Спадок Моралеса й відголоски політичної кризи: чим сьогодні живе Болівія?

Болівія є справжнім латиноамериканським феноменом, оскільки маючи величезні поклади природних копалин, залишається однією з найбідніших країн Південної Америки. Переламати таку відсталість і поставити державу на більш прогресивний шлях розвитку вперше за багато десятиліть вдалося президенту Ево Моралесу, за 14 років правління якого Болівія досягла  небаченого раніше періоду стабільності.

Утім, після його невдалої та контроверсійної спроби у 2019 році всидіти в президентському кріслі на четвертий термін, країна увійшла в період політичної кризи, наслідки якої вже нова влада намагається врегулювати досі. У цьому матеріалі ви дізнаєтеся, чим запам’ятався і які реформи провів перший індіанський президент Болівії Ево Моралес, як розгорталася політична боротьба після його відставки та з якими внутрішніми й зовнішніми викликами країна стикається сьогодні.

Особливості соціально-економічного розвитку

Політична система Болівії у ХІХ-ХХ ст. характеризувалася крайньою нестабільністю. Із моменту проголошення незалежності 1825 року країна пережила приголомшливих 188 переворотів. Жоден президент на затримувався при владі на два терміни поспіль. Така політична турбулентність традиційно підкріплювалася економічною відсталістю, інституційною слабкістю державної системи, значною залежністю болівійської промисловості від іноземних інвесторів, нерівністю між привілейованими креольськими та вразливими корінними суспільними групами і відповідним небажанням політичних еліт впроваджувати реформи для поліпшення життя населення.

Головним завданням як для фінансово-промислових груп, так і постійно змінюваних урядів, була зовсім не побудова успішної держави, а боротьба за переділ ресурсів. Така ситуація тривала дисятиліттями, аж поки 1996 року нафто- і газовидобувна промисловість Болівії не була повністю приватизована з подачі МВФ та Світового банку. Міжнародні фінансові інституції розраховували, що таким чином найбагатша галузь економіки держави перестане бути корупційною годівницею для влади й натомість почне наповнювати бюджет відсталої країни за рахунок податків від інвесторів.

Читайте також: Порочне коло Аргентини: між дефолтами та популізмом

Державна нафтогазова компанія Болівії YPFB була, зокрема, приватизована такими корпораціями, як Enron, Shell and Repsol YPF з відповідною присутністю американського, британського та іспанського капіталу. Також ключовими інвесторами у нафто- і газовидобувну галузь були Бразилія й Аргентина. Проте велика приватизація по-болівійськи не принесла очікуваного покращення життя й підвищення рівня добробуту для широких мас суспільства. Більше того, вона зустріла значний спротив з боку індіанського населення держави (становить близько 55%), на землях якого планувалося розгорнути нові родовища.

До 2005 року держава опинилася у тривалій економічній кризі, а дохід на душу населення опустився нижче, ніж 27 років перед тим. Внутрішньодержавні конфлікти через використання природних ресурсів, зокрема, водна війна 2000 року та газова війна 2003 року призвели до відставки президентів Гонсало Санчеса де Лосади 2003 року та Карлоса Меси 2005 року відповідно. Окрім того, посилювалися реваншистські настрої щодо сусідніх країн, яким закидали присвоєння частини болівійської території, зокрема, Бразилії та Чилі, а також щодо Іспанії, з якою асоціювалося колоніальне минуле і експлуатація місцевих ресурсів.

Ера Моралеса

У такій ситуації на президенстьких виборах 2005 року вперше перемогу сенсаційно здобув представник корінного населення Ево Моралес (2006-2019), правління якого ознаменувалося поверненням державного контролю над природними багатствами Болівії, ударом по позиціях консервативних політичних еліт і консолідацією соціалістичних сил в Латинській Америці, а також збільшенням соціальних витрат і загальним підняттям рівня життя населення. За рішенням нового глави держави закордонні корпорації, які інвестували майже 4 мільярди доларів США з кінця 1990-х років, були змушені передати контроль над газо- й нафтовидобувною галуззю державному підприємству YPFB.

Варто віддати належне Моралесу, його уряд, на відміну від поепередників, справді спрямував велику частину виручених коштів на широкі соціальні програми, хоча й рівень корупції залишався високим протягом усього його правління. З 2005 по 2012 рік соцвиптрати збільшилися на 45%, а Світовий банк та МВФ визнали соціально-економічний прогрес, якого досягла Болівія за президентства Моралеса. ВВП держави зростав у середньому на 4,8% на рік з 2004 по 2017, а відсоток людей, які жили у крайній бідності, знизився майже вдвічі з приблизно 36% до 17% за цей час.

