Результати виборів у Фінляндії: чергова поразка лівих у Північній Європі

Вибори, що пройшли 2 квітня у Фінляндії, завершилися щільним розподілом голосів між трьома партіями: ліберальною Національною коаліцією, правими «Істинними фінами» та соціал-демократами. Незважаючи на доволі високі показники підтримки керівної політсили есдеків, втримати владу вони не змогли. То що ж привело до третьої за останній рік поразки лівих на виборах у Північній Європі, який уряд можуть сформувати найближчим часом і чи зміниться політика Гельсінкі щодо України? Відповіді – в цьому матеріалі.

Політичний ландшафт Фінляндії і вибори 2019 року

Політична мапа Суомі (самоназва фінів та Фінляндії) упродовж десятиліть була доволі різноманітною. Після Другої світової в парламенті країни, населення якої не перевищувало шести мільйонів, засідали одразу десять партій. Водночас лідерські позиції стабільно посідали три традиційні політичні сили, що на початку 70-х рр. стали основними конкурентами: це соціал-демократи, «Національна коаліція» та «Фінляндський центр». Останнім часом до цієї трійки додалася також права партія «Істинні фіни», створена в 1995 році. Саме ці чотири політсили вирішували майбутнє Суомі із 2011 року.

Останні парламентські вибори у Фінляндії, що відбулися у 2019 р., вперше за півтора десятки років привели до влади есдеків. Однією з причин цього став загальний підйом соціал-демократичних сил у цей період у всьому регіоні: поступове зростання рейтингів лівих сил можна також було помітити в Норвегії та Швеції.

Читайте також: Соціал-демократи віддають владу правим? Як проголосувала Швеція на парламентських виборах?

Тоді такі електоральні вподобання витікали із нагального на той час для Фінляндії та всієї Європи питання – міграції. У 2019 році континент, зокрема й північні країни, не встигли відновитися після хвилі міграційної кризи в ЄС. Хоча й Фінляндія не була основним кінцевим пунктом переселенців із Близького Сходу й Північної Африки, але відлуння цих процесів відбилося і на ній. Наприклад, у 2016 р. до держави прибуло 34 тис. осіб, що на 21 % більше, ніж у 2015 р. Загалом же мігранти становлять до 10 % населення. Разом із національними меншинами вони створюють значний прошарок населення, питання інтеграції якого залишалося важливим для фінської влади. Програма, яка відповідала такій потребі, була запропонована есдеками, що й посилило їх на політичній арені країни у 2019 р.

Варто також звернути увагу й на питання екології, яке почало набирати обертів зі шкільних страйків Ґрети Тунберг якраз у 2018 р. Політика підтримки розвитку екологічно чистої енергетики, а також атомних станцій, яку провадять соціал-демократи, збільшила їхні рейтинги перед виборами до Едускунти (парламенту Суомі). Крім цих двох факторів, традиційна соціальноорієнтована політика лівих партій, що пропонувала збільшення соціальних виплат, доважила підтримку есдеків і дала їм можливість із невеликим відривом перемогти на виборах 2019 р.

Юга Сіпіля та Антті Рінне в Едускунті під час коаліційних переговорів у 2019 р. Vesa Moilanen/Lehtikuva

Водночас фактором, що значно підкосив рейтинги тоді керівної центристської партії та «Інстинних фінів» перед виборами 2019 р., стала урядова криза в Гельсінкі двома роками раніше. Тоді після відставки лідера «істинників» Тімо Сойні політичну силу очолив її представник у Європарламенті Юссі Галла-аго. Його критичне ставлення до міграційних процесів у Європі і ЄС загалом спричинило розкол у коаліційному уряді, лідери центристів та лібералів відмовилися від жорсткої міграційної політики, упровадження якої вимагав новий лідер «Істинних фінів». Такий крок став приводом для незадоволення частини депутатів від партії, які згодом сформували фракцію «Нова альтернатива» й увійшли до другого уряду тодішнього прем’єра Юги Сіпілі.

Про перипетії на голосуванні 2019 року ми писали в матеріалі: Парламентські вибори у Фінляндії: ліві сили набирають обертів

Водночас значному приросту антиміграційної риторики, а відповідно й підтримці «Істинних фінів», посприяв сексуальний скандал, що розгорівся в грудні 2018 р., коли з’ясувалося, що група біженців з Афганістану та Іраку ґвалтували неповнолітніх дівчат у місті Оулу на півночі Фінляндії. Обурення суспільства стимулювало ріст рейтингів правих від 8% до понад 17% за три місяці.

