Як Румунію лихоманить від COVID-19 та політичної кризи

Один із найвищих у ЄС рівнів захворюваності на COVID-19, повільні темпи вакцинації, пожежі в старих шпиталях і брак сучасної медтехніки – такою є реальність пандемії в Румунії. На цьому фоні нагнітають ситуацію, однак, не лише традиційні для всіх держав Східної Європи бідність, корумпованість та забобонність, а й урядова криза. Про те, як Бухарест намагається дати раду стільком халепам і наскільки туманними є перспективи нового уряду, – розповідаємо далі.

25 жовтня 2021 року. Набуває чинності рішення уряду Румунії про впровадження загальнонаціонального локдауну та нічної комендантської години з огляду на стрімке поширення COVID-19 у державі. Школярів відпускають на двотижневі канікули, роботодавцям рекомендовано перевести мінімум половину співробітників на роботу в дистанційному режимі, з 21:00 невакцинованим забороняється без потреби відвідувати громадські місця.

11 листопада 2021 року. 4-х громадян Румунії переправляють на лікування до Італії через брак місць у лікарнях. Допомогу пропонують також Австрія, Німеччина, Польща й Угорщина. Раніше, 1 листопада, кількох пацієнтів у тяжкому стані все ж було відправлено до Німеччини.

17 листопада 2021 року. Повністю вакциновано 34,6% населення Румунії – це другий найнижчий показник у ЄС після Болгарії (для порівняння: Польща – 53,1%; Угорщина – 58,8%; Німеччина – 68,4%).

А ось інші, не менш болючі цифри:

14 листопада 2020 р., П’ятра-Нямц. Спалахнула пожежа в лікарні невідкладної допомоги у відділенні для хворих на COVID-19. Загинуло 10 пацієнтів, у тому числі двоє – від дихальної недостатності.

Ізолятор для хворих на COVID-19 Університетського шпиталю Бухареста. Vadim Ghirda/AP

29 січня 2021 року, Бухарест. Ще одна пожежа у відділенні для хворих на COVID-19 однієї з лікарень. Четверо загиблих. Представники влади заявляють, що менш як третина (!) румунських шпиталів мають сертифікати на підтвердження дотримання вимог протипожежної безпеки.

1 жовтня 2021 року, Констанца. У місцевій лікарні черговий вогонь забрав життя 7 людей. За свідченнями очевидців, пацієнти вистрибували з вікон, намагаючись урятуватися.

11 листопада 2021 року, Плоєшть. Нова пожежа в медзакладі, загинуло двоє людей похилого віку.

Менш як за рік – 4 пожежі, 23 загиблих. Низький рівень вакцинації і один з найвищих зараження. Ці моторошні факти не просто змушують серйозно задуматися про сумнівну здатність медичної системи країни до боротьби з коронавірусною хворобою, вони перекреслюють усі заяви румунських політиків щодо будь-яких досягнень у цій сфері взагалі.

Саме в такі часи як ніколи важливими є консолідація уряду й народу перед обличчям небезпеки. Аби подолати виклики, що загрожують  життю та здоров’ю кожного громадянина, необхідно діяти рішуче. Але, як не дивно, саме в цей важкий період почало лихоманити і румунський політикум. Чому? Про це докладно далі.

По швах

Станом на кінець літа 2021 р. при владі в Румунії перебувала правоцентристська коаліція з трьох політсил, сформована за результатами виборів 2020 року. До неї увійшли Національно-ліберальна партія, «Союз порятунку Румунії» (це, суворо кажучи, альянс однойменної партії та руху «ПЛЮС» – двох сил ліберально-антикорупційного спрямування) та Демократичного союзу угорців.

Прем‘єр-міністр Румунії Флорін Кицу на інавгураційному саміті Кримської платформи в Києві 23 серпня 2021 р. Пресслужба прем’єра

Очолював кабінет голова націонал-лібералів Флорін Кицу, попередником якого був його однопартієць Людовік Орбан. Націонал-ліберали мали в уряді 8 міністерських портфелів, 6 посад тримав «Союз порятунку» і 3 – Союз угорців. Крім того, дві останні партії мали свого віцепрем’єра, а посаду міністра закордонних справ обіймав незалежний політик Богдан Ауреску. Ця коаліція більш-менш вправно урядувала з грудня 2020 р. до початку осені, з якою, здається, прийшли й перші проблеми.

Наприкінці літа було заплановано винести на розгляд уряду масштабну (обсягом понад 10 млрд євро) програму інвестицій в інфраструктуру та місцевий розвиток, названу на честь видатного румунського архітектора Ангела Саліньї. Націонал-ліберали пишалися програмою та сподівалися шляхом її прийняття додати собі політичних балів в очах виборців, однак несподівано «Союз порятунку» відмовився її схвалювати.

