PER ASPERA – AD ASTRA I THINK TANK

Ranked Best New Think Tank by 2020 Global Go To Think Tank Index

Мексиканська версія «Breaking Bad»: як розгортається «Війна з наркотиками» у XXI сторіччі?

Мексиканська версія «Breaking Bad»: як розгортається «Війна з наркотиками» у XXI сторіччі?

Війна між урядом Мексики та наркокартелями, яка зі змінним успіхом триває уже більш як 40 років, дотепер не призвела до переваги жодної зі сторін. Тим часом рівень насильства в країні залишається стабільно високим: впродовж 2006-2020 років тут було скоєно понад 300 тисяч вбивств серед членів злочинних організацій, правоохоронців та мирного населення. Всі ці дії, звичайно, призводять до значних порушень прав людини, гальмують економічний розвиток держави та створюють серйозні загрози для її стабільності.

Але чому така довга історія боротьби досі не дала відчутних результатів? Як наркоторгівля впливає на політичну й соціальну ситуацію в країні? Та чи можливо в найближчому майбутньому викорінити цю проблему? Відповіді на всі ці запитання читайте в новому матеріалі.

Загальний огляд ситуації

Наразі в Мексиці діють декілька десятків картелів, які щорічно виготовляють або транспортують величезні обсяги наркотиків. Так, за 2020 рік кількість наркологічних лабораторій у країні збільшилася з 91 до 175. Також зросли обсяги заборонених речовин, що виготовляються на території Мексики: впродовж 2020 року поліцією було вилучено 1,3 тони фентанілу, 34,5 тон метамфетаміну, 27,5 тон кокаїну та 244 тони марихуани. Це лише декілька видів наркотичних речовин, якими торгують картелі, проте ці цифри дозволяють зрозуміти загальну картину:  наркотиків у Мексиці виробляють багато, і з кожним роком це число лише зростає.

Окрім цього, Мексика – важливий пункт на  шляху транзиту наркотиків із Південної Америки до США. Саме завдяки експорту наркоторговці отримують більшість виручки, адже попит на заборонені речовини в Мексиці є не настільки великим. Насправді, неможливо точно визначити обсяги прибутків наркокартелів, адже вони ведуть незаконний бізнес і, відповідно, не складають щорічних звітів про доходи, але згідно з приблизними оцінками, ці суми сягають від 13,6 до 48,4 млрд. доларів щорічно.

Згідно з Індексом миру в Мексиці, через насилля, спровоковане злочинними організаціями, у 2019 році національна економіка втратила 228 млрд дол. Наркоторгівля приносить багато шкоди державним та приватним компаніям. Відповідно до оцінок Банку Мексики, понад 60% фірм зазнали негативних наслідків від наркоторгівлі. Так, картелі  досить часто викрадають або вбивають власників малого бізнесу, вимагають грошей або ж просто залякують їх для того, аби отримувати більше точок збуту свого товару. Те саме стосується і туристичних міст, таких як Акапулько: з 2016 по 2017 рік там було зачинено понад 2 тисячі місцевих компаній. Навіть великі державні фірми несуть збитки: у 2016 році нафтогазова компанія PEMEX втратила 1,6 млрд. прибутку через розкрадання ресурсів або пошкодження нафтопроводів картелями. Отже, вплив наркоторгівлі на бізнес є винятково негативним, адже кримінальні банди загрожують життю і здоров’ю підприємців, вимагають відкатів з їхніх компаній та загалом роблять країну непривабливою для інвестицій та входження на ринок нових фірм.

Окрім економічних втрат, наркоторгівля провокує послаблення та розкладання державного апарату, замінюючи собою владу там, де уряд не може забезпечити належні умови життя своїм громадянам. Так, зважаючи на високий рівень безробіття у Мексиці (4,35 млн осіб у 2018 р.) та велику частку бідного населення (41,9% у 2018 р.), нерозвинену інфраструктуру й систему освіти, звичайні люди подаються на службу в бандитські угруповання, де їм обіцяють високу зарплатню, стаючи таким чином частиною кримінального світу.

З іншого боку, саме через діяльність злочинних організацій кожного року в країні гинуть або зникають безвісти десятки тисяч людей, а міста в прикордонних регіонах Мексики називають одними з найнебезпечніших у світі. Постійно зростає кількість феміцидів (вбивств жінок через їхню стать): за період 2015-2020 рр. цей показник виріс на 56,2%.

