PER ASPERA – AD ASTRA

I THINK TANK


PER ASPERA – AD ASTRA

I THINK TANK


Хвиля примирення на Близькому Сході: як далеко вона зайде?

Хвиля примирення на Близькому Сході: як далеко вона зайде?

15 вересня 2020 року в Білому домі відбулася урочиста церемонія підписання угоди про нормалізацію відносин Ізраїлю з Бахрейном та ОАЕ. Посередник – Дональд Трамп, який в останні місяці свого президентського терміну конче потребує гучних перемог, у тому числі на дипломатичному фронті. Лише за тиждень до згаданої зустрічі американський лідер встиг відіграти роль медіатора на урочистому підписанні угоди між Сербією та Косовом. В ейфорії історичного примирення Трамп дозволив собі сказати, що «ще сім або вісім країн» можуть «дуже легко та дуже швидко» взяти приклад з ОАЕ та Бахрейну. Утім, чи дійсно хвиля відновлення відносин дійде й до інших арабських столиць, включно з Ер-Ріядом?

Очікувана сенсація

Цілком можна зрозуміти, чому Трамп, який перебуває в епіцентрі боротьби за електорат, активізував зусилля своєї адміністрації на дипломатичному фронті. Утім, не заперечуючи сприяння американської сторони, мусимо визнати, що зближення між ОАЕ та Ізраїлем назрівало вже давно та було цілком логічним. Зокрема, ізраїльські ЗМІ повідомляли про секретні контакти на високому рівні ще 2015 року. Ці близькосхідні держави об’єднує сприйняття радикального ісламу як загрози національній безпеці, а також суперництво з Туреччиною Ердогана.

Дізнавайтеся більше: Нова зовнішня політика Туреччини: передумови, особливості та уроки для України

Сторони мають великий потенціал для розвитку міждержавних зв’язків у різноманітних галузях, зокрема в оборонній, космічній, у сфері відновлювальної енергетики, в обміні розвідувальною інформацією. Співробітництво спецслужб видається особливо перспективним, враховуючи беззаперечний статус Моссаду та активний розвиток секретних служб та підрозділів ОАЕ за правління Мухаммада бен Заїда, який не цурається запрошення відставних західних офіцерів для удосконалення їхньої роботи. Зближення вже принесло перші відчутні плоди: еміратський портовий оператор DP World підписав угоду з ізраїльською компанією DoverTower про спільну пропозицію ізраїльському уряду, який шукає інвесторів для приватизації та модернізації порту Хайфи.

Президент DP World Султан Ахмед бен Сулаєм (справа) із власником DowerTower Шломі Фогелем. 16 вересня 2020 року.AFP

Унікальність Абу-Дабі

Повідомлення про відновлення дипломатичних відносин від 13 серпня лише офіційно оформило зближення між двома амбітними близькосхідними державами. При цьому варто зважати на те, що Об’єднані Арабські Емірати в цьому контексті не є схожими на інші країни Перської затоки. Абу-Дабі має особливе сприйняття радикального ісламу, демонструючи абсолютну нетерпимість до його політичних проявів. Доволі світські погляди, як для традиційно консервативного регіону, дісталися Мухаммаду бен Заїду від його батька Заїда бен Султана. Керманич ОАЕ не пов’язує свою зовнішню політику з жодними традиційними рамками, діючи виключно у власних інтересах і залишаючись готовим до сміливих кроків.

Детальніше: Об’єднані Арабські Емірати: найвпливовіша держава арабського світу?

Водночас ці риси не є властивими для сусідів ОАЕ. Візьмімо, наприклад, Катар. Емірат є активним спонсором різноманітних ісламістських рухів, таких як «Брати-мусульмани», по всьому регіону. Окрім того, він підтримує особливі союзницькі відносини з Туреччиною. Всі ці фактори роблять істотне зближення Катару з Ізраїлем доволі малоймовірним, адже Доха ставить покращення відносин з Ізраїлем у залежність від вирішення палестинського питання. Отже, приклад ОАЕ не є репрезентативним для оцінки ставлення до зближення з Ізраїлем в інших державах регіону.

