PER ASPERA – AD ASTRA I THINK TANK

Ranked Best New Think Tank by 2020 Global Go To Think Tank Index

ГУАМ: перспективний чи неспроможний?

ГУАМ: перспективний чи неспроможний?

Попри значний потенціал для розвитку, Організація за демократію та економічний розвиток – ГУАМ – і досі залишається малоефективним форматом, за котрим тягнеться шлейф несправджених сподівань. Українські політики, втім, не втомлюються з відміреною періодичністю закликати до його оновлення, що підживлює дискусії про майбутнє організації. Так, 2014 року Павло Клімкін анонсував «наповнення ГУАМу новими змістами», у 2017 Володимир Гройсман пообіцяв «вдихнути нову енергію», а у 2020 році Володимир Зеленський заявив, що «ГУАМ можна зробити серйозним союзом, вдихнувши в нього нове життя».

Та чи змінилося щось після численних заяв? Чим живе організація сьогодні та що варто зробити задля активізації формату? Відповіді на ці запитання шукайте в нашій статті.

Як усе починалося?

Уперше ідея створення регіонального об’єднання Грузії, України, Азербайджану та Молдови була оприлюднена на Саміті Ради Європи в 1997 році. Тоді президенти країн четвірки заявили про необхідність інституалізації співпраці задля реалізації власного транзитного потенціалу, покращення безпекового становища в регіоні та зближення з євроатлантичними структурами.

Ця ініціатива була сприйнята з ентузіазмом як на національних, так і на міжнародному рівнях, про що свідчить достатньо висока активність у перші роки роботи новоствореного формату:

·       коло держав-учасниць розширилося до п’яти завдяки приєднанню Узбекистану в 1999 році;

·       було налагоджено співпрацю із західними партнерами (передусім зі США) у форматі ГУАМ+, а також отримано статус спостерігача при ООН;

·       визначено статус організації та сформовано її структуру;

·       узгоджено стратегічні цілі галузевого співробітництва, серед яких усунення митних та технічних бар’єрів для торгівлі, розвиток транспортної інфраструктури, створення нових нафто- й газотранспортних маршрутів, організація оперативної взаємодії держав-членів щодо надзвичайних ситуацій, співробітництво в галузі освіти тощо;

·       засновано Ділову раду (у 2002 р.), Віртуальний центр з протидії недержавним загрозам національної безпеки та Інформаційно-Аналітичної Системи (у 2003 р.), Парламентську асамблею (у 2004 р.) та Молодіжний форум (у 2006 р.).

Лідери країн четвірки після підписання Київської декларації про створення Організації за демократію та економічний розвиток - ГУАМ, 2006. ukrinform.ua

Країни-члени ГУУАМ не просто об’єдналися навколо спільних цілей, вони запропонували нове бачення майбутнього регіону. Варто згадати зовнішньополітичний контекст, у якому відбувалося становлення цієї ініціативи. Так, після розпаду СРСР нові незалежні держави задля зменшення негативних наслідків дезінтеграції централізованої союзної економіки почали долучатися до інтеграційних утворень, котрі за своєю суттю залишалися проєкціями російського домінування в регіоні. Співдружність Незалежних Держав як торговельно-економічний союз та Договір про колективну безпеку як військово-політичний блок зберігали зав’язану на Москві мережу «традиційних» радянських зв’язків.  Країни ГУУАМ натомість будували якісно нові структури в регіоні, усуваючи посередництво Росії з ланцюгів взаємодії між собою. Крім того, орієнтація організації на співпрацю насамперед із Заходом засвідчила зміну вектору розвитку регіону, котрий Росія вже не одне століття розглядає винятково як зону власних національних інтересів.  