Протести проти феміцидів та насилля над жінками у м. Мехіко. Gustavo Graf Maldonado/Reuters

До всього, наркоторговці сприяють розквіту такого небезпечного для інституційної цілісності та спроможності країни явища, як корупція. У Мексиці співпраця між злочинними організаціями та окремими чиновниками є дуже розповсюдженою. У 2018 році правоохоронні органи почали розслідування щодо незаконної діяльності 20 колишніх губернаторів, а саме щодо змови з картелями та відмивання грошей. Не є рідкістю так само підкуп поліцейських, прокурорів, суддів та інших представників державних структур. У 2020 році, згідно з Індексом сприйняття корупції, Мексика займала 124 місце зі 180.

Коротка історія про наркотики в Мексиці

Наркоторгівля почала зароджуватися в Мексиці на початку ХХ століття. Тоді існували лише невеликі мафіозні угруповання, які вирощували марихуану. Її попит значно зріс у сусідніх США, коли 1930 року уряд офіційно заборонив  продаж (вживання водночас дозволялось) наркотичного зілля. Обсяг нелегальної торгівлі збільшувався з кожним десятиліттям, але американський уряд, утім, не поспішав вживати серйозних заходів  аж до приходу адміністрації Ніксона (1969-1974).

Приблизно тоді Мехіко розпочало програму боротьби з наркотиками, що, однак, не сильно вплинуло на загальну ситуацію. У 1980 роках в країні почали з’являтися перші картелі. У найближче десятиліття їхня діяльність активізувалася. На той період Сполучені Штати «полювали» за торговцями кокаїном в Південній та Центральній Америці, а також в Карибському регіоні. Тому, хоч на території Мексики виготовляють невелику частку наркотичних речовин відносно загального обсягу незаконного трафіку із Латинської Америки до США (зокрема, 90% від обсягів кокаїну, які картелі продають до Сполучених Штатів, виготовляється в Колумбії), країна стала важливою транзитною базою, через яку наркотики, виготовлені в так званих Андському (Болівія, Перу, Колумбія) та Північному (Гватемала, Гондурас, Сальвадор) трикутниках, потрапляли на північноамериканський ринок.

Вас також може зацікавити: Нелегальний обіг зброї у світі: тенденції та шляхи подолання

Після вбивства 1993 року відомого колумбійського наркобарона Пабло Ескобара, який був основним постачальником наркотиків через Мексику, місцеві картелі почали діяти самостійно та посилюватися, адже тепер їх ніхто не контролював, і водночас зберігався великий попит на наркотики у США. Ще одним вагомим фактором, який сприяв розвитку наркоторгівлі в Мексиці, було довге одноосібне правління Інституційно-революційної партії: з 1929 по 2000 рік! При централізованому управлінні картелям було набагато легше підкуповувати політиків та поліцію у багатьох регіонах, завдяки чому вони отримали більше влади, доступу до ринків та захист від переслідування закону. Обрання ж президентом представника опозиційної Партії національної дії Вісенте Фокса (2000-2006) лише загострило ситуацію, адже тепер картелі змагалися з урядом за владу в країні.

Колишній президент Мексики Вісенте Фокс. Mandel NGAN/AFP

Причини «успіху» наркобізнесу в Мексиці

Розвиток мексиканських картелів зумовлений як внутрішніми, так і міжнародними факторами. До першої групи можна віднести:

1.              Значний рівень корупції. Злочинні організації щорічно виділяють велику частину прибутків на хабарі політикам, суддям та поліції. Останні, у свою чергу, не переслідують картелі, а іноді навіть організовують вбивства державних службовців та журналістів, які розслідують операції наркоторговців та їхні зв’язки з владою. Особливо велика кількість випадків співпраці між урядом та злочинними організаціями припадає на періоди правління ІРП (1929 – 2000 рр.; 2012 – 2018 рр.).

2.              Інституційна слабкість держави. Коли громадяни не довіряють судам, правоохоронні органи не можуть захистити їх від насильства з боку злочинних груп, а державні служби не надають якісних послуг, картелі самі починають підміняти державні інститути, розмиваючи для простих людей різницю між законною владою і владою бандитською. ж пропонують громадянам швидкий та високий заробіток і у такий спосіб підвищують популярність серед населення. Як приклад, деякі фермери продовжують вирощувати опіум навіть тоді, коли за це карають, адже це товар, на який постійно є попит і який можна продати за хорошу ціну.

