Чому російська пропаганда настільки успішна в Латинській Америці і як із нею боротися?

«Так і чого ви відділилися від Радянського Союзу? Усе ж було добре!»

«Це правда, що в українському уряді є нацисти? Ну якщо вони інфільтровані, ти можеш про це й не знати!»

«Бази НАТО – в Україні?»

—   Із розмов, які переконали мене, що ця стаття необхідна

Не секрет, що з плином часу інтерес міжнародних інформаційних ресурсів до висвітлення російсько-української війни падає, що особливо помітно у віддалених від конфлікту регіонах планети, зокрема і в Латинській Америці. Це добре видно зі статистики Google Trends, яка вимірює кількість пошукових запитів від користувачів у мережі Google. Це стосується таких запитів як guerra (війна), guerra en Ucrania (війна в Україні), invasión Rusa (вторгнення росії) і т. д.

Пошуковий запит «guerra ucrania» (війна Україна) та «invasión rusa» (російське вторгнення) за даними Google Trends

Так само, як і запити в Google, зменшилась кількість новин, які провідні латиноамериканські інформаційні джерела публікують щодо російської агресії в Україні. Наразі регіональні новини, як-от вибори в Колумбії, політична криза в Перу, мітинги в Еквадорі чи прийдешні вибори в Бразилії домінують в інформаційному просторі. Телевізійні новини майже не повідомляють про війну, тоді як друковані видання згадують про неї в розділах internacional/mundo (міжнародні новини/світ). Проте основна біда полягає навіть не в падінні інтересу місцевої аудиторії до подій у далекій для них Україні (що природньо), а в тому, що ті медіа, які ще продовжують висвітлювати перебіг нашої війни, черпають інформацію вкрай сумнівним способом.

Наративи російської пропаганди в іспаномовних ресурсах

Найбільшою проблемою іспаномовних ресурсів є те, звідки вони беруть інформацію. Це можуть бути або популярні західні англомовні джерела, як-от BBC, NY Times, Deutsche Welle, або ж російські ресурси іспанською. На жаль, Україна не має всесвітньовідомого англо- чи іспаномовного ресурсу, який повідомляв би про війну, тож автори обирають між двома альтернативами. Наразі принаймні в офіційних популярних виданнях, переважна більшість інформації є правдивою та збалансованою, російська федерація згадується як агресор, а речі називають своїми іменами.

Скріншот El Universal. Мексиканське видання публікує статтю під заголовком «російська атака в центрі України забрала життя 23 осіб. Президент Зеленський назвав її «зухвалим терористичним актом»

Скріншот Montevideo Portal. Стаття уругвайського видання «росія атакує торговий порт Одеси, ключовий пункт для експорту зерна»

Скріншот La Nación. Аргентинське видання публікує статтю «Злочинне вторгнення росії в Україну прискорює світову продовольчу кризу»

Та часто в гонитві за «нейтральним висвітленням подій», іспаномовні газети переповідають міфи російських офіційних джерел, які, без сумніву, досить далекі від фактів. Наведемо декілька основних російських наративах в іспаномовних джерелах:

·                Війна між Україною та росією: обидві держави подаються як рівноправні сторони конфлікту/кризи, росія не згадується як країна-агресор.

Скріншот O Globo. Бразильське видання із заголовком «Який вплив має криза між Україною та росією на Бразилію та світ»

·                НАТО фігурує як сторона конфлікту чи Київ представлений як пішак Заходу.

Скріншот Excelsior. Мексиканське видання демонструє це зображення зі статтями, присвяченими військовій агресії росії в Україні. Між прапором двох країн прапор НАТО, що безпосередньо спотворює розуміння реалій війни

Скріншот Público. Іспанське видання із заголовком «Конфлікт між НАТО та росією, в Україні був передбачуваним, і його можна було уникнути: чому він триває?»

