THINK TANK

І....PER ASPERA – AD ASTRA


THINK TANK

І....PER ASPERA – AD ASTRA


Економічний успіх Танзанії: секрети зростання та перспективи регіонального лідерства

Економічний успіх Танзанії: секрети зростання та перспективи регіонального лідерства

На початку липня цього року Світовий банк вніс Танзанію до списку країн із середнім рівнем доходу. Це стало можливим завдяки тому, що валовий національний дохід (ВНД) на душу населення перевищив 1036 долари США, що є мінімальною вимогою для цієї групи.

Хоча зазначена новина не була несподіваною, адже протягом останнього десятиліття танзанійська економіка щорічно зростала на 6-8%, це є вагомим здобутком для однієї з найбільш швидкозростаючих країн африканського континенту. Входження до країн із середнім рівнем доходу є не лише визнанням економічних успіхів Танзанії, але й досягненням, що принесе значну користь у майбутньому, зокрема спрощуючи отримання кредитів для реалізації проєктів з розвитку в країні.

Як же Танзанії вдалося стати однією з найбільш перспективних економік континенту? На чому ґрунтується господарчий потенціал країни? І як Україна може мати користь зі співробітництва з Додомою? Про секрети економічного успіху Танзанії читайте далі.

 Африканський соціалізм та економічне зростання

Об’єднана Республіка Танзанія з’явилася на політичній карті Африки 26 квітня 1964 року внаслідок об’єднання Танганьїки (материкова частина країни, що здобула незалежність від Великої Британії в 1961 р.) та Занзібару (деколонізований у 1963 р.). Перший президент країни – Джуліус Ньєрере – зробив спробу запровадити особливу форму африканського соціалізму, що отримав назву «уджамаа». В основу ідеології лягли концепція колективізму та взаємної допомоги в суспільстві, опора на власні сили й віра в морально-етичне самовдосконалення. Хоча соціалізм уджамаа дав поштовх для розвитку гуманітарних відносин і стабілізації ситуації в країні, як і значна частина соціалістичних ідеологій, економічно концепція, розроблена «батьком танзанійської нації», не дала позитивних результатів.

До кінця 1990-х рр. економіка Танзанії зростала повільними темпами, що було зумовлено низьким рівнем освіченості населення, незначним упровадженням новітніх технологій у виробництві та залежністю від експорту сільськогосподарської продукції. Країна й сьогодні залишається переважно аграрною: близько 80% населення залучені в агросекторі, і лише решта 20% працюють у промисловості й сфері послуг. Хоча сільське господарство є важливою складовою економіки Танзанії (близько 60% земель є придатними для агропромисловості, а добробут 55% населення прямо залежить від неї), воно ж є і одним з гальмівних факторів зростання країни, оскільки базується на застарілих технологіях та має екстенсивний характер.

Перший президент Танзанії Джуліус Ньєрере робив спроби запровадити в країні африканський соціалізм – уджамаа

Перший президент Танзанії Джуліус Ньєрере робив спроби запровадити в країні африканський соціалізм – уджамаа

Незважаючи на збереження аграрно-сировинної спеціалізації, у ХХІ ст. економічні показники Танзанії почали покращуватися значно швидшими темпами. Так, протягом останніх десяти років щорічне зростання економіки країни трималося на рівні від 6 до 8% і в середньому становило 6,8%. Крім того, ВВП Танзанії зросло з 29 млрд дол. у 2009 р. до 63 млрд дол. у 2019 р., тобто майже подвоїлося. Ці показники дозволяють говорити про неї як про країну з однією з найбільш швидкозростаючих економік у світі. До того ж навіть коронавірусна пандемія не стала на заваді економічному піднесенню: за прогнозами, у 2020 р. ВВП Танзанії зросте на 5,2% (цей показник є нижчим, ніж прогнозовані раніше 6,4%, але все ж залишається найвищим у Східній Африці); важливою складовою зазначеного є зростання цін на золото, яке видобувається в країні. Так, Танзанія, поряд з Ефіопією та Руандою, є найбільш швидкозростаючою східноафриканською економікою.