3.              Погані умови життя. Майже половина мексиканського населення знаходиться за межею бідності; також у багатьох регіонах нерозвиненими є система освіти та інфраструктури. Досить високим залишається рівень безробіття: у 2009 р. – 5,3%, у 2020 – 3,6%. Коли уряд не може забезпечити належних умов для життя громадян, а наркокартелі пропонують стабільний високий заробіток,  люди часто доєднуються до злочинних організацій або виконують для них окремі завдання.

На міжнародному рівні посилення мексиканських наркоторговців почалося після того, як США закрили мережі транспортування кокаїну з Колумбії через країни Карибського басейну, і тому Мексика стала найбільший транзитним пунктом. З часом мексиканські картелі перетворилися з «кур’єрів» на самостійних оптових постачальників. По-друге, їхньому розвитку сприяло зростання попиту на наркотики у США (у 2020 році американці витратили на них 358,7 млрд. доларів, що на 11,6% перевищує аналогічний показник за 2015 р.).

Огляд найбільш впливових наркокартелів

З 2007 року внаслідок арештів низки впливових керівників мексиканських картелів останні почали розколюватися на дрібніші фракції, які залежно від розмаху діяльності варіюються від транскордонних злочинних організацій до дрібних мафіозних угрупувань. Ця тенденція продовжується і сьогодні. Нині можна виділити шість найбільших мексиканських картелів:

1.              Сіналоа (також відомий як Тихоокеанський картель) – це один з найдавніших та найбільш розвинених мексиканських картелів, який базується в однойменному штаті. Сіналоа має монополію на торгівлю наркотиками вздовж тихоокеанського узбережжя, а також найбільш активно транспортує наркотики за кордон. У 2014 році було заарештовано його лідера Ель Чапо Гусмана, проте це не завадило картелю і далі займати одну з провідних позицій серед конкурентів.

2.              Картель нового покоління Халіско (CJNG) – одне з найновіших злочинних угрупувань у Мексиці, яке з’явилося у 2011 році. CJNG розташований в штаті Халіско та проводить більшість своїх операцій в центральних регіонах. До літа 2013 року він виконував функції «служби захисту та безпеки» для Сіналоа, але потім їхні шляхи розійшлись, а відносини погіршилися. З 2014 року його лідером є Немесіо Осегера Рамос. У 2015 році уряд Мексики назвав CJNG найнебезпечнішим картелем: так, він присутній у 27 з 32 мексиканських штатів, відомий своїми жорстокими розправами над конкурентами та чиновниками, а також має торговельні контакти з країнами Північної та Південної Америки, Азії та Європи.

Про те, як картелі здійснюють продаж наркотиків до країн Океанії, читайте тут: Рай для наркоторговців: як Океанія страждає від «білого золота»

3.              Картель Хуареса було засновано в 1970 роках у м. Сьюдад-Хуарес (штат Чіуауа на північному сході Мексики). Досить довгий час цей картель був союзником Сіналоа, проте з 2008 року між ними ведеться війна за вплив, яка призвела до багатьох смертей в середині 2010 років та перетворення Сьюдад-Хуареса на одне з найнебезпечніших міст у світі.

4.              Картель Гольфо базується у м. Матаморос, штат Тамауліпас. За останнє десятиріччя він розколовся на декілька  фракцій, однією з яких є організація Лос-Сетас. Саме з нею картель Гольфо, починаючи з 2010 року, бореться за сфери впливу на північному сході Мексики.

5.              Організація Лос-Сетас раніше була озброєним підрозділом Гольфо. У 2010 році Лос-Сетас перетворився на незалежний картель та проводив торговельні операції в східній, центральній та південній частинах Мексики. Тим не менш, на сьогодні картель здійснює незначний вплив та розколовся на дві ворожі фракції.

6.              Картель Бельтран Лейва було сформовано чотирма братами Бельтран Лейва у 2008 році в результаті їхнього розколу з організацією Сіналоа. З того часу усіх засновників картелю було або заарештовано, або вбито. Однак угруповання має багато спільників по всій території Мексики, які створили локальні та достатньо автономні фракції Бельтран Лейва.