Зрештою, на виборах 2019 р. виграли есдеки із 17,7% підтримки, здобувши право сформувати уряд (важливо підкреслити, що в Суомі першочергово цей привілей отримує саме партія-переможниця виборів. Якщо їй не вдається сформувати уряд, то така можливість переходить наступній за рейтингом політсилі). Їхніми основними суперниками стали «Істинні фіни» (17,5%) та «Національна коаліція» (17%). А от провладні центристи з боротьби за першість на виборах вибули, хоча й потім увійшли до коаліційного уряду з есдеками.

Політика соціал-демократів упродовж 2019–2023 рр.

Аби заручитися надійною підтримкою в парламенті, новий глава уряду Антті Рінне уклав коаліційну угоду з «Фінляндським центром», «Зеленими», «Лівим альянсом» та Шведською народною партією, що представляє найбільшу нацменшину країни. Загалом уряд підтримали 117 депутатів із 200, що й мало убезпечити соціал-демократів від пертурбацій протягом усього періоду роботи чергового скликання Едускунти.

Але скандал навколо поштової служби Суомі, не дозволив Антті Рінне втриматися в кріслі довше ніж пів року. Зменшення зарплатні працівникам пошти в країні викликало протести й обурення з боку центристів, які почали погрожувати виходом із коаліції. Новий прем’єр був змушений піти з посади та залишити пост лідера есдеків. До прем’єрського крісла сіла Санна Марін.

Санна Марін. прем’єрка Фінляндії у 2019-2023 рр. Sergei Grits/AP

Одним із ключових курсів політики другого соціал-демократичного уряду став розвиток зеленої енергетики, який уже продемонстрував доволі значні успіхи. Наприклад, лише у 2022 р. тільки завдяки вітровій енергетиці Гельсінкі змогли отримати 2,9 млрд євро додаткових інвестицій. Також значно зросли показники споживання електрики, отриманої з відновлюваних джерел: у 2020 – на 1,7%, а у 2021 р. – на 2,8%. У 2022 і 2023 рр. ці показники можуть бути ще вищими, оскільки Фінляндія значно скоротила імпорт російських енергоносіїв.

Від зеленої енергії не відстає також і атомна: останній реактор на АЕС Олкілуото на заході країни запустили в березні 2023 року. Проте в цій галузі є проблеми, оскільки нова атомна станція «Ханхіківі-1» на півночі Фінляндії, яка мала б почати працювати у 2029 р., проєктувалася російським «Росатомом» із використанням традиційних російських реакторів типу ВВЕР (подібні встановлені на українських АЕС). Тож після початку повномасштабної агресії рф її подальше зведення скасували. Це, з одного боку, сповільнює розвиток атомної енергетики в Суомі, а з іншого – дозволило посилити розвиток вітрової та сонячної енергетики.

Більше за темою: Енергетична політика Норвегії: перетворюючи кризу на можливість

Важливим фактором збереження доволі високого рівня популярності есдеків та особисто Санни Марін стало вдале подолання фінами пандемії COVID-19. Результат помітний на рейтингах соціал-демократичної партії: якщо в грудні 2019 р. він становив 14%, то в травні наступного року вже 22%.

Впливовим чинником на рейтинги керівної партії стала жорстка позиція Суомі щодо російсько-української війни. Із початком повномасштабного вторгнення фіни майже одразу почали надавати військову допомогу. У лютому 2022 Фінляндія передала Києву 2,5 тис. гвинтівок та 1,5 тис протитанкових гранатометів, а станом на березень 2023 р. загальна сума допомоги на становила 750 млн євро. Чітка позиція щодо росіян відбилася на рейтингах есдеків: падіння підтримки партії змінилося невеликим зростанням.

Санна Марін та Володимир Зеленський у Києві. Benjamin Suomela/Yle

Проте економічні причини стали важливим фактором, що не дозволив есдекам вирватися на перше місце та зберегти уряд. Інфляція в 7,1% у 2022 р. (при середньому рівні в 4,6%) зокрема через дефіцит енергоносіїв по всій Європі внаслідок скорочення споживання нафти й газу з рф, а також потенційне сповільнення зростання фінської економіки упродовж 2023–2024 рр. (характерне, утім, для всього континенту) призвели до відсутності росту підтримки есдеків.

Із зовнішньополітичних передумов зниження підтримки соціал-демократичної партії можна назвати вступ країни до НАТО. Після 24 лютого 2022 у Гельсінкі зрозуміли, що політика балансу між Північноатлантичним альянсом і росією, якої уряд намагався дотримуватися після 1945 року, і яка мала б зменшувати ризик агресії з боку москви, перестала бути ефективною, оскільки для росіян важливим є не дотримання балансу, а агресивна реалізація власних інтересів.

