Асоційоване тріо: гуртом і в ЄС легше йти

17 травня у Києві на зустрічі міністрів закордонних справ України, Грузії та Молдови було оголошено про започаткування нової платформи для налагодження співробітництва та діалогу з питань європейської інтеграції між асоційованими партнерами ЄС – Асоційоване тріо. Створення даного об'єднання стало результатом багаторічної дискусії щодо оновлення Східного партнерства та пошуку більш ефективних форматів багатосторонньої співпраці між ЄС і його найамбітнішими східними партнерами. Та чим же нас не влаштовувало старе та перевірене Східне партнерство? Яка мета Тріо й що треба зробити для реального, а не декларативного поглиблення євроінтеграції? А головне, який зиск з нового об’єднання отримає Україна? Відповіді на ці та інші питання шукайте в нашому новому матеріалі.

Що не так зі Східним партнерством?

Східне партнерство – це спільна програма ЄС, його держав-членів та шістьох східних країн-партнерів, а саме Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Республіки Молдова та України, що реалізовується в рамках Європейської політики сусідства. Згідно з положеннями Спільної заяви першого саміту Східного партнерства 2009 року, головною метою даної ініціативи є створення необхідних умов для прискорення політичної асоціації та подальшої економічної інтеграції між Європейським Союзом і зацікавленими країнами‑партнерами. Разом з тим важливо зазначити, що цей формат співпраці не передбачає жодних гарантій щодо членства в Союзі. Найпомітнішими досягненнями за 12 років існування Східного партнерства є:

·                розширення політико-правової основи співробітництва: підписання угод про асоціацію, створення зон вільної торгівлі та лібералізація візового режиму з Грузією, Молдовою та Україною;

·                запровадження механізмів багатосторонньої співпраці різного рівня: регулярні саміти глав держав та урядів, Парламентська асамблея ЄВРОНЕСТ, Конференція місцевих та регіональних органів влади, Форум громадянського суспільства, бізнес-форум та інші тематичні платформи;

·                реалізація низки галузевих проєктів та програм фінансування у наступних сферах: зміцнення державних інститутів (Partnership for Good Governance, Twinning, SIGMA); енергоефективність та захист довкілля (EU4Energy, EU4Environment, EMBLAS); економічний розвиток (EU4Business, EU4Digital); мобільність та контакти між людьми (EU4Culture, EU4Youth, YEAs) тощо.   

Утім, попри перелічені успіхи Східне партнерство (далі – СхП) не задовольняє повною мірою очікування тих країн-учасниць, котрі підписали угоди про асоціацію та офіційно заявили про своє бажання інтегруватись з Європейським Союзом. Причиною невдоволення є відсутність чітких гарантій щодо майбутнього членства у ЄС, а також єдиний підхід Брюсселя до всіх країн‑учасниць СхП, незважаючи на їхні діаметрально протилежні зовнішньополітичні стратегії та абсолютно різне бачення розвитку ініціативи.

Дізнавайтеся більше: Ласкаво просимо: хто стане наступним членом ЄС на Балканах?

Так, якщо для Грузії, України та Молдови членство у СхП – це один з інструментів євроінтеграції на ряду з двостороннім діалогом, то для Азербайджану, Білорусі та Вірменії – це лише платформа, що дає можливість отримати певні економічні вигоди, та «перепустка» до секторальних програм фінансування. Така різниця у зовнішньополітичних цілях держав‑учасниць Східного партнерства перешкоджає поглибленню інтеграції у рамках формату та унеможливлює реалізацію найамбітніших багатосторонніх ініціатив, таких як, наприклад, пропозиція Європейського парламенту щодо створення спільного економічного простору між ЄС та країнами СхП.

З метою адаптації СхП до реальних цілей держав-учасниць, Україна вже не один рік просуває ідею реформування ініціативи та створення певного менш інклюзивного формату з виділенням країн, що бажають вступити до ЄС, в окреме об’єднання в рамках СхП. Дана позиція чітко простежується в риториці українських політиків та дипломатів. Так, на п’ятому саміті Східного партнерства 2017 року тодішній Президент України Петро Порошенко закликав «не розглядати СхП як спосіб запобігти прагненню країн регіону до перспективи членства в ЄС», а також будувати партнерство на основі «розумної диференціації, а не жорсткої однаковості».