Як наслідок такого економічного успіху, 1 липня 2020 р. Світовий банк оголосив про офіційне перенесення Танзанії до групи країн з низьким середнім доходом (lower middle-income). Основним показником для категоризації є валовий національний дохід на душу населення, який для зазначеної групи має складати від 1 036 дол. до 4 045 дол. США. Показник ВНД на душу населення в Танзанії у 2019 р. склав 1 080 дол. (для порівняння, у 2018 р. він становив 1 020 дол.), що й стало підставою для зміни статусу з країни з низьким на країну з середнім рівнем доходу. Цікаво, що зазначеної мети Танзанія змогла досягти на 5 років раніше, ніж було зазначено в урядовому плані з розвитку.

На думку представників цієї східноафриканської держави, це є відображенням якісних змін у рівні соціально-економічного розвитку, зокрема зменшення рівня бідності. Головним дивідендом є підвищення кредитного потенціалу, тобто можливості залучати більше коштів, насамперед від іноземних інвесторів і міжнародних структур, для реалізації амбітних проектів у країні. Натомість зазначена зміна статусу все ще не означає подолання численних економічних проблем, пов’язаних з низькими стандартами життя та значним розривом у рівні доходів між найбагатшими й найбіднішими верствами населення.

Політична стабільність та нове бачення розвитку

Що ж стало запорукою такого стрімкого розвитку Танзанії та вивело її на передові позиції з точки зору економічного потенціалу в Африці? Відповідь на це запитання цілком можна викласти однією фразою: інвестиційна привабливість та політична стабільність.

Перше, що привертає увагу потенційного партнера при вивченні перспектив розвитку співробітництва з Танзанією, – це те, що протягом майже 60-річної історії країна не знала жодного періоду політичної нестабільності. Країну оминули головні виклики африканських демократій, а саме громадянські війни, військові перевороти та диктаторські режими. Особливо привабливим це видається на тлі конфліктів, що так чи інакше охопили країни-сусіди Танзанії: геноцид у Руанді, громадянська війна в Мозамбіку, авторитарний режим Йовері Мусевені в Уганді – лише деякі з них. Єдиний можливий осередок нестабільності – Занзібар, де, однак, сепаратистські тенденції не набули радикального характеру та на сучасному етапі не загрожують територіальній цілісності й миру в країні.

Читайте також: Занзібар: історія одного султанату

Не останню роль у становленні політичної стабільності в Танзанії відіграли й внутрішньополітичні фактори. Головною особливістю політичної системи країни протягом достатньо довгого періоду часу була однопартійність. Чама Ча Мапіндузі (Chama Cha Mapinduzi), або Революційна партія, є правлячим політичним угрупованням Танзанії; він же залишалася єдиним дозволеним до повернення до багатопартійного режиму в 1992 р. Фактична однопартійність, прихильником якої був перший президент Джуліус Ньєрере, хоч і стримувала політичний і соціально-економічний розвиток держави, однак стала запорукою захисту Танзанії від міжплемінних воєн, сприяла формуванню національної ідеї та забезпечила поступальний розвиток, вберігши країну від політичних міжусобиць. Крім того, уджамаа й однопартійність попередили виникнення трайбалізму та його негативних наслідків, як-от розкол суспільства й політичних партій за етнічною ознакою.

Політична стабільність Танзанії була одним з факторів, що дозволили уряду зробити правильні висновки з досвіду побудови африканської соціалістичної моделі та розпочати перехід до ринкової економіки. У середині 1990-х рр., за президенства Беджаміна Мкапи, відбулося формування бачення подальшого розвитку країни; водночас була поставлена мета перетворення Танзанії з країни з низьким на країну з середнім рівнем доходу до 2025 р. Важливим кроком була відмова від виняткової опори на власні сили та відчинення дверей у країну для іноземних інвесторів. Також у Танзанії була проведена масштабна кампанія боротьби з корупцією, що отримала широке схвалення з боку Світового банку й МВФ та змогла підвищити довіру потенційних партнерів. Наступники Мкапи, колишній президент Джакайя Кіквете та чинний глава держави Джон Магуфулі, продовжили розроблену стратегію для досягнення соціально-економічного процвітання Танзанії.

