Що таке «Партія двохвостого собаки» і як вона перетворилася на серйозний політичний проєкт Угорщини?

Сатиричні партії – річ вузькоспеціалізована та скороминуща. Мало які з них просувалися далі газетних заголовків чи кількох матеріалів зацікавлених блогерів та ще схвального кивка розчарованого виборця (що все одно ставив хрестика в іншій клітинці бюлетеня). Однак, схоже, усе йде до того, що ситуація в угорській політиці явить нам першу успішну сатиричну партію ХХІ ст. Про те, як до цього дійшло і що це означає для національної та європейської політики, – читайте в цьому матеріалі.

Першим (та, певно, найвідомішим) класичним сатиричним рухом вважають «Партію помірного прогресу в рамках закону», засновану 1911 р. чеським письменником Ярославом Гашеком. Митець створив політичну силу, позаяк у молоді роки активно притримувався анархістських поглядів, що їх не толерувало спокійно-нуднувате суспільство пізньої цісарської Австрії. Партія не була офіційно зареєстрована й висувала відверто абсурдні вимоги типу впровадження інквізиції, рабства і примусового алкоголізму, а кожному з виборців у разі перемоги обіцяла подарувати по кишеньковому акваріуму.

У підсумку політсила набрала на виборах у празькому районі Виногради приблизно 40 голосів, які було анульовано через відсутність реєстрації. Гашек пізніше поїхав воювати на схід, де долучився до Червоної армії і деякий час встиг навіть побути комендантом міста Бугульма.

1923 р. письменник помер, однак ідея створення сатиричних партій закарбувалася у свідомості громадськості. Активний розвиток таких рухів почався в 1960-х рр. на хвилі практично повального лівішання світу як протесту проти війни у В’єтнамі. У 1968 р., до прикладу, ліворадикальний рух «Міжнародна молодіжна партія» намагався зареєструвати порося Піґасуса кандидатом на посаду президента США на знак протесту проти «однаковості політики демократів та республіканців» (за однією з версій, згодом «претендентом» пообідали поліціянти).

Зрештою, після завершення Холодної війни почали виникати так звані «партії шанувальників пива». Найуспішніша з них діяла в Польщі: на виборах 1990 р. їй навіть вдалося завоювати 16 місць у Сеймі та створити там фракції «Мале пиво» і «Велике пиво». Російська ж партія шанувальників хмільного напою допомогла з корисними знайомствами одіозному бізнесменові Андрію Пальчевському, українська свого часу – злилася з ВО «Батьківщина».

Однак переважно рухи такого штибу не мають значної підтримки. За них частіше голосують на місцевому рівні, де партії можуть користуватися гаслами «турботи про сусідів» або ж просто дуже тісними контактами з виборцями. Утім, схоже, що реальність в одній із центральноєвропейських країн – Угорщині – стала настільки сюрреалістичною, що сатирична партія, немовби в кривому дзеркалі, перетвориться на серйозний вибір багатьох людей.

Кандидат, якого не було

2006 р. в Угорщині відбулися парламентські та (подекуди) місцеві вибори. Сюрпризів вони загалом не принесли: на перших перемогла керівна Угорська соціалістична партія Ференца Дюрчаня, на других переважну більшість муніципалітетів підкорила політсила «Фідес» колишнього прем’єра Віктора Орбана.

Однак цікавинка була в тому, що в багатьох муніципалітетах намагалися зареєструватися кандидати, яких (усіх) звали однаково – «Іштван Надь». Це типове угорське ім’я, що часто вживається для позначення якихось умовних персонажів чи фігур або як приклад для заповнення анкет через свою універсальність (як Іван Іваненко українською).

Знали розгадку таємниці лише ті, хто звернув увагу приблизно за 6 місяців до відкриття дільниць на запуск кампанії руху з дивною назвою «Угорська партія двохвостого собаки». Її вів Ґерґей Ковач, вуличний художник із міста Сегед. На початку 2000-х рр. він жартома зобразив двохвостого собаку в краватці й назвав його «дуже угорським іменем».

