PER ASPERA – AD ASTRA

I THINK TANK


PER ASPERA – AD ASTRA

I THINK TANK


«Гребля великого ефіопського відродження»: як проєкт-символ призвів до масштабної кризи на північному сході Африки?

«Гребля великого ефіопського відродження»: як проєкт-символ призвів до масштабної кризи на північному сході Африки?

Будівництво найбільшої в Африці греблі, яке розпочалося у 2011 році, стало для 110-мільйонної Ефіопії надією на краще життя та справжнім символом величі держави. Утім, поки Аддис-Абеба готується до соціально-економічного прориву, Судан і Єгипет, які знаходяться внизу за течією, не приховують свого роздратування, оскільки зведення дамби призведе до значного падіння рівня води в Нілі – головній водній артерії регіону.  Детальніше про причини, перебіг та перспективи розв’язання цього конфлікту розповідаємо далі.

Найамбітніший енергетичний проєкт Африки

Розмах будівництва «Греблі великого ефіопського відродження» (також дамба «Хідасе» – від амх. Hidāse – відродження) справді вражає. Її зводять на Блакитному Нілі – річці, що протікає територіями Ефіопії та Судану, де, зливаючись із Білим Нілом, утворює основне русло найдовшої річки Африки.

Дамба «Хідасе» після завершення будівництва стане також сьомою найбільшою ГЕС у світі. Middle East Online

Хоча будівництво розпочалося 2011 року, плани звести на цьому місці греблю геть не нові. Ще в 1964 році американські експерти пропонували побудувати дамбу з ємністю резервуарів 11-16 мільярдів кубометрів. Утім, реалізації проєкту завадили десятиліття нестабільності після повалення монархії в країні в 1975 році. Хай там як, але до цього проєкту не могли не повернутися: населенню Ефіопії, що стрімко зростає та наближається до позначки в 110 мільйонів осіб, конче необхідні нові джерела енергії. Частина цього населення вже зараз живе за межею бідності, а, за оцінками, чисельність ефіопів й далі зростатиме.

Більше за темою: Континент надії чи нова ціль неоколоніалізму: як Африку бачать США і Китай?

Власне, тому країна й потребує нових джерел енергії. Сьогодні ємність резервуарів перевищує проєктні потужності 1964 року в сім разів. Коли нова гребля почне працювати, вона зможе значно стимулювати розвиток ефіопської економіки, а також сприятиме стрімкому зростанню рівня життя населення цієї африканської країни. З іншого боку, зведення дамби зменшить доступ Судану та Єгипту до води, а вони також дуже залежать від користування ресурсами Нілу. Особливо варто враховувати, що свого часу ці держави не інвестували у створення потужностей для опріснення води, тому зменшення водозабору з Нілу може дуже негативно вплинути на соціально-економічний розвиток цих країн. Боротьба за води головної ріки регіону є такою собі грою з нульовою сумою, де задоволення інтересів однією сторони є значною втратою для другої.

Гребля як символ могутності держави

Хоча соціально-економічний контекст є ключовим у розумінні важливості греблі для Ефіопії, та символічне значення цього гіганта також не можна ігнорувати. Про це свідчить навіть назва проєкту – «Гребля великого ефіопського відродження». Іще з 13 століття Ефіопія славилася багатою історією державності. На 1914 рік серед африканських країн лише вона та Ліберія залишалися незалежними. Утім – ненадовго: з 1936 по 1941 роки Ефіопія і сама опинилася в складі Італійської колоніальної імперії. Після Другої світової країна занурилася в етнічні конфлікти, котрі призвели до низки державних переворотів, а також пережила війну за Огаден із Сомалі та вихід Еритреї зі свого складу. Не дивно, що для патріотично налаштованих кіл ефіопського суспільства питання національної гідності є вкрай болісним, адже XX століття було для Ефіопії напрочуд складним.