Третій президент Танзанії Бенджамін Мкапа (1995-2005) підтримав відхід від соціалістичного розвитку та відчинив двері для іноземних інвесторів

Третій президент Танзанії Бенджамін Мкапа (1995-2005) підтримав відхід від соціалістичного розвитку та відчинив двері для іноземних інвесторів

Президентські вибори, проведення яких заплановане на 28 жовтня 2020 р., теж навряд похитнуть багаторічну стабільність у країні. Чинний президент Джон Магуфулі, який є кандидатом від правлячої Чама Ча Мапіндузі, має високі шанси на те, щоб бути переобраним на другий термін. Імовірно, на заваді цьому не стануть ні авторитарні тенденції в управлінні, ні обмеження свободи слова, арешти журналістів та заборона діяльності ряду громадських організацій, ні звинувачення в корупції та недостатній прозорості роботи уряду, яка лишається незмінної проблемою Танзанії, ні можливі маніпуляції зі статистикою захворюваності на COVID-19, адже політична стабільність та передбачуваність – це те, за що цінують країну іноземні інвестори й що забезпечує стрімке економічне зростання.

Погляд у майбутнє: інвестиційні можливості Танзанії

Інвестиційна привабливість Танзанії сьогодні зумовлена не тільки політичною стабільністю та відсутністю громадянських воєн. Важливими факторами для потенційних вкладників є наявність великого ринку з 57 млн населення, багаті природні ресурси, проведення приватизації та успішна макроекономічна політика держави. Крім того, адміністрації президентів Кіквете та Маґуфулі доклали значних зусилль для формування позитивного іміджу Танзанії на міжнародній арені, зокрема через розвиток політичних відносин з перспективними країнами-партнерами.

Диверсифікація господарчої діяльності стала одним з основних чинників, що сприяли залученню іноземних інвестицій та економічному розвитку Танзанії. Поряд із сільськогосподарським виробництвом почали розвиватися такі сфери, як видобуток мінеральної сировини (зокрема, Танзанія входить у топ-5 виробників золота на континенті, а також експортує алмази, танзаніт, рубіни, вугілля й нікель) та виробництво цементу, текстилю, кераміки тощо. Значно прискорився й розвиток сфери послуг, насамперед телекомунікацій, банкінгу та конструкторського будівництва, що також сприяло перетворенню економічної столиці – Дар-ес-Салам – на найбільше місто в Східній Африці. За даними Світового банку, сьогодні економіка Танзанії щороку залучає понад 1 млрд дол. прямих іноземних інвестицій.

Дізнавайтеся більше: Континент надії чи нова ціль неоколоніалізму: як Африку бачать США і Китай?

Однією з галузей, що забезпечила не тільки економічне піднесення держави, але й зумовила глобальну впізнаваність національного бренду, є туризм, що створює більше 12% ВВП країни. Сьогодні Танзанія, що приймає понад 1 млн туристів щороку, має славу однієї з найбільш мальовничих держав Африки, а за красою дикої природи та популярністю серед туристів з нею може конкурувати хіба що Кенія. Материкова частина країни приваблює насамперед унікальними природними краєвидами, адже тут розташовані озеро Вікторія, природні парки Серенґеті та Нґоронґоро, найвища точка Африки гора Кіліманджаро, а слова «Танзанія» та «сафарі» стали майже синонімічними. До того ж острівна частина країни – архіпелаг Занзібар, що відомий як «африканські Мальдіви», – може похизуватися статусом одного із центрів рекреаційного туризму на континенті. І хоча ця галузь є одним із секторів економіки Танзанії, що демонструє найвищі темпи зростання, країна все ще зацікавлена в популяризації власного туристичного бренду, зокрема і в країнах пострадянського простору (певні зрушення в цьому аспекті помітні в Росії, адже Танзанія увійшла до першої трійки країн, з якими було відновлено авіасполучення в умовах пандемії), а також у збільшенні інвестицій з метою покращення інфраструктури.

