Найбільш поляризовані вибори в Бразилії: хто стане наступним президентом?

Цієї осені в найбільшій та в одній із найвпливовіших держав Латинської Америки відбудуться президентські вибори. Бразильському населенню доведеться обирати між найпопулярнішим в історії країни главою держави, символом «золотої епохи», лівим політиком Лулою да Сілвою та контроверсійним і праворадикальним чинним президентом Жаїром Болсонару. Тож які настрої зараз панують у країні та чого варто очікувати від прийдешніх виборів – говоритимемо далі.

Уже 2 жовтня в Бразилії відбудуться загальні вибори, на яких, окрім парламенту та представників до місцевих органів влади, обиратимуть і нового президента держави. Якщо в цей день жоден із кандидатів не набере понад 50% голосів, 30 жовтня буде проведений другий тур, куди пройдуть два лідери з найбільшою кількістю голосів.

Новому президенту доведеться вирішувати низку проблем. Після економічного спаду, що триває в Бразилії з 2014 року та який посилився внаслідок пандемії COVID-19, гострим для країни залишається питання безробіття: наразі його рівень становить 12,6%. По-друге, станом на 8 червня 2022 року 33,1 млн бразильців страждають від недоїдання, тоді як ще у 2020 році таких було 14 млн. Третьою серйозною проблемою є інфляція, річний рівень якої почав різко зростати починаючи з 2021 року і на сьогодні становить уже 11,15% (проти 3,21% у 2020 році).

Рушники із зображенням президента Бразилії Жаїра Болсонару (ліворуч) і колишнього глави держави Лули да Сілви в Ріо-де-Жанейро, 27 липня 2022 року. Silvia Izquierdo/AP

Згідно з результатами опитування Quaest від 8 грудня 2021 року, для 41% бразильців головним фактором, який вплине на їхній голос є здатність кандидата вирішити економічні проблеми, а для 11% – соціальні. 10% населення вважають серйозною проблемою корупцію. Також для електорату важлива зовнішня політика країни, а саме підвищення міжнародного іміджу Бразилії та визнання її як важливого міжнародного актора з боку США, Європи та Китаю.

Згідно з даними передвиборчих опитувань, сьогодні зберігаються двоє головних кандидатів на посаду наступного очільника Бразилії: чинний президент Жаїр Болсонару та Луїз Інасіо Лула да Сілва, глава держави у 2003-2010 роках. Розгляньмо докладніше кожного з них.

Ліві повертаються в гру: що варто знати про Лулу да Сілву

Луїз Інасіо Лула да Сілва – представник лівої Робітничої партії (Partido dos Trabalhadores). Він був президентом Бразилії впродовж двох термінів із 2003 по 2010 рік. Лула да Сілва був надзвичайно шанованим главою держави: так, у грудні 2010 року рівень схвалення його уряду серед населення становив 80%, а його особистий – 87%. Лула також планував балотуватися в президенти під час виборів у 2018 році (конституція республіки дозволяє кандидуватися навіть після двох послідовних каденцій при перерві в один термін). Проте у квітні того року його було заарештовано за звинуваченням у корупції та відмиванні грошей. Лула отримав 12-річний термін, проте вже через 9 місяців його було звільнено з в’язниці, а в березні 2021 року Верховний суд зняв звинувачення в корупції. Одразу ж після цього Лула да Сілва оголосив, що планує втретє балотуватися на посаду глави держави й офіційно запустив свою президентську кампанію 7 травня 2022 року.

Свою велику популярність Лула здобув завдяки економічному та соціальному «буму» в Бразилії, який відбувся за його каденції. Так, із 2003 до 2010 року ВВП країни зріс майже вчетверо, інфляція зменшилась із 14,7 до 5%. Завдяки програмам соціальної допомоги, зокрема Bolsa Familia («Сімейна допомога») або Fome Zero («Нуль голоду»), та покращенню системи освіти 29 млн бразильців піднялись із бідності до середнього класу. Часто час правління Лули називають «золотою епохою».

Чому ці попередні здобутки важливі зараз? Багато в чому Лула да Сілва сподівається на ностальгію бразильців за тими старими-добрими часами, коли він був президентом. Зокрема, він обіцяє подолати голод, безробіття та інфляцію, від яких Бразилія страждає сьогодні, і які значно загострились за каденції Болсонару. Лула аргументує це тим, що вже має багато досвіду у вирішенні економічних та соціальних питань, тому з легкістю повторить свій успіх ще раз.

