Велике китайське гето: як Сі Цзіньпін вирішує «уйгурське питання»?

Велике китайське гето: як Сі Цзіньпін вирішує «уйгурське питання»?

У листопаді 2018 року Міжнародний консорціум журналістських розслідувань опублікував більше 400 сторінок таємних документів найвищих ешелонів влади Китайської  Народної Республіки. Ці матеріали є прямим доказом існування цілеспрямованої дискримінаційної політики щодо мусульманського тюркомовного народу уйгурів, що проводиться під гаслами боротьби з «трьома дияволами» – тероризмом, сепаратизмом та релігійним екстремізмом.

На сьогодні Сіньцзян-Уйгурський автономний район перетворений на справжній осередок «поліцейської держави», де всі дії місцевих жителів відслідковуються та контролюються владними структурами. Більше мільйона уйгурів та представників інших некитайських народів на території Сіньцзяну примусово поміщені в «освітні установи», що західні правозахисні організації називають справжніми концтаборами. Історичні витоки націоналістичної боротьби народів Східного Туркестану, еволюція політики Пекіна щодо СУАР, важливість цього регіону для Сі Цзіньпіна та навіть півзахисник лондонського «Арсеналу» Месут Озіл – теми нового матеріалу від «Ad Astra».

Мовчазний крик Сіньцзяну

Минулої п’ятниці, після традиційної молитви, в Стамбулі сотні протестувальників вийшли на марш, що носить назву «Мовчазний крик» (тур. sessiz çığlık). Жителі найбільшого турецького міста виступили на підтримку уйгурів Китаю – тюркського мусульманського народу, що останніми роками зазнає все більших утисків із боку влади КНР. Протест став відповіддю на пост Месута Озіла, відомого німецького футболіста турецького походження, який назвав уйгурів  «бійцями, що чинять опір переслідуванню», поки «Корани спалюються, а мечеті закриваються». Спортсмен також звинуватив у мовчанні всю ісламську умму (спільноту), що не виступає на захист братів і сестер по вірі спільним фронтом. Китайська сторона відреагувала на заяву Озіла моментально та красномовно: від відмови транслювати найближчий матч «Арсеналу» на місцевому телебаченні до видалення персонажу футболіста з комп’ютерних ігор та навіть підпалу футболок англійського клубу зі звинуваченнями у «зраді китайського народу».

Міністерство закордонних справ КНР запропонувало Месуту Озілу особисто відвідати Сіньцзян-Уйгурський автономний район (СУАР), щоб пересвідчитися у невідповідності його слів реальному стану речей у житті уйгурів у межах республіки. Пропозиція є достатньо цікавою, оскільки жодним міжнародним спостерігачам, зокрема представникам ООН, китайська влада такої можливості не надає. Поки офіційний очільник СУАР Шохрат Закір заявляє, що «Сіньцзян невпинно розвивається, а люди всіх національностей тут живуть і працюють у мирі», міжнародні правозахисні організації б’ють на сполох: близько мільйона мусульман СУАР, переважно уйгурського та казахського походження, пройшли через так звані «табори перевиховання», де зазнавали приниження і тортур. Окрім створення таких «виховних установ», Комуністична партія Китаю перетворила регіон на справжню поліцейську державу з притаманним їй тотальним контролем над усіма сферами життя населення.

«Східний Туркестан, кривава рана умми»

Задля того, щоб зрозуміти причини такої репресивної політики КПК щодо уйгурської меншини, необхідно окреслити витоки цього протистояння, важливість та загрози, що несе для Пекіна регіон із історичною назвою Східний Туркестан. Загалом, Великим Туркестаном називали терени Центральної Азії, заселені тюркомовними народами (узбеками, казахами, уйгурами, туркменами, татарами та багатьма іншими), що переважно сповідували іслам. Регіон традиційно поділявся на три частини: Західний, що входив до складу Російської імперії, Афганський та Східний (він же Китайський), який охоплює сучасний Сіньцзян-Уйгурський автономний район у складі КНР. Після багатьох століть монгольського впливу регіон був включений до китайської держави за маньчжурської династії Цін у другій половині ХVII століття. Назва «Сіньцзян», що була дана саме в цей період, у перекладі означає «новий кордон».

Падіння імперії в Китаї у 1912 році, поширення ідей джадідізму (просвітницького руху за модернізацію життя мусульман), пантюркізму та навіть комунізму спричинили поширення націоналістичних поглядів серед місцевого населення Східного Туркестану, зокрема уйгурів. У ході визвольного Кумульського повстання 1931-1934 років було проголошено утворення Першої Східно-Туркестанської Республіки, або Республіки Уйгурістан, яка проіснувала всього три місяці, проте лишається символом боротьби за незалежність та натхненням для сучасних тюрків на цих територіях. У 1944-1949 роках на півночі регіону існувала прорадянська Друга Східно-Туркестанська Республіка, що згодом «добровільно» (під натиском СРСР) ввійшла до складу новоствореної комуністичної Китайської Народної Республіки.