Двохвостий собака – символ партії. Wikimedia

Пес швидко полюбився містянам, тому Ковач вирішив запустити його як політичний проєкт. У передвиборчій рекламі, яку можна було побачити в усьому Сегеді, химерний звір вимагав визнання права на життя рослин і вірусів, скорочення робочого тижня до одного дня та безкоштовного пива для всіх мешканців Угорщини. Тоді партія де-юре не здобула жодного голосу, позаяк не була зареєстрована.

2010 р. вона знову спробувала (під гаслами «Більше всього, менше нічого!» та «Нехай усе буде краще!») висунути кандидатів на вибори мера Будапешта й міських радників. Ця спроба також вийшла невдалою з формальних причин. Реєстрація політсили була завершена лише 8 вересня 2014 р. На жаль, процес затягнувся, тож подати заявку на участь у парламентських виборах вона не встигла. Зірковий час «Партії двохвостого собаки» настав пізніше, щоправда, він ледь не погубив молодий рух.

Собака у грі

2016 р., у розпал міграційної кризи в ЄС, уряд Віктора Орбана й контрольований його партією «Фідес» парламент (Національні збори) оголосили, що відмовляються приймати переміщених осіб із Близького Сходу в кількості, визначеній у Брюсселі (1294 особи). Аби відповідь не виглядала недемократичною, було вирішено провести референдум. На розсуд виборців виносилося питання: «Чи хочете ви, щоб Європейський Союз міг запроваджувати обов'язкове розселення неугорських громадян в Угорщині без згоди Національних зборів?»

Звісно, антиорбанівські ліберальні та ліві партії закликали до звичайного бойкоту. Однак Ґерґей Ковач вирішив піти інакшим шляхом, застосувавши абсурдизм своєї політили з метою дискредитації самої ідеї подібного референдуму. Він запустив цілу кампанію одночасно у двох напрямах. Першим із них був напівжартівливий, у рамках якого партія випустила низку постерів та білбордів із фразами, що починалися на «Чи знали Ви, що..?» (часто використовувалася в урядовій антиіммігрантській пропаганді) – наприклад, «Чи знали Ви, що на Олімпійських іграх найбільшою загрозою для угорців є іноземні спортсмени?», «Чи знали Ви, що Вас може прибити дерево?» або «Чи знали Ви, що понад мільйон угорців хоче переїхати до Європи?» Найцікавіше полягало в тому, що влада була налякана існуванням цих постерів – невстановлені особи знімали їх усупереч закону, при цьому навіть вступаючи у фізичну конфронтацію з волонтерами.

Читайте також: Тріумф мініпутіних в Європі: що несуть Україні результати виборів в Угорщині та Сербії?

Другим же була розробка мобільного застосунку «Недійсний голос», що дозволяв користувачам завантажувати та ділитися з іншими фотографіями своїх зіпсованих бюлетенів або знімками діяльності, якою вони займалися замість голосування. Використання програми було повністю анонімним як для завантажувачів, так і для пасивних користувачів. Базові налаштування програми дозволяли зробити фотографію лише на задню камеру свого телефону. Фронтальну не можна було активувати – так користувачі не мали змоги зробити так звані «селфі з бюлетенями». Крім фотографії, охочі також могли залишити коментар, вибравши попередньо встановлене політичне повідомлення або додавши власний текст.

Щобільше, була можливість вказати, у якому окрузі особа проголосувала, і, якщо так, то чи був бюлетень дійсним, чи ні. Ці повідомлення з'являлися разом із фотографією. Крім того, програма генерувала інфографіку з розбивкою за округами про рівень участі та кількість дійсних і недійсних голосів. Зображення та повідомлення були доступні іншим користувачам. Гаслом голосування було: «Тупе питання – тупа відповідь! Віддай недійсний голос!»

