Урбанізаційні процеси в Африці: економічний потенціал та перспективи

Африка – це другий за розмірами материк із населенням понад 1,2 мільярда осіб. З одного боку, це дає великі можливості, а з іншого – породжує широке коло проблем та перепон у розвитку. Яким чином урбанізаційні процеси, що за останнє десятиріччя охопили більшість країн світу, впливають на Африку? Як збільшення кількості населення, міграція та поява агломерації змінюють материк? Відповіді на ці та інші питання – далі.

Економічне зростання не може відбуватися без урбанізації та економічних перетворень, як загалом на материку, так і локально: у районах і містах – ці дві складові більше, ніж просто пов’язані. Урбанізація сама по собі не є достатньою для економічного зростання. Якщо вона відбувається в умовах, що  не створюють рентабельність це, фактично, призводить до стримування економічних перетворень.

 Показники економічного зростання в Африці продовжують збільшуватись. У 2018 році їх рівень сягнув  3.5% порівняно із показником 2016 року – 2.1%. Хоча, залежно від регіону, ці показники значно різняться. Східна Африка за рівнем зростання ВВП досягла 5.7%, цей регіон має швидкі темпи розвитку та планує досягти позначки 5.9% у 2019 та 6.1% у 2020 році. На другому місці  Північна Африка – 4.9% та Західна Африка з показником 3.3%. Найнижчі показники розвитку має центральна  (2.2%) та південна частини Африки (1.2%).

Детальніше про економічний розвиток країн Африки: Економічний успіх Танзанії: секрети зростання та перспективи регіонального лідерства

У той час як Північна Америка має найбільший відсоток урбанізації у світі (82%), в Африці переважають сільські райони, а лише 43% населення мешкає в містах. За даними ООН,  річні середні темпи зміни міського населення в Африці за період 2015-2020 рр. загалом становлять 3.58%. Найвищий показник має Східна Африка (4.45%),  а найнижчий – Північна (2.09%).  Природний приріст є домінуючим фактором у зростанні африканських країн, але все ж упродовж останніх двох десятиліть у темпах розвитку прослідковується негативна тенденція. За прогнозами кількість населення Африки сягне 2.5 мільярди до 2050 року, а кількість тих, хто проживатиме в містах становитиме тільки 55%.

Попри це, деякі країни Африки все ж зберігають високий рівень міського розвитку. Зараз на континенті є три мегаполіси з населенням понад 10  мільйонів: Каїр, Кіншаса, Лагос та 34 міста із населення більше 1 мільйона. Складається ситуація, коли одне місто, зазвичай столиця, має переваги в економічних, політичних та соціальних питаннях, навколо нього розростаються менші міста та великий масив міських територій (передміські поселення). Головне управління зосереджується в одному місті та зумовлює непропорційність у регулюванні інших міських центрів, це, у свою чергу, призводить до незапланованого та нерегульованого зростання, що підсилюється спадщиною колоніалізму.

Характеризуючи демографічну ситуацію в Африці, особливу увагу слід звернути на значну частку молодого населення. За даними Африканського банку розвитку, 50% населення – це люди, що не досягли 19 років. Така тенденція створює позитивні перспективи для формування працездатного населення. Однак, відмінною рисою Африки є те, що  більшість робочої сили (люди у віці 15-64 роки) становлять категорію вразливих груп населення. Лише 28% жителів мають стабільні робочі місця та заробітну плату. У свою чергу відсутність робочих місць – чи не найголовніша причина бідності: 81.7% африканців живуть менше, ніж на 4 долари США в день, при тому 60.8% досягає мінімуму у 2 долари США на день. Більшість африканських домогосподарств живуть із дуже скромними бюджетами та витрачають більше половини своїх ресурсів на продукти харчування. Бюджет середньостатистичної африканської сім’ї – не більше 180 доларів США на місяць. Відсутність стабільного та гідного доходу робить недоступним пристойне житло. Відтак, понад 61.7% африканців із міст живуть у нетрях.