Наприкінці 1955 року оформлюється СУАР, що стає найбільшою за розміром адміністративною одиницею Китаю, охопивши 1/6 його території. КПК провадила звичну політику асиміляції – ханізацію, тобто збільшення кількості етнічних китайців (самоназва – «хань») в Сіньцзяні та зменшення концентрації мусульман некитайського походження шляхом їхнього переселення до інших частин КНР (привіт від Російської та Радянської імперій).  Таким чином, зараз уйгури складають лише близько 8-10 мільйонів із загальної кількості населення району в 20 мільйонів осіб.

Китайська війна проти тероризму

          У середині 1990-х років у регіоні створюється незаконне збройне формування радикального толку «Ісламський Рух Східного Туркестану», або «Туркестанська ісламська партія». Організація оголошує своєю метою створення незалежної тюркської держави на території СУАР, встановлення там виключного панування шаріату та навернення всього китайського населення до ісламу. Рух взяв на себе відповідальність за вчинення більш, ніж 200 терористичних операцій у період між 1990 та 2001 роками. Після жахливого теракту 9/11 від китайської влади вперше було почуто словосполучення «три дияволи», що об’єднує під однією назвою тероризм, сепаратизм та релігійний екстремізм. Із плином часу ледь не будь-який прояв своєї етнічної та релігійної приналежності, що є майже нерозривним поєднанням для уйгурів-мусульман, став сприйматися владою КНР як зазіхання на цілісність та безпеку всієї Піднебесної.

          Однією з критичних точок історії китайських уйгурів стали виступи проти ханьців у місті Урумчі, столиці СУАР, у 2009 році, приводом до яких стало вбивство етнічними китайцями уйгурів у південній провінції Гуандун. Протести переросли в масове насильство з обох боків: загинуло 197 осіб, більше 1,5 тисяч було поранено. Народна поліція Китаю за декілька днів придушила вуличні виступи, а екслідер КНР Цзян Цземінь на зустрічі з колишнім Держсекретарем США Генрі Кіссінджером відзначав особливу рішучість у вирішенні проблеми тодішнього заступника голови КНР Сі Цзіньпіна. Офіційний Пекін звинуватив у плануванні демонстрацій Всесвітній уйгурський конгрес (міжнародну організацію уйгурів у вигнанні зі штаб-квартирою в Мюнхені) та конкретно його лідерку Рабію Кадир. Почалися масові арешти, десятки уйгурів просто зникали безвісти, задля «громадської безпеки» закривалися мечеті.

          Далі ситуація лише загострювалася: у 2013 році автомобіль з трьома уйгурами врізався в пішоходів на сумнозвісній площі Тяньаньмень у Пекіні, через рік відбулася різня на вокзалі китайського міста Куньмін. До законодавчо оформлених та організованих дій у контексті боротьби з «трьома дияволами» КПК уже на чолі зі Сі Цзіньпіном переходить у 2014 році, коли було проголошено офіційну кампанію проти насильницького тероризму на території Сіньцзяну та «народну війну з терором». За словами одного з сіньцзянських посадовців, «ви не можете викорінити бур’яни, заховані серед посівів у полі, один за одним; вам необхідно обприскувати хімікатами все поле, щоб знищити їх усіх разом».

По всій території СУАР почали встановлювати камери спостереження з функцією розпізнавання обличчя, збирати всі біометричні дані місцевих жителів, населені пункти були поділені на сектори. На вході до кожного сектору знаходиться пункт поліції, де правоохоронці уважно стежать за мешканцями, регулярно скануючи їхні ідентифікаційні картки, фотографуючи їх, знімаючи відбитки пальців та перевіряючи мобільні телефони. У Сіньцзяні відслідковується кожен засіб пересування, телефон та ID-картка, а робиться це за допомогою мобільного додатку, який поліцейські використовують для підключення до Інтегрованої платформи для спільних операцій (Integrated Joint Operations Platform), що оперує всім зібраним масивом даних щодо «неблагонадійних» громадян – найчастіше, звісно, уйгурів.

          У листопаді цього року відбувся один із найбільших та найважливіших витоків документів китайського уряду щодо СУАР – 400 сторінок таємної інформації (приватні розмови чиновників високого рівня, внутрішні записки, дані про розслідування злочинів та дисциплінарні заходи). В одній із таких приватних розмов зі своїми «товаришами по партії» у 2014 році очільник КНР Сі Цзіньпін вимагав від них «не проявляти жодного милосердя»  в роботі з особами, «зараженими екстремістською релігійною думкою».

Навчальні центри професійної освіти чи концтабори?

