Президент Перу Кастільйо: корупціонер чи жертва змови політичних еліт?

Уже декілька місяців у Перу не вщухає політична криза. Чинного президента країни Педро Кастільйо наразі звинувачують у перевищенні повноважень і корупції. Тисячі незгодних із політикою глави держави перуанців виходять на протести та вимагають зміни влади. Тож що відбувається на політичній арені цієї південноамериканської країни і які перспективи чинного президента – розбираємося в актуальному матеріалі.

5 листопада в Лімі й інших великих містах Перу прокотилися протести під гаслом «Реагуй, Перу!». Затяжна політична криза, яка почалася ще у 2016 році, ускладнена економічними наслідками COVID-19, а згодом і економічною кризою 2022 року, підірвала політичний авторитет лідерів країни. Новий глава держави перебуває в постійному конфлікті з Конгресом, тоді як його уряд змінюється частіше, ніж пори року. Обвинувачення в корупції ще більше ускладнюють ситуацію, тож наразі лише 28% перуанців підтримують політику президента. І поки Ліма покладає надії на місію Організації американських держав для розв’язання кризи, варто розібратися, що сталося і як до цього дійшло.

Політична динаміка в Перу

Як і в багатьох країнах Латинської Америки, перуанська демократія відродилася на початку 2000-х після вкрай серйозних політичних зловживань тодішнього авторитарного президента Альберто Фухіморі, який перебував при владі з 1990 року. На його рахунку є, з одного боку, подолання тероризму в Перу й відновлення макроекономічної стабільності країни, а з іншого – звинувачення в корупції та численні випадки порушення прав людини. Альберто Фухіморі – дуже контроверсійна фігура в історії Перу, а його спадок і досі кидає тінь на політичне життя держави.

У 2000-х роках зміна влади в Перу відбувалася конституційним способом без помітних політичних криз на тлі стійкого і стабільного зростання економіки країни. Але за останні 6 років четверо з п’яти президентів були звинувачені в корупції.

Першим із вищезазначених глав держави був перуанський економіст Педро Пабло Кучинський (у народі – ППК), який вступив на посаду в березні 2016. Через звинувачення у зв’язках із бразильським будівельним конгломератом Odebrecht, від якого він нібито отримував гроші, коли був міністром економіки при президенті Алехандро Толедо (2001-2006), Конгрес розпочав перший процес імпічменту у 2017 році. Однак тоді ця спроба провалилася.

Коли ППК вирішив помилувати вищезгаданого колишнього президента країни Альберто Фухіморі, який відбував 25-річний строк за порушення прав людини, Перу прокотилися протести, а троє міністрів його кабінету подали у відставку. Олії у вогонь підлили самі ж фухімористи, які звинуватили Кучинського в спробі підкупити конгресменів, щоби ті не голосували за імпічмент. Наступного дня Кучинський подав у відставку.

Читайте також: Президентські вибори-2021 в Чилі: популізм, зміна поколінь чи розворот вліво?

У березні 2018 року посаду глави держави обійняв інженер, політик і віцепрезидент при ППК – Мартін Віскарра. Так само, як і попередник, довго він протриматися не зміг через звинувачення в розкраданні коштів та фаворитизмі. Як наслідок, країна знову занурилася в протести проти корупції та з вимогами переобрання парламенту. Щоби не довести ситуацію до вотуму недовіри, Віскарра розпустив Конгрес у вересні 2019 року. Переобрання нових представників особливо не змінило ситуацію, адже після виборів опозиція все ще мала більшість.

Водночас пандемія COVID-19 неабияк сповільнила економіку Перу, зокрема через зростання частки тіньової економіки. Ефективність політики Віскарри під час пандемії неодноразово ставили під сумнів, саме тому у вересні 2020 року Конгрес почав процес імпічменту на засадах «моральної неспроможності» (формулювання, яке парламент використовуватиме не раз), та ініціатива не набрала достатньої кількості голосів. Уже в листопаді було ініційовано другий імпічмент, у результаті якого Мартіна Віскарру таки усунули з посади. Його місце зайняв опозиційний політик правих поглядів Мануель Меріно, проте всього лиш на 5 днів.

Не всі були в захваті від усунення від влади Віскарри: жителі Перу вийшли на протести, багато перуанських медіа назвали імпічмент переворотом. У протестах листопада 2020 року брали участь широкі верстви суспільства, це були масові демонстрації в різних містах країни. Жорстка відповідь поліції призвела до сотень поранених, 40 зниклих безвісти, та загибелі двох молодих людей 14 листопада 2020.