Вас може зацікавити: «Вигнати не можна залишити», або Проблема африканських біженців

Африка на південь від Сахари – регіон, де кількість бідного населення продовжує невпинно зростати. Дослідник Світового банку розвитку Ф. Ферейра зазначає, що насильство, конфлікти, крихкість інституцій, пов’язані зі саме зі зростанням бідності – наприклад, у Центральноафриканській Республіці, Південному Судані, Сомалі. Відсутність правопорядку веде до сповільнення прогресу, що у свою чергу збільшує показник бідності,  який також продовжує збільшуватись за рахунок швидкого збільшення чисельності населення. Найнижчі результати щодо скорочення бідності має Нігерія, яка хоч і є економічно розвиненою, залишається залежною від видобутку нафти та досі страждає через невирішений конфлікт із Боко-Харам на північному сході країни. Великі здобутки в подоланні бідності зробила Ефіопія, економіка якої останнім часом значно зросла та диверсифікувалася. Для багатьох країн залежність від однієї чи кількох видобувних галузей є певним важелем стримування економічного розвитку,  

В  Африці розташовано чимало регіональних установ системи ООН.  Одним із кроків Африки на шляху до якісних змін стала участь у конференції ООН із житлового будівництва  та сталого міського розвитку, на якій розробили програму цілісних міських змін. UN-Habitat встановила, що Африка після здобуття незалежності не здійснювала належного містобудування та реформування землекористування. Значна частина Африки досі залишається прихильною до застарілих законів та схем містобудування й зонування. Такі ж проблеми є й у плануванні та регулюванні галузевої інфраструктури, такої як транспорт, енергетика, управління відходами.

Нова програма  щодо розбудови міст сприятиме міській політиці, яка пропагує зменшення нерівності, підвищення продуктивності та стійкості міст. Основне завдання – це зробити міста та населенні пункти доступними, безпечними  та стійкими. Програма дозволить Африці та світу зосередитися на невідкладних міських викликах та майбутніх можливостях, вирішуючи специфічні проблеми міської бідності та доступу до інфраструктури. African Urban Agenda 2063 – це ініціатива UN-Habitat, спрямована на підвищення рівня урбанізації як засобу досягнення структурних перетворень в Африці. Її цілі включають посилення партнерських відносин між державними та недержавними суб’єктами з метою формування міської політики центральних урядів, розробки рішень з урахуванням регіональних особливостей та проблем.

Читайте також: Континент надії чи нова ціль неоколоніалізму: як Африку бачать США і Китай?

У рамках UN-Habitat виконується дві програми: президентська ініціатива, яка спрямована на активізацію зобов’язань глав держав Африки щодо потенціалу урбанізації через заклики до визначення пріоритетів урбанізації як ключового елементу національних та регіональних планів розвитку, і проєкт посилення партнерства, спрямований на забезпечення участі недержавних суб’єктів у створенні сталого міського середовища для Африки.

Міста виробляють понад 50-70 % ВВП для багатьох країн Африки.  Урбанізація та інвестування в сталий розвиток міст може прискорити соціально-економічне зростання, створити робочі місця та стати потужним методом для боротьби з бідністю як у міських, так і сільських районах.

Урбанізація – потужний інструмент розвитку, особливо в тандемі з містобудуванням та проєктуванням, чіткими міськими правилами та нормами, розширенням можливостей міст за розумної політики місцевих органів влади. Нова національна міська політика має зміцнити зв'язок між урбанізацією, соціально-економічним розвитком та екологічною стабільністю для забезпечення компактного, інтегрованого, інклюзивного та стійкого розвитку міст.

Цікаво знати: Енвайронменталізм в дії: як Африка бореться за чисте майбутнє?

Перетворення міст та населених пунктів у центри більшої економічної, екологічної та соціальної стійкості слід розглядати на основі 3 постулатів: міське законодавство, містобудування та проєктування, міське фінансування та економіка. Заплановане містобудування передбачає просторове планування, дизайн відкритого простору та важливість планової схеми вулиць, що є необхідним для сталого розвитку в довгостроковій перспективі. Другий постулат передбачає правила та положення, тобто регулювання громадського простору, право на будівництво та будівельні норми, які регулюють якість та стандарти будівель. Громадський простір, включаючи вулиці, знаходиться в центрі добре функціонуючих міст. Вони є рушієм  соціального та економічного розвитку, адже забезпечують мобільність, соціальну взаємодію та залучення громадськості. Третій постулат – економіка та муніципальне фінансування – охоплює такі поняття як належне фінансове управління та стійкі доходи.

Для вирішення соціально-економічних та екологічних проблем африканські країни повинні створити  чітку систему розширення міст, сприяти належному міському наповненню, ущільненню, забезпечити інтеграцію неформальних районів у міську мережу та об’єднати міста й регіони країни, що є ключовим компонентом стратегії Африки. Ініціатива змін має йти із середини, а не лише залежати від зовнішньої підтримки, адже Африка має великий людський потенціал, широкі територіальні можливості, високі та прогресуючі показники економічного розвитку. Урбанізація як комплексний компонент економічного та індустріального зростання сприятиме модернізації малорозвинених міст та збереженню статусу провідних мегаполісів на континенті.

Авторка – Балаховцева Ірина, для Аналітичного центру ADASTRA