PER ASPERA – AD ASTRA I THINK TANK

Ranked Best New Think Tank by 2020 Global Go To Think Tank Index

Втриматись на кладовищі імперій: навіщо Туреччині кабульський аеропорт

Втриматись на кладовищі імперій: навіщо Туреччині кабульський аеропорт

У середині квітня Джо Байден оголосив про повний вивід американських військ із території Афганістану. Згідно з планом президента США, найдовша війна в історії його країни повинна була остаточно завершитися спершу 11 вересня, однак згодом кінцеву дату перенесли на 31 серпня 2021 року. Проте для самого Афганістану все тільки починалося – «Талібан» сприйняв слова чинного хазяїна Білого дому як безпосередній заклик до дій.

За 4 місяці з часу заяви Байдена угрупованням було проведено справжній бліцкриг. Ісламісти поступово захоплювали район за районом, спершу лише оточуючи найбільші міста. Проте дуже швидко й вони почали потрапляти до рук «Талібану», здебільшого без жодного супротиву. Зрештою, навіть Кабул, тривалість облоги якого західні розвідки оцінювали від декількох місяців до пів року, здався без бою за день. «Талібан» знову став повноправним володарем Афганістану.

Турецький інтерес

На відміну від більшості країн НАТО, які радо прийняли ініціативу виводу військ і загалом намагалися якомога швидше її реалізувати, Туреччина спробувала зазирнути в щойно привідчинене вікно можливостей і висловила наміри зберегти власну присутність в Афганістані. Формат й умови цього задуму з плином часу дещо видозмінювались, однак незмінними були саме прагнення залишитися в країні та місце дислокації – кабульське летовище.

Міжнародний аеропорт імені Хаміда Карзая є фактично єдиним засобом зв’язку Афганістану із зовнішнім світом та відіграє важливу роль у постачанні гумдопомоги міжнародними гуманітарними організаціями. Власне, евакуація всіх втікачів від талібів проводилася також зі столичного летовища.  Вибір офіційною Анкарою саме цього об’єкта був не випадковим – турецькі збройні сили тривалий час успішно займалися його охороною.

Міжнародний аеропорт імені Хаміда Карзая в Кабулі. Carl Montgomery/Flickr 

Не зустрівши жодного спротиву з боку союзників по НАТО, Туреччина взялася за реалізацію власних планів. Пропаганда офіційної Анкари чи не відразу почала наголошувати на історичних зв’язках з народами Афганістану, на виключному праві спадкоємиці Османської імперії, як мусульманської держави, на присутність в захопленій талібами державі, при цьому не забуваючи підкреслювати, що її військові не брали участі в жодних бойових діях на території країни й займалися лише охоронними та гуманітарними місіями.

Крім того, офіційна Анкара зайнялася й дипломатичним забезпеченням власної ініціативи. Зокрема, питання безпеки кабульського аеропорту було одним із провідних на 1-му Дипломатичному форумі в Анталії, що відбувся 18-20 червня й об'єднав величезну кількість політиків та високопосадовців з усього світу. Немала увага в цьому контексті приділялася й переговорам з офіційним Вашингтоном, у тому числі щодо питань матеріального та фінансового забезпечення діяльності турецької місії в Афганістані. Ці питання підіймались на кулуарних двосторонніх перемовинах президентів обох країн на червневому саміті НАТО в Брюсселі.

Читайте також: Нормалізація як новий тренд у близькосхідній політиці Туреччини

Власне кажучи, можна виділити 2 проєкти, які Туреччна намагалася реалізувати в кабульському аеропорту. Відрізняються вони між собою насамперед у тогочасній фактичній владі в самому Афганістані (у першому варіанті це був демократично обраний прозахідний президент Ашраф Гані, натомість у другому – «Талібан»), а також у функціях, які збиралася виконувати офіційна Анкара в межах своєї місії.