Детальніше про проблему: Нейтралітету не бути: як вступ Фінляндії і Швеції в НАТО змінить європейську безпеку

Тому фіни вирішили шукати захисту в Північноатлантичному альянсі, куди подали заявку в травні, а 4 квітня 2023 р. Фінляндія стала повноцінним учасником блоку. Утім, доволі різка (у 2019 р. партія виступала проти такого кроку) зміна безпекової стратегії відіграла радше негативну роль для підтримки есдеків, які традиційно виступали проти приєднання до НАТО.

Імовірним фактором стриманого падіння рейтингів соціал-демократичної партії став скандал із Санною Марін у серпні 2022 р. Тоді в мережі з’явилися відео, де прем’єрка відпочиває на вечірках. На неї посипалася критика і звинувачення в неналежній поведінці як для лідера держави та нездатності виконувати обов’язки. Зрештою в листопаді Санна Марін перепросила у фінів за таку поведінку. Проте ця ситуація у фінальному рахунку могла вплинути на рейтинги глави уряду та її партії, і це таки корелюється зі скандалом: невелике падіння підтримки соціал-демократів тривало якраз із середини серпня до листопада.

Як змінювалися підтримка політсил у Фінляндії: рейтинг партій Суомі у 2022–2023 рр. Politico

Зрештою, політику Санни Марін і її партії можна назвати цілком вдалою, але економічні труднощі, різка зміна ключового вектора зовнішньої політики Гельсінкі та скандали за участю прем’єрки вплинули на рейтинг есдеків, які фінішували на цих виборах третіми з 19,9% голосів. При цьому есдеки змогли збільшити свою присутність у парламенті, що створює міцне підґрунтя для повернення їхнього уряду у 2027 році.

Серед інших великих партій найбільшу кількість голосів на виборах до Едускунти здобула «Національна коаліція» – 20,8%, «Істинні фіни» на другому місці з рейтингом 20,1%. Продовжують втрачати підтримку центристи, які цього разу набрали лише 11,3% підтримки.

Що запропонує новий уряд, і хто увійде до нього?

Ці вибори стали успішними для «Національної коаліції», яка здобула перемогу вперше з 2011 року. Першочергове право формувати уряд отримає Петтері Орпо – лідер переможців. У своїй передвиборчій програмі ліберали запропонували кроки в п’яти напрямах:

1.    Економіка. За допомогою зменшення податків і соціальних видатків та, як наслідок, більшого залучення інвестицій та розвитку бізнесу пропонується прискорити економічний розвиток країни, що наразі сповільнився.  У такий спосіб до 2027 ліберали планують забезпечити фінам додаткових 100 тисяч робочих місць, але водночас пропонується лібералізація доступу до фінського ринку іноземних працівників.

2.    Екологія. У цьому напрямі ліберали пропонують більше вкладатися в розвиток відновлюваної енергії, розвивати відповідні технології із залученням інвестицій і в такий спосіб зменшувати рівень викидів парникових газів. Також «Національна коаліція» заявляє про розвиток ядерної енергетики і зменшення залежності Суомі від інших країн як наслідок такої політики.

3.    Окрему увагу ліберали приділили питанням безпеки Фінляндії, яка, на їхню думку, має стати активним гравцем у рамках Північноатлантичного договору. Для цього вони виступають за укріплення кордону Суомі з росією, яка, як вважають фіни, є загрозою для їхньої національної безпеки, розбудову збройних сил і розвиток місцевого та загальноєвропейського військово-промислового комплексу.

4.    Захист соціальних прав громадян – один із класичних аспектів діяльності партій Фінляндії. Ліберали в цьому напрямі пропонують реформування трудового законодавства, зокрема створення прогресивної шкали допомоги з безробіття, що має розподілити додаткову підтримку тим, хто її потребує більше. Крім того, пропонується надання соціального житла особам без місця проживання, а також класичні тези на кшталт розвитку медицини (зокрема її цифровізації) та здоров’я нації, а також освітньої системи країни.

5.    Розвиток науки – важливий аспект покращення добробуту фінів, як вважають ліберали. Для цього пропонується збільшення частки громадян із вищою освітою, збільшення фінансування досліджень до 4% ВВП у 2030 р. та залучення іноземців до фінської вищої освіти.