Танзанія, що є одним із головних туристичних центрів у Африці, пропонує відвідувачам незабутні враження від природних пам’яток та сафарі

Танзанія, що є одним із головних туристичних центрів у Африці, пропонує відвідувачам незабутні враження від природних пам’яток та сафарі

Перспективною галуззю, що може підвищити глобальну конкурентоспроможність економіки Танзанії, є енергетика. Країна має значні поклади природного газу на шельфі Індійського океану, розвідані запаси якого складають 1,5 трлн метрів кубічних, а в перспективі можуть сягнути 3-4 трлн метрів кубічних. Крім того, з огляду на сприятливі кліматичні умови країна має значний потенціал для розвитку альтернативних джерел енергії, серед яких важливе місце посідають сонячна та вітрова. Тобто в перспективі за умови покриття національних потреб в електроенергії за рахунок відновлювальних джерел Танзанія може перетворитися на експортера природного газу. Зі свого боку це привертає увагу таких країн, як Об’єднані Арабські Емірати, Туреччина, Китай, США, Індія, Бразилія, а також ЄС, компанії яких готові інвестувати в розбудову інфраструктури галузі, передусім трубопроводів та станцій, що перетворить цю східноафриканську країну на важливе джерело постачання енергоносіїв.

Також читайте: Малійська криза: чим сьогодні живе одна з найбідніших держав Африки?

Важливим досягненням уряду президента Джона Маґуфулі став початок масштабного інфраструктурного будівництва, що насамперед спрямоване на покращення транспортного сполучення в країні. Найбільшим проєктом, що реалізується сьогодні на території Танзанії, є будівництво системи залізниць із метою з’єднати економічний центр та головний порт держави Дар-ес-Салам з континентальними країнами-сусідами, включаючи ДРК, Замбію, Руанду й Уганду. Загальна довжина залізниць у межах проєкту має скласти 2 561 км. У 2017 р. турецька компанія «Yapı Merkezi» виграла тендер на будівництво одразу двох ділянок залізниці, а саме Дар-ес-Салам – Мороґоро вартістю 1,2 млрд доларів та Мороґоро – Макутупора вартістю 1,9 млрд доларів. Реалізація зазначеного проєкту та введення в експлуатацію найбільш швидкісної регіональної мережі залізниць не тільки покращить транспортне сполучення всередині країни й у регіоні, але й перетворить Танзанію на більш потужного субрегіонального гравця, що вже складає конкуренцію Кенії в боротьбі за звання торговельного габу Східної Африки. Натомість Туреччина, що є головним суперником для китайських будівельних інвесторів, зацікавлена в закріпленні свого статусу як одного з головних надавачів будівельних послуг у Східній Африці.

Претензії на регіональне лідерство

Усі вищезазначені фактори не тільки пояснюють причини економічного зростання Танзанії, але й ставлять перед нами нове запитання – чи може офіційна Додома претендувати на статус регіонального лідера в Східній Африці?

Сьогодні Танзанія володіє всіма передумовами для того, щоб стати регіональним економічним велетнем. Додома може похвалитися політичною стабільністю, багатими природними ресурсами та потужним людським потенціалом. Вигідне географічне положення Танзанії на африканському узбережжі Індійського океану, наявність низки важливих портів та розвиток залізничного сполучення забезпечують торгівлю з континентальними державами регіону, зокрема з вісьмома державами-сусідами, що зі свого боку перетворює країну на ворота до Східної Африки та посередника в міжнародних торгових операціях східноафриканських держав, насамперед тих, що не мають виходу до моря (Бурунді, Руанда, Уганда, Замбія, Малаві, Конго).

Найбільшим інфраструктурним проєктом у Танзанії є будівництво системи залізниць, що з’єднає порт Дар-ес-Салам з континентальними країнами Східної Африки

Найбільшим інфраструктурним проєктом у Танзанії є будівництво системи залізниць, що з’єднає порт Дар-ес-Салам з континентальними країнами Східної Африки

Спираючись на свої переваги та прагнення відігравати більш вагому роль у регіональних і континентальних процесах, Танзанія виступає одним з лідерів інтеграційних процесів у Східній Африці, є активним учасником Східноафриканського співтовариства (САС) та Співтовариства розвитку Півдня Африки (САДК). Регіональна інтеграція є не лише політичним інструментом, що дозволяє країнам-членам більш ефективно відстоювати свої інтереси в інших міжнародних структурах, але й сприяє взаємовигідному розвитку економічних відносин між державами, сукупний ринок яких складає понад 600 млн осіб.

