Поліна П’ятниця

Біографія

Мене звати Поліна П’ятниця, наразі я є студенткою 4-го курсу за спеціальністю «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» та активно займаюсь громадською діяльність, що здебільшого направлена на створення мостів довіри між Україною та іноземними державами. Я є співзасновницею “ Ukrainian-Gulf Cooperation Platform” та “ Українсько-Східноазійського дому” , а також дослідницею Південного Кавказу в аналітичному центрі ADASTRA.

Моя зацікавленість цим регіоном розпочалася ще під час навчання на першому курсі саме з Азербайджану. До нас з гостьовою лекцією завітав Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Азербайджан в Україні та почав розповідати про країну, яка на той час була для мене зовсім незнайомою. З цього моменту я почала дізнаватися більше, долучилась до організацію культурних проєктів, мистецьких вечорів та молодіжних конкурсів, що були спрямовані на розвиток двосторонніх взаємин між Україною та Азербайджаном.

Я завжди дотримувалась думки того, що культура здатна торкатися серця. Ти можеш не запам'ятати політичну заяву лідера або загубитися в історичних фактах, але ти завжди пам’ятатиме про армуд, який вразив тебе своєю красою або про смак пахлави, яка тебе назавжди асоціюватиметься у тебе з країною походження. Це було моє бачення, тож працюючи у цьому напрямку я робила те, в що вірила сама. На жаль, в Україні ми досі можемо зіштовхнутися з численними упередженнями стосовно народів регіону. Хтось ставить на них пожиттєве клеймо “проросійських друзів”, хтось відчуває із пересторогою ставиться до взаємодії з кавказьким менталітетом.

Мені здавалось, що проблема такого сприйняття полягає у тому, що ми просто мало знаємо про ці чудові країни, тож під час написання своїх статей я завжди керувалась ідеєю того, що хочу доносити інформацію про регіон зрозумілою для більшості з читачів мовою.

Поступово занурюючись у атмосферу заходів, я все більше закохувалася в кавказький колорит. Так у моєму житті з’явився перший справжній азербайджанський армуд та витончений кялагаї.

Згодом я відкрила для себе Грузію. Прогулянки старовинними доріжками Мцхети, затишними вуличками Тбілісі та Батумі дозволили мені побачити країну з зовсім нових перспектив. Це було знайомств з глибокою культурою та неймовірною гастрономічною традицією, яке особливо запам’яталось мені насамперед людьми - людьми, чия відданість батьківщині та любов до власного дому вражають до глибини душі.

Згодом зі мною сталася Вірменія - країна з тисячолітньою історією та багатою культурою. Країна, яка на мою думку, має багато спільного з Україною, спільні помилки, схожі вдачі.

Сьогодні в межах своєї роботи в ADASTRA я вивчаю внутрішню та зовнішню політику Азербайджану, Грузії та Вірменії, досліджую їхню взаємодію між собою та з ключовими світовими й регіональними гравцями. Я займаюсь аналізом дипломатичних, економічних та культурних зв’язків країн Південного Кавказу з Україною та прагну показати українським читачам Південний Кавказ таким, яким побачила його для себе я.