Не Росією єдиною: як «обнулюють» свої терміни африканські президенти

Цьогоріч увага міжнародної спільноти в контексті так званого «обнулення» президентських термінів була прикута до конституційних змін у Росії, згідно з якими чинний президент отримав право ще двічі висувати свою кандидатуру на посаду глави держави. Його африканські колеги, про яких піде мова сьогодні, хоча ще не настільки досвідчені, оскільки обоє прийшли до влади рівно десять років тому, утім їхня креативність у боротьбі за збереження влади також заслуговує на висвітлення. Як президенти Кот-д’Івуару та Гвінеї «хакнули» конституції своїх держав, щоб піти на третій термін, – розповідаємо далі.

Практика «обнулення» термінів не є новою. Наприклад, у 2000-х роках її використовували президенти центральноазійських держав – Казахстану, Таджикистану, Узбекистану. Утім, у цих трьох випадках початкове «обнулення» переростало в дозвіл главі держави балотуватися на президентську посаду взагалі необмежену кількість разів. Натомість упродовж останніх п’яти років у світі така практика майже не застосовувалася: у 2019 році «обнулив» своє президентство тільки глава Єгипту Абдель Фаттах Ас-Сісі. Інші ж глави держав обирали інакші механізми – зокрема, зміни форми правління в частині перерозподілу повноважень між посадами президента та прем’єр-міністра, як це спробував зробити Серж Саргсян у Вірменії у 2018 році.

Ситуації ж у Гвінеї та Кот-д’Івуарі споріднені тим, що їхні лідери використали внесення змін до конституції як привід для збереження за собою президентської посади. Однак обставини все ж відмінні, тож доцільно розглянути кожен кейс окремо.

Старість не завада

Президент Кот-д’Івуару Алассан Уаттара, який очолює політичну коаліцію «Об’єднання уфуетистів за демократію та мир», неодноразово публічно заявляв, що не висуватиме втретє своєї кандидатури на посаду глави республіки. Зокрема, це було одним із ключових фокусів його новорічної промови 2017 року. Згодом Алассан Уаттара повторив відповідну тезу й у березні 2020 року, тобто безпосередньо перед початком президентської кампанії. Чи було це свідомою неправдою? Швидше за все, ні. На той момент очікувалося, що кандидатом від партії стане тодішній прем’єр-міністр країни Амаду Гон Кулібалі.

Чинний президент Кот-д’Івуару Алассан Уаттара. Financial Afrik

Напевно, так і сталося б, якби Гон Кулібалі не помер на початку липня від серцевого захворювання. Алассан Уаттара продовжував відмовлятися від балотування втретє на посаду президента, а кандидатом від партії було висунуто новообраного прем’єр-міністра Амеда Бакайоко. Утім, і цього разу не склалося: видання Vice.com опублікувало серію матеріалів, у яких звинувачувало прем’єра у причетності до торгівлі кокаїном. Зважаючи на відсутність інших популярних кандидатів від керівної партії, Алассан Уаттара фактично був змушений балотуватися на третій термін. Чи знайшли для цього законодавче підґрунтя? Так, звичайно. Для цього звернулися до конституційного референдуму 2016 року, оскільки:

1)    нова Конституція 2016 року скасовувала вікові обмеження: до цього вік кандидата в президенти мав бути меншим за 75 років, а Уаттарі у 2020 році виповнилося 78 років;

2)    хоча положення про обмеження двома президентськими термінами залишилося без змін, влада вирішила, що попередні два рази президент обирався ще за старої Конституції (у 2010 та 2015 роках), тож після 2016 року може балотуватися ще двічі за нової.

Вас може зацікавити: Протести в Гамбії: чому народ хоче повернення диктатора?

Слід віддати належне, що Конституційна рада схвалила участь у виборах трьох опозиційних кандидатів, які, однак, закликали громадян бойкотувати голосування через нелегітимність, на їхню думку, висування Алассана Уаттари. Попри бойкот, за офіційними даними участь у виборах 31 жовтня 2020 року взяли близько 54% виборців, віддавши майже 95% голосів за чинного президента. Відразу після завершення голосування опозиція закликала президента передати владу у мирний спосіб та оголосила про створення перехідного уряду. Ризик конфлікту загострився після арешту одного з опозиційних кандидатів, проте 11 листопада відбулася зустріч між Алассаном Уаттарою та його ключовим суперником 86-річним Конаном Бедьє (президент Кот-д’Івуару 1993-1999 років), на якій начебто вдалося досягти попереднього примирення між сторонами.

Гвінейський кейс

На відміну від Алассана Уаттари, президент Гвінеї Альфа Конде (партія «Об’єднання гвінейського народу») жодних завчасних обіцянок не давав і конституційний референдум проводив саме «під» своє переобрання. Так, у 2019 році президент ініціював проведення референдуму, який спершу було відкладено через зовнішній тиск – Африканський Союз, ЕКОВАС, ЄС та США висловлювали сумніви щодо його легітимності. Зрештою, наприкінці березня 2020 року референдум все ж було проведено попри спротив опозиції. За даними Конституційного суду Гвінеї, у голосуванні взяли участь 58% громадян, із яких майже 90% підтримали запропоновані положення. Так, термін перебування на посаді глави держави було збільшено з 5 до 6 років, а також скасовано обмеження на переобрання саме для Альфа Конде.

