Виборча реформа в Мексиці: чи загрожує вона політичній системі країни?

Нещодавно в Мексиці стало популярним гасло «Не чіпайте INE». Електоральний інститут, він же INE (місцевий аналог виборчої комісії), став каменем спотикання між президентом та опозицією і між прихильниками та противниками чинної влади. Незважаючи на те, що необхідність його реформи назріла вже давно, існують побоювання, що зміни можуть стати спробою з боку президента взяти під контроль виборчий орган держави напередодні виборів 2024 року. Тож що стоїть за реформою INE та як вона може вплинути на політичний лад Мексики – розбираємося у цьому матеріалі.

Політична система Мексики

Мексика (повна назва – Мексиканські Сполучені Штати) є федеративною республікою. У її складі перебуває 31 штат та столиця – місто Мехіко, яке раніше було федеральним округом. Положення про політичну систему країни закріплені в конституції 1917 року, яка була прийнята після Мексиканської революції 1910-1917 рр. Документ затвердив розподіл влади на три гілки, тобто виконавчу, законодавчу та судову.

Штати Мексики є вільними й автономними, мають свої закони, котрі визначають обов’язки виконавчої, законодавчої і судової гілок влади, та власні конституції, які не мають суперечити основному закону країни. Крім того, штати самостійно визначають пріоритети економічної і соціальної політики.

Виконавча влада

Виконавчу владу в країні очолює президент. Він обирається прямим загальним голосуванням на період 6 років та не може бути переобраним на другий термін. Президент є главою держави, уряду й головнокомандувачем збройних сил.

Наразі посаду обіймає Андрес Мануель Лопес Обрадор, або в народі АМЛО. Майбутній президент народився в штаті Табаско, що на півдні країни. У 1977 став директором Інституту корінного населення Табаско, а згодом повернувся в Мехіко, де у 1996-1999 р. очолював «Партію демократичної революції» (PRD). З 2000 до 2005 року був главою уряду федерального округу (зараз Мехіко-Сіті). В 2006 та 2012 рр. був кандидатом на виборах президента країни, а у 2018 році здобув перемогу, отримавши 53,19% голосів.

Читайте також: Тріумф лівих сил у Латинській Америці: аналізуємо другу рожеву хвилю

На виборах політик представляв партію MORENA («Рух національної регенерації»), яку сам же заснував у 2014 році після поразки на виборах від PRD. MORENA є лівоцентричною політсилою, яка виступає за інтеграцію з латиноамериканськими країнами, реформізм й антинеолібералізм.

АМЛО критикують за його часто популістичну політику й за те, що не виправдав очікування більшої частини населення, яка його обрала. Тим не менш, рейтинги підтримки у нього ще й досі (на 5-й рік президентства) високі. Дослідження Карін Зіссіс для Americas Society зазначає, що за різними підрахунками рівень схвалення політики АМЛО коливається від 61 до 64%. Водночас 44% респондентів зазначають, що голосуватимуть за представника партії MORENA на наступних президентських виборах, що відбудуться у 2024 році.

Рівень схвалення політики президента Мексики Андреса Лопеса Обрадора за результатами основних національних опитувань. Станом на грудень 2022 року агреговані результати показують, що 61% населення схвалює дії президента. ORACULUS

Політичні партії

Партії займають окрему дуже важливу роль у політичному житті Мексики. Деякі з них мають довгу історію, інші ж – доволі нові, але загалом у країні спостерігається стабільність саме через інституціоналізованість партій, тобто вони мають свою структуру, ідеологію, та електорат, якому підзвітні.

Однією з найважливіших політсил в історії Мексики є «Інституційна революційна партія» (PRI), котра була утворена ще в 30-х роках ХХ ст., і з того часу понад 70 років очільниками країни ставали лише її представники, аж поки у 2000 році кандидат від «Партії національної дії» Вісенте Фокс не став главою держави, у такий спосіб перервавши монопольну владу PRI.

Незважаючи на негативні наслідки нероздільної влади однієї партії, як-от непотизм та корупція, PRI забезпечила політичну стабільність у Мексиці під час досить буремної для Латинської Америки другої половини ХХ століття. PRI є правоцентристською партією. Наразі останнім президентом від цієї сили був Енріке Пенья Нієто (2012-2018).

