Битва за провінцію: як польські партії конкуруватимуть за голоси селян на прийдешніх виборах

До парламентських виборів у Польщі лишилося дещо більше року. Керівна коаліція розмірковує над тим, як би не втратити хитку більшість, тоді як опозиція зайнята пошуком компромісних варіантів єднання. А проте усі сторони, безперечно, намагаються триматись ближче до виборців і вже розпочинають агітацію. Особливу цікавість у цьому сенсі викликає ситуація в сільській місцевості, що, хоч і вважається бастіоном владних сил, однак на цих виборах може перетворитися на справжнє поле бою, адже розмаїття партій, охочих позмагатися за сільський електорат, вражає. Про те, як голосуватиме польська провінція та чому це важливо, читайте в матеріалі.

Сільська місцевість – традиційно вдалий ґрунт не лише для «звичайних», але й для політичних обжинків. У сучасному індустріальному та постіндустріальному світі, де рік за роком роль сільського господарства зазнає дедалі серйознішого переосмислення, кандидати на високі посади охоче роздають обіцянки «бути ближчими до інтересів простих людей», «не допустити наступу міста» (як тут не згадати Коцюбинського з його «залізною рукою города!») та «захистити невеликих національних виробників» від «страшних аграрних холдингів». Сюди ж можна віднести позірне «поклоніння» землі й різке ставлення до комерційного обігу ділянок.

Підхід цей чудово спрацьовує в Україні, де традиційними стейкголдерами сільської місцевості півночі та центру до 2019 р. лишалися «Батьківщина» та Радикальна партія Олега Ляшка, що декларували важливість підтримки фермерства, відстоювали протекціоністські заходи та опонували впровадженню ринкового обігу земельних ділянок сільськогосподарського призначення. І якщо цей підхід непоганий для України з часткою міського населення близько 70%, то для сусідньої Польщі з рівнем урбанізації 60% він тим паче прийнятний та активно експлуатується.

Про інші актуальні електоральні процеси в країнах регіону читайте тут: Пан і хуліган: чого варто очікувати від президентських виборів у Чехії

Для польських селян проблема цілісності й самобутності провінції та стійкості сільського господарства є нагальною також з огляду на членство держави в Європейському Союзі, де політика у відповідній царині значною мірою централізована (до прикладу, визначається єдина базова ставка субсидії, що може як збільшуватися на регіональному чи національному рівні, так і зменшуватися в разі недотримання стандартів екології або добробуту тварин). Багато польських фермерів, як і їхні колеги з постсоціалістичних держав, побоюються окремих надміру високих стандартів, прийнятних радше для західних колег, і покарання за неможливість дотримання таких, а також уніфікації норм щодо експорту продукції.

Звичайно, значною мірою цікавить мешканців руральної місцевості й питання збереження національної культури та традицій на противагу всеохопному міському космополітизмові. Усе це породжує значний запит на партію, здатну бути голосом села у Варшаві. І претендує на цю роль кілька рухів.

Зберегти лідерство

Польща є порівняно великою (за європейськими мірками) державою, значна частина території якої придатна для ведення сільського господарства. У цьому секторі економіки працює приблизно 9,1% населення – за цим показником Польща є третьою в ЄС після Румунії та Греції. Родючі ґрунти розповсюджені майже рівномірно всією територією, особливо багато таких на півдні й у центрі, а також частково на сході. З адміністративної точки зору вони здебільшого наявні у Великопольському, Лодзькому, Опольському та Малопольському воєводствах. Також активно освоюються ґрунти в окремих повітах Мазовецького (дещо далі від Варшави) та Нижньосілезького воєводств.

Середня величина сільських господарств у Польщі станом на 2014 р. (що ближче колір до червоного, то більше ділянок, сірим позначені міста). Лідирують Опольське, Сілезьке, Малопольське, Підкарпатське, Люблінське та захід Мазовецького воєводства, де популярна партія «Право і справедливість». Jędrejek A., Szymański L., Woch F.

На виборах 2019 р. керівна нині партія «Право і справедливість» (ПіС) здобула у відповідних виборчих округах більшість мандатів депутатів Сейму (нижньої палати парламенту): або абсолютну (наприклад, 7 із 9 місць в окрузі Тарнув), або відносну (наприклад, 4 з 9 крісел в окрузі Піла за трьох мандатів у найближчого суперника – «Громадянської платформи» (ГП)) (сеймові округи в Польщі утворюються в межах воєводств). Вона дійсно підтвердила статус найпопулярнішої серед сільського населення партії: за даними Ipsos 56,4% мешканців сіл та 67,7% конкретно працівників сільського господарства віддали їй свої голоси.