Чинний президент Гвінеї Альфа Конде. Foreign Brief

Цікавість цього референдуму полягає ще й у тому, що на ньому піднімалися не лише суперечливі питання, пов’язані з виборами, а й окремі дійсно суспільно важливі теми. Нова конституція передбачає надання чоловікам та жінкам рівних прав на розлучення, офіційно забороняє жіноче обрізання, примусове заміжжя та вступ у шлюб неповнолітніх. Окрім цього, передбачається, що представники жодної зі статей не становитимуть більше 2/3 працівників будь-якої з державних інституцій Гвінеї. Ці зрушення є однозначно важливими. Водночас слід розуміти, що вони є певною мірою лише прикриттям для уможливлення збереження чинного президента Конде при владі. До того ж, втілення змін на практиці далеке від ідеалу, а в країні зберігається низка відверто дискримінаційних законів – як, наприклад, кримінальна відповідальність за одностатеві стосунки.

Детальніше про проблему нерівності в регіоні: Мартіну Лютеру Кінгу не вдалося: рабство в Мавританії у ХХІ ст.

Самі гвінейські президентські вибори 18 жовтня 2020 року пройшли хоч і в один тур, проте розрив між результатами кандидатів був набагато меншим, ніж у Кот-д’Івуарі. Чинний глава держави Альфа Конде переобраний на третій термін із результатом 59,5% голосів виборців, найближчий опозиційний кандидат Далейн Діалло набрав 33,5%. Цікаво, що подібні цифри ці ж кандидати отримали й у 2015 р., а у 2010 р. розрив у другому турі виборів становив лічені відсотки (52,5% проти 47,5%).

Парадокс

Обнулення президентських термінів у Кот-д’Івуарі та Гвінеї вирізняється ще й відносною непослідовністю їхніх лідерів, оскільки обидва приходили до влади саме на хвилі демократичних перетворень. Так, Альфа Конде у 2010 році переміг на чи не перших в історії Гвінеї вільних виборах, замінивши на посаді військового, який, у свою чергу, отримав владу після повалення колишнього багаторічного президента Лансана Конте. У Кот-д’Івуарі ситуація після виборів 2010 року була ще напруженішою, оскільки обоє лідерів президентських перегонів – чинний на той момент глава республіки Лоран Гбагбо та Алассан Уаттара – оголосили себе переможцями голосування, після чого в країні тривала кількарічна гостра політична криза. Відповідно, коли в обох державах перемогу здобули опозиційні кандидати, великі надії покладалися на те, що це ознаменує розквіт демократії у Західній Африці, а епоха багаторічних правлінь відійде у минуле.

Дізнавайтеся більше: Малійська криза: чим сьогодні живе одна з найбідніших держав Африки?

До речі, не можна оминути того факту, що український миротворчий контингент також брав безпосередню участь у врегулюванні конфлікту. Так, у листопаді 2010 року Верховна Рада України ухвалила рішення надати оперативну підтримку Місії ООН у Кот-д’Івуарі, яка перебувала на території країни ще з 2004 року. Згодом парламент схвалив підсилення присутності України в республіці, направивши 130 військовослужбовців та три ударні вертольоти Мі-24П.

Місія ООН у Кот-д’Івуарі. Human Rights Watch

Післямова

Отже, що в підсумку? Усього через десять років після того, як президенти двох країн – Альфа Конде у Гвінеї та Алассан Уаттара у Кот-д’Івуарі – були обрані демократичним шляхом, вони узурпували владу й, попри конституційні обмеження, були переобрані на третій термін, посилаючись на те, що після схвалення нової конституції, кожен із них отримав право на дві нові каденції. Хоча випадки й відрізняються тим, що у Гвінеї референдум проводився свідомо задля уможливлення переобрання президента, а в Кот-д’Івуарі скористалися цією опцією постфактум. До того ж, як не дивно, обидва конституційні референдуми паралельно піднімали низку важливих питань щодо політичного та суспільного устрою республік.

Читайте також: День Африки 2021: головні події континенту за минулий рік

Чи означає це, що демократія «чужа» для Західної Африки? Аж ніяк. Проте це вкотре засвідчує її вразливість та підтверджує, наскільки тривалим є процес вибудовування демократичних інститутів, які не виникають лише внаслідок одних виборів. Чи протримаються переобрані глави держав до кінця нових президентських термінів та чи подаватимуться на четверті? Наразі достеменно невідомо, однак однозначним є наступне: якщо ці суспільства не хочуть повернутися до авторитарних урядів, вони повинні активніше протидіяти маніпуляціям зі змінами до конституції та вчасно зупиняти політичні амбіції своїх лідерів.

Автор – Олексій Мезенцев, сходознавець Аналітичного центру ADASTRA