Протести в Гамбії: чому народ хоче повернення диктатора?

У Гамбії 16 січня 2020 року тисячі людей вийшли з протестами на вулиці Банжула – столиці країни, вимагаючи зміни політичного режиму. На перший погляд – нічого дивного, адже сьогодні в багатьох країнах Африки відбуваються рухи за повалення «вічних» диктаторів. Але протести в Гамбії мають свою характерну особливість – тут народ виступає за повернення до влади ексдиктатора Ях’ї Джамме, який уже кілька років живе в екзилі. В Африці можливе й таке.

Хоча новина про протести ще не є ознакою початку розгортання повноцінної політичної кризи, невдоволення широких мас населення повинно стати першим дзвіночком для чинної влади, що щось пішло не так. Сучасна Гамбія – це маленька країна в Західній Африці з приблизно 2-мільйонним населенням, яке страждає від безробіття та корупції політиків. Обіцянки повернути країні демократію з усіма притаманними їй атрибутами – відсутністю політичних переслідувань, вільними виборами, свободою слова та економічним зростанням – сьогодні здаються не більше ніж популістськими гаслами, на хвилях яких президент Адама Барроу прийшов до влади на початку 2017 року. За три роки нового режиму оптимізм і очікування оновлення політичної верхівки змінилися на апатію й бажання повернути втрачене минуле, яке, хоч і було не ідеальним, але все ж кращим за сучасний стан країни. Новий президент, який пішов стопами колишнього диктатора, проблеми в економіці та втома від постійної бідності – усе це штовхає гамбійців до того, щоб нарешті вийти на вулиці та вимагати змін.

Путчист, ґвалтівник чи мисливець за відьмами: хто такий Ях’я Джамме?

Молодий та амбітний Ях’я Джамме (Yahya Jammeh) прийшов до влади у віці 29 років після перевороту в 1994 році, унаслідок чого було скинуто режим президента Дауда Кайраба Джавара, що правив країною з часів здобуття незалежності в 1965 році. Джамме обіцяв процвітання своїй державі, яка незважаючи на серію економічних реформ, які проводив Джавара, у тому числі під егідою МВФ, загрузла в корупції,.

Цікаво, що описуючи переворот 1994 року в Гамбії, ЗМІ, як правило, використовують епітет «безкровний», опускаючи слово «військовий», яким він був за своєю суттю. Сам Джамме був кар’єрним військовим, проте звільнився з армії після впевненої перемоги на президентських виборах 1996 року. Звичайно, режим нового очільника країни не можна назвати військовим: Джамме не призначав офіцерів на високі посади в державному апараті, армія не стала гарантом забезпечення його перебування при владі. Проте повністю розривати зв’язки з минулим ніхто не збирався, адже, як і кожен класичний політичний африканський стронгмен, Джамме потребував сильної підтримки для успішного функціонування його режиму. Фактично всі подальші «кампанії» президента, а також переслідування опозиціонерів і дисидентів спиралися на воєнізовані загони поліції та ескадрони смерті, відомі як «Джанглери».

Ях’я Джамме стабільно вигравав президентські вибори у 2001, 2006 та 2011 роках, набираючи понад 50% голосів у першому турі голосування. При цьому лише у 2011 році ЕКОВАС (Економічне співтовариство країн Західної Африки) підняло питання про визнання волевиявлення в Гамбії недемократичним через утиски опозиції. Відповідь Джамме була доволі ексцентричною: переобраний президент заявив, що готовий залишатися при владі «на мільярд років, якщо на це буде воля Божа».

Дізнавайтеся більше: Шлях Гамбії: від диктатури до демократії

Правління гамбійського стронгмена запам’яталося світові не так корупційними скандали, і навіть не репресіями, про які заговорили вже пост-фактум. Сьогодніу контексті правління Ях’ї Джамме, згадують, передусім, утиски ЛГБТ-спільноти й обіцянки знищити всіх геїв, що виправдовувалося невідповідністю гомосексуалізму нормам Корану; спроби президента лікувати СНІД і безпліддя відварами трав, від чого багато людей помирало; погрози посадити в тюрму юнаків, які в сезон дощів грають у футбол замість того, щоб працювати на свою країну. У 2009 році за ініціативою Джамме було розпочато «полювання на відьом». Тоді президент оголосив, що в смерті його тітки і двох охоронців винні відьми, і запустив кампанію боротьби з особами, яких підозрювали в чаклунстві.