Регіони домінантного впливу картелів у Мексиці. Drug Enforcement Agency, United States

Еволюція «війни з наркотиками»

До 2006 року влада Мексики займала достатньо пасивну позицію щодо незаконної діяльності наркокартелів, незважаючи на велику кількість жертв та послаблення влади уряду на місцевому рівні. Це було спричинено високою корумпованістю Інституційно-революційної партії та великою кількістю підкупів влади та правоохоронних органів з боку наркоторговців. Наприклад, у 1997 році було заарештовано очільника Національного інституту боротьби з наркотиками генерала Хесуса Гутьєрреса Реболло через його зв’язки з картелем Хуарес; також ІРП «змушувала замовкнути» журналістів, які розслідували зв’язки між злочинними організаціями, урядом та ЦРУ (у 1984 році було вбито Мануеля Буендіа). Проте все змінилося з обранням на посаду президента Філіпа Кальдерона (2006 – 2012 рр.). 

Незадовго після цього він публічно оголосив війну картелям та за 6 років свого правління виділив 45 тисяч осіб з Національної армії Мексики для того, аби доповнити, а часом і замінити достатньо корумповані поліцейські сили в боротьбі зі злочинними організаціями.

Отримуючи допомогу від США, за цей період мексиканські військові змогли заарештувати або вбити 25 з 37 лідерів наркокартелів. З іншого боку, ця військова стратегія призвела до розколу наявних організацій на дрібніші фракції, ворожнеча між якими спричинила величезну кількість жертв: так, за час президентства Кальдерона було зареєстровано 120 тисяч вбивств. Приблизно третина або навіть половина з них спричинені діяльністю наркокартелів (Drug Violence in Mexico Report 2018).

Читайте також: Венесуельська криза: внутрішні причини та інтереси зовнішніх акторів

Наступним президентом Мексики став Енріке Пенья Ньєто (2012 – 2018 рр.). Він наголосив на тому, що його політика буде спрямована на зменшення насилля проти цивільного населення, радше ніж на знешкодження керівників картелів. Тим не менш, для досягнення цієї мети він теж покладався на військових та федеральну поліцію. До того ж, президент ініціював створення загонів жандармерії (нової національної поліції), до яких увійшло декілька тисяч службовців.

Загалом у перші місяці перебування на посаді президента Енріке Пенья Ньєто число вбивств у країні зменшилося. Проте це «затишшя» тривало недовго: наркоторговці продовжували здійснювали великий вплив поблизу центрів виробництва та торговельних магістралей незаконного обігу наркотиків. Так, загальна кількість вбивств у Мексиці зросла на 22% у 2016 р. та на 23% у 2017 р. У 2018 р. цей показник досягнув рекордного рівня – 33 тисячі вбивств. Причиною цього були територіальні зіткнення між різними фракціями, кількість яких продовжувала зростати в результаті політики попереднього президента.

До того ж, «найбільше досягнення» Енріке Пенья Ньєто – арешт у 2014 році керівника картелю Сіналоа «Ель Чапо» Гусмана – не завершилося успіхом, адже у 2015 році останньому вдалося втекти з в’язниці (лише у 2017 р. його було знову спіймано та екстрадовано до США). Це стало ще одним доказом державної корумпованості. Корупція серед поліції є настільки поширеним явищем, що її працівники іноді виконують доручення з боку картелів. Звинувачення у співпраці зі злочинними організаціями висували навіть проти Енріке Пенья Ньєто (правда, доказів цьому так і не знайшли).

Арешт голови картелю Сіналоа Хоакіна Гусмана Лоера, також відомого як «Ель Чапо» 22 лютого 2014 року. Mario Guzman/EPA

Що змінилося з обранням чинного президента?

У 2018 році до влади у Мексиці прийшов Андрес Мануель Лопес Обрадор. Він обрав інші методи «Війни з наркотиками»: ліквідацію бідності, заохочення наркоторговців до «гарної поведінки», подолання корупції, амністію усім, хто був залучений до незаконної торгівлі наркотиками. Проте центральною була стратегія «обіймів замість куль» (hugs, not bullets). У чому її суть: потрібно боротися не з наслідками, а з джерелами наркобізнесу. А тому значно ефективнішим буде не безпосередня боротьба з лідерами картелів, а покращення соціального становища населення та надання можливостей для навчання та професійного розвитку людям з бідних сімей (аби у майбутньому їх не завербували до злочинних організацій). Також було створено «Національну оборону» з 60 тис. осіб.

Дізнавайтеся більше: Що насправді стоїть за протестами в Чилі?