Петтері Орпо, лідер «Національної коаліції» під час оголошення результатів виборів 2023 р. Roni Rekomaa/Bloomberg

Великою мірою пропозиції «Національної коаліції» повторюють тези діяльності соціал-демократів упродовж останніх місяців, особливо щодо НАТО. Великою мірою відрізняється соціальна політика, яку замінять, найімовірніше, більш послідовним розвитком економіки Суомі. Власне, це той план, якого варто чекати від уряду Петтері Орпо.

Особливо активної реалізації курсу варто очікувати впродовж найближчих місяців, оскільки наразі дві людини, відповідальні за виконавчу політику Фінляндії, прем’єр та президент, представляють одну партію. Зараз президент Суомі – це представник НК Саулі Нійністе, який завершує другий термін у 2024 році. Тож, аби отримати максимальний ефект від співпраці, Петтері Орпо варто якомога швидше формувати коаліцію та починати роботу нового уряду.

Читайте також: Новий коаліційний уряд Данії: чи зможуть праві вжитися з лівими?

Під питанням залишається також і те, хто саме увійде до нового кабінету й на яких посадах, оскільки в коаліційних урядах соціал-демократи, центристи, ліберали і праві співпрацювали між собою, аби забезпечити суттєву перевагу один одному. На Петтері Орпо чекають нелегкі переговори з формування коаліції, яка має складатися щонайменше зі 101 депутата. За результатами голосування центристи (23 місця) уже оголосили, що підуть в опозицію.

Водночас друга партія «Істинних фінів», як заявила їхня лідерка Рікка Пурра, вимагатиме жорсткого контролю за міграцією, що суперечить реалізації плану лібералів щодо більш вільного доступу іноземців на ринок праці Суомі, а також послаблення кліматичної політики та відсування планів із декарбонізації економіки країни на 2050 рік із 2035, що перекреслить потребу реалізації «Національною коаліцією» нарощування інвестицій у виробництво альтернативної енергетики.

Едускунта – місце, де найближчим часом розгорнеться коаліціада по-фінськи. Hanne Salonen/Eduskunta

Тому, найімовірніше, до уряду Петтері Орпо увійдуть соціал-демократи, яких очолюватиме вже не Санна Марін, яка оголосила про свою майбутню відставку із посади лідерки есдеків. Крім них, до урядової коаліції можуть долучитися союзники теперішнього кабінету міністрів «Зелені», а також, імовірно, і Шведська народна партія, що забезпечить новому урядові підтримку від 104 до 113 депутатів в Едускунті.

Варто зазначити, що при змінах в уряді змін у зовнішній політиці Гельсінкі щодо України очікувати не варто. Протягом року Фінляндія, очолювана представником «Національної коаліції» Саулі Нійністе, чітко підтримувала Київ. Крім того, сама ця політична сила, як бачимо з програми, є прозахідною та виступає за співпрацю з НАТО й посилення власних оборонних потужностей для протидії загрозам із боку росії. Тож логічно припустити, що негативних змін, а тим паче зламів в українсько-фінських відносинах не відбудеться.

Висновки

Політика уряду фінських соціал-демократів, що прийшли до влади у 2019 році, загалом була задовільною, особливо щодо питань розвитку зеленої енергетики, подолання пандемії коронавірусу, а також підтримки України у війні проти рф.

Утім, різкий розворот у традиційній безпековій політиці на користь вступу в НАТО, спричинена російсько-українською війною, збереження важкої економічної ситуації напередодні виборів і скандали навколо прем’єрки Санни Марін призвели до поразки есдеків на цьогорічних виборах.

Формування нового уряду стало відповідальністю переможців голосування – ліберальної «Національної коаліції» та її лідера Петтері Орпо. Однак формування коаліції буде нелегким завданням, оскільки друга за розмірами партія висуває умови, неприйнятні для переможців, а четверта партія парламенту взагалі оголосила про те, що йде в опозицію. Тож, імовірно, до уряду доведеться брати ідеологічних суперників – соціал-демократів і їхніх союзників: «Зелених» і політсилу шведської нацменшини.

Новий уряд запропонує доволі близьку до теперішньої політику, яку матиме змогу реалізовувати максимально ефективно з огляду на співпрацю прем’єра та президента-однопартійця. Тож передумов для зміни курсу, зокрема щодо України, немає: Гельсінкі і надалі підтримуватимуть Київ.

Автор – Богдан Коваленко, експерт із Північної Європи Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася ця стаття? Тоді підтримайте нас на Патреоні, щоб у майбутньому виходило ще більше актуальної аналітики про політичні процеси в усіх куточках світу.