Проєкт 1 – охорона та безпека

Перший план поступово починав пропонуватися Туреччиною ще наприкінці травня. Саме тоді Анкара вперше висунула ідею подовжити місію з охорони аеропорту після остаточного виводу всіх військ своїх союзників по НАТО. Натомість Туреччина просила надати фінансову та матеріальну допомогу задля успішної реалізації свого задуму. Ідея зацікавила насамперед США, які прагнули зберегти доступ до головного логістичного хабу в Афганістані після свого виходу. На цю тематику проводилися численні перемовини між представниками обох країн в різноманітних форматах та локаціях.

Бійці «Талібану» стоять на варті в міжнародному аеропорту імені Хаміда Карзая після виведення американських військ. Kathy Gannon/АР

У свою чергу «Талібан» доволі різко відреагував на турецький задум. Ісламісти майже відразу заявили, що не розрізняють іноземних військових на землях Афганістану ні за державою походження, ні за релігійною належністю, вважаючи їх ніким іншим, як окупантами, і пригрозили застосувати проти турецьких військовослужбовців силу в разі невиконання ними домовленості про вивід військ із території країни.

Зрештою, план був практично нівельований швидкими успіхами «Талібану» та стрімким розпадом ганівського Афганістану. Коли бойовики увійшли до Кабула 15 серпня, стало остаточно зрозуміло, що задум охорони турецькими військовими аеропорту імені Хаміда Карзая канув у Лету. 

Проєкт 2 – функціональна та технічна підтримка  

Цей план почав розвиватися в той час, коли вже стало зрозуміло, що «Талібан» переможе в протистоянні з центральним урядом. Тоді Туреччина остаточно відмовилася від ідеї військового контролю над аеропортом, а натомість почала пропонувати у своїх перемовинах із угрупованням технічну допомогу з метою підтримки функціонування летовища. Утім, офіційна Анкара наголошувала на тому, що візьметься за реалізацію цього плану лише у випадку, якщо таліби самі попросять про цю допомогу. Водночас перемовини велися й з інших питань, що стосувалися повоєнної відбудови країни. 

Не пройшло й тижня з часу захоплення Кабула, як представник «Талібану» заявив: «Ісламський Емірат Афганістан потребує дружби, підтримки та співпраці з Туреччиною більше, ніж із будь-якою іншою країною. В Афганістану є багаті природні ресурси. Але в нас немає можливості їх видобувати. Уся наша інфраструктура зруйнована через окупацію та розкрадання правителів. Ми хочемо співпраці з Туреччиною у сферах охорони здоров’я, освіти, економіки, будівництва та енергетики, а також в обробці корисних копалин».   

Вам варто знати: Усі рівні, але є рівніші: чому в Афганістані мусульмани дискримінують мусульман?

А ще через тиждень, 27 серпня, Реджеп Таїп Ердоган повідомив про пропозицію «Талібану» Туреччині займатися управлінням кабульського аеропорту. Мова спершу йшла про невоєнне обслуговування, тобто, по суті, про допомогу в забезпеченні нормального функціонування. Натомість офіційна Анкара наполягала на праві займатися також і безпекою летовища, при цьому будучи максимально впевненою в силі власної переговірної позиції. Представник президента Туреччини Ібрагім Калин заявляв про нездатність талібів гарантувати безпеку аеропорту Кабула, відверто натякаючи на неспроможність ісламістів зарадити терактам, що мали місце в столиці Афганістану буквально напередодні.

Зрештою, наступного дня видання Al-Jazeera Arabic повідомило, що Анкара таки прийняла пропозицію «Талібану» щодо управління летовищем. А 1 вересня з’явилася інформація про прибуття до аеропорту технічних спеціалістів із Туреччини та ще однієї держави, з якою в ісламістів склалися непогані відносини, – Катару. 

А який сенс?