Президент Болівії Ево Моралес із прихильниками. Хуан Каріта/Associated Press

Ево Моралес походить із сільської місцевості на заході Болівії. Його батьки були фермерами, і він також займався фермерством та відзначився активністю в профспілковому русі на захист кокалерос (виробників коки). Ця сільськогосподарська культура є традиційною для андських спільнот. Окрім того, торгівля кокою виявилася надзвичайно рентабельною для місцевого населення, порівняно з будь-якою іншою аграрною культурою, на тлі економічної кризи кінця ХХ ст. У 1980-і роки багато болівійських шахт було закрито, що спричинило зростання безробіття й відповідний інтерес працівників до вирощування коки. Після приходу до влади Моралес, як і обіцяв, легалізував вирощування й торгівлю цим продуктом.

Цікаво знати: Мексиканська версія «Breaking Bad»: як розгортається «Війна з наркотика у ХХІ сторіччі?

Політсила Моралеса «Рух до соціалізму» (MAS), що постала на основі профспілкових організацій-захисників виробників коки, належить до лівого спектру. Він постійно наголошував на тому, що соціалістична система є ефективнішою для Болівії, ніж капіталістична. Окрім того, Моралес був надзвичайно харизматичним лідером і користувався колосальною підтримкою населення, зокрема корінних народів, які вбачали в ньому захисника власних інтересів. Так, згідно з новою конституцією 2009 року, республіка отримала нову назву – Багатонаціональна Держава Болівія, а число державних мов було збільшено до 37, враховуючи всі найпоширеніші індіанські мови. Уперше з 1825 року католицизм втратив позиції єдиної національної конфесії.  

У сфері економічного розвитку, зрушення в якій стали його значним здобутком, як вже було зазначено, Моралес також досяг значних успіхів. За період його правління рівень життя в Болівії зріс щонайменше на 30%, ВВП збільшився з 9 до 33 млрд доларів США, а у 2018 році обсяг експорту товарів досяг позначки у 8 млрд доларів США. За останні два десятиліття країна стала значним експортером природного газу (43% загального експорту). Хоча економіка Болівії вважається найменш розвиненою в Південній Америці, її національна валюта виявила тенденцію до зміцнення завдяки зростанню обсягів зовнішньої торгівлі.

Ево Моралес під час відкриття нових будівель у житловому комплексі, 2016 рік. Марсело Перес Дель Карпіо/Anadolu Agency

Крім того, Моралес обстоював важливість боротьби зі змінами клімату й удосконалював етнополітичну та екологічну політику. Із 2009 року на офіційному рівні почали відзначати язичницькі свята землеробів-корінних мешканців Болівії, а також він сприяв відновленню культу богині землеробства Пачамами. Водночас на пізніших етапах свого президентства Моралес зазнавав критики за спроби побудувати шосе через територію національного заповідника TIPNIS в амазонських лісах 2011 і 2017 року.

Операція обнулення і старт політичної кризи

Згідно з конституцією Болівії 2009 року термін перебування однієї особи на посаді президента обмежується двома п’ятирічними каденціями поспіль. Після десяти років перебування Моралеса на посаді було запропоновано внести поправки до законодавства, що дозволяли йому переобратися на третій термін. Ці зміни були впроваджені, базуючись на положенні, що два терміни на посаді треба рахувати від моменту закінчення першої каденції Моралеса, яка почалася до внесення змін до конституції 2009 року. Відповідне судове рішення було розкритиковане опозицією як наступ на демократичні інститути. Але попри це, Ево Моралес узяв участь у виборах і після переобрання присвятив свою перемогу Фіделю Кастро й Уго Чавесу, підкресливши «тріумф лівих сил у боротьбі з імперіалізмом».

Дізнавайтеся більше: Перспективи кубинсько-американських відносин за президентства Байдена

Утім, коли він спробував залишитися при владі й на четвертий термін 2019 року, це викликало суспільне обурення. У жовтні 2019 року Моралес знову взяв участь у президентських виборах попри негативну оцінку цього кроку на загальнонаціональному референдумі 21 лютого 2016 р. Електоральний суд Болівії оголосив Моралеса переможцем, але проти цього виступили опозиціонери. Стверджувалося, що підрахунок голосів вівся некоректно, що давало підстави сумніватися в результатах виборів. Зокрема, рішуче проти виступили південні регіони, де традиційно були сильні позиції великих землевласників-латифундистів, невдоволених соціально-економічними реформами Моралеса. Частково болівійці побоювалися встановлення авторитарного режиму як на Кубі, у Венесуелі або Нікарагуа.