Читайте про головні перипетії попереднього політичного сезону в Румунії архівному матеріалі: Антикорупційний детектив, або Чим запам'ятається головування Румунії в Раді ЄС

На думку віцепрем’єра від цієї партії Дана Барни, програма є хіба що розтринькуванням у політичних цілях коштів платників податків. Він навів аналогію з реалізацією схожих кампаній за часів урядування нині опозиційної Соціал-демократичної партії, коли кошти нібито «не доходили до людей, а осідали в кишенях місцевих князьків», заявивши наостанок, що це «шлях у нікуди».

Націонал-ліберали та Союз угорців спершу спробували переконати партнерів схвалити програму й пояснили, що для них немає жодної вигоди в ній, оскільки вони контролюють менше муніципалітетів – отож, ризику, що більше коштів отримають лояльні громади, немає. «Союз порятунку» погодився прийняти її, щойно партії зроблять крок назустріч – розблокують ініціативу щодо заснування спеціального слідчого органу в справах місцевого самоврядування. Автором проєкту був член «Союзу», міністр юстиції Стеліан Йон.

Президент Румунії Клаус Йоганніс (ліворуч) тисне руку міністрові юстиції Стеліану Йону. Loredana Dobre/MediaFax Foto

Націонал-ліберали на це не погодилися, й у відповідь «Союз» бойкотував засідання уряду 1 вересня, на якому планувалося схвалити програму. Помітивши відсутність міністрів на засіданні, прем’єр Флорін Кицу відразу прийняв рішення про звільнення Стеліана Йона, передавши його повноваження своєму однопартійцю, міністрові внутрішніх справ Лукіану Боде. Такі жорсткі дії Кицу пояснив тим, що, на його думку, Йон «протидіє модернізації Румунії» та «зловживає довірою, наданою йому через парламент при обранні».

Хто твій друг

3 вересня 2021 р. депутати парламенту від «Союзу порятунку» заявили, що внесли на розгляд питання щодо голосування за недовіру кабінетові Кицу. Причому вдалося їм це зробити доволі своєрідно – об’єднавшись із партією з украй полярною ідеологією – «Союзом за єдність румунів» (AUR).

Цей «Союз», на відміну від ліберальних «побратимів», відкрито обстоює більш радикальні праві ідеї, а також негативно ставиться до мігрантів і меншин та декларує боротьбу із «зовнішньою залежністю». Окремі спостерігачі звинувачують партію в антисемітизмі та мадярофобії, а також відзначають її вплив на рух «ковід-дисидентів». Водночас «Союз за єдність румунів» від «класичних» правих популістів відрізняється своєю терпимістю до членства держави в ЄС і НАТО. Партія нейтрально ставиться й до ідейного спадку Йона Антонеску, під проводом якого Румунія воювала в Другій світовій війні на боці гітлерівської Німеччини, та руху «Залізна гвардія» – єдиної легальної в ті часи парамілітарної партії фашистського спрямування.

На мітингу проти карантинних обмежень у Бухаресті 2 жовтня 2021 р., організованому AUR. Vadim Ghirda/AP

Крім того, «Союз» пов’язували із залякуванням відомої акторки театру та кіно Маї Моргенштерн: у березні цього року жінці на пошту надійшов лист нібито від партії, у якому невідомі погрожували «кинути її в газову камеру» та спалити Єврейський театр Бухареста, директоркою якого є мисткиня. Керівництво партії, однак, спростувало факт надсилання листа й висловило підтримку акторці. Не обійшлося й без російського сліду: про партію схвально висловлювалася російська державна пропагандистська агенція Sputnik, а також проросійська громадська організація «Румунське громадянське суспільство», що виправдовувала окупацію Криму.

Дізнавайтеся більше: Болгарія в лещатах обставин: чому Софія шукає порозуміння з Москвою?

Спорадичне єднання двох «Союзів» із такою, відверто кажучи, корисливою метою відзначив як сам Кицу, так і його однопартієць – президент Клаус Йоганніс. На думку високопосадовців, ліберали своїм єднанням із радикалами ставлять під удар імідж Румунії у світі. Йоганніс закликав «Союз порятунку» добре зважити всі «за» та «проти» й повернутися за стіл переговорів, при цьому запевнив, що загалом сам спокійний за майбутнє уряду.