 Більше про проблему в матеріалі Зовнішня політика Російської Федерації: вірити не можна зрозуміти

Утім, позитивна динаміка розвитку об’єднання тривала не довго. Спершу вона була перервана виходом з організації Узбекистану у 2005 році. Згодом, під час прямої збройної агресії Російської Федерації проти Грузії у 2008 році, ГУАМ продемонстрував абсолютну нездатність координувати дії країн‑учасниць у кризових ситуаціях. Зрештою, організація виявилася малоефективною в реалізації флагманських проєктів: зона вільної торгівлі (далі – ЗВТ) так і не запрацювала на повну, не вдалося просунутися в питаннях створення системи транспортування в Україну каспійських енергоресурсів та побудови транспортного коридору ГУАМ, була заморожена ініціатива створення спільних миротворчих сил тощо.

З 2008 по 2017 роки діяльність організації була майже повністю поставлена на павзу, що знизило інтерес до ГУАМ з боку країн-членів та іноземних партнерів, а також завдало значного удару по іміджу організації.

«Нове життя» vs реальність

Відновлення інтересу до ГУАМ відбулося після Революції Гідності та початку збройної агресії Росії проти України. Саме тоді у Києва виник природний запит на політичне та економічне віддалення від Москви, що знову привернуло увагу української дипломатії до ГУАМ як до платформи, здатної частково цей запит задовольнити.

Зустріч глав урядів країн-членів ГУАМ у Києві, 2017 рік. kmu.gov.ua

2017 року за ініціативи України відбувся перший за дев’ять років саміт ГУАМ, на котрому були визначені два найбільш пріоритетні напрями співпраці: імплементація ЗВТ та розвиток транспортного коридору. Це стало важливим кроком для оновлення організації, адже країни четвірки змогли віднайти спільні інтереси навіть попри значні відмінності у власних векторах зовнішньополітичного розвитку: Грузія, Україна та Молдова прагнуть політичної та економічної інтеграції з Європейським Союзом, у той час як Азербайджан намагається проводити рівновіддалену від Заходу та Росії політику.

Читайте також: Між Сходом і Заходом: зовнішньополітичні орієнтири Республіки Молдова

Та чи просунулася співпраця в рамках цих треків за минулі три роки? Якщо говорити про роботу над спільними ініціативами на рівні комітетів та експертних груп, то тут дійсно спостерігається покращення динаміки робочих зустрічей та активніше залучення представників державних органів до них. Утім, через закритість внутрішньої кухні ГУАМу для сторонніх глядачів, досить важко робити висновки про стан реалізації того чи іншого проєкту, а єдиними джерелами інформації щодо цього є поодинокі заяви представників органів державної влади та секретаріату організації.

Так, наприклад, за словами представника департаменту економічної дипломатії МЗС України Юрія Гриневецького, запуск ЗВТ знаходиться на фінальному етапі та можливий уже в осяжному майбутньому. Для цього був створений майже весь необхідний інструментарій, окрім Протоколу про встановлення країни походження товарів, над підготовкою котрого зараз безпосередньо працює організація.   

Транспортний коридор ГУАМ у мережі регіональних транспортних шляхів. railfreight.com

Щодо транспортного коридору, то, згідно з нещодавньою статтею Генерального секретаря ГУАМ Алтая Ефендієва, цей проєкт знаходиться на початковому етапі: він ще має пройти фазу техніко-економічного обґрунтування та створення стратегічної дорожньої карти.

Утім, якщо відкинути убік робочі моменти та поглянути на конкретні зрозумілі для кожного громадянина результати діяльності ГУАМ, то поки що не видно ні значних, ні навіть малих досягнень. Саме це й наштовхує на думку про неспроможність організації та спонукає політиків кожні три роки оголошувати про її відродження.

Так у чому проблема?

За 23 роки існування формату ГУАМ отримав репутацію неспроможної організації, що наразі сильно заважає його розвитку. Утім, це лише вершина айсберга, за котрою криється низка більш глибинних проблем.

Першою, та, мабуть, найбільшою проблемою для ГУАМ є відсутність розуміння того, чим є ця організація та які вигоди від членства в ній отримують країни. При цьому відсутність розуміння простежується на всіх рівнях: від звичайних громадян до представників органів влади та експертів. Така невизначеність дає підстави вважати, що форум працює за принципом «аби було», або ж спонукає до перебільшення його ролі та завищення очікувань від участі в ньому. 