Загалом «тупу відповідь» дали 6,17% виборців – саме таку кількість зіпсованих або недійсних бюлетенів було зафіксовано. Це найбільша частка за всю історію Угорщини. До того ж понад 60% угорських виборців взагалі не прийшли на голосування. Тим самим референдум було зірвано – явка просто не дотягнула до 50%. І хоча численні високопосадовці пафосно заявляли про «грандіозну перемогу», а урядові ЗМІ замовчували факт недійсності, у ЄС хід оцінили: міністр закордонних справ Люксембургу Жан Ассельборн назвав угорців «більшими європейцями за свій уряд», а заступник міністра закордонних справ Німеччини з питань Європи Міхаель Рот відверто заявив, що втішений недійсністю плебісциту.

«Ласкаво просимо до Угорщини (закрито по неділях)!» – один зі знакових білбордів партії. DW

Лідер «Двохвостого собаки» Ґерґей Ковач у відповідь на відзначення ролі його партії в зриві референдуму зазначив, що не вважає свій рух «сатиричним» або «жартівливим»: «Ми просто підходимо до вирішення серйозних питань із легким серцем та гумором», – наголосив він.

Наступного ж дня після проведення референдуму, 3 жовтня 2016 р., невідомий подав на політсилу до суду за розробку додатку, котрий «повпливав на свободу волевиявлення». 7 жовтня «Двохвостого собаку» було оштрафовано на приблизно 2700 євро; угорські суди (зокрема Верховний та Конституційний) залишили рішення чинним, лише дещо знизивши суму штрафу. Тільки ЄСПЛ став на заваді, визнавши 2020 р. справу порушенням щодо партії ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і зобов’язав угорську владу виплатити компенсацію судових витрат (понад 7 тис. євро) та моральної шкоди (330 євро). Цікаво, що єдиним суддею, що проголосував проти цього рішення, був представник рф Дмітрій Дєдов: він назвав дії руху «висловленням неповаги до процесу демократичного прийняття рішень» – очевидно, під впливом «видатної» думки права прав людини у своїй країні.

2018 р. «Партія двохвостого собаки» вперше взяла участь у парламентських виборах. На них вона здобула майже 100 тис. голосів за партійним списком та майже 40 тис. в одномандатних округах. І хоча цього виявилося замало, аби пройти до парламенту, результат таки був дуже навіть непоганим: до прикладу, менше набрали всі етнічні (німецькі, ромські, українські та інші) політсили Угорщини, популярна в протестного електорату ліволіберальна партія «Разом», яку погубили суперечки з союзними рухами, а також праворадикальна «Партія справедливості та життя» – попередниця більш успішного «Йоббіка».

2019 р. політсила взяла участь у виборах до Європейського парламенту, обіцяючи, зокрема, запровадити примусову сієсту, зробити форинт спільною європейською валютою та знизити зарплати в Британії та Німеччині (аби повернути трудових мігрантів додому). І хоча депутатів не вдалося завести й туди, «сатиричний» рух завдав дошкульної поразки (моральної) ще одній «цілком серйозній» партії – «Політика може бути іншою» – доволі сильному рухові, що мав свого часу 16 депутатів у Національних зборах та розглядався як потужний учасник потенційного ліволіберального альянсу. Внутрішні чвари, однак, відвернули підтримку й від нього. Звичайно, той факт, що «Партія двохвостого собаки» здобула більше голосів, став не надто приємним, однак рух усе ж спромігся не розпастися й у 2020 р. перейменувався на «Зелену партію Угорщини».

Дізнавайтеся більше:  Проблема закордонних угорців у зовнішній політиці Будапешта

На місцевих виборах 2019 р. «Партія двохвостого собаки» завела до рад чотирьох будапештських округів по депутату. Схоже, рух почав остаточно зміцнюватися й заявляти, що він прийшов на угорську політичну сцену всерйоз та надовго.