Однак думка «Союзу порятунку» була незмінною. У відповідь на відмову співпрацювати, Кицу 7 вересня звільнив усіх призначених за квотою «розкольників» голів місцевих адміністрацій. Крім того, голова уряду поскаржився в Конституційний суд на нібито порушення процедури внесення на розгляд питання вотуму недовіри; заяву було визнано прийнятною, однак при цьому голосувати парламенту суд не заборонив – і 5 жовтня Палата депутатів таки проголосувала «за» недовіру урядові (формально, до речі, за поданням не «Союзів», а соціал-демократів, що теж спромоглися ініціювати голосування).

Нехай живе прем’єр!

Після голосування, в результаті якого Кицу та його міністри отримали статус виконувачів обов’язків, президент Йоганніс узявся, як це передбачено Конституцією, за пошук кандидатів на формування нового кабінету. 11 жовтня він доручив це завдання голові відносно спроможного на це «Союзу порятунку» Дачіану Чолошу.

Протягом жовтня, поки країна встановлювала антирекорди за кількістю заражень коронавірусом, Чолош намагався здобути підтримку бодай якоїсь політсили, однак марно: 20 жовтня Палата депутатів провалила його кандидатуру. Не варто було розрахувати на підтримку жодної з політсил з огляду на підкреслену незговірливість «Союзу», а ситуативні колеги – «Союз за єдність румунів» – заявили про прагнення самостійно сформувати кабінет.

Читайте також: Вибухи у Врбетіце – тест на громадянську солідарність чи можливість для зведення політичних рахунків?

Зважаючи на відносно високий антирейтинг Кицу, Йоганніс спробував «здати назад» і доручити утворити уряд націонал-лібералу Ніколає Чуке. Той спробував обрати дещо іншу стратегію: він розіслав представникам усіх партій пропозиції підтримати тимчасовий уряд меншості з націонал-лібералів та угорців принаймні на зимовий період – для подолання спалаху вірусу та запобігання енергетичній кризі. Однак і цей план не спрацював, а Чуке відмовився від формування уряду менш ніж за місяць.

4 листопада Кицу провів переговори з керівництвом своїх принципових ворогів – соціал-демократів. 9 листопада правління Націонал-ліберальної партії попередньо схвалило формування уряду за участі соціал-демократів та угорців. Утім, незабаром стало зрозуміло, що й цей план не є досконалим: політсили так і не змогли досягти згоди щодо того, хто ж очолить уряд.

Не наша людина

Проблеми спіткають націонал-лібералів не лише на парламентському фланзі, але й у власних лавах: в ході коаліційної епопеї вони втратили одну з ключових осіб партії. 11 вересня 2021 року Кицу опублікував в Instagram фото, на якому його голову було прифотошоплено до тіла Супермена, і звернувся до прихильників із проханням про допомогу, що викликало осуд Людовіка Орбана – єдиного серйозного суперника Кицу на виборах лідера партії.

Те саме фото прем’єр-міністра. Instagram-сторінка Фл. Кицу

Тезко угорського прем’єра протягом усього розвитку подій гостро критикував не лише голову уряду, але й самого президента Йоганніса. На думку Орбана, глава держави створив у Румунії вкрай напружену ситуацію, що ніяк не сприяла конструктивному вирішенню проблем. Водночас сам він був не проти вдруге очолити уряд; втім, його кандидатура навряд чи була б схвалена більшістю націонал-лібералів через «дисидентство», а опозиційними партіями – з огляду на його статус «людини із системи».

Колишній голова уряду та ексспікер Палати депутатів Румунії Людовік Орбан. Пресслужба уряду Румунії

25 жовтня Орбан програв Кицу вибори лідера партії, а 28 жовтня 2021 року його було виключено з неї та виведено з парламентської фракції. Однак йому не довелося почувати себе вигнанцем. За ним у «заслання» відправилося одразу п’ятеро колег, а невдовзі лави колишньої владної сили почали полишати інші націонал-ліберали, яких, станом на 3 листопада, назбиралося 17. Парламентом поповзли чутки про швидку появу нової політичної сили під проводом колишнього голови нижньої палати, ідеологічно близької до Націонал-ліберальної партії, однак із «чистішою» репутацією.

Сам же Орбан так і не підтвердив цих наполеонівських намірів. Утім, очевидно, що його колишні колеги з цікавістю стежать за подальшими кроками «шефа»: цілком імовірно, що його група може виявитися рушійною силою політичних баталій, таким собі «важелем», спроможним надати фаворитові мінімальну перевагу в критичну мить.

Що далі?

25 листопада 2021 р., на момент підготовки цього матеріалу до публікації, стало відомо, що парламент затвердив склад нового уряду, утвореного з представників ідеологічних опонентів з Націонал-ліберальної й Соціал-демократичної партій, а також Союзу угорців. Очолюватиметься він на ротаційній основі; перші 1,5 року обов’язки прем’єр-міністра виконуватиме Ніколає Чуке.