Тільки нюанс полягає в тому, що фактичне зростання доходів населення та економіки держави загалом у першій декаді 21 століття було пов’язане насамперед зі стрімким підвищенням цін на сировинні товари на світових ринках, а не з реформами да Сілви. Оскільки в той період сільське господарство відповідало за 65% (зараз близько 40%) експорту товарів, а податки від експорту кави, м’яса, фруктів, зерна та іншої продовольчої сировини наповнювали левову частку бюджету країни, тодішній уряд міг тоді собі дозволити видатки на численні соціальні програми.

Читайте також: Порочне коло Аргентини: між дефолтами та популізмом

Наступники ж президента да Сілви, мусили пожинати плоди експортної залежності бразильської економіки, адже сировинні ціни на світових ринках рухаються циклічно, і якщо в нульових спостерігався значний підйом, то в десятих уже почався спад. Відповідно доходи держави та громадян почали просідати. Правління ж Лули фактично припало на дуже благодатний період для такої моделі економіки, як у Бразилії, проте сказати, що його уряд скористався цим на повну важко, адже маючи стрімкий ріст прибутків, влада не спрямувала ці ресурси на розвиток інфраструктури, технологій покращення виробництва та створення доданої вартості. Фактично накопичений достаток, був поступово «проїдений», а Бразилія увійшла в період рецесії.

Тепер же, коли кандидата да Сілву запитують, як він планує піднімати економіку сьогодні, то він відповідає лише «Ми не обговорюємо економічну політику до перемоги на виборах. По-перше, треба виграти вибори. І тоді ви повинні знати, хто буде у вашій команді, і що ви будете робити… Замість того, щоб запитувати, що я буду робити, просто подивіться на те, що я зробив». Із небагатьох чітких кроків, які він пропонує – це проведення податкової реформи, після якої багаті верстви платитимуть більше податків, а бідні – менше. Вочевидь, головний розрахунок політика – скористатися циклічним ростом сировинних цін (які стрімко поповзли вгору починаючи з 2021 р.), щоб повторити свій попередній успіх.

Натовп прихильників несе Лулу да Сілву після того, як колишнього президента випустили з в'язниці, 9 листопада 2019 року, Сан-Паулу, Бразилія. Nelson Almeida/AFP

Разом з тим, Лула робить великий акцент на екологічних проблемах. Він обіцяє боротися з вирубкою Амазонських лісів, пришвидшити досягнення Бразилією національних цілей відповідно до Паризької кліматичної угоди та будувати зелене фермерство. Питанням дефорестації, яке стоїть дуже гостро в країні, він активно займався ще під час свого першого терміну: «Ми повинні зробити збереження Амазонії головним пріоритетом».

Лула да Сілва також користується тим, що за президентства Болсонару спостерігалося багато випадків порушень людських прав та дискримінації і наголошує, що він поверне демократію в країні і протистоятиме авторитаризму. Він також виступає за легалізацію абортів, які заборонені в більшості держав Латинської Америки. Тим не менш, останню пропозицію різко засудили євангелісти, які становлять приблизно третину населення Бразилії.

Дізнавайтеся більше: Особливості зовнішньої політики Аргентини у ХХІ сторіччі

У листопаді 2021 року Лула здійснив турне до Європи, де зустрівся з лідерами Франції, Іспанії та Німеччини – держав, які вважаються престижними серед бразильського електорату. У такий спосіб він хоче показати, що він користується авторитетом у Європі та може вивести країну з міжнародної ізоляції, яка встановилася за президентства Болсонару. З іншого боку, під час інтерв’ю для «The Time» він висловив непопулярні на Заході тези: що Володимир Зеленський несе таку ж відповідальність за повномасштабну війну в Україні, як і путін; що США і ЄС також винні в її розгортанні, і що якби вони відмовили Києву в приєднанні до НАТО та ЄС, то конфронтації б не виникло, а також, що антиросійські санкції шкодять усьому світу й мають бути замінені на діалог.   

Відповідь правих: яку політику підтримує Болсонару

Жаїр Болсонару – це чинний президент Бразилії, якого було обрано у 2018 році. Він є представником праворадикальної Соціал-ліберальної партії (Partido Social Liberal), має націоналістичні погляди та є прихильником консервативних цінностей. 