Перуанці в центрі Ліми з плакатами «За врядування та демократію, ні зміщенню з посади» під час протестів у листопаді 2020 року. Reuters

У відповідь на це більшість міністрів подали у відставку, а сам Меріно зробив те саме через день після драматичних подій. 16 листопада парламент проголосував за Франсіско Сагасті, який обійняв посаду голови Конгресу й автоматично глави держави. Таким чином політик закінчив президентський термін 2016-2021 року.

У підсумку за 5 років країна пережила чималі зміни, 4 глави держави при владі, пандемію COVID-19 і масовий протест. Ключем до розуміння цих політичних перипетій є розбіжності між законодавчою та виконавчою гілками влади. На виборах 2016 року опонентом Педро Пабло Кучинського була Кейко Фухіморі – дочка колишнього президента Альберто Фухіморі. Різниця в менш ніж 1% принесла перемогу ППК. Водночас політична партія Фухіморі «Народна сила» отримала 73 місця зі 130, тобто більшість, і контроль над політичними рішеннями в Конгресі.

Джерела зазначають, що Кейко та її фракція намагалися підірвати підтримку обраних лідерів і блокувати їхні ініціативи. У підсумку країна підійшла до виборів 2021 року зі слабкою й постраждалою від пандемії економікою, недовірою до влади й політичною кризою.

Вибори 2021 року

Волевиявлення 2021 року передбачало обрання президента та 130 членів Конгресу. Їх недарма було названо «найбільш фрагментованими й непевними» за останні роки, адже в перегонах брали участь вісімнадцять кандидатів, і до останнього не було відомо, хто увійде до другого туру голосування. Як зазначали опитування Інституту перуанських досліджень, різниця між голосами за перших 5 кандидатів була меншою за допустиму похибку дослідження.

До того ж багато хто з опитуваних не надавав перевагу жодному з претендентів або просто не знав, за кого голосувати. Велика кількість кандидатів разом із невизначеністю громадян є явним показником непевності суспільства через політичну кризу, яку воно переживає. Експерти зазначали про настільки високу варіативність, що якщо вибори перенести бодай на тиждень, то результат буде зовсім іншим.

Тим не менш, 11 квітня 2021 року 70% населення Перу з’явилися на виборчих дільницях, щоби проголосувати в першому турі волевиявлення. Із неабиякої кількості кандидатів у другий тур пройшли двоє – майбутній президент Педро Кастільйо з 18,9% голосів і його опонентка Кейко Фухіморі з 13,4%. Обоє кандидатів стояли на різних політичних та економічних платформах.

Детальніше про вибори: Новий президент для Перу: чи вийде країна з політичної кризи?

Кейко Фухіморі, яку ми вже згадували, – це донька колишнього диктатора Альберто Фухіморі, перша леді за його президентства (після розлучення із дружиною) й очільниця партії більшості в парламенті «Народна сила». Кейко, як і її батько, притримується правих поглядів і очолює рух фухіморізму, який орієнтується на такі риси політики батька, як політичний консерватизм, економічний неолібералізм, культ персоналії та авторитаризм. Вона брала участь у виборах 2011, 2016 і 2021 років, однак щоразу безуспішно.

На противагу їй Педро Кастільйо – вчитель початкової школи й лідер спілки вчителів на рівні округу, провінції та регіону. Родом із містечка Пунья провінції Чота регіону Кахамарка, що на півночі Перу. Був членом комітету рідної адміністративної одиниці в партії «Перу можливе» з 2005 до 2017 року. У 2017 році – один із лідерів страйку вчителів за підвищення оплати праці та видатків на освіту. Саме тоді Кастільйо здобув певну відомість. Йому пропонували стати кандидатом на вибори до Конгресу, але він відмовився. На виборах 2021 року виступав від марксистської партії «Вільне Перу».

Під час другого туру, що відбувся 6 червня 2021 року, у якому взяло участь 74% населення Перу, Педро Кастільйо здобув 50,13% голосів, а Кейко Фухіморі – 49,87%. Із невеликим відривом колишній учитель став новим президентом Перу.

Розподіл голосів за регіонами на виборах 2021 року. BBC

Як ми можемо бачити на мапі, прибережні й північні регіони та великі міста, зокрема Ліма, голосували за Фухіморі, тоді як департаменти, розташовані в Андах і на півдні, віддали перевагу Педро Кастільйо. Політолог Гонсало Банда зазначає, що голосування півдня є типовим для регіону, який завжди підтримує «антисистемних кандидатів».