Скріншот Prensa Latina. Кубинське видання публікує статтю під заголовком «росія засуджує роль НАТО у вербуванні найманців»

·                Нацисти та націоналісти в Україні: перуанське видання El Comercio цитує Міністерство оборони рф про «знищення бази націоналістів». У цій статті про атаку Миколаєва та Костянтинівки Одеської області немає ані коментарів, ані згадок українських офіційних джерел.

·                Зміщення акцентів: колумбійське видання El Tiempo опублікувало цілу статтю під назвою «росія звинувачує Захід у перебільшенні кризи, спричиненої війною в Україні» де цитує лаврова, який згадує конфлікт між Ізраїлем та Палестиною на противагу російській агресії в Україні.

Скріншот El Tiempo. Колумбійське видання від 25 липня 2022 під заголовком «росія звинувачує Захід у «перебільшенні» кризи, спричиненої війною в Україні»

Іспаномовні видання часто публікують коментарі офіційних представників рф або їхніх союзників без згадки офіційних представників України. Тож у підсумку транслюють версію, яка вигідна росії. Одним з обурливих прикладів може бути інтерв’ю лукашенка AFP, яке опублікувала мексиканська газета La Reformа. Почнемо з того, що останній є пособником путіна, і так само несе відповідальність за військову агресію рф проти нашої держави. Коментатор розповідає про «guerra entre Rusia y Ucrania» (війна між росією та Україною), та що «Lukashenko considera que europeos y estadounidenses animan a Kyiv a continuar la lucha» (лукашенко гадає, що європейці та американці заохочують Київ продовжувати боротьбу).

Читайте також:  Супермаркет пропаганди: Російська Федерація (частина перша)

У цьому інтерв’ю білоруський фюрер говорить про причини війни – «загрозу з боку НАТО, яке б атакувало росію», і що москва просто потребує гарантій безпеки. Загалом усі ті наративи, які можна почути від білоруського диктатора. Проблема полягає в тому, що наразі, коли інформація щодо війни не подається так часто в латиамериканських країнах, історії лукашенка про «загрозу з боку НАТО» формують у читачів хибне розуміння конфлікту.

Російські пропагандистські «медіа» іспанською та витоки їхньої популярності в Латинській Америці

Хоч ми можемо бачити певні наративи російської пропаганди в іспаномовних ресурсах, найбільшим ворогом Києва в Латинській Америці є RT en español та Sputnik іспанською мовою. Оскільки в перші дні війни увага всього світу була прикута до України, багато хто користувався вищезгаданими джерелами як головним джерелом інформації. Саме тому ті пропагандистські наративи, які розповсюджувалися на початку війни, могли залишитись у пам’яті багатьох читачів. Наразі, коли увага до російської агресії набагато менша, що можемо бачити в статистиці Google Trends, багато людей просто не знають, що відбувається. Але те, що вони прочитали/побачили/почули на початку війни досі впливає на їхнє розуміння російської агресії в Україні.

RT та Sputnik мають величезну аудиторію у таких соціальних мережах, як Facebook та Twitter. Наприклад, RT en español має 18 мільйонів (!) підписників у фейсбуці.

Скріншот RT en Español у Facebook. Публікація про «медиків Донбасу» від 26 липня 2022, де фігурує фраза «Деякі мають неонацистські татуювання, та тут медики не засуджують тих, кого лікують, хай це роблять інші»

Українській авдиторії не треба пояснювати, чому не можна довіряти RT. Та, на жаль, приблизно 18 мільйонів підписників RT en Español так не думають. Саме такі інформаційні вкраплення про «неонацистів», «НАТО» та «знищення військової інфраструктури» неабияким чином впливають на сприйняття війни.

Ще у 2018 році іспанський журналіст Фернандо Пейнадо писав про те, як працює RT en español. Звісно, ресурс, контрольований диктаторським режимом путіна, не може бути нейтральним, про що й зазначає Пейнадо: «репортажі RT мають дещо спільне: експерти висловлюють свою позицію щодо майже будь-чого з антизахідним відтінком без відповідних підстав для цього».