На жаль, «мирний жест» Обрадора не було оцінено. Навпаки, внаслідок стратегії hugs, not bullets було зменшено тиск уряду на злочинні організації, а тому в останніх з’явилося відчуття безкарності та більше можливостей для пропаганди та посилення своєї влади в різних мексиканських штатах. Також загострилася боротьба між ворожими фракціями. 2020 рік став найбільш «кривавим» в історії «Війни з наркотиками»: було зареєстровано антирекорд за кількістю вбивств – 36 тисяч.

Попри заяву Обрадора від 30 січня 2019 року про те, що з «Війною з наркотиками покінчено», де-факто уряд перебуває досить далеко від перемоги. Його слабкість найяскравіше продемонструвала сутичка в м. Кульякан. Там влада змогла заарештувати Жоакіна Гузмана – сина знаменитого «Ель Чапо» та важливу особу в картелі Сіналоа. У відповідь приблизно сто озброєних осіб оточили військові казарми та в’язницю, де перебував Жоакін, і де-факто встановили контроль над містом. Врешті-решт уряд був змушений відпустити злочинця, і це стало його першою відкритою поразкою у нарковійні. Отже, «мирна ініціатива» президента Обрадора не зменшила рівня жорстокості в країні, а навпаки, вивела цілі регіони з-під контролю уряду.

Автобус, підпалений озброєними членами картелю Сіналоа, аби перекрити дорогу під час зіткнень з федеральними силами в м. Кульякан. Stringer/Reuters

Загалом впродовж 2006 – 2020 рр. через діяльність злочинних організацій безвісти зникло понад 73 тисячі осіб. Найбільш приголомшливим випадком стало викрадення 40 студентів у штаті Гуеррес (2014 р.), яке спровокувало масові антиурядові протести по всій країні. Зневірившись в поліції та намагаючись захистити свої права, деякі громадяни почали створювати групи самооборони: Grupos de autodefensas були активними впродовж 2012-2013 рр. Проте у 2019 р. вони відновили свою діяльність та ефективно протидіють картелям у штатах Герреро та Мічоакен.

Пандемія – час для нових можливостей?

Загалом, попри карантинні обмеження, вплив наркокартелів ніяк не зменшився. Навпаки, активізувалися сутички між дрібними мафіозними угрупованнями. Як наслідок показники кількості вбивств та проявів насилля залишаються досить високими, особливо в прикордонних штатах, де проживає багато мігрантів з Центральної Америки.

Які вигоди отримали наркокартелі внаслідок COVID-19? По-перше, це можливість підвищити ціни на наркотики: наркоторговці підкреслюють негативний вплив пандемії на свій бізнес та вимушений характер зміни вартості (хоча насправді картелі можуть діяти у змові та штучно підвищувати ціни на свій товар). По-друге, кримінальні групи регулярно надають населенню необхідну допомогу (їжу, ліки тощо), а також впроваджують карантинні заходи та комендантську годину в тих районах, які не контролює уряд. Ці дії активно висвітлюються в соціальних мережах для підвищення популярності картелів та приваблення нових членів. До того ж, на контрасті уряд Мексики видається слабким та неспроможним контролювати усю державну територію.

З іншого боку, пандемія мала негативний вплив на фінансове становище картелів. Контроль над природними ресурсами та незаконне вилучення коштів у громадян є одними з їхніх головних джерел прибутків. Тому для того, аби подолати цю кризу, злочинні угруповання активізували боротьбу за доступ до нафтових ресурсів, а також збільшили кількість нападів на цивільне населення.

«Війна з наркотиками» та США

Вже кілька десятиліть Сполучені Штати, як основний пункт призначення наркопотоків, надають уряду Мексики фінансову та операційну допомогу в боротьбі наркоторгівлею. Для Вашингтона це не просто жест дружби, а безпосередня необхідність для захисту національної безпеки.

У жовтні 2007 року дві країни започаткували Меридську ініціативу, яка є чинною і на сьогодні. Ця програма базується на принципі розподілу обов’язків: так, уряд Мексики пообіцяв подолати корупцію, тоді як США повинні були вирішити питання попиту на наркотики та нелегального продажу вогнепальної зброї картелям. З 2008 по 2020 рік на Меридську ініціативу було виділено 3,3 млрд доларів. У 2011 році уряди Мексики та США виділили чотири основних напрямки співпраці: боротьба з транснаціональними злочинними корпораціями, нагляд за всебічним захистом прав людини під час військових та поліцейських операцій, посилення контролю на кордоні між США та Мексикою, поширення поваги до законів серед мексиканського суспільства.