Читайте також: Катар у боротьбі за регіональне лідерство

Фотосесія ізраїльської та арабської моделей в пустелі біля Дубаї стала одним із символів примирення між державами. Reuters

Роль Бахрейну та нерішучість Саудівської Аравії

Безумовно, не можна забувати про те, що третьою стороною церемонії, організованої Дональдом Трампом, був Бахрейн. Невеличке королівство ніколи не претендувало, на відміну від своїх сусідів, на визначну роль у геополітичних хитросплетіннях регіону. Імовірно, це пов’язано з гірким досвідом часів Арабської весни: саме тоді країну охопили масштабні протести шиїтів, які становлять абсолютну більшість населення. Вочевидь, керівна сунітська династія не бажає ризикувати на зовнішньополітичній арені, щоб не ускладнювати своє вразливе становище. Бахрейн залишається стабільним і надійним союзником Саудівської Аравії та США, які багато в чому гарантують збереження status quo у внутрішніх справах країни. Звідси випливають два пояснення рішення Манами піти на зближення з Ізраїлем, які, утім, не суперечать одна одній:

По-перше, бахрейнська влада є особливо чутливою до прохань американської адміністрації. На території королівства постійно базується 5-й флот США. Враховуючи, як важливо для Трампа продемонструвати дипломатичні успіхи, можна припустити, що Вашингтон провів роботу зі своїми союзниками, щоб вони підтримали ініціативу налагодження відносин з Ізраїлем. Бахрейн цілком міг врахувати це прохання, щоб не псувати дружбу із США.

По-друге, особливі відносини Бахрейну з саудівським королівством могли також стати причиною для зближення Манами з Тель-Авівом. Утім, здавалось би, навіщо Ер-Ріяду заохочувати Бахрейн до таких дій, якщо сам він не брав жодної участі в процесі та публічно не підтримував його. Цілком можливо, що причина криється у відсутності одностайності серед керівництва Саудівської Аравії. Спадковий принц Мохаммед бен Салман, як повідомляють джерела The Wall Street Journal, переконаний, що Саудівська Аравія не має вимагати від Ізраїлю вирішення палестинського питання для покращення відносин.

Цікаво знати: Стратегічна культура Ізраїлю: травма і тріумф

На його думку, Ер-Ріяд має зробити ставку на налагодженні економічної та технологічної співпраці з Ізраїлем, щоб виступити єдиним фронтом проти експансіоністської політики Ірану. Ця інформація здається цілком логічною та відповідає відомостям про давню дружбу між спадковими принципами Саудівської Аравії бен Салманом та емірату Абу-Дабі бен Заїдом. Як відомо, останній є активним прибічником налагодження відносин з Ізраїлем. На противагу цій точці зору, король Саудівської Аравії Салман залишається вірним політиці захисту палестинців і не погоджується зі своїм сином.

Король Саудівської Аравії Салман (попереду) і його син Мохаммед бен Салман (позаду). AFP

Попри те, що голова Моссаду Йосі Коен заявив, що Саудівська Аравія теж може приєднатися до примирення з Ізраїлем, після згаданих подій міністр закордонних справ Саудівської Аравії виступив із заявою, у якій вкотре прив’язав будь-яке покращення відносин з Тель-Авівом до вирішення палестинського питання. Окрім того, повідомляється, що спадковий принц знав про плани ОАЕ та Ізраїлю щодо відновлення відносин, проте не поінформував батька, щоб той не намагався перешкодити їм.

Висновки

Спадковий принц бен Салман, не бажаючи йти проти волі батька, міг підштовхнути Бахрейн до цього кроку, щоб закласти фундамент для майбутнього зближення Ізраїлю вже з Саудівською Аравію, коли він успадкує престол. Завдання бен Салмана – зробити партнерство з Ізраїлем більш звичними для арабського світу, підготувати ґрунт для нормального сприйняття таких відносин «арабською вулицею».

Відновлення зв’язків Тель-Авіва одразу з двома державами Перської затоки стало справжнім дипломатичним проривом. Утім, слова Дональда Трампа про швидке зближення інших арабських держав з Ізраїлем навряд чи стануть реальністю в короткостроковій перспективі, адже ставлення еліт ключових держав регіону до таких дій є далеко не одностайним.

Автор – Ерік Кучеренко, спеціаліст із Машріку та Магрибу Аналітичного центру «ADASTRA»