І попри те, що парламентська криза наразі офіційно поставлена на паузу, факт такої строкатої коаліції пророкує непрості зиму та новий політичний сезон у Румунії. Нестабільність цін на енергоносії, вкрай мала кількість вакцинованих від COVID-19 та економічні виклики залишаються на порядку денному вже нового уряду.

Більше за темою: Ворог мого ворога: як угорська опозиція об’єднується напередодні виборів

Що ж до політичних наслідків коаліціади останніх місяців, то найбільшої вигоди з цієї ситуації отримала Соціал-демократична партія. На тлі колапсу попереднього уряду та входження до нового кабінету її рейтинг, за даними Avangarde, зріс до вражаючих 40%. Такі події зіграли на руку й «Союзу за єдність румунів», що впевнено сягає 14-15% (окремі опитування пророкували йому чи не 20%, що є, однак, малоймовірним).

Виборці ж налаштовані рішуче «покарати» націонал-лібералів за розкол. Їхня підтримка впала з 25% до 15-17% і не тенденції до зростання не передбачається. Навпаки, відтік електорату до «партії Орбана» (щось подібне ми можемо спостерігати зараз і в Україні) може остаточно «добити» політсилу, засновану ще у XIX ст., довести її до майже безславного кінця: до прикладу, АРР прогнозує, що в разі окремої участі «партія Орбана» може розраховувати на 11,5% (попередні опитування вказували на показник у 7-8%), а її «материнська» сила ризикує взагалі не пройти в парламент (хоч і попередні опитування віддавали їй «прохідні» 8-9% – дещо більш втішні цифри, однак це падіння в 4 (!) рази порівняно з досягнутим на виборах).

Не найкращим чином складається ситуація і для «Союзу порятунку». Поки його втрати (порівняно з отриманим на останніх виборах результатом) становлять лише кілька відсотків, однак невпевненість Дачана Чолоша точно коштуватиме йому політичного рейтингу.

Неприємна ситуація і для президента Йоганніса. Нині його рейтинг довіри дотягує приблизно до 15% (порівняно з більш як 30% влітку). Як вважається, на це могла значно вплинути і згадана на самому початку статті ситуація з пожежами в румунських шпиталях: президент неодноразово заявляв, що в ситуації «треба розібратися», критикував стан медичних закладів та закликав підвищити їхнє фінансування, однак катастрофи тривали.

Вас може зацікавити: Як гучні справи щодо топкорупції порушують питання верховенства права в Австрії?

Загалом фіксується зниження довіри до всіх лідерів політичних сил, окрім голови «Союзу за єдність румунів» Георге Сіміона: станом на кінець жовтня рівень довіри становив 20% – вище за президентський. Водночас до всеосяжного тріумфу йому та його партії ще далеко, допоки його переганяє лідер соціал-демократів Йон Марсель Чолаку з 25-30%.

Поки ж побоювання, щодо нової коаліції залишаються високими з огляду на наявні прецеденти в румунському політикумі. Так, в історії держави було кілька прикладів партійно «строкатих» урядів. Щобільше, свого часу в Румунії навіть існував аналог німецької «Великої коаліції» – так званий «Соціал-ліберальний союз», до якого, окрім націонал-лібералів та соціал-демократів, входили також права Консервативна партія та лівий «Союз за поступ Румунії».

2012 р. на виборах цей альянс виборов 122 зі 171 місця у Палаті депутатів. Однак вже наступного 2013 р. він де-факто розпався через потяг консерваторів у лівий бік. Інший ранній досвід взаємодії правих та лівих сил зазнав поразки ще швидше: уряд Віктора Понти, утворений із соціал-демократів, націонал-лібералів та консерваторів, протримався з травня по грудень 2012 р. Відтак довговічність кабінету Чуке, тим більше з огляду на актуальні політичні баталії, – під великим питанням.

Хочеться, звичайно, вірити, що він зможе «протягнути» принаймні рік, а не розколеться у найменш сприятливий момент десь посеред зими 2022-го. Адже приводів у такий важкий сезон може бути безліч: від темпів захворюваності й вакцинації населення до бюджетного дефіциту, для подолання якого може знадобитися урізання соцвиплат. А поки Румунія входить у новий рік з оновленим урядом і надією на політичну стабільність.

Автор – Богдан Мироненко, експерт із Центральної Європи Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Підтримайте нас на Патреоні, щоб мати змогу читати більше якісної аналітики про міжнародну політику.