Цікаво знати: Стратегічна культура Бразилії: найпотужніша країна континенту в руках військових і дипломатів

Загалом Меридська ініціатива дозволила арештувати декількох відомих наркоторговців, підвищити стандарти мексиканських правоохоронної та судової систем. З іншого боку, у країні продовжує зростати кількість насилля та вбивств, тому деякі аналітики ставлять ефективність цієї програми під сумнів.

Пріоритети Меридської ініціативи змінювалися в залежності від американських президентів. Барак Обама робив акцент на реформуванні системи правосуддя Мексики та розробці програм запобігання злочинності на рівні громад, тоді як Дональд Трамп пріоритезував посилення кордону між Мексикою та США (звідси і його ініціатива з будівництва Мексиканської стіни), а також припинення виробництва наркотиків та відмивання грошей.

Кордон між Мексикою та США станом на 2019 рік. Lazaro Gamio/Axios

Резонансним став арешт мексиканського генерала Сальвадора Сьєнфуегоса за звинуваченням у зв’язках з наркокартелями, який США здійснили у жовтні 2020 року. Ця подія викликала негативну реакцію в уряду Мексики, який прийняв закон, що обмежував можливості для іноземних операцій всередині країни. Якщо цей закон не переглянуть, то існує загроза припинення кооперації між правоохоронними службами та погіршення відносин між Мексикою та США.

Отже, США – це ще одна країна, яка несе збитки через незаконний продаж наркотиків, збільшення кількості незаконних мігрантів з Мексики та зростання рівня злочинності в прикордонних штатах. Величезна допомога Вашингтона в рамках Меридської ініціативи теж не змогла перешкодити діяльності злочинних організацій. До того ж, тиск США на Мехіко та нещодавні арешти мексиканських високопосадовців призвели до послаблення двосторонньої співпраці.

Що буде далі?

На сьогодні завершення «Війни з наркотиками» у середньостроковій перспективі здається малоймовірним. По-перше, уряд Мексики бореться з джерелами наркобізнесу лише декларативно. Президенту Обрадору не вдалося провести структурні реформи в країні: подолати корупцію, знизити рівень безробіття та бідності, надати усьому населенню вільний доступ до системи освіти та соціального захисту. Його стратегія hugs, not bullets замість того, аби зменшити інтенсивність насильства, спричинила активізацію діяльності картелів та надала їм впевненість щодо їхньої безкарності перед законом та безсилля уряду.

Читайте також: 2020 in Latin America: a Political Roller Coaster

По-друге, пандемія COVID-19 ще більше загострила вищезгадані соціальні проблеми. По-третє, останнім часом зростає недовіра між американськими та мексиканськими правоохоронними органами, що перешкоджає ефективності Меридської ініціативи. Тому, якщо Мехіко не буде вносити змін до своєї стратегії боротьби з наркобізнесом, то вплив злочинних організацій з усіма його негативними економічними, політичними та соціальними наслідками продовжуватиме зростати.

Загалом же, уряду слід боротися передусім не з самими картелями, а з факторами, які сприяють їхньому виникненню та розвитку. Для цього потрібно:

·       Обмежити насильницькі методи боротьби зі злочинними організаціями, адже вони працюють лише в короткостроковій перспективі, підвищуючи натоість рівень насильства в країні та кількість жертв серед цивільних. Доказом є неефективність стратегії з ліквідації лідерів картелів, прийнятої президентом Кальдероном.

·       Боротися з бідністю та безробіттям, адже більшість нових членів картелів – це вихідці з найнижчого соціального класу, які не мають можливостей знайти добре оплачувану роботу.

·       Надавати населенню вільний доступ до освіти, а також поширювати повагу до законів.

·       Зменшувати корупцію серед чиновників, поліції та в системі правосуддя: у такий спосіб відновиться довіра населення до влади, а картелям буде важче конкурувати з урядом за вплив на національному та регіональному рівні.

·       Забезпечити вільний доступ до правосуддя і провести реформи в секторі національної безпеки та соціального захисту, аби зменшити кількість вбивств серед мирного населення.

Таким чином, уряду Мексики потрібно проводити зміни на структурному рівні та фокусуватися не на ліквідації картелів, а на зменшенні їхнього впливу та популярності серед громадян шляхом викорінення умов, що сприяють їхньому розвитку.

Авторка – Ольга Бикова, спеціалістка з Латинської Америки Аналітичного центру ADASTRA