Космічна політика Ізраїлю: велика місячна потуга маленької країни

Окрім новин, пов’язаних із політикою та воєнними діями, Ізраїль відомий не тільки тим, що виводить на орбіту власні ракети та супутники, але й тим, що ізраїльська недержавна компанія побудувала свій місяцехід на приватні інвестиції та запустила його на супутник Землі. Як ця невелика країна змогла створити власну космічну галузь, та чому ця історія важлива для України та її астропотеціалу, – читайте далі.

Ця країна не може похизуватися своїми розмірами. Утім, як і Україна, Ізраїль входить до клубу держав, що будують як супутники, так і засоби їхнього виведення на орбіту. У 1988 році Ізраїль став восьмою державою, здатною самостійно запускати космічні апарати в космос, коли вивів ракету-носій Shavit на низьку навколоземну орбіту. Що ж стало передумовою розвитку ізраїльського космічного потенціалу?

Від секретного до приватного

Як бачимо з досвіду Холодної війни, армія й космічна індустрія є нерозривно пов’язаними сферами діяльності держави. Усі астронавти, що висаджувалися на Місяці, наприклад, були військовими, окрім геолога Гаррісона Шмітта. Китайська космічна програма підпорядкована керівництву Народно-визвольної армії Китаю, у віданні якої знаходиться інфраструктура, пов’язана з дослідженням космосу.

Космічний та інноваційний потенціал Ізраїлю також тісно переплетений з оборонними можливостями держави. Далі розповідаємо про фактори, що формують його космічну індустрію.

Геополітика

Усі ми знаємо про конфліктогенність Близького Сходу та про залученість Єрусалима в цю геополітичну плутанину. Через географічне розташування єврейської держави, її розміри та агресивність сусідніх країн, Ізраїль змушений здійснювати космічні запуски в західному напрямку в бік Середземного моря (хоча всі інші держави запускають космічні ракети в східному напрямку за траєкторією руху Землі навколо своєї осі, оскільки це дозволяє зекономити пальне). Основна мета полягає в тому, щоб зменшити ризик знищення ракети-носія системою ПРО з території Іраку, Ірану чи Сирії, а також не допустити захоплення носіїв та корисного навантаження цими державами. Враховуючи розміри країни та демографічну щільність, західний напрямок використовується ще й для запобігання загрози вибуху ракети над населеними пунктами. В силу цих обставин ціна запуску космічного об’єкта збільшується на 30%.

Культура

Через вороже геополітичне середовище основою існування Ізраїлю вже багато десятиліть є потужні Збройні сили. Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) вкорінена в усі сфери життя, виступаючи як у ролі культурного атрибуту країни, так і в ролі головного роботодавця, працювати на якого є престижною справою.

Тому не дивно, що першим (і досі єдиним) ізраїльським космонавтом був не просто військовий льотчик, а національний герой Ілан Рамон, що брав участь в операції “Опера”, під час якої елітою ЦАХАЛа, ізраїльськими ВВС, був знищений іракський ядерний реактор. У 2003 році Рамон був єдиним представником іншої держави на борту американського шаттла Columbia, під час сумнозвісної місії Space Shuttle — STS-107, що закінчилася вибухом космічного апарата при вході в атмосферу та загибеллю всього екіпажу. Для ізраїльтян Ілан став символом того, що космічне дослідження є жертовною справою, що ніколи не дається легко.

Розвідка 

За воєнні успіхи в Шестиденній війні Ізраїль завдячує своїм ВПС, які знищили інфраструктуру Сирії, Єгипту, Йорданії та Іраку. Після війни Судного дня стало зрозуміло, що використовувати військово-повітряні сили для розвідки буде складніше через нові системи ППО арабських країн. Потрібно було шукати нові шляхи отримання інформації про стратегічні об'єкти противника, розташовані в тилу. 

У 1979 р. була ініційована програма розробки супутника. Дослідження завершили в 1980 році, а через три роки був представлений сам план із розробки розвідувального супутника Ofeq.

З метою збереження секретності проєкту, супутник будувався в умовах повної технологічної ізоляції. 19 вересня 1988 Космічне агентство Ізраїлю здійснило подвійний дебют, коли запустило свій перший супутник на своїй новій ракеті Shavit. Саме з цієї дати варто починати відлік існування Ізраїлю як астрополітичного гравця. Запуск був успішним, а за даними перших доповідей спецслужб розвідувальні можливості супутника дозволяли «читати номерні знаки на машинах у Багдаді».