Зеніт загальнонаціональної слави політсили припав на 2022 р. На парламентських виборах, що пройшли в атмосфері глибокої поляризації суспільства, застосування нечесних методів боротьби з боку влади та залякування війною в Україні, представники «Двохвостого собаки» здобули понад 185 тис. голосів за партійним списком та понад 126 тис. в одномандатних округах. Політсила посіла 4 місце – одразу за прохідним Рухом «Наша Батьківщина», що непогано нажився на відтоку від «Йоббіка» праворадикальних виборців унаслідок кооперації того з помірним альянсом «Об’єднані заради Угорщини» Петера Маркі-Зая. У ліберальному Будапешті за «Партію двохвостого собаки» віддали голоси понад 5% виборців.

Політична постіронія

Станом на літо 2022 р. угорська політика фактично перебуває в дегенерованому становищі. Користуючись підтвердженим на парламентських виборах монопольним становищем, партія влади – орбанівський «Фідес» – приймає будь-які вигідні уряду та його очільнику рішення. Періодично в країні оголошується обґрунтований війною в Україні надзвичайний стан, протягом якого кабінет може самостійно приймати розпорядження, що мають силу закону. Орбан катається на політичні конференції до американських консерваторів, його найкращий друг, міністр закордонних справ Петер Сіярто, – до Москви, де домовляється про постачання до Угорщини дешевого російського газу.

Лідер «Об’єднаних заради Угорщини» Петер Маркі-Зай оголошує про визнання поразки після оприлюднення екзитполів парламентських виборів ввечері 3 квітня 2022 р. Mohos Marton/24.hu

«Об’єднані заради Угорщини» виявився доволі нестійким альянсом, що його майже негайно деморалізувала поразка на виборах. Тоді як ліберали активно «борються з режимом» на трибуні парламенту та в соцмережах, партія «Йоббік», що зробила програшну ставку, схоже, доживає останні дні. Лідер правих Петер Якаб, під керівництвом якого рух уклав невигідну угоду з помірними силами, під тиском однопартійців покинув «Йоббік» і 20 серпня оголосив про запуск власного проєкту під робочою назвою «Рух на боці людей». Його місце посів доволі проєвропейський та радикально антиросійський депутат Європарламенту Мартон Ґеньґеші – фахівець із податкового права із західноєвропейською освітою, скандально відомий пропозицією вести облік євреїв в Угорщині (ще 2012 р., у «дикі» для партії часи). Це ознака того, що поки «Йоббік» не має наміру відхилятися від задекларованого раніше курсу – втім, невідомо, чи зможе вона все ж привернути голоси виборців.

Детальніше про ситуацію ми писали тут: Ворог мого ворога: як угорська опозиція об’єднується напередодні виборів

Парадоксально, але скидається на те, що найкраще справи складаються для єдиної «несерйозної політсили» Угорщини – «Партії двохвостого собаки». Й обґрунтування для цього доволі легко знайти.

Як постмодерн став результатом тотальної втрати інтересу до мистецтва (навіть так званого сучасного) внаслідок віддалення від «звичайних людей», як постіронія постала викликом цензурі (зокрема політкоректності, як одній із її різновидів), так, очевидно, і «постполітика» виникатиме в державах, де нормальний політичний процес піддається атакам із боку можновладців, що дедалі слабше спроможні тримати себе в руках. Гумор поки є однією з тих «безпечних» зон, у які «Фідес» поки не наважується втручатися, і саме під маскою гумору партія з відверто абсурдною назвою та програмою буде й далі самостверджуватися, видаючи критику (часом куди дошкульнішу, ніж навіть від нібито серйозної опозиції) за жарти, іронію чи сатиру.