Не обійшлося й без сексуального скандалу: у 2019 році переможниця конкурсу краси «Міс Гамбія 2014» Фату Яллоу вперше публічно заявила про те, що була зґвалтована тодішнім президентом країни. Після цього в соцмережах розпочалася кампанія #IamToufah, у рамках якої працівниці президентського палацу розповідали про акти насильства й домагання з боку Джамме.

22-річне правління Ях’ї Джамме закінчилося в січні 2017 року після того, як на виборах у грудні 2016 року переміг незалежний кандидат від союзу коаліційних партій Адàма Барроу (Adama Barrow). Події того періоду в Гамбії для стороннього спостерігача можуть бути більше схожими на істерію експрезидента, який протягом кількох тижнів відмовлявся скласти повноваження та вимагав проведення нового голосування. У країні було введено надзвичайний стан, а парламент проголосував за продовження президентського терміну Джамме на 90 днів. Тільки після прийняття резолюції Ради Безпеки ООН про визнання президентом Гамбії Адама Барроу та загрози введення військ ЕКОВАС у країну, 21 січня 2017 року Джамме оголосив, що йде з посади, оскільки в країні не має бути пролито жодної краплі крові. Після цього новообраний президент Барроу, який склав присягу в посольстві Гамбії в Сенегалі, зміг повернутися в країну та розпочати виконання своїх обов’язків.

Ях’я Джамме покинув Гамбію, спочатку полетівши до столиці Гвінеї Конакрі, а потім переїхавши до Екваторіальної Гвінеї, де перебуває в екзилі дотепер. Як це прийнято в країнах Африки, колишній стронгмен не залишив посаду з пустими руками: за даними Міністерства юстиції Гамбії, за 22 роки перебування при владі Джамме привласнив принаймні 362 млн дол. державних коштів, не враховуючи вартість нерухомості в країні та закордоном, дорогі автомобілі й гроші на фейкових рахунках у банках; за даними Проєкту з розслідувань корупції та організованої злочинності, сумарна цифра сягає 1 млрд дол. Хоча після приходу до влади Барроу частина його надбань була розпродана, це все одно створює величезні збитки для маленької західноафриканської країни, зовнішній борг якої складає 130% ВВП.

Право на повернення: чому Ях’я Джамме їде назад до Гамбії

Здавалося, врегулювання політичної кризи в Гамбії 2016-2017 рр. повинно було принести омріяне покращення. Однак через три роки після тих подій країна знову ризикує поринути в нестабільність…

11 січня 2020 року заступник речника партії Ях’ї Джамме Альянс за патріотичну переорієнтацію й будівництво (Alliance for Patriotic Reorientation and Construction) опублікував аудіозаписи, на яких чоловік, що за голосом схожий на колишнього очільника Гамбії, говорить про своє повернення до країни: «Я повертаюся. Вони сказали, що вигнали мене з країни. Крім Аллаха ніхто не може витурити мене з країни». Зазначимо, що оригінальність запису не була перевірена; також неможливо встановити, коли саме було зроблено цей аудіозапис.

Вас може зацікавити: Коли західне – це харам!

Радник президента Барроу До Санно прокоментував появу аудіозапису, заявивши, що йому не відомо про будь-які переговори уряду щодо повернення Джамме до Гамбії, але водночас зазначив, що колишній президент має повне право повернутися до країни, громадянином якої він є, та «відповісти перед законом».

Мова йде про розслідування злочинів і фактів порушення прав людини, яке було ініційоване новою владою проти режиму  Джамме. Було створено Комісію правди, примирення та репарацій (Truth, Reconciliation and Reparations Commission), яка з січня 2019 року вислухала свідчення 190 осіб, причетних до злочинів уряду Джамме: як виконавців, так і їхніх жертв. Представники правозахисних організацій у Гамбії наголошують, що правління експрезидента було диктаторським, тому він повинен зазнати покарання, на яке заслуговує. На підтримку цього 19 січня надійшла заява уряду про те, що в разі перетину Джамме кордону Гамбії його буде заарештовано та передано в руки правосуддя.