Зважаючи на економічні проблеми в Бразилії, які загострились за його президентства, рівень популярності Болсонару значно впав (з 40% у січні 2019 року до 25% у березні 2022 року). Тому він вирішив збільшити виплати за програмами соціальної допомоги бідному населенню на 50%. Тим не менш, така допомога від уряду триватиме лише до кінця 2022 року. Болсонару пообіцяв, що якщо його оберуть на наступний термін, то програму соціальної допомоги бідному населенню подовжать, а виплати підвищать. У випадку переобрання він планує далі тиснути на найбільшу нафтову компанію Бразилії, Petrobras, аби та знижувала ціни на пальне, що є значним чинником зростання інфляції. У такий спосіб Болсонару прагне збільшити свій шанс перемоги на виборах. Щодо економіки, він також заявляє, що хоче скоротити корпоративні податки, приватизувати поштову службу та Petrobras.

Докладніше про чинного главу держави читайте тут: Внутрішня і зовнішня політика Бразилії за президентства Болсонару

У соціальному плані Болсонару виступає за традиційні сімейні цінності. Він зберігає сильну підтримку серед євангелістів завдяки своїй передвиборчій кампанії проти легалізації абортів. Болсонару також відомий расистською риторикою. Так, за свого президентства він намагався відкрити території в Бразилії, на яких проживають корінні народи, для видобутку ресурсів, демонтувати їх захист та систему охорони здоров’я корінних народів і розпустити FUNAI – Департамент у справах корінних народів. Болсонару не звертає уваги на екологічні проблеми в Бразилії, а саме дефорестацію Амазонських лісів, що викликало гостру критику в його бік на міжнародному рівні. Із великою вірогідністю він продовжить ігнорувати це питання, адже незаконна вирубка лісів означає більше земель під сільськогосподарські угіддя, а Болсонару користується сильною підтримкою серед агропромислового сектору. Окрім того, він хоче послабити закони, що контролюють продаж зброї та дозволити більшій кількості бразильців мати її.

Президент Бразилії Жаїр Болсонару та його дружина Мішель під час церемонії висування у кандидати на цьогорічні президентські вибори. Ricardo Moraes/Reuters

Крім того, варто звернути увагу на вірогідність авторитаризації режиму Болсонару у випадку його переобрання, перші кроки до чого були зроблені ще за нинішньої каденції. По-перше, маючи за плечима кар’єру військового та значну підтримку в армійських колах, він дав багатьом офіцерам посади у своїй адміністрації та в кабінеті міністрів; наприклад, починаючи з 2019 року, віцепрезидентом країни є колишній генерал Амілтон Моуран. Оточення себе військовими кадрами та налагодження зв’язків з армією може свідчити про розрахунок Болсонару у випадку чого (скоріш за все крайньому випадку) опертися на збройні сили для збереження своєї влади. У Латинській Америці, де армія зберігає традиційно потужні позиції в національній політиці та протягом недавньої історії неодноразово втручалася у боротьбу за владу в різних країнах, така загроза сприймається досить серйозно.

Детальніше про проблему: Стратегічна культура Бразилії: найпотужніша країна континенту в руках військових і дипломатів

Інший проблиск авторитаризму уряду Болсонару проявився в згортанні антикорупційної інфраструктури, боротьбі з судовою владою та постійних заявах про можливу сумнівність у чесності прийдешніх виборів. Не можна й не згадати про те, що чинній глава держави неодноразово висловлював захоплення диктатурою військових у Бразилії, яка існувала в 1964-1985 рр. та пошану до таких авторитарних правителів, як Віктор Орбан та владімір путін.

У сфері зовнішньої політики Болсонару й далі підтримуватиме хороші відносини лише з ідеологічно близькими політиками. Це означатиме його подальшу ізоляцію від ЄС та США. Його позиція щодо повномасштабної війни в Україні теж не є для нас втішною: Болсонару займає нейтральну позицію (зважаючи, що до конфлікту він підтримував хороші відносини з путіном), виступає проти антиросійських санкцій та утримується від надання Києву фінансової чи військової допомоги.