Більше про Африку: Протести в Гамбії: чому народ хоче повернення диктатора?

Крім того, офіційна Додома активно лобіює ідею формування так званої «суахілійської цивілізації», основою якої має стати мовна спорідненість народів Східної та Центральної Африки. Суахілі – це найбільша мова банту, що розповсюджена на значному просторі від Сомалі на півночі до Мозамбіку на півдні й від узбережжя Індійського океану до внутрішніх районів ДР Конго на заході та є державною в Танзанії, Кенії та Уганді. Більше того, з 2004 р. суахілі є єдиною африканською мовою, що в Африканському Союзі отримала статус робочої. Танзанія є прихильником ідеї перетворення суахілі на lingua franca в регіоні, що так має сприяти згуртованості народів на основі формування регіональної спільності з африканською ідентичністю.

Співробітництво з Україною

Незважаючи на значні перспективи для співпраці та зростаючу увагу світових держав до Танзанії, успіхи України в розбудові торговельно-економічних відносин із цією східноафриканською державою, як і з більшістю країн континенту, залишаються достатньо скромними.

Вагомим імпульсом для розвитку двосторонніх відносин став візит до Танзанії українських підприємців у складі першої торгової місії України в грудні 2016 р., що відбувся з ініціативи Офісу сприяння експорту. Однак, хоча за даними Державної служби статистики України двосторонній товарообіг між Україною і Танзанією, що в 2019 році склав 27,65 млн дол., постійно зростає, український експорт (зернові та олія) та імпорт (тютюн, добрива) все ще залишається недиверсифікованим.

Чинний президент Танзанії Джон Маґуфулі активно просуває ідею «суахілійської цивілізації»

Чинний президент Танзанії Джон Маґуфулі активно просуває ідею «суахілійської цивілізації»

А втім, перспективи для розвитку співпраці дійсно є, адже Танзанія, що має всі шанси стати габом для українського бізнесу для виходу на ринки інших країн Африки, зацікавлена в експорті сільськогосподарських машин та устаткування для переробки аграрної продукції з України; також є потенціал для розширення експорту чорних металів та виробів з них, зернових, борошна, хлібопродуктів та м’яса свійської птиці. Більше того, наша країна вже знає приклади успішного виходу підприємців на танзанійський ринок. Так, український бізнесмен Артем Гудков разом з однодумцями створив компанію Global Ukrainian Distribution Investment and Trading (GUDIT) та відкрив у липні 2018 р. український торговий дім у Танзанії, що постачає в Африку харчові продукти – кондитерську продукцію, томатні соуси, майонез, морозиво та алкогольні напої. Проте підприємець не втомлюється наголошувати, що Танзанія – це лише початок для розвитку більш широкої співпраці з іншими країнами регіону, адже «хто буде контролювати Африку, той буде динамічно розвиватися».

Проте, на превеликий жаль, об’єктивні реалії сьогодення залишаються такими, що пересічні українці знають Танзанію переважно завдяки сфері туризму. Натомість вітчизняні бізнесмени часто навіть не здогадуються про перспективи співпраці, які відкриваються у відносинах із цією найбільш швидкозростаючою економікою сходу Африки; водночас поодинокі бажання підприємців розвивати українсько-танзанійські відносини розбиваються об неможливість виходу на ринок країни, що зумовлено незнанням алгоритму дій та браком державної підтримки. Усе це має сумні наслідки, коли Танзанія з її величезним економічним потенціалом залишається «білою плямою» для вітчизняного бізнесу, медіа-простору та пересічних громадян.

Авторка – Ірина Запорізька, експертка з країн Африки та Азії Аналітичного центру «ADASTRA»