Популярність таких претендентів не дивна, адже люди бачать у ньому «свого». Одна з причин, чому Педро Кастільйо подався на президентські вибори 2021 року, полягає в реаліях регіону, де він жив та викладав. Округ Анґія в провінції Чота регіону Кахамарка входить у трійку найбідніших у Перу. Його розташування в Андах ускладнює доступ до таких речей, як якісна освіта, медицина й інфраструктура. Пандемія ще більше вдарила по економічній ситуації та рівню життя населення. Саме тому Кастільйо в інтерв’ю AP запитував: «Де держава?» У своїй політичній кампанії він акцентував увагу на проблемах бідності, потребі в кращій соціальній політиці й економічних реформах. Кастільйо позиціонував себе як захисник та представник найбідніших перуанців, як виходець із провінції.

До того ж ідентифікація політика зі сьєррою, тобто з гірською місцевістю, а не з великими містами, як Ліма, створила потужний символ, який привів його до перемоги. Варто зауважити, що беззаперечну підтримку Кейко Фухіморі в цих регіонах було досить складно уявити хоча б через те, що Анди та корінна людність Перу постраждали від політики її батька. Варто лише згадати примусову стерилізацію жінок-представниць автохтонного населення з бідних південних зон.

З іншого боку, той же Альберто Фухіморі ще досі має високу популярність на півночі й на узбережжі Перу, адже ці регіони найбільше виграли від його економічних реформ «фухішок» та відкриття міжнародної торгівлі. Він також посприяв відбудові після кліматичного феномену Ель Ніньйо 1997 року – потепління вод у Тихому океані, що викликає повені, які, певна річ, негативно впливають на економіку регіону.

Але в підсумку в протистоянні з Фухіморі, представницею політичної еліти, яка підтримує чинну економічну й політичну систему, Педро Кастільйо, який пропонував альтернативний шлях, здобув дещо більше голосів, тому що Перу, принаймні корінне, «жадало змін». Під час святкування своєї перемоги він заявив: «Цей уряд буде керувати з народом та будувати державу, починаючи з низів. Уперше нашою країною управлятиме селянин. (…) Я також є сином цієї країни, що заснована потом моїх предків».

Варто знати: Тріумф лівих сил у Латинській Америці: аналізуємо другу рожеву хвилю

Результати виборів підкреслили поляризацію суспільства між тими, хто обрав політикиню правих поглядів Фухіморі, та тими, хто голосував за марксиста Кастільйо. BBC зазначає, що існує декілька причин такої поляризації, і першою з них є криза партійної системи. Політсили не відображають інтересів певної частини електорату, тому представники партій мігрують між ними, що робить систему нестабільною. По-друге, постійний конфлікт між Конгресом та президентом, що тягнеться ще з 2016 року, викликає недовіру як до політсил, так і до глави держави.

По-третє, політичну еліту Перу не обійшли осторонь два великих корупційних скандали: Odebrecht (підкуп держслужбовців у всій Латинській Америці бразильською компанією Odebrecht) та «вакунагейт» (звинувачення колишнього президента Мануеля Віскарри в привілеях на отримання вакцини від коронавірусу раніше ніж населення країни). Такі корупційні й не тільки політичні скандали підривають довіру до чиновників і системи загалом.

Каденція: 50+ змін в уряді, 6 проваджень та 3 імпічменти

Отже, 52-річний Педро Кастільйо, який жодного разу не брав участь у місцевих чи провінційних виборах, став президентом країни. На нього чекали чималі виклики, пов’язані з необізнаністю щодо функціонування системи, постійними змінами уряду, а також протистояння з парламентом, де більшість належить його опонентці Кейко Фухіморі.

Педро Кастільйо тисне руку новому прем’єр-міністру Анібалю Торресу. Peruvian Presidency

За півтора року при владі Кастільйо не здійснив помітних реформ чи покращень, адже вся робота була спрямована на власний політичний порятунок. Проти нього було організовано два невдалі імпічменти, більш ніж 50 членів його уряду було змінено, партія «Вільне Перу», яка привела його до перемоги, виключила Кастільйо зі своїх лав. Наостанок прокуратура відкрила 6 проваджень проти нього, а рейтинг підтримки скотився до 25% у жовтні 2022. Як це сталося за такий короткий термін?

Проблеми почалися з самого початку. Перший уряд, який зібрав Кастільйо, активно критикували як у медіа, так і в Конгресі через відсутність досвіду й некомпетентність. Парламентарі мали різні погляди на кандидатури – одні вимагали заміну всіх кандидатів, інші ж закликали президента добре подумати. Після низки відставок, як-от прем’єр-міністрів Ектора Бехара та Гуідо Беїдо, протестів і скандалів Кастільйо змінив склад свого кабінету.