«Партія національної дії» (PAN) також належить до старіших консервативних мексиканських політсил. Заснована в 1939 році, вона представляє інтереси середнього класу. Ця партія не мала великих перемог у мексиканській політиці в другій половині XX століття, крім декількох керівних посад на рівні штатів.

Перша велика перемога PAN відбулася у 2000 році, коли вже вищезгаданий колишній губернатор штату Гуанахуато Вісенте Фокс Кесада (2000-2006) переміг на президентських виборах. Наступний глава держави Феліпе Кальдерон (2006-2012) так само був членом PAN. Наразі PAN залишається другою найбільшою фракцією в парламенті.

Дізнавайтесь більше про регіон: Насильство та злочинність у Центральній Америці: у пошуках причин катастрофи

«Партія демократичної революції» (PRD) є політсилою соціал-демократичного й лівого спрямування та була заснована в 1989 році. PRD виступає за нову економічну систему, відхід від неолібералізму, гендерну рівність, соціальну демократію. Пік її популярності припав на 2006 та 2012 роки, коли її кандидати посідали друге місце на президентських виборах. Наразі політсила не має великого впливу в парламенті.

MORENA – остання з великих партій Мексики та найбільш «свіжа» – є політичною організацією лівого й антинеоліберального спрямування. Як зазначалося вище, MORENA була заснована Андресом Лопесом Обрадором у 2011 році як громадська організація і як партія у 2014 році. На виборах 2018 року політсила здобула велику популярність і наразі є найчисельнішою в обох палатах Конгресу.

Менші партії, як-от «Зелена екологічна партія» (PVEM), «Громадянський рух» (МС), Робітнича партія (PT) мають різну історію, та наразі їхні представники перебувають у двох палатах Конгресу. Оскільки політсили нечисельні, вони працюють або в складі провладної коаліції (PVEM і PT), або в опозиції (МС).

Законодавча влада

Законодавча влада в Мексиці представлена Конгресом (офіційна назва – Конгрес Союзу). Він складається з двох палат, а саме Сенату, де засідають 128 сенаторів, та Палати депутатів, яка складається з 500 членів.

У Сенат обирають трьох представників із кожного мексиканського штату. Мандат сенатора триває 6 років. Процедура вибору представника у верхню палату наступна: двоє обираються відносною більшістю, а третє місце дістається тому, хто очолює список партії або політичної коаліції, яка отримала друге місце на виборах у штаті. У такий спосіб обирають 96 членів Сенату. Інші 32 місця займають кандидати за результатами пропорційного голосування.

Наразі зі 128 місць 61 утримують представники MORENA, 20 – «Партії національної дії» (PAN), 13 сенаторів представляють PRI («Революційну інституційну партію»), 11 – «Громадянський рух» (МС), 6 – «Зелену екологічну партію Мексики» (PVEM); інші місця займають менші партії, серед них вищезгадана PRD зі всього трьома мандатами.

Склад Сенату та Палати депутатів Конгресу Мексиканських Сполучених Штатів за партіями

Члени Палати депутатів обираються на 3 роки, 300 з них – прямим голосуванням на базі районів, тому кожен штат має не менш ніж двох представників. Інші 200 законодавців обираються за пропорційною системою за регіональними списками. Найбільшу кількість місць посідають представники партії MORENA, а саме 202, 113 мандатів має PAN, 71 належить PRI, зелені обіймають 42 депутатські посади, Робітнича партія (PT) – 33.

Судова влада

Судову владу в країні очолює Верховний суд. Туди також входить Електоральний трибунал, Рада федерального суду, територіальні трибунали, які розділяються на колегіальні та унітарні. Верховний суд має 11 суддів, яких називають міністрами. Завдання інституції – зберігати баланс між гілками влади. Цей орган є найвищим джерелом юридичної влади в країні. У Мексиці кандидатури судових міністрів пропонує президент, а призначає Сенат.