Дізнавайтеся більше: Зовнішня політика російської федерації: вірити не можна зрозуміти

Чому ці видання настільки популярні в регіоні? Відповідь досить проста, але треба підняти неабиякий пласт історії цих країн, щоб дійсно зрозуміти, в чому справа.

Латинська Америка має досить довгу історію боротьби проти імперіалізму таких держав, як Іспанія, Португалія, Велика Британія і згодом Сполучені Штати. Саме звідти походять часто антизахідні настрої населення. У часи Холодної війни Вашингтон розглядав країни Латинської Америки як можливий напрям проникнення «червоної загрози», тобто комунізму. Саме тому між 1950 та 1990 певні країни регіону (який США завжди вважали своїм «заднім двором») постраждали від відкрито агресивної політики Сполучених Штатів. Одним із перших епізодів був переворот 1954 року у Гватемалі, коли легітимно обраний президент лівого напряму Гакобо Арбенс був позбавлений влади. Неабияку роль в інспіруванні зміни влади відіграли великі землевласники, як-от United Fruit Company, котра боялася експропріації земель, та американська розвідка, яка вважала Арбенса комуністом. Переворот встановив проамериканську диктатуру.

Після того як у 1959 році Фідель Кастро повалив режим Фульхенсіо Батісти на Кубі, у багатьох країнах почали набирати силу рухи «нових лівих». Прагнення до змін у суспільстві, встановлення більш егалітарної системи та рівних прав призвело до виникнення нових військово-політичних угруповань – герільяс (guerrillas). Герільяс були частиною «нових лівих», але більше не вірили в демократичні зміни в суспільстві, тому взяли до рук зброю, намагаючись змінити статус-кво у своїй країні.

Серед них можна перерахувати FMLN (Фронт національного визволення Фарабундо Марті) з Ель-Сальвадору, Montoneros в Аргентині, Tupamaros в Уругваї, FSLN (Сандиністський фронт національного визволення) у Нікарагуа та багато інших. І хоч ці ліві організації майже не мали підтримки та фінансування з боку СРСР, політика Сполучених Штатів щодо їхньої діяльності в регіоні була досить жорсткою. Наприклад, коли FSLN прийшли до влади в Нікарагуа, Вашингтон фінансував Contras, які боролися проти сандиністів аж до 1989 року. Водночас США матеріально підтримували уряд Ель-Сальвадору, на чиєму рахунку було зафіксовано багато порушень прав людини під час громадянської війни між урядом та FMLN.

Цікаво знати: Перспективи кубинсько-американських відносин за президентства Байдена

Переворот Піночета в Чилі в 1973 році є ще одним епізодом динаміки Холодної війни в регіоні. Президент Сальвадор Альєнде, обраний у 1971 році був соціалістом. Намагання провести соціальні реформи та економічна криза, що прийшлася на часи його президенства, штовхнула певні класи суспільства вступити в змову з військовими, щоб привести до влади Августо Піночета. Так само американська розвідка відіграла неабияку роль у перевороті, адже вони вважали Альєнде загрозою американським інтересам у регіоні.

Наступний досить болісний період історії держав латинської Америки позначений кризою 1980-х років та неоліберальними змінами (1980-1990 рр.). Макроекономічні реформи, підготовлені МВФ та Міжнародним банком, певним чином були нав’язані країнам, що розвиваються, аби вони змогли вийти з кризи та виплатити чималі зовнішні борги. У деяких випадках реформи допомогли вийти з кризи, але багато людей втратили роботу, а прірва між багатими та бідними зросла, тоді як державне фінансування соціальних сфер скорочувалося. Часто ліві уряди звинувачують у цьому Захід, хоча так само й реформи, й економічну та політичну динаміку варто розглядати комплексно, зважаючи на те що саме діяльність диктаторських режимів 70-80-х років привела країни до економічної кризи.