Але навіщо Туреччині такий далекий Афганістан? Який зиск для офіційної Анкари з втручання в справи країни, що знаходиться більш ніж за 2000 кілометрів від її кордонів і ніколи не перебувала у фарватері турецької зовнішньої політики? Причин можна назвати декілька:

1)США. Наразі політичні відносини між офіційними Анкарою та Вашингтоном перебувають, імовірно, у найнижчій точці за всю свою історію. Чого варте тільки визнання Джо Байденом у квітні цього року трагічних подій 1915 року в Османській імперії як геноциду вірмен – вчинок, на який, попри численні обіцянки, не наважувалась жодна адміністрація американського президента впродовж останніх 30 років. На цьому фоні подовження турецького перебування в Афганістані виглядає як саме той крок, який спричинить певну відлигу в непростих відносинах союзників по НАТО. Адже в такому разі США збережуть логістичний та комунікаційний канал із країною, в якій вони перебували 20 років.

Детальніше про проблему: Мец Єгерн чи геноцид – відлуння подій 1915 року в американо-турецьких відносинах

2)Тюркський світ. У цьому контексті Афганістан цікавий для Туреччини і як поліетнічна країна, населена, зокрема, тюркомовними народами, і як держава, що має спільний кордон із Узбекистаном і Туркменістаном. Президент Ердоган уже давно виношує ідею стати лідером усього тюркського світу. А після спільного з Азербайджаном успіху в Нагірному Карабаху можливість остаточного формування й закріплення певного соціокультурного та геополітичного простору за мовною ознакою видається все більш реальною. Відповідно зі зростанням впливу Анкари в Афганістані в неї відкривається нове вікно можливостей для розширення всестороннього співробітництва та зростання власної ролі в цій частині тюркського світу.

Президент Туреччини Реджеп Ердоган на пресконференції в аеропорту Стамбула імені Мустафи Кемаля Ататюрка. Presidency of the Republic of Turkey

3) Нарощування геополітичної ваги. Відхід США з Афганістану зумовив становище, за якого архітектуру безпеки в цій державі формуватимуть уже зовсім інші актори, й офіційній Анкарі в ній відводитиметься одна з ключових ролей. Наразі найбільш імовірним виглядає варіант співпраці за віссю Анкара-Кабул-Ісламабад-Пекін. І Туреччина, і Пакистан, і КНР зуміли вибудувати тісні відносини як між собою, так і з самим «Талібаном». Можливо, сюди ще долучатиметься Росія, яка також виявляє неабияку зацікавленість у регіоні.

Вас може зацікавити: Нова зовнішня політика Туреччини: передумови, особливості та уроки для України

4)Повоєнна відбудова. Як уже зазначалося, держава Афганістан зазнала тотального краху. Попри наявність у надрах країни величезної кількості цінних ресурсів, таких як мідь, золото, свинець, боксити, літій, рідкоземельні метали та інших, їхній видобуток практично неможливий чи не в першу чергу через відсутність навіть примітивної інфраструктури. Зі свого боку Туреччина якраз спеціалізується на створенні подібних проєктів, що вже неодноразово було доведено на Балканах і в Субсахарській Африці. Тому в повоєнному Афганістані Анкара, цілком імовірно, матиме певні привілеї в питаннях укладання контрактів щодо побудови інфраструктури й радо їх реалізовуватиме, наприклад, руками того ж немаловідомого ТІКА (Турецьке агентство зі співробітництва й координації).

Висновок

Президент Ердоган своєю «аеропортівською кампанією» вкотре довів, що в питаннях реалізації державних інтересів він готовий до кінця гнути свою лінію та адаптовуватися під змінні реалії цього світу. Зрештою, після виходу США з Афганістану в країні (та й у регіоні) утворюється певний безпековий вакуум, який, безумовно, захочуть зайняти регіональні актори: Іран, Пакистан, Саудівська Аравія, Катар, Індія, а також Росія та КНР. Натомість офіційна Анкара власними діями недвозначно вказує всім вищеперерахованим державам, що вже зараз їм доведеться рахуватися з новим впливовим гравцем в Афганістані.

Автор – Олександр Ворона, експерт із Балкан і Туреччини Аналітичного центру ADASTRA

Якщо вам сподобався цей матеріал, ви можете підтримати нашу роботу на Patreon, щоб надалі виходило все більше якісної аналітики про міжнародні відносини.