Детальніше про політичне протистояння в Польщі: «П’ятдесят на п’ятдесят: поєдинок за польське президентство»

У жовтні 2021 р. на конгресі в Пшисусі лідер партії Ярослав Качинський назвав ПіС «голосом польського села». Серед пропозицій, що спрямовані на підтримку польських аграріїв, він перелічив, зокрема: підняття цільових субсидій до середнього в ЄС рівня, підвищення неоподаткованого доходу від особистого продажу сільгосппродукції до 100 тис. злотих (приблизно 22 тис. євро) на рік, заснування страхового фонду з капіталом 3 млрд злотих (понад 660 млн євро) та впровадження ваучерів вартістю 250 злотих (близько 55 євро) для учнів аграрних технікумів. Окрім того, Качинський запевнив, що одержувачам державних пенсій за віком буде дозволено й далі провадити господарство – за чинним нині законодавством, статус пенсіонера зобов’язує провести відчуження такого майна.

Поза тим, ПіС пропонує не знижувати рівень соціальних виплат (не підвищуючи водночас ставок податків), а також продовжувати практику виплати так званих «тринадцятих пенсій». Якщо додати до цього просування традиційних сімейних цінностей і міцну підтримку костьолу державними ЗМІ (до прикладу, TVP чи Польським радіо, значний обсяг мовлення яких займають матеріали на релігійну чи споріднену тематику), то годі й дивуватися значній підтримці ПіС у консервативній сільській місцевості.

Третя сила

На відміну від багатьох держав, у Польщі є і, власне, «сільська» політсила, яка так і називається – Польська селянська партія (ПСЛ). На диво, її спрямування не є більш правим за ПіСівське; навіть навпаки, ПСЛ є помірнішою силою, що ідеологічно тяжіє до центризму, зберігаючи, однак, вірність основним постулатам соціального консерватизму – типу опозиції до абортів та легалізації легких наркотиків. Не сперечається ПСЛ і з домінантною роллю церкви в суспільному житті, пропонуючи «вислуховувати голос костьолу при вирішенні найважливіших питань».

Голова ПСЛ Владислав Косіняк-Камиш (ліворуч) і віцемаршал Сейму Войцех Янковяк (у центрі) на передвиборчому заході в Плоцьку. SŁAWOMIR KAMIŃSKI/Agencja Gazeta

Партія, утім, позиціонує себе як менш популістську альтернативу ПіС і «справжніх народників» на противагу керівній нині політсилі. Конкуруючи однак за голос польської провінції, вона періодично вдається до риторики своїх конкурентів і навіть більш радикальної, говорячи про необхідність «покінчити з засиллям корпорацій» та «менше слухати ЄС» (при цьому залишаючись однозначно проєвропейською).

Таке «роздвоєння особи» є, певно, демонстрацією відчайдушного намагання «селян» не дати партії остаточно втратити інтерес виборця й вилетіти з парламенту після того, як у 2015 р. їй ледь вдалося втримати там присутність: вона набрала 5,13% голосів при прохідному порозі 5%. 2018 р. також виявився для ПСЛ невдалим: на місцевих виборах вона втратила понад половину (87 зі 157) місць у сеймиках воєводств (регіональних радах). У 2019 р., однак, показник партії на парламентських виборах вдалося дещо покращити (до 8,6%), зокрема завдяки привабленню частини поміркованого електорату «Громадянської платформи» (що саме почала загравати з більш лівою молоддю) та прихильників партії «Кукіз’15», з якою ПСЛ вдалося сформувати альянс «Польська коаліція».

Утім, рух знаменитого рок-музиканта Павела Кукіза виявився для ПСЛ не надто надійним партнером: у листопаді 2020 р. партії висловилися діаметрально протилежно щодо позиції польського уряду з питання розподілу коштів фонду постковідного відновлення NextGenerationEU («селяни» проголосували «проти», «Кукіз’15» – «за»), фактично домовившись про «розлучення». У 2021 р. «кукізівці» допомогли ПіС протиснути в Сеймі скандальний «закон про TVN» (передбачав надання можливості контролю над польськими телеканалами лише резидентам держав ЄС/ЄАВТ, у грудні 2021 р. був ветований президентом Дудою), після чого формально влилися в групу підтримки уряду.