Важливе місце в цій широкій проблемі відводилося головній артерії Східної Африки. Історично британські колонізатори в державах, що розташовані нижче за течією Нілу – Єгипті та Судані – абсолютно не враховували інтереси Ефіопії в користуванні цим ключовим для регіону водним ресурсом. Наприклад, у єгипетсько-британській угоді 1959 року Єгипту надавалося право вето на будівництво будь-яких об’єктів на Нілі. І це при тому, що більшість вод ріки насправді мають ефіопське походження.

Дамба зводиться всього лише за 15 кілометрів від кордону із Суданом. Її спорудження призведе до значного падіння рівня води внизу за течією, що спричиняє протести Хартума та Каїра. DW

Можна навіть говорити про «ефект Версаля»: якщо країна змушена певний час приймати принизливі для неї умови існування, це рано чи пізно призведе до вибуху. Цей вибух стався у 2011 році, коли ефіопський уряд, не провівши належних консультацій і не надавши достатньої інформації Єгипту та Судану, розпочав амбітне будівництво. Тут можна згадати й про ще один факт, який підкреслює сакральність цієї греблі для ефіопського суспільства. Як відомо, 2018 року до влади в країні прийшов прем’єр-міністр Абій Ахмед Алі, унаслідок чого країна пережила справжній бум надій на світле майбутнє.

Читайте також: Туреччина, Росія чи ООН: хто зайвий у лівійському трикутнику?

Новий керманич енергійно приступив до змін, головним результатом яких стало підписання мирного договору з Еритреєю та відкриття кордонів з нею. Примирення стало настільки важливою віхою для покращення безпекової ситуації в регіоні, що 2019 року Абій Ахмед отримав Нобелівську премію миру. Здавалося б, що за таких обставин проблема суперечностей із Суданом та Єгиптом щодо греблі на Блакитному Нілі просто не може залишитися нерозв’язаною. Утім, усе відбулося зовсім навпаки: у відповідь на претензії сусідів, що будуть детальніше описані нижче, ефіопський уряд відмовився від будь-яких поступок, до всього звинувативши США та Всесвітній банк, які намагалися відіграти роль посередників, в упередженості на користь Єгипту.

Реальність ефіопського суспільно-політичного життя така, що гребля «Хідасе» стала справжньою сакральною цінністю для народу. Варто розуміти, що для Ефіопії важливість цього проєкту вже не може вимірюватися лише соціально-економічними показниками. Дамба, хоч і будується на Блакитному Нілі, стала справжньою «червоною лінією», ціна за перетин якої є дуже високою, що значно ускладнює процес переговорів.

На старт…увага…конфлікт!

Усе пішло шкереберть ще до того, як у цю споруду було закладено першу цеглину. Згідно з міжнародним правом, держави, що планують реалізувати масштабні проєкти з великим ризиком завдання транскордонної шкоди (а падіння рівня води в головній ріці регіону такою точно можна вважати), мають зобов’язання провести наукову оцінку впливу проєкту на навколишнє середовище. Цей принцип було підтверджено зокрема Міжнародним судом у справі між Аргентиною та Уругваєм у 2010 році. Чи проводила Ефіопія оцінку впливу на довкілля перед початком будівництва? Лорі Поттінґер, представник міжнародної неурядової організації «Міжнародні ріки» з питань комунікацій та африканської програми, зазначив, що «проєкт був оповитий таємницею із самого початку, а це становить проблему, коли ви будуєте найбільшу греблю в Африці на найважливішій спільній ріці в цій частині світу».

Дізнавайтеся більше: Малійська криза: чим сьогодні живе одна з найбідніших держав Африки?

Насправді певне оцінювання Ефіопія все ж провела. Попри це, коли після старту проєкту під тиском Єгипту, Судану та міжнародної спільноти Ефіопія все ж погодилася створити незалежну комісію для аналізу проєкту, у випущеній 2013 року доповіді цієї комісії зазначалося, що оцінки Аддис-Абеби є занадто загальними для розуміння реального впливу. Окрім того, було відзначено, що Ефіопія у своєму аналізі взагалі не враховувала вплив майбутньої ГЕС на рівень води в Нілі на території Судану та Єгипту, де води ріки є дуже важливими для мільйонів людей, зокрема для ведення сільського господарства.