Раніше ми писали про таке: Найбільш поляризовані вибори в Бразилії: хто стане наступним президентом?

Новий уряд у жовтні 2021 року очолила Мірта Васкес – адвокатка й активістка. Уже в січні 2022 року вона пішла з посади, зазначаючи в листі, що «було неможливо знайти консенсус, який був би на благо країни», а Кастільйо призначив нового прем’єра Ектора Валера. Це викликало спротив у Конгресі у зв’язку зі звинуваченнями його в домашньому насильстві.

Валер пішов із посади через чотири дні, а Кастільйо поставив вже четвертого прем’єра Анібаля Торреса Васкеса в лютому 2022. Та вже в серпні Торрес йде з посади через «особисті причини». Не виключено, що відставка міністра була пов’язана з вимогами Конгресу до Кастільйо піти у відставку через звинувачення в корупції.

Окрім очевидних проблем із власним урядом, макроекономічна ситуація в країні також не грала на руку президенту. Підвищення цін на продовольство з березня 2022 року й інфляція, спричинені повномасштабною війною росії проти України та світовим дефіцитом енергоресурсів, викликали невдоволення громадян. На початку квітня 2022 року країну поглинули протести проти підвищення цін на пальне і продовольство.

Протести у квітні 2022 року у м. Ліма. Alessandro Cinque/Reuters

Зрештою, Кастільйо поступився й оголосив тимчасове скасування селективного податку на споживання пального, чого вимагали водії транспортних засобів, які ініціювали протест. Також він пообіцяв підняття заробітних плат на 10%. На той час рівень несхвалення політики президента злетів до 68%. Навіть населення сільської місцевості, яке переважно голосувало за Кастільйо, перестало підтримувати його політику.

Крім того, президент спромігся назбирати неабияку кількість звинувачень у корупції та зловживанні повноваженнями. Прокуратура підозрює Кастільйо в тому, що він очолює кримінальну організацію у своєму ж уряді. Зокрема голова органу Партісія Бенавідес зазначає, що розслідування показало, що президент може бути причетний до цілої групи, яка займається організованою злочинністю та використанням службового становища.

Сам же Кастільйо ускладнює своє положення, відмовляючись приходити на засідання чи просто ігноруючи обвинувачення. З іншого боку, у заяві місцевим і міжнародним медіа він повідомив, що інкримінації безпідставні, та насправді за ними криється спроба державного перевороту.

Більше за темою: The Odebrecht Corruption Scandal: the End of the World Plea Deal

Усього прокуратура відкрила 6 проваджень проти президента, найскандальнішим із яких є оголошення в розшук двох його племінників Фрая Васкеса Кастільйо та Джіна Марко Кастільйо Гомеса за звинуваченнями в корупції. Також невістка глави держави Єніфер Паредес знаходиться під вартою з серпня 2022 року за начебто причетність до злочинної організації президента.

Ще одне провадження звинувачує Кастільйо й колишнього міністра транспорту Хуана Сільву в наданні преференцій певним компаніям під час конкурсу на право виконання інфраструктурних проєктів. Мова йде про продаж пального нафтовидобувній компанії Petroperu та на будівництво мосту в провінції Тарата.

Ще одному колишньому голові мінтранспорту Хейнер Альварадо так само були висунуті обвинувачення, наразі йому заборонено виїзд із країни. Крім того, під підозрою участі в цій схемі перебуває президентський секретар Бруно Пачеко, у ванній кімнаті кабінету якого в палаці уряду знайшли 20 тисяч доларів.

На додачу, Кастільйо та його колишнього міністра оборони Волтера Аялу звинувачують у вимаганні підвищити службовців, які мають зв’язки з президентом, до генералів. Вишенькою на торті є позбавлення посади Маріано Гонсалеса, колишнього міністра внутрішніх справ. Маріано заявив, що це було відповіддю на його спроби поставити вкрай здібних поліцейських для пошуку племінників президента.

Усі вищеназвані звинувачення були використані Конгресом для початку процесу імпічменту, щоправда обидві спроби провалилися. Перший випадок стався в грудні 2021 та був пов'язаний із вищезгаданим міністром транспорту Сільвою, який не мав поважного досвіду для зайняття міністерського крісла, але мав зв’язки з Кастільйо. Підставою для відкриття процесу імпічменту була «моральна недієздатність», як у випадку з колишніми президентами Кучинським і Віскаррою у 2018 та 2020 роках відповідно. У березні 2022 року Кастільйо знову постав перед Конгресом через початок процесу імпічменту, однак уже через обвинувачення міністрів і членів родини в корупції.