Протестувальники оскаржують результати виборів 20 жовтня в Болівії. Кай Пфаффенбах/Reuters

Поворотним моментом стало втручання армії, яка традиційно має сильний політичний вплив у латиноамериканських державах: командування Збройних сил Болівії закликало Моралеса піти у відставку. Цей крок також оцінюється по-різному: від спроби захистити демократію до небезпечного втручання військових у внутрішньополітичні процеси. У результаті на початку листопада 2019 року Ево Моралес відмовився від влади, залишив державу й вирушив до Мексики, а потім переїхав до Аргентини. Тимчасовий уряд очолила друга віцеголова Сенату Жанін Аньєс, і було прийнято рішення провести повторне голосування.

Політичне протистояння після відходу Моралеса

Після невдалого походу Ево Моралеса на четвертий термін, поляризація суспільства між його прихильниками та прибічниками Жанін Аньєс, тобто між соціалістами та правоцентристами й консерваторами, сягнула небаченого рівня. Рішення про інавгурацію Аньєс як «виконувачки обов’язків президента Болівії» було прийняте третиною болівійського Сенату 12 листопада 2019 року. Прихильники Моралеса відмовилися визнавати легальність цього акту, а прихід до влади Аньєс вони назвали державним переворотом. Ево Моралес проголосив цю зміну влади «реваншем сепаратизму», нагадуючи про спроби південних регіонів Болівії, де мешкають латифундисти, відокремитися. Тим не менше, на міжнародному рівні владу нової лідерки визнали США, Бразилія, Канада та ЄС. Жанін Аньєс стала другою жінкою на посаді глави держави в історії Болівії.

Також читайте: Новий президент для Перу: чи вийде країна з політичної кризи 

Нова влада ініціювала кримінальне переслідування Ево Моралеса, звинувативши його в спробі перевороту й тероризмі, а також було видано ордер на його арешт. Прихильники колишнього президента назвали ці рішення політично вмотивованими й вийшли на маосві протести. У середині листопада 2019 року Аньєс видала указ про звільнення представників силових структур від кримінальної відповідальності за дії, вчинені для забезпечення громадського порядку. 15 листопада 2019 року військові розстріляли прихильників Моралеса в провінції Кочабамба, у результаті чого загинули дев’ятеро фермерів. Після проведення силових зачисток в індіанських районах дію цього указу було призупинено. Такі кроки уряду Аньєс викликали значне обурення з боку опозиції.

Виконувачка обов’язків президента Жанін Аньєс. Айзар Радлес/AFP

Політика тимчасової президентки була достатньо суперечливою. Вона не включила до свого кабінету жодного представника корінних народів, які становлять більше половини населення країни. Уперше з 2006 року на вищі керівні посади не було призначено жодного індіанця, а більшість міністрів стали представниками родин найбагатших креольських підприємців провінції Санта-Крус на півдні держави (креоли – нащадки європейців-колонізаторів). Окрім того, поява Жанін Аньєс перед народом під час інавгурації з Біблією в руці також отримала неоднозначну реакцію, символізуючи для корінного населення відновлення домінування однієї релігії.  

Аньєс закидали незбалансований економічний курс та сприяння невиправданій приватизації. У своїй політиці вона спиралася на бізнесменів із департаменту Санта-Крус, центр якого (Санта-Крус-де-ла-Сьєрра) є  найпотужнішим містом держави (1 млн 600 тис. мешканців), порівняно зі столицями Сукре й Ла-Пасом. Основною промисловою сферою цього міста завжди була переробка продукції сільського господарства. Окрім того, чоловіком Жанін Аньєс є Ектор Інкап’є Карвахаль – представник колумбійської Консервативної партії, яка традиційно є критиком лівих сил. Утім, Аньєс підкреслювала, що метою її уряду є відновлення демократичного врядування в Болівії, недопущення фальшування результатів президентських виборів і встановлення авторитаризму в державі.

Варто знати: Громадянська війна в Колумбії: чи існує мир після миру?

