«Супервівторок» у США: далі йдуть не всі

Цього вівторка весь світ спостерігав за масштабною подією на праймеріз демократів у Сполучених Штатах. Демократи стверджують, що насправді ведуть боротьбу за виборців, але на даному етапі це є правдою лише частково. Зараз у фокусі уваги знаходиться змагання за делегатів, що мають на меті здобути номінацію від партії «синіх». Що таке «супервівторок» та наскільки він вплине на процес номінації демократичних кандидатів — читайте у статті.

Нагадаю, що праймеріз — партійні змагання всередині двох основних політичних сил у США: демократів та республіканців, що передують загальним виборам у листопаді. Чинний президент Дональд Трамп безсумнівно здобуде можливість балотуватися на другий термін від Республіканської партії, а його опонентам-демократам доведеться визначатися між віцепрезидентом часів Обами Джо Байденом та ультралівим сенатором-соціалістом Берні Сандерсом.

3-го березня пройшов так званий «супервівторок», під час якого голосували відразу 14 штатів. Кожен штат на національному з'їзді партії (конвенції) представлятиме різне число делегатів — залежно від кількості населення. Саме під час «супервівторка» кандидат може здобути голоси третини від усіх делегатів, найбільше з яких надають штати Каліфорнія (415) і Техас (228). Для здобуття номінації кандидат від демократів має здобути 1991 делегата. За результатами «супервівторка» Джо Байден здобув перемогу в 10 штатах, натомість Берні Сандерс став лідером лише у 4. Станом на зараз, коли підрахунок голосів ще триває, Байден отримав 627 делегатів, натомість як Сандерс у  цілому має 551 делегата.

Чому лише двоє?

Інші кандидати або до, або після «супервівторка» зняли свої кандидатури та не продовжуватимуть вести боротьбу за номінацію. У «супервівторок» на кону була третина голосів делегатів. Праймеріз цього року надзвичайно непередбачувані, адже ще тиждень тому (до перемоги на праймеріз у Південній Кароліні) кампанія Байдена була на межі цілковитого фіаско, а зараз саме він виглядає найбільш вірогідним суперником Трампа від демократів. У Сполучених Штатах це називається momentum, тобто різке та помітне піднесення з електоральної точки зору. Якщо раніше лідерство вимірювалось виключно рейтингами (як у національних опитуваннях, так і за окремими штатами), то зараз йдеться про кількість делегатів із так званим «імперативним мандатом». Саме 1991 голос цих делегатів має набрати кандидат від демократів, щоб здобути номінацію.

Вам може сподобатися: Трамп-2024: чи можливе повернення 45-го президента США до Білого дому?

Саме ці делегати, розподілені по штатах пропорційно населенню, віддадуть свої голоси на конвенції демократів 13 липня у Мілвокі, штат Вісконсин. Найбільш важливою процедурною зміною в порівнянні з 2016-м роком стало недопущення так званих «суперделегатів» до голосування у першому турі національної конвенції, де обирають президента.  Тобто, загалом делегати діляться на два типи: суперделегати (той самий істеблішмент, усього їх 771), які вільні розпоряджатися своїм голосом на власний розсуд, і делегати від кожного штату з імперативним мандатом.

Істеблішмент Демократичної партії робить усе, аби не допустити обрання їхнім кандидатом політика відверто лівого спрямування Берні Сандерса. Водночас сенатор зі штату Вермонт зберігає непогані шанси. Безперечно, після його поразки на праймеріз 2016 року, де перемогла Гілларі Клінтон, очікувати на те, що Сандерс змарнує свій наступний та, схоже, останній шанс (кандидату 78 років) не доводилось. У той час як демократичний істеблішмент, до якого Берні Сандерс аж ніяк не належить, був деморалізований неочікуваною поразкою Гілларі наприкінці 2016 року, Сандерс не втрачав часу та продовжував згуртовування свого електорату, а найголовніше — розбудову справді величезного штабу прихильників по всій території Сполучених Штатів Америки.

Саме цим можна пояснити раптове зняття кандидатів-центристів на користь Байдена. До «супервівторка» фактично 4 кандидати змагались за вподобання одного й того самого більш поміркованого виборця, який не готовий підтримати ультралівого Сандерса й трохи більш помірну Воррен. Популярність Сандерса зумовлена його величезним політичним досвідом та значними розбіжностями між центристськими кандидатами. Не менш важливим є те, що його порядок денний має підтримку серед населення.

Цікаво знати: Виборча система в США: чи справді кожен голос почуто?