Варто також зазначити, що, відповідно, було порушено й зобов’язання повідомити країни нижче за течією про вплив зведення греблі на них. Цей принцип є важливим для передбачуваності міжнародних відносин і принаймні давав би Єгипту та Судану можливість зрозуміти перспективи реалізації цього проєкту. Він також дозволив би вести переговори з Ефіопією з належним обсягом доступної інформації. Утім, секретність дамби в умовах ефіопської економіки командного типу не сприяла дотриманню базових принципів міжнародного права, як-от проведення оцінки впливу на довкілля й повідомлення зацікавлених сторін.

Чи є можливим компроміс на основі справедливого розподілу ресурсів Блакитного Нілу?

Який же формат користування ресурсам Нілу є справедливим і легітимним? Як чесно розподілити ресурси найважливішої для регіону ріки? Варто почати з принципів міжнародного права, які регулюють ці питання. Не вдаючись у деталі, згадаємо два принципи: справедливого використання та зобов’язання не завдавати суттєвої шкоди. Забезпечивши справедливий режим використання ресурсів з урахуванням потреб усіх зацікавлених країн, держава, що реалізує проєкт з транскордонним впливом, усе ще має зобов’язання зробити все можливе, щоб зменшити масштаб шкоди іншим зацікавленим сторонам.

Ефіопський рибалка. BBC

Як уже зазначалося, на сьогодні ми можемо говорити про історично несправедливий для Ефіопії розподіл ресурсів. Її інтереси не враховувалися при користуванні водами Нілу. Сьогодні країна небезпідставно обурюється чинним режимом ресурсокористування, заявляючи, що якщо гребля й погіршить становище Єгипту та Судану в контексті отримання переваг від ріки, то така зміна буде лише відновленням справедливості. Щоправда, навіть якщо Ефіопія й має право на збільшення своєї частки в користуванні Нілом, постає інша проблема: чи робить Ефіопія все, на що спроможна, щоб мінімізувати негативний вплив на своїх сусідів?

Вам варто знати: Економічний успіх Танзанії: секрети зростання та перспективи регіонального лідерства

Навряд чи. Зокрема, під час чергових переговорів в першій половині 2020 року (цього разу за посередництва міністра фінансів США Стівена Мнучіна) Ефіопії неодноразово пропонували плани поступового наповнення резервуарів дамби, щоб населення Єгипту та Судану різко не відчуло нестачі води. Окрім того, були пропозиції розрахувати сценарій посухи на Нілі та передбачити обмеження для діяльності греблі, якщо в ріці зменшиться кількість води в сухий сезон. Проте ефіопська сторона вирішила не йти на поступки та наполегливо стояла на своєму суверенному праві власноруч користуватися ресурсами Нілу.

Будь-який компроміс є можливим тільки тоді, коли він враховуватиме історичні складнощі у відносинах між країнами. Єгипет, перш за все, має бути готовим визнати, що збереження статусу-кво є неможливим. Варто визнати нову реальність і працювати над тим, щоб зміни мінімально зачепили інтереси населення держав, що розташовані нижче за течією Нілу. У свою чергу Ефіопія має бути готова не максимізувати свою вигоду від проєкту за будь-яку ціну та враховувати занепокоєння Єгипту та Судану. Зокрема, така готовність могла б посприяти укладенню угоди щодо греблі на цьогорічних перемовинах за посередництва США.

Майбутнє греблі

Сьогодні порозуміння щодо проєкту все ще не досягнуте, що змушує мільйони людей, які щодня користуються ресурсами цієї величної річки, жити в атмосфері повної невизначеності. Початок наповнення резервуарів у липні 2020 року викликав черговий сплеск обурення Єгипту та Судану, а численні та багатостраждальні перемовини так і не дали жодного результату. Наразі «Гребля великого ефіопського відродження» все ще залишається яблуком розбрату між найбільшими державами Північного Сходу африканського континенту.

Автор – Ерік Кучеренко, спеціаліст із Машріку та Магрибу Аналітичного центру ADASTRA