Саміт СхП-2020, що пройшов у форматі відеоконференції через пандемію. Euroactiv/EPA

На необхідності розробки нового амбітного порядку денного для СхП, котрий «базувався б на диференціації, враховував амбіції та потреби всіх партнерів, а також відкрив для партнерів європейську перспективу», наголошував очільник МЗС України у 2014 – 2019 роках Павло Клімкін. Прибічником ідеї надання Україні, Молдові та Грузії особливого статусу в межах СхП є і чинний міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, котрий неодноразово заявляв про наміри «поглиблювати політичну асоціацію та економічну інтеграцію з ЄС, зокрема у форматі ЄС + асоційовані партнери».

Позицію української дипломатії поділяють і в Тбілісі та Кишиневі, про що свідчить спільний лист очільників МЗС України, Грузії та Молдови європейським високопосадовцям, у якому йдеться про таке: «відкриття нових горизонтів співпраці для найбільш зацікавлених та відданих європейському вектору розвитку держав-партнерів сприятиме їхньому тіснішому політичному, економічному та секторальному зближенню з ЄС. Адаптація Східного партнерства до нових реалій та потреб його держав-учасниць необхідна для зміцнення трансформаційного потенціалу цієї ініціативи та стабільності в регіоні».

Читайте також: Як «Грузинська мрія» обернулася «великим застоєм»

Натомість, Брюссель традиційно вважає механізми співпраці в рамках СхП достатньо диференційованими, апелюючи до існування двостороннього треку, що повною мірою забезпечує індивідуальний підхід. Так, у спільному повідомленні Європарламенту, Європейської ради, Ради ЄС та інших європейських інституцій зазначається таке: співробітництво в рамках СхП «розвивається відповідно до інтересів, амбіцій та прогресу кожного партнера», адже базується на «далекосяжних політичних та економічних двосторонніх угодах між ЄС та окремими країнами-партнерами».

Отже, ситуація зі Східним партнерством склалась така: асоційовані партнери несповна задоволені рівнем інтеграції та вважають за необхідне створення певного дворівневого формату співпраці в рамках даної ініціативи; у той же час ЄС відкидає ідею більшої диференціації в рамках СхП та наполягає на використанні наявних ресурсів та платформ.

Від Тріо до ЄС

Саме неможливість перегляду структури СхП та бажання виділятись на фоні інших східних партнерів і спонукали Грузію, Молдову та Україну до створення нового формату під назвою «Асоційоване тріо».

Згідно з положеннями Меморандуму про взаєморозуміння між МЗС країн Тріо, зусилля нового об'єднання будуть спрямовані передусім на координацію спільних дій у рамках наявних форматів та пошук нових можливостей для секторальної інтеграції з ЄС. Особливий інтерес Тріо становлять прискорення інтеграції у Внутрішній ринок ЄС; посилення безпекової та оборонної співпраці; розширення діалогу в таких сферах як транспорт, енергетика, цифрова трансформація та інші; залучення до рамкових програм та агенцій ЄС тощо.

Таким чином, Асоційоване тріо ставить перед собою досить амбітну мету – здійснювати спільні кроки на шляху до членства в Євросоюзі. Але що потрібно зробити для того, щоб перетворити дане об’єднання на дієвий інструмент зближення з ЄС?

Вас може зацікавити: Люблінський трикутник: що передбачає новий формат тристоронньої співпраці?

Перш за все, країнам Тріо варто зосередитись на визначенні більш чітких цілей та завдань, котрі вони прагнуть досягти в межах посиленого співробітництва з європейської інтеграції. Повертаючись до змісту меморандуму, зазначимо, що наразі формат майже позбавлений конкретики: текст рясніє загальними фразами на кшталт «підтримка комплексних реформ» та «прискорення інтеграції». Безперечно, така узагальненість є притаманною для подібних дипломатичних документів. Утім, для ефективного функціонування Тріо меморандуму недостатньо, а тому країнам необхідно розробити та узгодити програму спільних дій з чіткими цілями та бажаними результатами. 