Цей дещо складний та заплутаний історичний екскурс має на меті показати, звідки взялися антизахідні настрої в державах Латинської Америки. Історичний досвід, певна соціальна динаміка, нерівність та постійна боротьба між лівими та правими в політиці цих країн створили атмосферу, у якій постійна критика США з боку RT та інших пропагандистських джерел, тези про НАТО та «поганий Захід» знаходять багато шанувальників.

Пропаганда та політика урядів Латинської Америки

Ставлення лідерів держав Латинської Америки до віроломного російського вторгнення очікувано різняться, хоча досить складно сказати, який фактор впливає на їхню позицію більше: російська пропаганда, яка намагається формувати суспільно-політичний дискурс навколо «українського питання», чи все-таки фінансові вливання рф та економічні залежності відповідних країн. Утім, обидва чинники роблять свою справу.

Раніше ми писали про таке: Кібербезпека й медіаграмотність: Україна на передовій інформаційного фронту

Серед глав держав, які засудили вторгнення рф є тодішній президент Чилі Себастьян Піньєра та новообраний Габріель Боріч, який 24 лютого підкреслив, що «росія обрала шлях війни як метод вирішення конфліктів. Сантьяго засуджує вторгнення в Україну, порушення її суверенітету та нелегальне застосування сили». Тодішній президент Колумбії Іван Дюке, чинні лідери Еквадору Гієрмо Лассо, Домініканської Республіки Луїс Абінадер, Уругваю Луїс Лакальє Поу та Гватемали Алехандро Джіамматеї так само засудили вторгнення росії, зазначивши, що це порушує суверенітет України та міжнародне право. Лідер Аргентини Альберто Фернандес був менш красномовним, сказавши, що він «глибоко шкодує про ескалацію, про яку нам відомо з ситуації, що склалася в Україні». Однак росію як країну-агресорку він не згадав. Президент Коста-Рики Карлос Альваро Кесада, Парагваю Маріто Абдо так само не назвали винуватця війни, але принагідно зазначили, що потрібен мир.

Є і випадки майже повного ігнорування військової агресії рф. Наприклад, президент Мексики Лопес Обрадор, також відомий як АМЛО, досі не засудив та не прокоментував російську агресію в Україні, обмежившись загальними фразами про принцип невтручання та право народу на самовизначення й загалом зазначив про свій нейтралітет. Після заяви АМЛО вже міністр іноземних справ Марсело Ебрард засудив військову агресію рф: «Наша історія та традиції, наше становлення як нації закликає нас рішуче відкинути та засудити вторгнення в Україну, такою силою, як росія».

Президент Мексики Андрес Мануель Лопес Обрадор. Edgard Garrido/REUTERS

Лідер Перу Педро Кастійо побажав, щоб конфлікти вирішувались «шляхом дипломатичним та без використання куль». Глава Бразилії Жаїр Болсонару так само залишився нейтральним у питаннях війни. Ба більше, він надав поради Володимиру Зеленському про те, як можна закінчити збройний конфлікт, порівнявши російську агресію в Україні з війною за Фолклендські острови між Великою Британією та Аргентиною. З інтерв’ю не зрозуміло кого він порівнює з Буенос-Айресом, а кого з Лондоном, але паралель вочевидь не вдала.

Більше про події в регіоні: Внутрішня і зовнішня політика Бразилії за президентства Болсонару.

Ще одним не дуже обнадійливим для України епізодом стало те, що Зеленському відмовили у виступі на засіданні регіонального економічного об’єднання Меркосур 21 липня. У Парагваї зазначили, що всі рішення приймаються консенсусом, і певні країни були проти виступу Зеленського. Меркосур складається всього з чотирьох держав: Аргентини, Бразилії, Парагваю та Уругваю. Хто ж міг бути проти – і до ворожки не ходи.