Вас може зацікавити: Стратегічна культура Польщі: етюд у патологічних тонах

Нині ПСЛ є провідною партією «Польської коаліції» – невеликого альянсу з дрібних, переважно позапарламентських партій та незалежних політиків (з 24 депутатів Сейму від «Коаліції» 20 є членами ПСЛ). Її стратегія – домовлятися з «дисидентами» інших партій та новими невеликими рухами, переконуючи про важливість спільного протистояння домінантним ПіС та ГП.

Важливим козирем ПСЛ є значна кількість депутатів рад у дрібних (із населенням до 20 тис. осіб) містечках та селах: у 2018 р. вона спромоглася завести в такі ради цілих 3077 своїх людей (більше лише в ПіС – 3931), а також обрати понад 100 війтів і бурмистрів (сільських та міських голів). Крім того, доволі популярною ПСЛ є в Мазовецькому воєводстві, що прилягає до столиці, та в якому більше землі мають більші й заможніші господарства: на виборах 2019 р. партії вдалося завести до верхньої палати (Сенату) члена якраз від округу Прушкув у Мазовії.

2 травня 2022 р. «Польська коаліція» сформувала зі свого складу нову політичну партію під назвою «Центр для Польщі». Метою такого кроку вважають прагнення змістити акцент на більш консервативних виборців і молодь, перемкнувши їхню увагу з ПіС і радикально євроскептичного та водночас економічно ліберального альянсу «Конфедерація».

В пошуку альтернативи

А минулого року про свої претензії на сільський електорат заявив взагалі новий рух, котрий лише нещодавно зареєструвався як політична партія – «Агроунія» (в оригіналі вживається написання «АГРОунія»).

Рух бере свій початок із 2018 р., коли Міхал Колодзєйчак, колишній депутат ради гміни Блашкі (Лодзьке воєводство) від ПіС, заснував так званий «Овочівницько-картоплярський союз» – організацію, що чинила спротив заходам влади з запобігання поширенню вірусу африканської чуми свиней зокрема та сільськогосподарській політиці уряду загалом. Наприкінці того ж року на його базі було засновано «Агроунію». Мету Колодзєйчак задекларував доволі скромну: «Не просто створити партію, а змінити Польщу».

Міхал Колодзєйчак на акції протесту. Karol Makurat/Reporter

Ще в статусі руху «Агроунія» прославилася своїми акціями на підтримку польських сільськогосподарських виробників, котрі переважно полягали в блокуванні доріг й умисному масовому псуванні продукції (розкиданні яловичини та яблук, підпалі соломи, розливанні молока тощо). Основною вимогою прихильників Колодзєйчака донині лишається законодавче зобов’язання для крамниць забезпечувати польське походження певної кількості (спершу половини, зараз 70%) асортименту. Рух також відстоює зрівняння умов підтримки фермерів із мінімумами ЄС, їхній захист на закордонних ринках, гарантовану закупівлю частини продукції державою й боротьбу з монополіями та агрохолдингами.

Загалом «Агроунія» не є євроскептичною, однак до Союзу ставиться певною мірою по-споживацькому: мовляв, він «винен» польським фермерам і міг би ставитися до них більш поблажливо. Також рух активно залучає до акцій молодь, особливо коли йдеться про теми типу закриття шкіл у малих населених пунктах або загалом навчальних закладів сільськогосподарського профілю.

Синкретичність позиції руху чудово засвідчує список гостей і спікерів одного з її конгресів. Туди Колодзєйчак запросив, зокрема, кореспондента російської новинної агенції Sputnik, підозрюваного в шпигунстві на користь Москви, представника проросійської партії «Зміна» й за сумісництвом неоязичника Матеуша Піскорського та ліву журналістку-феміністку Маю Сташко.

Дізнавайтеся більше: «Тріумф мініпутіних у Європі: що несуть Україні результати виборів в Угорщині та Сербії?»