Читайте також: «Місячна хода» Америки: зміна пріоритетів

Виробництвом цих та інших космічних апаратів займається державний концерн Авіаційна промисловість Ізраїлю (IAI). Цей концерн відомий виробництвом своїх безпілотних літальних апаратів, проте також випускає космічну техніку, авіоніку та літаки. Через те, що це державне підприємство є монополістом у країні, можна зробити висновок про відсутність приватної ініціативи в космічній індустрії Ізраїлю, чи не так?

Не зовсім. І в цьому питанні нам допоможе розібратися проєкт Beresheet.

Місячна стратегія

Найпопулярнішим кейсом для розгляду ізраїльської космічної потуги є проєкт Beresheet – програма запуску місяцехода та посадкового модуля на Місяць.

Усе почалося з участі невеликої команди ізраїльських інженерів, SpaceIL, у конкурсі Google Lunar X Prize, який передбачав виплату $20 млн тій команді, що зможе посадити на супутник місяцехід, здатний передавати дані на Землю. Попри те, що банк конкурсу так і залишився не зірваним, оскільки ніхто з учасників не впорався із завданням вчасно, SpaceIL продовжила розробку ровера (апарата, призначеного для пересування поверхнею небесних тіл) та підписала контракт зі SpaceX про запуск посадкового модуля разом із місяцеходом на орбіту.

Інші матеріали за темою: Повернення на Місяць: стратегії держав

У лютому 2019 року двомодульний апарат почав свою подорож тривалістю в сім тижнів. Після посадки він мав пропрацювати ще два дні та передати дані з магнетометра та інші телеметричні дані. На жаль, проблема виникла саме під час примісячення. Через проблему з гіроскопом на стадії гальмування центр управління втратив зв’язок з апаратом, і він розбився.

Реакція ради директорів SpaceIL була очікуваною. Одразу після аварії вони заявили про початок розробки Beresheet-2. Примітною рисою ізраїльських компаній є саме їхня терпимість до фіаско, яку можна поставити в один ряд із тією рисою, яку вони іменують словом хуцпа (חֻצְפָּה), одним із варіантів перекладу якого є зухвалість. В Ізраїлі венчурні бізнеси не зациклюються на провалі, знаючи, що держава буде готова їх підтримати, а тому вони готові реалізовувати зухвалі проєкти.

Так, країна, яка з початку свого існування знаходиться в стані війни, країна, площа якої не більша за площу Львівської області та населення в якій менше, ніж у Каїрі, отримала статус «країни стартапів».

Цікаво знати: Астрогерцогство: як Люксембург розвиває космічну політику

Так, маленька неприбуткова компанія довела, що для побудови місяцеходу не потрібно будувати перед цим державу. Дійсно, місячний апарат був побудований на приватні інвестиції, що було чимось безпрецедентним. До того ж, його запуск здійснювався недержавним підрядником, SpaceX.  Проте, варто пам’ятати, що, разом із SpaceIL, оператором Beresheet також був уже згадуваний сьогодні державний концерн IAI, якому, до речі, належала інтелектуальна власність на апарат. Себто, «недержавний космос» в Ізраїлі існує й у певному сенсі виступає піонером, як у випадку з ровером, але водночас існує залежність від державних структур із погляду оперативної здатності.

До речі, у червні 2019 американська компанія з українським корінням Firefly Aerospace, уклали з IAI угоду про побудову місяцехода Genesis, який буде базуватися на дизайні Beresheet. Так співзасновник Firefly, Макс Поляков, має нагоду покласти початок українсько-ізраїльському співробітництву в космічній сфері.

Приклад для України

Викладена інформація виносить на порядок денний питання: а чи може Україна взяти щось корисне з космічної історії «країни стартапів»?

Це питання особливо актуальне зараз, у світлі законодавчих ініціатив, покликаних дозволити українським підприємцям зайняти нішу в космічній галузі. І тому, як тільки держава втратить монополію на космічний ринок, вона повинна буде забезпечити комфортні умови для розвитку тих суб’єктів господарювання, які будуть займатися космічними розробками. Це передбачає захист малих та середніх підприємців у цій сфері, співпрацю з іноземними космічними агенціями, залучення інвестицій та стимулювання розвитку startup-культури.

Вас може зацікавити: Звідки варто дивитися на зірки: роздуми про український космос

З цієї точки зору, Ізраїль показує прекрасний приклад, як країна з обмеженими ресурсами, але налагодженою культурою підприємництва, може випередити великі космічні держави. Україна також має порівняльні переваги, завдяки яким вона може реалізуватися як космічний актор. І для цього не потрібно бути великою державою, але варто мислити на перспективу, адже за космосом – майбутнє!

Автор – Дмитро Борзенко, Аналітичний центр ADASTRA