Ці приклади показують дві важливі речі: незнання контексту війни в Україні та можливе бажання «нейтральних» країн підвищити власну торгівлю чи партнерство з росією на тлі запровадження санкцій іншими державами. Адже ні Мексика, ні Бразилія, ні Перу не запровадили обмежень проти москви. Мапа від The Economist добре ілюструє, як рф втримала свій авторитет у країнах, що розвиваються.

Дві третини населення світу живуть у країнах, які є нейтральними або схиляються до російської сторони в питанні війни в Україні. EIU/The Economist

За даними Atlas of Economic Complexity торгівля між згаданими державами наразі не є визначальною для них. У випадку Мехіко імпорт із росії становить усього 0,3%, а експорт – 0,17%. Та згідно з LA Times у Мексиці працюють більше сотні російських підприємств, підконтрольних компанії «Лукойл», яка має договір на видобуток нафти з державною нафтовидобувною компанією PEMEX. У Мексиці також працює «Газпром» та «Аерофлот», а інвестиції росії становлять 132,6 млн доларів. У випадку Бразиліа цифри є трохи вищими, адже вона разом із рф, Індією, Китаєм та ПАР є частиною БРІКС, яка 24 липня провела віртуальний саміт, організований КНР. Експорт Бразилії до росії у 2020 році склав 0,75%, а імпорт – 1,41%. Тоді як держави світу запроваджують санкції проти країни-агресорки, Бразиліа, як не дивно, збільшує обсяги торгівлі з рф.

Читайте також: Мексиканська версія «Breaking Bad»: як розгортається «Війна з наркотиками» у XXI сторіччі?

Аргентинське видання Clarín зазначає, що торгівля між москвою та Бразилією зросла між березнем та червнем понад у два рази проти 2021 року. Так само Бразиліа планує закуповувати дизельне паливо в росії. Проблема полягає в тому, що поки така потужна економіка щось купує в рф, кремль отримує можливість обходити санкції та продовжувати фінансувати війну. Чи ця позиція Бразилії є наслідком пропаганди, чи ілюстрацією прислів’я «моя хата з краю» – складно сказати.

Із політичної точки зору Україні важливо працювати проти російської пропаганди з двох причин – ООН та еміграція. По-перше, країни Латинської Америки є членами міжнародних організацій, а такі, як Мексика та Бразилія – і Ради Безпеки (непостійними), а нам необхідна підтримка всіх членів Радбезу. Варто також згадати голосування щодо виключення росії з Ради ООН з прав людини. Хоч рф і було вигнано з органу, результати голосування виявились досить сумними й показовими, адже, незважаючи на численні підтвердження порушень прав людини з боку москви, багато країн Латинської Америки або утримались від голосування (Беліз, Бразилія, Ель-Сальвадор, Гаяна, Мексика) або проголосували проти виключення держави-агресорки (Болівія, Куба, Нікарагуа).

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН про виключення росії з Ради ООН з прав людини була схвалена 93 голосами «за», 24 «проти», 58 країн утримались. Al Jazeera

По-друге, чимала частка населення деяких країн, як-от Сполучених Штатів, Німеччини, Франції, Великобританії і т. д. складається з емігрантів із Латинської Америки. Оскільки в цих державах політичні представники дослухаються до своїх виборців, в інтересах України є нівелювання кількості російської пропаганди в іспаномовних ресурсах та її відповідного транслювання через іспаномовні громади на Заході. Розуміння важливості регіону з точки зору економічної та політичної безпосередньо вказує на те, що Київ має помножити свій вплив та інформаційну кампанію в країнах Латинської Америки.

Як Україна може протистояти розповсюдженню російської пропаганди в іспаномовному просторі

Проблема іспаномовних медіа полягає в тому, що вони іноді беруть інформацію з пропагандистських джерел, публікують інтерв’ю безпосередньо причетних до військових злочинів осіб або поширюють наративи російської пропаганди. У цього є декілька причин. По-перше, Латинська Америка та Східна Європа – регіони досить далекі, які економічно та політично не надто пов’язані. І при цьому з усієї Східної Європи москва є найбільшим економічним або політичним партнером багатьох країн Латинської Америки, про що зазначалося раніше. З огляду на історичне минуле багатьох держав ЛА, антизахідні наративи російської пропаганди знаходять прихильників на континенті, а масове вливання фінансових ресурсів кремля у багаторічну й методичну інформаційну обробку іспаномовного простору дозволяє тепер москві користуватися широкою аудиторією у цих країнах.