Міністри можуть обіймати свою посаду 15 років (тобто вона не є довічною), однак мають змогу зайняти пост повторно. Наразі склад Верховного суду формують троє судових міністрів, яких призначив президент Феліпе Кальдерон (2006-2012, PAN), троє, обраних Енріке Пенья Нієто (2012-2018, PRI), і чотирьом суддям посади довірив АМЛО (2018-, MORENA). У складі Верховного суду є четверо жінок, трьох із яких призначив чинний президент.

Варто знати: Президент Перу Кастільйо: корупціонер чи жертва змови політичних еліт?

Отже, політична структура держави включає класичне розділення влади на три гілки: законодавчу, виконавчу й судову. Мексика – це президентська республіка, тож президент має широке коло повноважень. У країні діє стабільна багатопартійна система, яка забезпечує демократію та підзвітність. Судову гілку очолює Верховний суд, де обрання на строк 15 років уможливлює більш активну зміну кадрів і зменшує вплив виконавчої влади на судову порівняно із системами з довічним призначенням верховних суддів.

Така традиція вбезпечила Мексику від глибоких політичних криз, які трапляються в інших країнах регіону. Однак орган, що забезпечує демократичний процес зміни законодавчої та виконавчої влади в державі – і тут ми підходимо до основної теми матеріалу – вже давно потребує реформування. І певності в тому, що такі зміни відбудуться в інтересах суспільства, а не певних політичних акторів, поки немає.

Системний виклик: електоральна реформа

Одним із викликів для чинної політичної системи й коренем дебатів між виконавчою та законодавчою владою є запропонована президентом електоральна реформа. Головним органом Мексики, відповідальним за організацію і проведення виборів, є Національний електоральний інститут (INE).

Установа регулює всі виборчі процеси в країні, відповідає за організацію волевиявлень на територіальному й федеральному рівнях, а також за механізми прямої демократії, як-от народну ініціативу та народну раду. INE має ексклюзивне право розповсюджувати виборчу інформацію, наглядати за використанням публічних коштів під час виборів і т. д.

Будівля Національного електорального інституту в місті Мехіко. Alrjandra Leyva/Zuma

Ідея інституції в часи її створення полягала в тому, щоби позбавити уряд контролю над виборами. Саме завдяки цьому Мексика вийшла з де-факто однопартійної системи з PRI на чолі. Заснування 1990 році Федерального виборчого інституту (IFE) та його реформа наприкінці 1990-х років дали можливість іншим партіям збільшити свій вплив у Конгресі. На зміну йому INE був утворений у 2014 році і його головна відмінність від IFE полягає в тому, що новий Інститут також відповідає за локальні вибори, а не тільки федеральні.

Запропоновані зміни

АМЛО запропонував реформу INE, яка викликала обурення певної частини населення. Навіть з’явився хештег #ElINENoSeToca, що в перекладі означає «Не чіпайте INE».

Суть інституційної реформи полягає в тому, щоб, як заявив президент, «створити більш ефективне та дешеве INE», яке змінить назву на Національний інститут виборів і консультацій (INEК). Первинний проєкт трансформації передбачав скорочення фінансування партій, водночас забезпечуючи живучість малих політсил, які – як несподівано – є частиною провладної коаліції.

За реформою нові члени інституту будуть обиратися прямим народним голосуванням 5 лютого 2023 року з кандидатур, запропонованих президентом, Конгресом та Верховним судом. Раніше обрані працівники вищезгаданих органів матимуть покинути свої посади.

Також були запропоновані зміни в Конгресі, за якими кількість депутатів зменшується на 200, а сенаторів на 32; скорочується фінансування партій та змінюється формулювання «пропаганди», тобто агітації. Це мало б вплинути на те, як політсили будуть проводити свої наступні передвиборчі кампанії.

Представники партій PRI, PRD і МC розкритикували документ. За словами представниці PRD Елізабет Перес, проєкт було сформовано лише на базі консенсусу MORENA й союзних партій, як-от PT та «Зелених», без консультації з опозицією. Члени PRI також заявили, що не будуть підтримувати проєкт.