Центристи, умовно кажучи, «не запалюють» (принаймні, так здавалось до ночі вівторка) та надто схожі на класичний американський істеблішмент, на кшталт Клінтон. Тому на їхньому фоні, особливо, коли ці кандидати змагаються до останнього, Сандерс є найбільш помітним та підготовленим серед нетипових кандидатів від демократів. Заради справедливості, Сандерс навіть офіційно не є членом Демократичної партії, що також несе величезні ризики щодо його можливого обрання кандидатом від її імені.

Несподівані сходження з дистанції

Несподівано для всіх достроково завершив президентську кампанію Пітер Бутіджедж, хоча колишній мер містечка Саут-Бенд в Індіані неочікувано виграв перші кокуси в Айові та фінішував другим у Нью-Гемпширі. Єдиною серйозною поразкою «мера Піта», як його називають американці, стали результати в Південній Кароліні, де переміг Байден. Здавалося би, що всього одна поразка суттєво не завадить його планам на президентську номінацію. Проте результати в цьому штаті показали, що місцеві афроамериканські спільноти поки що не готові надати свою підтримку відкритому гею. Неписане правило передвиборчих перегонів демократів як на праймеріз, так і на загальних виборах  — хто здобуває голоси афроамериканського населення, той і перемагає — справдились у штаті Південна Кароліна як ніколи.

Із впевненістю можна стверджувати, що зараз перевага знаходиться на боці Байдена. Оскільки ліберальні виборці, на відміну від консерваторів, губилися в різноманітті кандидатів та їхніх ідей на праймеріз, підтримка спочатку Піта Бутіджеджа та сенаторки з Міннесоти Емі Клобучар у цих перегонах і принесли Байдену номінальну перемогу в цій міні-дуелі.

Читайте також: Президентські вибори 2020: США на порозі вибору

Наприклад, цього року вперше Каліфорнія з населенням у 39 млн, що пропорційно дають 415 делегатів на з’їзд партії, голосувала на «супервівторок» одночасно з Техасом, що міг забезпечити потенційному абсолютному переможцю 228 голосів. На прикладі перших чотирьох штатів у цій кампанії легко простежується ефект «доміно» в голосуваннях за штатами. Саме тому «супервівторок» надзвичайно цінний: результати в одних штатах впливають на подальші електоральні настрої в інших. Проголосувало всього 18 штатів із 50 – ні для кого, крім тих кандидатів, що покинули перегони, ще нічого не вирішено.

Безперечно, найбільшим розчаруванням цього виборчого циклу став Майкл Блумберг. Він фактично не проводив агітацію «в полі», а зосередився виключно на онлайн-рекламі в усіх 14 штатах, у результаті чого з тріском провалив ці праймеріз. Блумберг не здобув більшості делегатів у жодному штаті, тому цілком логічним виглядає його рішення також вийти з перегонів та підтримати центриста Байдена. Відверто кажучи, його невдала поява на перших для нього дебатах у Неваді значно зіпсувала йому кампанію, проте декілька відсотків голосів саме в Байдена він усе ж відібрав, особливо у штатах, де переважає відсоток «білого» населення. Блумберг витратив на власну кампанію близько пів мільярда доларів, але не здобув нічого. Де-факто, ці праймеріз також показали, що великої ролі власні гроші самого кандидата в американській політиці не відіграють.

Вас може зацікавити: Роль соціальних мереж на президентських виборах у США

«Супервівторок» також показав, що Демократична партія, а ще більше – їхні прихильники, справді розділилися на «лівих» та «поміркованих». Байден переміг у тих штатах, де міг здобути звитягу, але підтримка Емі Клобучар та Піта Бутіджижча згуртувала більш поміркованих ліберальних виборців навколо Байдена. Наприклад, у штаті Міннесота, який у Сенаті представляє Емі Клобучар, впевнено переміг Байден, хоча за останніми опитуваннями там лідирував Сандерс. Несподівано Байден переміг у Масачусетсі, який є «домашнім» штатом Елізабет Воррен, де так само перевага була на боці сенатора із Вермонта.  Елізабет Воррен лише у четвер заявила, що виходить із перегонів, але не оголосила про підтримку Байдена чи Сандерса.

Найбільш важливі з математичної точки зору штати, Техас та Каліфорнію, Байден і Сандерс розподілили майже порівну, хоча завдяки кількісній перевазі за штатами Джо Байден зараз перехопив лідерство. У подальшому голосуватимуть не менш важливі штати, наприклад, Мічиган, у якому Сандерс переміг у 2016 році, а також Флорида, де безліч іспаномовного населення. Уже за два тижні кампанія виглядатиме абсолютно інакше. Скоріш за все, незабаром ми з більшою впевненістю будемо розуміти, хто все ж здобуде номінацію від демократів. На сьогодні найбільш вірогідним кандидатом є віцепрезидент часів Обами Джо Байден.

Автор – Владислав Фарапонов, експерт-американіст Аналітичного центру ADASTRA