Крім того, жага до так званого «нейтралітету» в іспаномовних виданнях часто обертається схилянням до російських пропагандистських тез, як-от: «війна рф та НАТО», «Сполучені Штати фінансують війну в Україні» і т. д. Насправді реальність проста – російська федерація атакувала українську територію 24 лютого 2022 (а насправді у лютому 2014-го). Відтоді ми захищаємо власну землю від імперіалістичних зазіхань рф. Через уже доступні інформаційні ресурси Київ має робити акцент на тому, що росія – це країна-терористка, яка веде агресивну імперіалістичну війну у XXI столітті. З усіх вищезазначених тез лідерів держав лише Марсело Ебрард, міністр іноземних справ Мексики, натякнув на саме таку природу зазіхань рф.

Більше за темою: Українська цифрова дипломатія: інформаційний фронт держави в соціальних мережах

Аби мати змогу донести правду, Україні треба докладати зусиль, щоб іспаномовні джерела не розповсюджували російську пропаганду, а долучалися до українських проєктів чи дослухалися до українських публікацій з офіційних джерел. На жаль, малоймовірно, що Київ найближчим часом матиме англомовне, а тим паче іспаномовне видання, яке б швидко набуло популярності в Латинській Америці. На це знадобиться час та чимале фінансування.

Наразі стратегічну інформаційну роль виконують посольства України в Латинській Америці: Мексиці, Перу, Чилі, Аргентині. Вони організовують зустрічі, поширюють інформацію в таких соціальних мережах, як твітер та фейсбук. Так само це завдання можуть виконувати українські експерти чи аналітичні центри, які будуть діяти в регіоні. На жаль, наразі мало наших чи місцевих експертів, які займалися б саме Східною Європою, живуть у країнах Латинської Америки. Та якщо вони є, то їх важко зустріти в місцевому інформаційному просторі.

Натомість українська діаспора може стати містком між нашим та латиноамериканським інфопростором, адже вони розуміють український та місцевий контекст. Відомо, що велика спільнота українців живе в Бразилії, Аргентині, Мексиці та інших країнах. Наприклад, в Аргентині проживає 305 тис. наших співвітчизників чи осіб українського походження. Найчастіше діаспора організовується через соціальні мережі. Наприклад, групи, як-от Ucranianos en Argentina (Українці в Аргентині), Ucrania en México (Україна в Мексиці), Ucranianos en Colombia (Українці в Колумбії) і т.д. хоч і нечисленні, але досить активні. Залучення місцевої діаспори може відбуватися через співпрацю з посольствами.

У підсумку варто сказати, що хоч російська пропаганда та її наративи все ще дуже помітні в регіоні, більшість серйозних та впливових інформаційних джерел подає інформацію змістовно та об’єктивно. Так само більша частина країн засуджують російську агресію. Боротьба проти пропаганди має бути важливим елементом нашої зовнішньої політики в Латинській Америці, адже саме те, як населення чи його лідери сприймають та інтерпретують реальність і формує їхню стратегію на міжнародній арені.

Довгий час Латинська Америка не вважалася пріоритетним регіоном зі зрозумілих причин. Але те, як ця війна буде сприйматися та закарбується в інфопросторі інших країн важливо для України. З політичних, економічних та історичних міркувань Києву варто взятися тісніше за іспаномовний інформаційний напрям.

Авторка – Анастасія Сахарова, стажерка Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Тоді підтримайте вихід нових матеріалів, ставши патроном ADASTRA. Цим ви робите свій внесок у розвиток вітчизняної аналітики!