Цікаво знати: Як «Грузинська мрія» обернулася «великим застоєм»

Розв’язання цієї проблеми можливе шляхом розробки та оприлюднення стратегічного документу, у котрому були б зазначені довгострокові пріоритети, ключові напрямки діяльності організації та інструменти реалізації визначених цілей. Основними критеріями стратегії мають стати загальнодоступність, конкретність та зрозумілість, а успішними прикладами подібних документів можуть слугувати Візія 2030 року Північної ради та План дій до 2030 року Ради країн Балтійського моря.

Другою проблемою ГУАМ є відсутність перемог. Ініціативи організації – це масштабні та складні проєкти, котрі потребують купу часу та значного фінансування. Так, наприклад, зона вільної торгівлі – це комплексний проєкт, для якого потрібне узгодження низки нюансів та процедур; а транспортний коридор – це ініціатива, що потребує величезних інвестицій в інфраструктуру. Тому очікувати від них швидкого отримання дивідендів не варто.

Водночас для ГУАМ важливо розповідати оточенню історію успіху тут та зараз, адже за тотальної відсутності здобутків у суспільства виникає цілком логічне запитання: «Чим ви займалися 23 роки?». У такому випадку на допомогу можуть прийти короткострокові проєкти, котрі відразу дадуть результати, продемонструють активність організації та доведуть її життєздатність. Такими ініціативами можуть стати молодіжні обміни, неформальні освітні проєкти, наукові та творчі конкурси тощо. Прикладом для наслідування у цій сфері є Європейський Союз, котрий підтримує низку гуманітарних ініціатив, як-от EU Study Days, Посли європейської молоді, Розуміння угод про асоціацію з ЄС та багато інших.

Читайте також: НАТО та Південний Кавказ: (не)послідовне співробітництво

Утім, ні стратегічні документи, ні успіхи в реалізації проєктів не змінять ситуацію, якщо не буде розв’язана інша проблема – неефективна комунікація. Ні для кого не секрет, наскільки важливими є PR та SMM у ХХІ столітті. Відсутність власної інформаційної політики робить будь-яку організацію легкою здобиччю для скептично/вороже налаштованих суб’єктів інформаційного середовища. Медійний фон навколо ГУАМ – це слабке місце організації, котре виглядає так:  

·                ГУАМ – це організація котрій необхідне «нове життя»;

·                невідомо, чи має форум реальні досягнення та на якому етапі нині перебуває реалізація флагманських проєктів;

·                робота організації в цілому виглядає як гра з багатьма невідомими.

Варто відзначити, що в ГУАМ розуміють важливість цієї проблеми. Так, за словами Генерального секретаря, створення Комунікаційної стратегії є пріоритетним завданням. Утім, стратегія – це лише частина інформаційної політики, котра передбачає вивчення аудиторії, визначення основного меседжу, розробку тактик та моніторинг результатів. Гарним прикладом поєднання всіх цих компонентів є Генеральний план комунікації АСЕАН на 2018-2025 роки.

Висновки

Тож, яким є ГУАМ сьогодні, перспективним чи неспроможним? Враховуючи той факт, що організація відновила роботу, а країни-члени знайшли спільні інтереси навіть після дев’яти років стагнації формату та змін зовнішньополітичних пріоритетів, назвати ГУАМ абсолютно неспроможним та неактуальним не можна. Утім, безперечно, організація потребує значного оновлення: від розробки довгострокової візії  до визначення інструментів і тактик комунікації.

Вам варто знати: Люблінський трикутник: що передбачає новий формат тристоронньої співпраці?

Тим не менш, говорити про ГУАМ як про можливий «потужний союз» також не варто. Держави-учасниці зацікавлені в ГУАМ винятково як у платформі для просування власних торговельних інтересів та координації задля реалізації свого транзитного потенціалу. А співпраця буде тривати доти, допоки організація здатна ці інтереси задовольнити.

Автор – Станіслав Ковальчук, спеціаліст із Центрально-Східної Європи Аналітичного центру ADASTRA