На початку свого правління Аньєс заявила, що не планує брати участь у майбутніх президентських виборах, але пізніше вирішила висунути свою кандидатуру. Таке рішення викликало невдоволення як серед її противників, так і союзників: одна з міністерок навть подала у відставку на знак протесту. Різка реакція була пов’язана з побоюваннями щодо легітимності майбутніх виборів. Окрім того, ситуація ускладнювалася боротьбою з пандемією COVID-19, через яку дату голосування було перенесено з травня на вересень, а потім на жовтень 2020 року.

Це рішення викликало осуд з боку прихильників партії MAS і самого Ево Моралеса, який отримав політичний притулок у сусідній Аргентині. Зокрема, він критикував владу за неефективність боротьби з пандемією COVID-19 і зазначав, що затягування часу з проведенням виборів грає на користь провладних сил. У вересні 2020 року Аньєс все ж відкликала свою кандидатуру, щоб підвищити шанси консерваторів здобути перемогу над очікуваним фаворитом перегонів – представником соціалістичної партії MAS і соратником Моралеса Луїсом Арсе.

Дізнавайтеся більше: Особливості зовнішньої політики Аргентини у ХХІ сторіччі

У жовтні 2020 року президентські вибори відбулися, і переможцем вже в першому турі, як і очікувалося, став Луїс Арсе. У березні 2021 року Жанін Аньєс було звинувачено в тероризмі та участі в державному перевороті, і нині вона перебуває в ув’язненні. Це рішення відновленої соціалістичної влади Болівії певні сили теж вважають політично вмотивованим. Наприклад, Європейський парламент засудив арешт Жанін Аньєс та двох її міністрів своєю резолюцією 2021/2646(RSP) й закликав болівійський уряд звільнити їх і провести незалежне та прозоре розслідування. А 2021 року ЄС номінував Аньєс кандидаткою на премію ім. Сахарова, яку вручають дисидентам за обстоювання демократії та свободи думки.  

Сучасні соціально-економічні виклики для Болівії

У 2021 році Болівія продовжувала працювати над соціально-політичним розвитком і продемонструвала прогрес на цьому шляху. Вона знаходиться серед трійки держав, які характеризуються найбільшим економічним зростанням у регіоні (перші дві – Перу та Аргентина). Вже новий соціалістичний уряд підкреслив зростання економіки на 9,36% у першій половині 2021 року після спаду до 8,8% у 2020 році, коли давалася взнаки пандемія COVID-19.

Варто зазначити, що такий високий рівень росту ВВП характерний саме для країн, що розвиваються, проте такі цифри однаково вражають на фоні пандемії. Згідно зі словами міністра економіки і фінансів Марсело Монтенегро 2022 року очікується зростання економічної діяльності, зокрема в галузях будівництва, сільського господарства й виробництва. Водночас міністр підкреслив, що страйки, які тривають у деяких регіонах держави, є дуже небезпечними для відновлення економіки.

Вас може зацікавити: Як президентські вибори 2021 року змінили політичний ландшафт Еквадору?

Водночас непростими залишаються відносини соціалістичної влади з консервативною опозицією. Виправдовуючи арешти й ув’язнення представників попереднього консервативного уряду, нинішні керівники посилаються на важливість захисту прав людини і громадянських свобод. Зокрема стверджується, що протягом останнього триместру 2019 року були скоєні тяжкі порушення прав людини в Болівії. Принаймні 37 людей у різних регіонах держави стали жертвами насильства, що супроводжувало політичні заворушення, сотні осіб зазнали фізичних та психологічних травм, а поліція та збройні сили перевищили свої повноваження й не запобігли злочинам.

Луїс Арсе під час інавгурації в президентському палаці в Ла-Пасі, 22 січня 2021 року. Хуан Каріта/AP

Президент Луїс Арсе, підбиваючи підсумки 2021-го, підкреслив, що протягом року було відновлено шлях до стабільності та економічного зростання. Арсе зазначив, що було зменшено рівень безробіття, бідності та нерівності, підтвердив своє зобов’язання досягти соціальної справедливості, відзначив успіхи в боротьбі з пандемією COVID-19, зокрема кампанію імунізації і окреслив пріоритет свого уряду – дбати про систему охорони здоров’я населення. Свого часу Луїс Арсе отримав 54% голосів виборців на президентських виборах із великим відривом від інших кандидатів – центриста Карлоса Меси (29.4%) та консерватора Луїса Камачо (14.2%). Партія MAS також продовжила лідирувати в Сенаті та Палаті депутатів. Імовірно, що у 2022 році соціалісти й нинішній президент збережуть свою популярність.