Вас може зацікавити: Особливості відносин Домініканської Республіки і Гаїті на сучасному етапі

Щоб така конституційна реформа пройшла в Конгресі, потрібно було 334 голоси. У день голосування 6 грудня проєкт зібрав 269 голосів «за», 225 «проти» та 1 «утримався» (незважаючи на те що чинна коаліція, а саме MORENA, PVEM і Робітнича партія налічують 276 депутатів). Ще до голосування стало зрозуміло, що конституційна реформа може провалитися, тож автори пообіцяли піти на поступки.

Конфлікт у Конгресі та «план Б»

Оскільки реформа не пройшла, президент запропонував так званий «план Б», який передбачає більш обмежені зміни, без модифікації конституції. Однак цей проєкт так само пропонує зменшення повноважень INE й скорочення або усунення певних її структурних підрозділів.

По-перше, «план Б» включає скорочення Виборчої професійної служби, яка займається відбором, навчанням, оцінюванням державних службовців виконавчих і технічних органів INE й передбачає об’єднання структурних підрозділів INE. Проєкт пропонує пункт, який назвали положенням «вічного життя». Він може забезпечити реєстрацію партіям, які набрали менше 3% голосів, але є частиною коаліції більших організацій, котрі можуть «передати» їм свої голоси. Цей пункт змінює правила гри для менших політсил, як-от PVEM, PT та МС, які в такий спосіб утримують свої місця в палатах Конгресу навіть без потрібних для цього голосів.

У Сенаті «план Б» був схвалений: 69 сенаторів проголосували за, тоді як 53 проти. Цікаво, що лідер MORENA в Сенаті, Рікардо Монреаль, проголосував проти реформи, заявивши, що «це не політичне питання, а питання захисту демократії та конституції». Під час сесії, що розтягнулася на 20 годин, було внесено багато змін у запропонований документ.

Хорхе Ромеро Еррера, депутат від опозиційної партії PAN висловлюється проти реформи INE. Henry Romero/Reuters

Після голосування за «план Б» у Сенаті пропозицію винесли на порядок денний у Палаті депутатів: 262 за та 217 проти. Хоч 15 грудня Сенат голосував за «план Б», проєкт поки що буде поставлено на паузу до лютого 2023 року через скасування пункту «вічного життя» (до речі, скасування ініціювали ті ж PVEM і PT після звинувачень у тому, що їм це «на руку»). Згодом Сенат має повторно проаналізувати законопроєкт.

Полеміка

Працівники INE вважають, що план АМЛО має «недоліки, які ставлять під загрозу функціонування виборчих процесів». Так званий «план Б» скоротить 84,6% посад Професійної виборчої служби, а також електоральні структури на рівні штатів. Лоренцо Кордова, президент-радник INE, побоюється, що реформа ставить під ризик ефективність роботи та контроль за місцями голосування.

Ексрадниця INE Марія Марван Лаборде в ефірі CNN en español зазначила що ця реформа «може покінчити з демократією». Вона вважає, що проєкт робить проблематичним проведення прозорих і справедливих виборів: «план Б розроблений, щоб зруйнувати структуру INE, він зменшує час на організацію виборів, різко скорочує персонал..., тоді як процедура не спрощується, що збільшить тиск на інституцію та призведе до багатьох помилок».

Ексрадники INE зазначають, що реформа ставить під питання проведення чесних виборів, адже скорочення 4 із кожних 5 людей, які відповідають за електоральні процеси, призведе до того, що на територіальних дільницях кількість наглядачів може зменшитися до одного або двох людей. Треба зазначити, що певні електоральні дільниці розташовані в районах, які мають серйозні безпекові проблеми.

Крім об’єктивних ускладнень для виборчого процесу, реформа може загрожувати економіці країни. Хосе Медіна Мора, президент Конфедерації роботодавців Мексики, заявив, що зміни можуть зашкодити демократичним процесам, що негативно вплине на інвестиції. Він зазначає, що реформа позначиться на політичній невизначеності та можливості корупції під час виборчих кампаній, хоча не зазначає, як саме. На думку Медіни Мора, падіння довіри до політичної системи Мексики може призвести до скорочення інвестицій, що підвищить інфляцію.

У випадку, якщо реформу таки буде прийнято, опозиційні партії, такі як PRI, PAN, МС та PRD планують звернутися до Верховного суду. Опозиція вважає, що головні пункти реформи є неконституційними, а MORENA депутати знехтували нормами законодавчого процесу, щоби домогтися перемоги в Сенаті.