               У серпні 2016 року Першим секретарем КПК СУАР стає Чень Цюаньго (Chén Quánguó). «Залізний Чень» став першим в історії КНР очільником одразу двох проблемних автономних районів у складі Китаю: із 2011 року він обіймав відповідну посаду в Тибеті. Гаслом діяльності Чень Цюаньго в Сіньцзяні стала його настанова місцевим правоохоронцям: «затримуйте всіх, хто має бути затриманим».

Окрім подальшого перетворення СУАР на різновид поліцейської держави, голова місцевого осередку КПК став ревним виконавцем ініціативи Сі Цзіньпіна щодо створення «навчальних центрів професійної освіти» для проведення «антиекстремітської ідеологічної діяльності». Таємні матеріали, опубліковані в листопаді, підтверджують не лише фактичну наявність таких «установ для перевиховання» переважно мусульманського тюркського населення регіону у відданих ідеям КПК громадян, а ще й надають багато подробиць щодо жахливих умов проживання утриманців та процесу їхнього «навчання». Зокрема, в інструкції керівникам таборів зазначаються такі пункти: ніколи не дозволяти втечі, забезпечити наявність відеоспостереження в усіх приміщеннях, посилювати дисципліну та покарання за порушення правил поведінки, зробити вивчення китайської мови основним пріоритетом та заохочувати учнів до справжньої трансформації.

The China Cables (збірна назва для вищезгаданих документів) також підтверджують, що багато уйгурів поміщені в табори примусово, або без суду та слідства, або взагалі, щоб «попередити проблеми до того, як вони виникнуть». ООН визнає цифру в 1 мільйон осіб, що перебувають у таких китайських таборах, а кількість самих установ за оцінками Agence France Presse на жовтень 2018 року становила мінімум 181. Уйгури та представники інших тюркських народів Сіньцзяну (наприклад, казахи), яким вдалося вийти на умовну «свободу», заявляють про «промивання мізків» та психологічні катування, що включають у себе практику дій, що суперечать ісламу. Міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch восени минулого року випустила звіт, у якому можна детальніше ознайомитися з конкретними проявами порушення прав та свобод уйгурів у таборах в СУАР та поза ними.

Чому Пекін не може без Урумчі та Кашгара?

Як уже зазначалося, Сіньцзян-Уйгурський автономний округ є найбільшою територіальною одиницею Китайської Народної Республіки з найпотужнішими покладами вугілля, нафти та природного газу в державі. Проте важливим є також і його географічне положення. СУАР межує з сімома країнами, зокрема Росією, Казахстаном, Таджикистаном та Пакистаном, довжина кордону складає 5600 км. У давнину територією Сіньцзяну проходив Великий Шовковий Шлях, що унеможливлює варіант залишити регіон без уваги в рамках наймасштабнішого за обсягом фінансових інвестицій китайського проєкту «Один пояс – один шлях», запущеного восени 2013 року. Ініціатива має на меті зв’язати Пекін із близько 60 державами світу залізничними дорогами, газопроводами, транспортними смугами та шляхом реалізації інших інфраструктурних об’єктів.

У рамках «Економічного поясу Шовкового шляху», що фокусується на проєктах на євразійському суходолі на противагу «Морському Шовковому шляху XXI століття», СУАР виділяється одна з провідних ролей. Китай вкладає величезні інвестиції в нові залізниці, що йтимуть від Східного Китаю через Сіньцзян до Центральної Азії та далі в Європу, що має скоротити терміни перевезення товарів на деякі ринки на цілі тижні – у порівнянні з морськими шляхами.

Одним із найбільших та найважливіших для Сі Цзіньпіна проєктів у рамках усієї ініціативи «Один пояс – один шлях» є побудова Китайсько-пакистанського економічного коридору (China–Pakistan Economic Corridor, CPEC), вартістю від 40 до 62 мільярдів доларів США за різними оцінками. Саме місто Кашгар, давня столиця Східного Туркестану, є головним зв’язним пунктом між КНР та Пакистаном: коридор з’єднуватиме СУАР із пакистанським містом-портом Гвадар.

***

Сі Цзіньпін, який у 2017 році на ХІХ З’їзді КПК став одним із довічних очільників Китаю наряду з Мао Цзедуном та Ден Сяопіном, не допускає жодних послаблень на шляху до здійснення його «китайської мрії». Будь-які спроби піти проти політики, що її провадить Комуністична партія, придушуються, особливо якщо вони пов’язані з сепаратистськими тенденціями – від Тайбея до Урумчі. Задля успішного впровадження своїх величезних за розмахом економічних ідей та виведення Китаю в топ світових надпотуг Сі Цзіньпін явно готовий пожертвувати долями тих, хто цьому заважає – особливо, якщо вони неетнічні китайці. Чи вдасться уйгурам, які вже десятки років намагаються зберегти свою етноконфесійну ідентичність в рамках послідовних урядових політик асиміляції, дискримінації та, за словами певних осіб, навіть геноциду, вижити і зберегти свою культуру – покаже час.

Авторка – Майя Скрипник, експертка Аналітичного центру «Ad Astra»