У такий спосіб Перу переживає одну з найбільших політичних криз останніх років. Наразі люди вийшли на вулиці з декількох причин. Насамперед це інфляція та чимале підвищення цін на продукти й пальне. Звичайно, той факт, що президент і його перманентно мінливий уряд не може покращити макроекономічні показники ще більше погіршує ситуацію.

Рекомендуємо до прочитання: Порочне коло Аргентини: між дефолтами та популізмом

По-друге, численні звинувачення Кастільйо в корупції та зловживанні повноваженнями, небажання співпрацювати з юридичними органами схиляє людей до думки, що він дійсно може бути причетним до корупції. Це підтверджують дані Інституту перуанських досліджень, який зазначає, що 52% опитуваних вірять у провину президента. Проблема в Перу комплексна, але не нова. Як Кастільйо буде виходити з теперішньої ситуації, та чи зможе він здійснити свою обіцянку, тобто утримати президентське крісло й закінчити термін у 2026 році, певності немає.

Що далі?

Невдоволені політикою Кастільйо, скандалами й затяжною політичною та економічною кризою в країні перуанці знову виходять на вулиці. Після великого квітневого протесту й локальних демонстрацій у липні Ліма знову поринає в хаос.

Марш під назвою «Реагуй, Перу!» відбувся 5 листопада за участі політичних організацій, громадських асоціацій, робітників, місцевих спілок і журналістів. Найбільший протест пройшов у Лімі, хоча менші зібрання були помітні в таких містах, як Піура та Чіклайо. Люди виходять із плакатами «Геть Кастільйо», вимагаючи його відставки.

Побоюючись відповіді поліцейських, прокуратура закликала останніх не використовувати сльозогінний газ, однак все-таки без конфліктів між протестувальниками та поліцією не обійшлося.

Поліція використовує сльозогінний газ під час маршу проти президента Кастільйо. Huggo Curoto/Photo.gec

З іншого боку, 10 листопада на протест «Взяття Ліми» вийшли ті, хто вірить, що сам Кастільйо не винен у корупції. Вони гадають, що політичний естеблішмент підставляє президента та хоче позбавити його влади. Такі звинувачення не є безпідставними, адже представники опозиційних партій ще з початку терміну Кастільйо намагалися то не прийняти його склад уряду, то відкрито саботувати його рішення в Конгресі.

У протесті на підтримку чинного лідера так само брали участь громадські спілки та різні політичні організації, багато людей приїхали з різних регіонів країни, щоби підтримати президента. Вони виступають проти рішень парламенту, який контролюють опозиційні до глави держави партії.

Вас може зацікавити: Спадок Моралеса й відголоски політичної кризи: чим сьогодні живе Болівія?

Коли прокуратура оголосила підозру та конституційне обвинувачення проти Кастільйо, його прихильники намагалися заблокувати Конгрес, щоби зупинити вже третій процес імпічменту. Президент заявляє, що ті «хто занурили країну в наймасштабніший корупційний процес у 90-х роках, зараз просувають модель нового державного перевороту в Перу».

Щоб врятувати ситуацію, Педро Кастільйо запросив місію з Організації американських держав, яка має допомогти впоратися з кризою. В ОАД, як завжди, висловили стурбованість та бажання «зберегти демократичні інститути й легітимну владу». Місія, що прибула до Перу 20 листопада, провела консультації з президентом, Конгресом і судовими органами, а також із представниками громадських організацій, пообіцявши оприлюднити свій висновок.

У підсумку затяжна політична криза в Перу, ускладнена COVID-19 й економічною кризою в країні та у світі, ще більше розхитала і так нестабільну політичну систему. Безперечно, президентський термін Кастільйо прийшовся на складний час. Так само не варто сумніватися, що представники різних політичних партій у Конгресі були б раді бачити його поза політикою. Але все ж на рахунку Кастільйо вже є сумнівний вибір міністрів, зловживання посадою та корупційні скандали.

Хороші наміри ОАД не змінюють провального рейтингу президента Перу. Наразі все залежить від того, чи зможе прокуратура підтвердити власні обвинувачення, і чи вдасться Кастільйо себе виправдати. Конгрес, очолюваний опозицією, уже почав третій процес імпічменту, і дуже вірогідно, що, що б не сталося в офісі прокуратури, парламентарі проголосують за усунення Кастільйо через політичну кризу та низькі рейтинги.

Авторка – Анастасія Сахарова, експертка з Латинської Америки Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Тоді підтримайте вихід нових матеріалів, ставши патроном ADASTRA. Цим ви робите свій внесок у розвиток вітчизняної аналітики!