Водночас опозиція показала, що не може повною мірою відповідати інтересам та побажанням громадянського суспільства. Одразу після виборів (у буквальному розумінні) її лідери взялися за сварки, засмічуючи медіапростір численними звинуваченнями як особистісного, так і ідеологічного характеру. Лише небагатьом спало на думку назвати однією з причин провалу нечесні правила Орбана – хоча, з іншого боку, надто строкатий альянс навряд чи мав би шанс на успіх. Поки що партії «Об’єднаних заради Угорщини» голосують проти найсуперечливіших ініціатив уряду Орбана в унісон. Однак хтозна, як багато часу знадобиться для того, щоб серед них зародилися представники «конструктивної опозиції» російсько-казахського штибу, що охоче підголосовуватимуть партії влади в обмін на можливість зберегти невеликі ліберальні «вотчини».

Такий стан справ, судячи з усього, позначився на шансах єдиної «несерйозної» політсили набагато краще, ніж цього, певно, навіть очікували «батьки» Іштвана Надя.

Поліція опитує членів партії, що розмалювали асфальт. Magyar Kétfarkú Kutya Párt/Facebook

За даними Europe Elects – чільного вебсайту про соціологію та новини європейської політики – середній результат «Партії двохвостого собаки» в соцопитуваннях за липень 2022 р. складає астрономічні для «сатиричних рухів» 7,5%. Вона перегнала такі парламентські політсили, як «Йоббік», ліберальний «Моментум» і праворадикальний Рух «Наша Батьківщина».

Як реагують їхні лідери на те, що їм дала фору партія на чолі з вигаданим персонажем, що пропонує насипати в Угорщині гори та відкрити ресторани з національною кухнею на Марсі, невідомо, однак перспективи здобути таких сусідів у парламенті «серйозні» політсили, очевидно, не тішать.

Вас може зацікавити: Двобій за владу: як колишні колеги стали суперниками на президентських виборах у Словенії

Не тішать вони й партію влади, що вже намагається боротися з суперниками, однак ті лише користуються недолугими методами «Фідес», аби показати її незграбність. До прикладу, 2017 р. муніципалітет Сентендре вирубав клени, на місці яких активісти з «Партії двохвостого собаки» висадили нові. Після цього влада містечка видалила молоді деревця, замінивши їх на…знов-таки, клени, оскільки, мовляв, «акція не відповідала правилам посадки дерев у громадських місцях».

Того ж року партія розмалювала потріскані бордюри та асфальт у місці Капошвар барвистими плямами, натякаючи на так звану проблему чотирьох барв («Чи можна розмалювати площину не більш як чотирма різними кольорами так, щоб будь-які дві ділянки зі спільною межею мали різні кольори?») – і, звичайно, недбальство місцевої влади. Майже негайно міська рада зібрала засідання – однак не для того, аби дати проблемі раду, а щоб заборонити розмальовування. Учасників навіть навідала поліція.

Жартівлива «проросійська» акція «Партії двохвостого собаки» в Будапешті. Wikimedia

Однак партія не засмучується й навіть проводить акції на зовнішньополітичну тему, під час яких учасники, наприклад, співають радянських пісень, заявляють про небажання бути колонією та навіть пропонують рф заборонити власну політсилу. У такий спосіб вони висміюють позірно «незалежницький» курс Орбана, котрий, однак, зовсім не проти контактів із москвою заради здобуття знижок на газ.

«Партія двохвостого собаки» – прекрасна ілюстрація тези про те, що криві дзеркала роблять усе дивне привабливим, а респектабельне – навпаки. Вочевидь ліберальні угорські виборці усвідомили, що після крайніх виборів вони прокинулися в реальності, яку не збагнути здоровому глузду, і в якій, відтак, тільки й лишилося розради, що голосувати за сатиричні партії, які виявилися найсерйознішими.

Автор – Богдан Мироненко, експерт із Центральної Європи та Балкан Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Тоді підтримайте нас на Патреоні, щоб ми могли робити для вас більше якісної аналітики про міжнародну політику.