Опозиція побоюється, що це робиться для зміни електоральних законів із ціллю створити перевагу на виборах 2024 року. Наприклад, сенатор PAN Густаво Мадеро Муньоз вважає, що реформа має на меті «зекономити 4,5 мільярдів песо, звільнити 2000 людей та позбавити INE функції електорального арбітражу». Хоча варто зазначити, що наразі шанси MORENA та її кандидатів на перемогу набагато вищі, ніж у будь-якої іншої партії, тож малоймовірно, що реформа спрямована саме на це.

Певна частина мексиканців також не підтримує зміни. У Мехіко та інших містах відбулися протести під гаслом «Не чіпайте INE». 13 листопада 10-12 тисяч мексиканців виступили проти тодішнього першого проєкту конституційної реформи. Цей протест проти президентської ініціативи був найбільшим за майже чотири роки мандату АМЛО. Основна критика стосувалася того, що знищення INE «перетворить країну у Венесуелу чи Кубу», та що АМЛО є «зрадником демократії». Хоча інші назвали реформу «справедливою для тих, хто заробляє забагато», маючи на увазі радників INE.

Чоловік у костюмі Мігеля Ідальго, героя мексиканської війни за незалежність під час протесту на підтримку INE з плакатом «Не чіпайте INE; батьківщина та свобода» в Мехіко, 13 листопада 2022 року. Marco Ugarte/AP

Лопес Обрадор назвав тих, хто організував протест, «лицемірами, класистами, злодіями й нечесними». Подібні поляризуючі тези висловлювали і його колеги з провладної коаліції: «у країні все ще існує… глибоко класистський та расистський сектор, який ненавидить президента тільки через його любов до народу». Депутат від MORENA Хоакін Зебадуа також заявив, що INE «чіпається (на противагу гаслу «Не чіпайте INE»), скорочується та трансформується, тому що саме народ управляє країною».

На думку АМЛО, реформа має трансформувати мексиканську виборчу систему. Президент вважає, що він відповідає на запит народу на політику економії, маючи на увазі високі зарплати, які отримують працівники INE. Наприклад, президент-радник INE отримує майже удвічі більше за главу держави. Уряд підраховує, якщо «план Б» буде схвалено в Сенаті, це збереже казні від 3,5 до 5 мільярдів песо (від 177 до 253 мільйонів доларів США).

Тому основна критика реформи полягає в тому, що замість вирішення структурних проблем, які можуть існувати в INE, пропонується просто скоротити персонал і структурні органи інституції. Хоч виборча система країни є дещо дорогою, скорочення фінансування та виборчих    органів на рівні штатів без видимих процесуальних реформ ставить під питання можливість INE виконувати електоральні процедури.

Висновки

Отже, політична система Мексики є досить стабільною, незважаючи на певні проблеми з корупцією і рівнем криміналу в країні. Класичний розподіл влади на три гілки зберігає баланс між виконавчими й законодавчими органами та різними політичними силами, які змагаються за владу в Конгресі. Тим не менш, реформа Електорального інституту може змінити те, як проходять вибори. Це, у свою чергу, може вплинути на цілу систему. Малоймовірно, що президент країни просуває реформу для власної вигоди, адже його партія і так користується достатньою популярністю, щоби перемогти на наступних виборах. Та реформа, яка загрожує автономному органу, який є стовпом демократії в державі, не просто так викликає обурення населення.

Судячи з відгуків опозиційних політичних сил, теперішніх і колишніх радників INE, скорочення штату без помітних змін у системі виборів та їх строках може нести реальні загрози як для процесу, так і для його результату. Більше місяця залишається до остаточного голосування за «план Б» у Сенаті. Очікується, що реформа буде підтримана. Якщо так станеться, потрібні також процедурні зміни, щоби зменшити тиск на новий орган на тлі скорочення фінансування й персоналу, щоби забезпечити чесні та прозорі вибори.

Авторка – Анастасія Сахарова, експертка з Латинської Америки Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Тоді підтримайте незалежну українську аналітику, ставши патроном ADASTRA.