Хто переможе на виборах

Згідно з останніми опитуваннями Лула да Сілва має перевагу над Жаїром Болсонару: очікується, що в першому турі виборів Лула набере 44% голосів, тоді як Болсонару – 32%. Те ж опитування зазначає, що у випадку, якщо відбудеться другий тур волевиявлення, то Лула виграє його з 51% голосів, тоді як у його конкурента буде 36%.

Такі передбачення є цілком логічними, адже за президентства Болсонару загострились усі вищезгадані економічні проблеми. Окрім того, його довге ігнорування пандемії COVID-19 та необхідності ліків і вакцин призвело до того, що від цієї хвороби загинуло 682 тис. бразильців. За таку політику Болсонару був звинувачений у злочині проти людяності. На сьогодні 57% населення несхвально ставиться до того, як чинний президент керує країною. З іншого боку, у порівнянні з груднем, рівень схвалення Болсонару зріс із 19 до 29%, і, відповідно, звузився його розрив із Лулою.

Це сталося завдяки його програмі соціальної допомоги та обіцянкам її збільшити. Його гасла про те, що Лула є корупціонером, теж отримують резонанс серед населення. До того ж, у порівнянні з Лулою да Сілвою, Болсонару має набагато більшу присутність та досвід комунікації з електоратом через соціальні мережі. Тим не менш, навіть попри ці зрушення та підтримку від консервативного електорату, військових, поліції та агропромислового сектору, Болсонару навряд чи вдасться обігнати Лулу на виборах.

Цікаво знати: Особливості внутрішньої та зовнішньої політики Парагваю у ХХІ столітті

Питання в тому, чи прийме Болсонару свою поразку на волевиявленні. У передвиборчий період він неодноразово критикував електронну систему голосування та вимагав замінити її на паперову, при якій, на його думку, важче фальсифікувати результати (хоча реальність є протилежною) та підкупити суддів Верховного Суду, які контролюють увесь процес. По-друге, Болсонару пообіцяв, що з посади президента його усуне лише Бог. «Я піду тільки заарештованим, мертвим або з перемогою. Скажу негідникам, що мене ніколи не заарештують». Через такі заяви виникають побоювання, що у випадку своєї поразки Болсонару може організувати переворот за участю збройних сил. З іншого боку, вони не є однорідною структурою, яка однозначно підтримує Болсонару.

Маніфестація бразильців на «захист демократії в країні». Miguel Schincariol/AFP

Якщо остаточний розрив голосів між Лулою та Болсонару буде значним, то існує вірогідність, що військові не підуть на переворот. Лула да Сілва, хоч і не користується значним сприянням серед армії та правоохоронних сил, укладає альянси з тими, хто має такий авторитет. Зокрема йдеться про призначення Лулою кандидатом на пост віцепрезидента Жералду Алкміна, аби заручитися підтримкою колишнього губернатора Сан-Паулу Марсіо Франси, якого дуже поважає поліція цього штату. Насамкінець, населення демонструє, що не дозволить Болсонару організувати переворот у країні. 11 серпня 2022 року тисячі бразильців вийшли на протести в найбільших містах проти критики чинного президента в бік системи голосування та на підтримку демократії.  Понад 900 тисяч громадян також підписали два маніфести на захист демократичних інститутів країни.

Післямова

Цьогорічні президентські вибори в Бразилії та їхні потенційні результати аж ніяк не можна назвати стабільними. Досі незрозуміло, чи вони взагалі зможуть пройти спокійно та закінчитися без військового перевороту. Наразі жоден із кандидатів у президенти не може реально гарантувати, що він вирішить найбільш важливе питання для бразильського електорату – економічне. Лула да Сілва не має чіткого плану економічного відновлення держави і збирається просто «виїжджати» на попередніх здобутках, тоді як Жаїр Болсонару за свою чинну каденцію не зміг впоратися з інфляцією і теж не має механізмів її подолання, не кажучи вже про підтримку західних країн, які могли б посприяти наданню допомоги міжнародними фінансовими інституціями. Для України ж перемога жодного з кандидатів не означатиме покращення у двостронніх відносинах, оскільки і Лула, і Болсонару довели свою належність до проросійських політиків.

Авторка – Ольга Бикова, експертка з Латинської Америки Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Тоді підтримайте нас на Патреоні, щоб мати змогу читати більше якісної аналітики про міжнародну політику.