Хоча сам Джамме не коментує ні появу аудіозапису, на якому говориться про його плани повернутися, ні урядові заяви, у країні розпочалися протести на його підтримку. 16 січня тисячі людей вийшли на вулиці Банжула, щоб підтримати його право на повернення до країни. Протести відбуваються під керівництвом головної опозиційної партії, якою є вже згаданий Альянс за патріотичну переорієнтацію й будівництво. Тобто Джамме не просто зберігає підтримку серед частини 2-мільйонного населення Гамбії; у разі повернення на його боці може стати цілком реальна політична сила, яка готова підтримати свого лідера та забезпечити цілком легітимне повернення на втрачену посаду. Крім того, не потрібно виключати вірогідності збереження контактів з армією або іншими силовими структурами.

Правове підґрунтя можливого повернення диктатора викликає найбільше спорів серед політичних сил Гамбії. 21 січня 2017 року ООН, Африканський Союз та ЕКОВАС прийняли спільну декларацію щодо політичної ситуації в Гамбії. Зокрема, у ній зазначається, що Ях’я Джамме «тимчасово покине Гамбію» з метою забезпечення «мирної передачі влади», що не повинно завдати шкоди його «правам як громадянина, колишнього президента й лідера політичної партії»; однак «ЕКОВАС, АС та ООН співпрацюватимуть з урядом Гамбії, щоб переконатися, що колишній президент Джамме може вільно повернутися до Гамбії в будь-який час, який він обрав відповідно до міжнародного закону про права людини та його прав як громадянина Гамбії й колишнього глави держави».

Прихильники Джамме стверджують, що уряд порушив чи не кожен із пунктів згаданої угоди, яка також включала гарантію безпеки членам його сім’ї та заборону конфіскації майна, що належить колишньому президенту. Замість цього уряд Барроу відкрив розслідування проти попереднього режиму та конфіскував і продав частину майна, що належало Джамме або членам його сім’ї.

Виправдовуючись за таку «зраду», речник уряду заявив, що президент ніколи не підписував таку угоду та не бачив її; президент не заперечив ці слова. Усе вказує на те, що режим Адами Барроу сприймає тристоронню декларацію як джентльменську угоду, документ політичного характеру, який не несе жодних юридичним зобов’язань. Фактично норми міжнародного права безсилі примусити владу Гамбії до виконання взятих (або не взятих) на себе зобов’язань, тому це питання лишається виключно на совісті й у розпорядженні чинного президента країни.

Адама Барроу: надія на демократію чи диктатор нового зразка?

Головне питання, яке постає у зв’язку з можливим поверненням Джамме – чому саме зараз? Відповідь полягає в тому, що повернення колишнього багаторічного президента є не причиною, а реакцією на політичну кризу, що розгортається в країні.

Як зазначалося вище, Адама Барроу прийшов до влади як незалежний кандидат, тобто він не представляв жодну з політичних сил. Натомість він очолив коаліцію із семи опозиційних партій, щоб представити їх на виборах президента в грудні 2016 року. Тоді Барроу пообіцяв відновити країну після 22-річного правління Ях’ї Джамме, повернути їй демократію і свободу слова, забезпечити вирішення наболілих економічних проблем, а також посилити позиції Гамбії на міжнародній арені – повернутися до Співдружності Націй і Міжнародного кримінального суду та відновити надходження іноземної допомоги. Єдиною умовою, яку повинен був виконати новообраний президент, – піти з посади через три роки та не балотуватися на наступних президентських виборах.

Цікаво знати: Зобов’язання erga omnes, або Як так сталося, що Гамбія подає позов до Міжнародного суду проти М’янми?

Тим не менше, здається, що характерною ознакою режиму Адами Барроу стає ігнорування виконання будь-яких джентльменських угод. У грудні 2019 року стало зрозуміло, що Барроу збирається залишитися при владі на повний п’ятирічний термін, який гарантовано Конституцією країни; також він оголосив про намір зареєструвати власну політичну партію для того, щоб балотуватися на президентських виборах у 2021 році.

