобто до підписання угоди. Вона надавала жертвам психологічну допомогу, можливість бути почутими, залучала їх до діалогу, сприяючи зціленню громад. Солідарність між жертвами дає можливість представникам громадянського суспільства спільно шукати правду й домагатися справедливості. Також дослідницькою групою обговорювалися психологічні аспекти роззброєння, демобілізації та реінтеграції колишніх комбатантів, включаючи дітей, у суспільство.

Виклики миробудування: пандемія й політична боротьба

Утім, процес пісбілдингу в Колумбії не є стабільним і безпроблемним. Зокрема, на президентських виборах 2018 року переміг Іван Дуке Маркес із команди експрезидента Альваро Урібе, відомого своєю критикою мирної угоди з FARC. У 2020 році пандемія COVID-19 негативно вплинула на зусилля з розбудови культури миру в Колумбії, оскільки найболючіше вразила сільське населення, вже постраждале від збройного конфлікту. Серед викликів варто також зазначити недостатність вакцин для всіх верств населення.

Дізнавайтеся більше: Не Придністров'ям єдиним: як Молдова (не) збираться вирішувативати протиріччя із Гагаузією

Згідно з даними Human Rights Watch на жовтень 2020 року в державі було зафіксовано 860 000 випадків захворювань на COVID-19 і 26 000 летальних випадків. Школи були зачинені з березня по вересень, що негативно вплинуло на якість навчання приблизно 10 мільйонів учнів. Державна влада сконцентрувала зусилля на боротьбі з пандемією, а миробудування відійшло на другий план.

Під час пандемії нелегальні озброєні угруповання продовжили боротьбу методами насильства й примусу. Попри це місцеві активісти продовжували використовувати практику ненасильства. Зокрема, група активістів La Paz Querida продовжує боротися за мир у Колумбії, заохочуючи діалог і проводячи адвокацію щодо сталої соціальної політики для захисту найвразливіших верств. «La Paz Querida» створила ініціативу «Спостереження живого лідерства» (ісп. Observatorio para el Liderazgo Vivo) для аналізу безпекового контексту на всіх територіях, де були скоєні злочини щодо соціальних лідерів.

Читайте також: Внутрішня і зовнішня політика Бразилії за президентства Болсонару

Окрім того, в листопаді 2020 року було заплановано е-симпозіум «Колумбія: миробудування на тлі насильства, що триває» (англ. Colombia: Peacebuilding Amid Persistence of Violence) для освітян, практиків і громадських активістів, щоб обговорити минуле та майбутнє держави й стимулювати діалог між цими групами. Важливо також відзначити роль бізнесу для ефективного процесу пісбілдингу. Зокрема, в дослідженні «Корпоративні стратегії для підтримки миробудування в Колумбії» 2019 року зазначається, що вірогідність бізнесу розробляти корпоративні стратегії у цій сфері зростає в міру підвищення рівня безпеки, наявності систем поділу ризику з державними й міжнародними інституціями, надійної інфраструктури та робочої сили.

Нинішній стан. Пошук миру як подорож

Наразі ситуація в Колумбії залишається достатньо складною. Згідно з даними Міжнародного комітету Червоного хреста, наслідки гуманітарної кризи й протестні настрої в суспільстві продовжують зберігатися. Human Rights Watch повідомляє, що у 2020 році цивільне населення в різних регіонах держави зазнало нападів боку повстанців Армії національного звільнення Колумбії (ELN), FARC та воєнізованих правих груп. Насильство й погрози застосовувалися щодо борців за права людини, журналістів, представників корінних народів та афроколумбійців. Серед викликів соціального розвитку залишається безкарність порушників за минулі злочини, перешкоди для реституції земель для внутрішньо переміщених осіб і високий рівень бідності населення.

Учасники кампанії «Так» за мирну угоду між урядом Колумбії та FARC у Боготі. Маурісіо Дуеньяс Кастаньєда/EPA

Управління ООН із координації гуманітарних справ (OCHA) підкреслює, що протягом десятиліть уряди концентрувалися на Цілях сталого розвитку (Sustainable Development Goals) у роботі з вразливими групами, а в безпековому контексті основна увага приділялася силовим сценаріям. Нині стає очевидним пріоритет таких цінностей, як ненасильство, діалог та примирення, при цьому варто приділяти увагу саме місцевим активістам і їхній роботі з громадами.

Наприклад, у межах ініціативи «Мережа молоді» (ісп. Red Joven) проводилася робота з трансформації конфлікту через створення наративів ненасильства, запрошення до діалогу жертв та екскомбатантів. У подальшому активісти з відчуттям солідарності продовжували надавати гуманітарну підтримку вразливим громадам в умовах пандемії COVID-19. Окрім того, групи активістів виступали проти ксенофобії щодо венесуельської діаспори.

Детальніше про проблему: Венесуельська криза: внутрішні причини та інтереси зовнішніх акторів

Отже, непростий процес налагодження діалогу триває, а напрацьовані сценарії та проєкти можуть бути корисними іншим державам, де спостерігається внутрішній громадянський конфлікт.

Висновок

Через п’ять років після підписання угоди між урядом і повстанцями мирний процес ще далекий від завершення. Серед його переваг можна зазначити наявність досягнутих домовленостей та формальну згоду рухатися далі в миробудуванні, а також варто підкреслити важливість ефективного посередництва для розв’язання конфлікту. Серед викликів варто виокремити недостатню увагу до фундаментальних причин протистояння, негативний вплив боротьби політичних еліт на процеси пісбілдингу, а також ризики, пов’язані з поширенням пандемії COVID-19.

Серед винесених уроків процесу миробудування в Колумбії можна виокремити пріоритетність налагодження діалогу, поступовість на шляху розбудови миру, важливість пошуку правди, меморіалізацію для зцілення громад. Відповідно до принципів перехідного правосуддя певні ініціативи для налагодження діалогу між сторонами конфлікту можна й потрібно розпочинати ще до підписання мирних угод, що стане фундаментом для формальних домовленостей.

Серед важливих стратегій підтримки діалогу варто наголосити на наданні можливості різним суспільним групам бути почутими, розбудові емпатії та солідарності за допомогою принципів «психології миру», активній роботі з місцевими громадами, ефективній реалізації політики пам’яті та увазі до питань гендерної чутливості. Серед перспективних напрямків налагодження діалогу можна зробити наголос на роботі з молоддю та реалізації концепції освітнього миру. Варто пам’ятати, що пошук порозуміння – це тривала подорож, а отже треба бути добре підготованим до неї.

Авторка – Анна Тараненко, кандидатка політичних наук, старша викладачка кафедри міжнародних відносин Національного університету "Києво-Могилянська академія", для Аналітичного центру ADASTRA

Якщо вам до вподоби те, що ми робимо, підтримайте нас на Патреоні! Таким чином ви робите свій важливий внесок у розвиток української аналітики.