Міністри закордонних справ Грузії, України та Молдови підписують меморандум про започаткування Асоційованого тріо. Київ, 17 травня 2021 р. mfa.gov.ua

Хоча варто відзначити й позитивний момент покладання цілей в рамках Тріо. Так, одним з пріоритетних завдань формату було визначено розбудову «платформ для співпраці з Координаційною групою ЄС із протидії гібридним загрозам тп Агентством ЄС із кібербезпеки, участі в місіях й операціях СПБО, а також участі в проєктах Постійного структурного співробітництва ЄС (PESCO)». Безпековому виміру співпраці з ЄС (особливо в рамках багатостороннього діалогу Східного партнерства) часто не надається достатньо уваги, тож питання, пов'язанні з обороною, мають займати особливе місце в списку пріоритетів Тріо. Саме тому закріплення важливості безпекового діалогу в документі про започаткування Асоційованого тріо – це, безперечно, позитивний сигнал.

Більше за темою: Між Сходом і Заходом: зовнішньополітичні орієнтири Республіки Молдова

Окрім створення програми діяльності об'єднання, країни Тріо мають напрацювати найоптимальніший інструментарій для реалізації визначених цілей. Наразі сторони домовились про те, що основним механізмом співпраці в рамках Асоційованого тріо є діалог між міністерствами закордонних справ. Безперечно, співпраці на рівні МЗС вистачить для здійснення спільних дипломатичних демаршів в інституціях ЄС та інших дипломатичних заходів. Утім, євроінтеграція – це насамперед виконання угод про асоціацію та імплементація низки реформ, а тому діалог на рівні зовнішньополітичних відомств може були лиш частиною роботи формату, але аж ніяк не єдиним механізмом.

Важливим майданчиком співпраці в рамках Тріо може стати Міжпарламентська асамблея України, Грузії та Молдови, заснована ще 2018 року. За майже три роки існування асамблея не продемонструвала жодних вагомих результатів, що пов'язано передусім з парламентськими кризами в Грузії та Молдові. Утім, міжпарламентський діалог має важливе значення в контексті співпраці з питань імплементації так званих євроінтеграційних реформ. Саме тому за можливості необхідно активізувати діяльність асамблеї вже під брендом Асоційованого тріо.

Тріо через призму українських інтересів

Безсумнівно, Україна є головним ініціатором створення Асоційованого тріо, адже саме українські дипломати та високопосадовці роками були промоутерами ідеї поглибленого партнерства в рамках СхП. Та навіщо це все Україні?

Передусім, створення Тріо – це гарний приклад проактивної позиції нашої країни, котра перейшла від фази «очікуємо від ЄС більшого» до «самі пропонуємо більше». У Брюсселі завжди підтримували ініціативи щодо налагодження багатосторонньої співпраці між східними партнерами та навіть закликали країни до активізації співробітництва одна з одною задля поглиблення інтеграції в регіоні. Європейські чиновники пам’ятають успіхи Вишеградської групи (Польща, Чехія, Словаччина та Угорщина) та Балтійської асамблеї (Естонія, Латвія та Литва), котрі об'єднали зусилля задля пришвидшення власної євроінтеграції. А тому, можливо, очікують від своїх східних партнерів повторення даного сценарію. Як би не було, спільні зусилля України, Молдови та Грузії вже отримали позитивну оцінку в ЄС, що, безперечно, є іміджевим плюсом для Києва. Утім, даний плюс може легко перетворитись у величезний мінус, якщо Асоційоване тріо зазнає невдачі та перетвориться у черговий недієвий формат.

Читайте також: ГУАМ: перспективний чи неспроможний?

Крім того, тріо завжди помітніше за соло. І це правило працює не лише в музиці, а й у міжнародних відносинах. Узгоджена позиція трьох держав, чи то в Парламентській асамблеї, чи то на саміті глав МЗС, чи то на інших міжнародних форумах дасть певну перевагу нашим країнам під час переговорів та дозволить бути більш ефективними при формуванні коаліцій та груп друзів, що полегшуватиме процес досягнення поставлених цілей.

Отже, Асоційоване тріо – це формат, котрий безперечно потребує подальших шліфувань та допрацювань. Наразі зарано говорити чи про успішність, чи про провал проєкту. Утім, виходячи з досвіду Співдружності демократичного вибору та ГУАМ, можна впевнено сказати, що загроза відсутності наповнення формату дуже висока. Для України успіх Тріо – це її особистий успіх, а тому саме Київ має стати локомотивом даного об'єднання та сприяти його перетворенню на дієву структуру.

Автор – Станіслав Ковальчук, експерт із Центрально-Східної Європи Аналітичного центру ADASTRA