Такий поворот подій спровокував невдоволення гамбійців: 16 грудня 2019 року люди вийшли на протести в Банжулі, щоб закликати свого президента дотриматися обіцянки та піти з посади після трьох років перебування при владі. Протести очолює рух «Three Years Jotna» (у перекладі «Три роки достатньо» – назва є наслідком змішування англійської та мови волоф).

Багато хто відчуває розчарування в уряді Адами Барроу, а дехто навіть почувається відверто зрадженим. З одного боку, новий режим зміг втіли деякі зі своїх обіцянок: було створено комісію для розслідування злочинів часів правління Джамме, а Гамбія стала більш впевненою на міжнародній арені, про що говорить, зокрема, позов до Міжнародного суду ООН щодо геноциду рохінджа в М’янмі. Проте колишні проблеми, передусім в економіці, досі дають про себе знати. Барроу не зміг побороти корупцію у владних структурах, а вартість життя для пересічних гамбійців продовжує зростати. Десятки тисяч громадян залишають країну, у якій безробіття серед молоді перевищує 40%, мігруючи, у тому числі нелегально, до інших країн Африки та Європи.

Читайте також: «Вигнати не можна залишити», або Проблема африканських біженців

 Занепокоєння викликає і величезний зовнішній борг Гамбії, через зростання якого країна не змогла виплатити обов’язкові внески до бюджету ООН та втратила право голосу у Генеральній асамблеї. Також у нещодавньому звіті США було розкритиковано Гамбію через непрозорість бюджетно-фіскальної політики, зокрема наявність позабюджетних урядових рахунків, які спонсорують військові та розвідувальні витрати та не підлягають належному аудиту, а також невизначеність процедури надання урядових ліцензії, у тому числі на експлуатацію природних ресурсів. Реформ потребують і силові структури країни, багато з представників яких пов’язані з попереднім режимом та порушеннями прав людини.

У той час, як країна страждає від проблем в економіці, Барроу активно подорожує на приватному літаку та не може пояснити вартість отриманих подарунків чи спрямованість витрат, що не відображені в бюджеті. Усе це починає нагадувати епоху Джамме, хоча масштаби фінансових маніпуляцій поки що залишаються значно меншими.

Новий старий диктатор: що чекає на Гамбію?

Сьогодні політичне майбутнє Гамбії залишається невизначеним, а прогнози різняться так само кардинально, як і думки в суспільстві.

З одного боку, не можна заперечувати той факт, що колишній президент Ях’я Джамме все ще має підтримку в суспільстві, а його партія Альянс за патріотичну переорієнтацію і будівництво набирає популярності, хоч і перебуває в опозиції. Це зумовлено кількома факторами: по-перше, Джамме продовжує підтримувати зв’язки з колишніми політичними союзниками навіть під час перебування в екзилі, завдяки чому він, хоч і віддалено, проте залишається частиною політичного життя країни; по-друге, за президентства Адами Барроу ситуація в Гамбії кардинально не змінилася – корупція, безробіття, міграція населення все ще є актуальними. Зважаючи на це, багато хто зрадів би поверненню Джамме на Батьківщину, сильна і харизматична особистість якого могла б стабілізувати внутрішню ситуацію.

З іншого боку, серед більшості населення панує консенсус, що ніякий, навіть найгірший лідер не змусить бажати повернення багаторічного диктатора. Однак наміри Адами Барроу залишаються незрозумілими. Скоріше за все, він залишиться на посаді президента на повний термін, адже якщо він піде зараз, то в країні виникне вакуум сили, який спробує заповнити Джамме. Але якщо Барроу виграє свої другі вибори, чи будуть спроби змінити конституцію, щоб дозволити йому залишитися на посаді довше? Поки що це питання без відповіді.

Тим часом гамбійці переважно пасивно спостерігають за тим, що відбувається. Здається, 2-мільйонна нація, незважаючи на існуючі протести, ще не готова об’єднатися та підтримувати радикальні рухи. Проте маємо надію, що в найбільш відповідальний момент політична верхівка буде здатна почути голос свого народу.

Авторка – Ірина Запорізька, експертка з питань Африки Аналітичного центру ADASTRA