Поки що національні опитувальники не включають «Агроунію» в рейтинги, але й без цього можливість для неї перерости в значну силу польського політикуму виглядає наразі доволі примарною. Насправді всі теми її порядку денного зайняті іншими, куди популярнішими партіями: на інтереси аграріїв уже націлені ПіС та ПСЛ, а поборниками інтересів молоді себе позиціонують ГП та коаліція більш лівих партій «Лівиця». Окрім того, не можна не помітити, що Колодзєйчак часто просто вигадує проблеми: до прикладу, він заявляв про необхідність «відбудови польського свинарства», хоча в країні поголів’я свиней у 2020 р. становило понад 11 млн голів (для порівняння: в Україні за той же період – 5,7 млн голів) і продовжує зростати.

Збирання зерна в Поморському воєводстві. David Kaszlikowski and SatAgro

З усього видається, що результат у 3-4% вже був би для «Агроунії» величезним успіхом (поріг для партій – 5%, для блоків – 8%). Пропагування аграризму акціоністськими методами, поєднане з неоднозначними лівими соціальними поглядами, навряд чи буде сприйняте позитивно цільовою аудиторією новачків-аграріїв.

Проявити характер

Наступні польські парламентські вибори мають відбутися восени 2023 року. В умовах нинішньої політичної нестабільності можливо припустити й достроковий розпуск законодавчого органу: нині такий сценарій дедалі частіше обговорюється з огляду на брак порозуміння між «Правом і справедливістю» та коаліційними партнерами. Більшість першої тримається на 7 депутатах від формально некоаліційних партій, котрі можуть одного чудового дня не проголосувати разом із коаліцією або ж узяти участь у голосуванні щодо вотуму недовіри, якщо отримають вигідніші пропозиції від опозиції.

Тож кому буде до снаги завоювати на прийдешніх виборах симпатії такого ласого електорального поля, як польської провінції?

Певно, тому, хто зможе усерйоз сприйняти рівним чином соціальні та економічні інтереси працівників сільського господарства й просто мешканців невеликих гмін; тому, хто буде дійсно зацікавлений у конкурентоспроможному польському фермерстві, самостійних і працездатних трудівниках; урешті, тому, хто не злякається вступити в жорстку політичну боротьбу й не спокуситься на застосування брудних методів.

І цим тріумфатором не конче має виявитися саме партія влади. Очевидно, що нескінченно розширювати список соціальних привілеїв (зокрема й для мешканців села) та одночасно з тим знижувати податкове навантаження, довго не вийде. Така дволикість загрожує дефіцитом бюджету – і фермерству вкрай пощастить, якщо покривати брак коштів будуть не за його рахунок. А якщо влада не зможе домовитися з ЄС та отримає заморозку грантів (судовий конфлікт все ще не вичерпано), багатьом господарствам, котрі «зав’язані» на співпрацю з Союзом, солодко не буде.

Детальніше про проблему: «Гроші в обмін на верховенство права: чому Польща та Угорщина позиваються до Суду ЄС»

Водночас перед Польською селянською партією та її менш потужними партнерами постає непросте завдання: переконати цільовий електорат зробити вибір саме на її користь. Програма «Права і справедливості» детальна й розлога, тож доведеться неабияк попрацювати, щоб здивувати виборців чимось новим. Ба більше, очікується, що в парламенті «Польська коаліція» виступить на боці «Громадянської коаліції», а це передбачає відмову від деяких соціально консервативних пунктів порядку денного, що менш симпатичні передовсім містянам. Майстерність ведення переговорів тут справді дорогого вартуватиме.

Урешті, «Агроунія» має, найімовірніше, обрати за сценарій дій роботу з громадами. Навіть якщо вона не втрапить до парламенту на цих виборах, увага «на низах» буде майже гарантованою та на місцевих виборах мінімум кількадесят депутатів рухові Колодзєйчака забезпечено. Якщо ж (майбутня) партія покаже себе вже на першому волевиявленні, причому такого високого штибу, та заведе бодай одного представника – увага та респект десятків оглядачів заслужено належатимуть їй. Утім, без ґрунтовної роботи над програмною складовою на це навряд чи варто сподіватися.

У сільській місцевості люди радше схильні вірити конкретним справам. Кому вдасться переконати традиційно скептичних виборців – покаже час, однак ця спроможність дасть неабиякі плоди в довгостроковій перспективі.

Автор – Богдан Мироненко, експерт із Центральної Європи та Балкан Аналітичного центру ADASTRA

Вам подобаються наші матеріали? Тоді підтримайте нас на Патреоні, щоб мати змогу читати більше якісної аналітики про міжнародну політику.