Разом з тим, Болівія все ще не тішить рівнем демократичних свобод.  Згідно з індексом Freedom House 2021 року, країна знаходиться на 66 місці зі 100 і є «частково вільною» (індекс політичних прав – 27/40, громадянських свобод – 39/60). За рік до цьго держава посідала 63 місце зі 100, тобто індекс свобод підвищився. Позитивна тенденція є, але уряду ще потрібно забепечити незалежність судової влади, прозорий електоральний процес та свободу ЗМІ.

Міжнародний контекст

На геополітичному рівні варто зазначити, що значні природні ресурси Болівії приваблюють численних світових гравців і відповідно впливають на формування політики держави. Поклади дорогоцінного металу літію на теренах країни оцінюються геологами в 100 млн т, що становить приблизно 50% світових запасів. В останні роки попит на нього значно зріс через  використання в акумуляторних батареях для електромобілів та електроніці. США як найбільший світовий виробничий сектор IT, а також КНР та РФ, зацікавлені в доступі до болівійського літію.

Детальніше за темою: Латинська Америка під прицілом Китаю

Китай, зокрема, відомий своїм прогресом у розвитку зеленої енергетики, для якої потрібні електроресурси. Ця держава є одним із ключових торговельних партнерів Болівії та контролює значні літієві активи в Південній Америці, а китайський бізнес заробив приблизно 4,5 млрд доларів США на літієвих інвестиціях у Південну Америку та Мексику протягом останніх трьох років. РФ теж зацікавлена в природних ресурсах Болівії. Владімір Путін спілкувався телефоном із Луїсом Арсе принаймні двічі щодо літію та інших питань.

Роботи з видобутку літію на солончаку Салар-де-Уюні. Los Tiempos

При цьому міністр енергетики Болівії Франклін Моліна зазначив, що китайські та російські дипломати намагалися лобіювати свої компанії, але можливості існують для різних інвесторів – американських, російських, китайських, японських та інших, які поважатимуть болівійський суверенітет. З ідеологічних міркувань нинішній владі ближчі РФ та ліві сили КНР. Після приходу до влади соціалістичної сили Моралеса для корпорацій США ускладнився доступ до природних ресурсів Болівії. Але Сполучені Штати мають довгу історію співпраці з Болівією, вони ближчі географічно, а отже торгівля є рентабельнішою, тому, без сумніву, американські компанії теж намагатимуться зайняти свою нішу на цьому ринку. Зрештою, США є беззаперечним лідером у Західній півкулі.

Відносини Сполучених Штатів із Болівією є достатньо непростими. Окремим пунктом суперечностей залишається виробництво коки. Болівія є третім найбільшим виробником кокаїну у світі, а її уряд дозволяє легально вирощувати значні обсяги коки. Попри складнощі, держави поступово відновлюють можливості двостороннього діалогу після рішень попередньої влади, адже адміністрація Дональда Трампа відверто підтримувала консервативний уряд Жанін Аньєс.   

Бразилія (33%) та Аргентина (12%) також є ключовими торговельними партнерами Болівії, зокрема в питаннях експорту. При цьому обидві держави мають сильні прагнення до регіонального лідерства. Попри те, що Бразилія є значним інвестором Болівії, деколи вона розглядається як конкурент. Наприклад, Бразилія була інвестором шосе, яке Ево Моралес хотів побудувати через заповідник TIPNIS. Це викликало додаткове невдоволення болівійців, котрі побоювалися, що окрім екологічної шкоди реалізація цього інфраструктурного проєкту призведе до посилення бразильської присутності в регіоні. Також актуальним питанням двосторонньої співпраці є боротьба з наркотрафіком.

Читайте також: Стратегічна культура Бразилії: найпотужніша країна континенту в руках військових і дипломатів

Аргентина теж тісно співпрацює з Болівією, зокрема в енергетичному секторі. Держава надавала політичний притулок експрезиденту Ево Моралесу, певною мірою підтримуючи його ідеологічно. Окрім того, співпраця Болівії з Аргентиною та Бразилією посилилася вступом держави до об’єднання МЕРКОСУР 2015 року. Нині країна знаходиться в процесі приєднання до спільного ринку. Отже, найімовірніше, співробітництво Сукре з цими двома державами продовжуватиметься. Із іншим сусідом Парагваєм непрості стосунки було нормалізовано 2009 року після підписання договору, який врегулював територіальні суперечності між державами. Цей історичний документ символізував припинення протистояння, що тривало 70 років. Окрім того, Болівія та Парагвай співпрацюють у межах МЕРКОСУР.

Традиційно непростими залишаються відносини з Чилі, оскільки болівійська влада досі не може змиритися із втратою доступу до узбережжя Тихого океану. 2013 року Болівія подавала позов до Міжнародного суду ООН з цього питання, але суд відхилив його й запропонував домовлятися про вільний транзит болівійських товарів до й від чилійських портів. Отже, імовірно, дипломатичні зусилля з налагодження ефективних двосторонніх відносин триватимуть.

Болівійську соціалістичну владу традиційно підтримують ліві сили Куби, Венесуели й Нікарагуа, а також до певної міри Мексики. Зовнішньополітичні відомства перших трьох країн охрестили падіння режиму Моралеса «антиконституційним державним переворотом». Президент Венесуели Ніколас Мадуро, коментуючи ці події, назвав індіанців Болівії «жертвами заколоту расистів». Уряд Куби звинуватив кабінет Жанін Аньєс у «фашизмі». В Гавані Моралес зупинявся для отримання медичної допомоги під час перельоту в Мексику, де йому було надано політичний притулок. Мексика зробила це 2019 року, вочевидь, підтримуючи соціалістичну ідеологію та політичний курс Моралеса.  

Відносини Болівії з таким впливовим актором у Латинській Америці, як Іспанія, поступово нормалізуються. Зокрема, Іспанія надала державі майже 2 млн євро для боротьби з пандемією COVID-19. елементом напруги залишається ув’язнення Жанін Аньєс, яке засуджується ЄС, але попри це Луїс Арсе планує офіційний візит до Іспанії 2022 року.  

Висновки

Внутрішня ситуація в Болівії залишається непростою, але держава поступово бореться з наслідками політичної кризи, яка залишила по собі значну поляризацію суспільства. Інтереси нинішньої соціалістичної влади загалом полягають у продовженні курсу, започаткованого Ево Моралесом. Попри припинення тривалої президентської кар’єри Моралеса, нині при владі знову знаходиться його політична сила MAS і соратник Луїс Арсе, який користується підтримкою населення. Важливими питаннями на порядку денному залишаються економічний розвиток, зокрема енергетичної сфери, охорона здоров’я, боротьба з наркотрафіком, ефективна етнополітика й захист довкілля. Імовірно, держава продовжить розвивати промислові проєкти, водночас намагаючись врахувати інтереси корінного населення та екоактивістів.  

Цілі опозиції – центристів і консерваторів – полягають у захисті інтересів великих підприємців та землевласників. Але реалізація цих завдань ускладнюється етнополітичними питаннями й недостатньою підтримкою консервативних партій із боку населення. Важливими в цьому контексті залишаться заходи з примирення різних соціальних груп та узгодження питання землекористування. Непростим аспектом відносин між нинішньою владою та опозицією є доля експрезидентки Жанін Аньєс, ув’язнення якої розглядається деякими партіями та державами як політичне переслідування.

У геополітичному контексті продовжується економічна та ідеологічна боротьба між США, КНР і РФ, що впливає на можливості доступу до значних природних ресурсів Болівії, зокрема літію, природного газу, нафти й металів. З ідеологічних міркувань Сукре радше ближча співпраця з лівими силами в регіоні та КНР з РФ, але на користь США грає вже наявне економічне співробітництво й географічна близькість. На регіональному рівні ключовими партнерами держави є Бразилія, Аргентина й Перу. Ідеологічну підтримку надають ліві сили Венесуели, Куби, Мексики й Нікарагуа.

Очевидно, що наявна співпраця з цими державами триватиме, адже ліві сили різною мірою є традиційно сильними в згаданих країнах, а також користуються значною популярністю в Болівії, що було доведено президентськими виборами 2020 року. Отже, попри внутрішньодержавні складнощі останніх трьох років, Болівія поступово повертається на шлях економічного зростання та політичної стабільності.

Авторка – Анна Тараненко, кандидатка політичних наук, старша викладачка кафедри міжнародних відносин Національного університету «Києво-Могилянська академія», для Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Тоді підтримайте випуск нових матеріалів на нашому Патреоні. Розвиваймо вітчизняну аналітику разом!