Чим завершилися парламентські вибори в Латвії?

1 жовтня в Латвії відбулися вибори 14-го складу Сейму – національного парламенту. І хоча для партії чинного глави уряду Кріш’яніса Каріньша вони стали перемогою з великим відривом, більш як скромні результати союзників ставлять під загрозу формування провладної коаліції. Тож чи вдасться прем’єру залишитися в кріслі та чи не загрожують країні повторні вибори? Про це – далі в матеріалі.

На тлі війни в Україні та породжених нею викликів провідні політики західних суспільств відчайдушно намагаються згуртувати населення, наголошуючи на цілющому дусі солідарності перед обличчям московської агресії. Відбувається цей процес із доволі змінним успіхом: у деяких державах популісти вдало експлуатують тези про «не нашу війну» та «втому від підтримки Києва».

На диво, ця пропаганда менш результативна в тих країнах, де росіяни становлять порівняно велику частку населення. Бувши в минулому членами СРСР або соцтабору, вони отримали доволі непогану ін’єкцію від москвофільських настроїв та не прагнуть загравати з рф. Це, звісно, стосується насамперед держав Балтії.

У таких турбулентних умовах національний парламент взялася обирати Латвія. Доволі очікувано (якщо вірити соцопитуванням) там перемогла партія чинного глави уряду Кріш’яніса Каріньша, а проросійські сили не подолали прохідний бар’єр. Однак навіть такий втішний, на перший погляд, результат має «подвійне дно»: деякі з партій-переможців не є «фанатами» ЄС і активно борються за голоси етнічних росіян. Та чи зможе це стати на заваді стабільності дружньої нам балтійської республіки?

Новачкам щастить

Із 7 політсил та рухів, що пройшли до Сейму 14-го скликання, 3 (тобто майже половина) є новими. Водночас решта примудрилися не погіршити результатів, що робить кожну потенційним «творцем королів». Погляньмо ж на них ближче.

Отож, 26 зі 100 місць у Сеймі матиме «Нова єдність» прем’єра Кріш’яніса Каріньша. Суворо кажучи, це не партія, а товариство, утворене загальнонаціональною «Єдністю» та 5 регіональними рухами. Усі учасники є проєвропейськими, а також, з огляду на статус, обстоюють децентралізацію країни, більшу спроможність громад тощо. Одним із високопоставлених членів є добре відомий українцям Валдіс Домбровскіс, нинішній єврокомісар із питань торгівлі та глава уряду у 2009-2014 рр.

Дізнавайтеся більше: Поняття європейської ідентичності та її значення для політики ЄС

16 місць дістануться «Союзу зелених та селян», очолюваному багаторічним (у 1988-2021 рр.) мером портового міста Вентспілс Айварсом Лембергсом. У Латвії чоловік вважається «олігархом» та «торговцем впливом», що з 2021 р. сидить за ґратами за обвинуваченням у відмиванні грошей. Лембергс пережив уже чимало судових процесів, один із яких ініціював проти нього сам Кріш’яніс Каріньш (2005 р. до управління Вентспілським портом намагалися призначити особу без номера платника податків). Родина бізнесмена та він сам перебувають під санкціями США на підставі положень так званого «закону Магнітського». У 2004 р. представник політсили Індуліс Емсіс став першим у світовій історії «зеленим» главою уряду, а Раймоднс Вейоніс – першим «зеленим» президентом у 2015 р. Утім, 2022 р. у союзі не лишилося послідовників цього руху після виходу з неї «Партії зелених». Ідеологічно політсила стоїть на популістських та частково євроскептичних позиціях (була проти впровадження євро).

Айварс Лембергс у суді. LETA

15 місць посяде консервативний «Спільний список», утворений навколо «Партії зелених» після її розколу з «Союзом зелених» та селян. Він виступає з екологічно-консервативних позицій, акцентуючи увагу на посиленні спроможності громад, обороноздатності держави «у зв’язку з варварським нападом росії на Україну» та підзвітності влади населенню. На думку «Списку», задля досягнення успіху громадянське суспільство має мобілізувати зусилля, «як це роблять українці». Очолює партію архітектор Улдіс Піленс, який називає себе та колег «неполітиками».

13 місць здобуде Національне об’єднання «Все для Латвії» – певно, найбільш права політсила цього скликання Сейму. Попри те, що вона виступає (традиційно для правих) проти квот ЄС на прийняття переміщених осіб, загалом її програма доволі раціональна. Зокрема, в економічній царині вона передбачає нижчі податки та сприяння діловій активності латвійців. Партія активно підтримує Україну в протистоянні російській агресії, членство Латвії в НАТО та добрі стосунки зі США та Великою Британією. Національне об’єднання не проти членства в ЄС, але прагне розцінювати його виключно як економічну організацію. Такий підхід він називає «єврореалізмом». Очолює політсилу вчитель історії (за спеціальністю) Райвіс Дзінтарс.

Читайте також: Естонія: битва лібералів і консерваторів у «космополітичному раю»

11 місць має партія «За стабільність» (в оригіналі пишеться «За стабільність!») Це найбільша в новому складі політсила, що активно відстоює інтереси російськомовних і навіть має російський еквівалент назви. Програма руху доволі популістська й включає, серед іншого, можливий вихід із ЄС, заборону локдаунів (і покарання уряду й парламенту за їхнє впровадження), прямі вибори президента та право голосувати негромадянам (більшість із яких – етнічні росіяни). Про Україну в партії намагаються не висловлюватися, але її глава, держслужбовець Алєксєй Росліков, заявив, що йому не подобається, коли його називають окупантом.

10 місць отримає політсила «Прогресисти». Це – класична лівоцентристська партія, що підтримує ідею держави загального добробуту, поступове скасування негромадянства та членство держави в ЄС та НАТО. Рух засуджує агресію рф проти України й порушення прав людини в окупованому Криму, хоча й звужує справу до засудження лише керівного режиму. Очолює політсилу колишній дипломат Каспарс Бришкенс.

Зрештою, 9 місць матиме партія «Латвія передовсім». Загалом її програма в багатьох місцях повторює пункти «Стабільності», однак із менш проросійським акцентом: політсила підтримує членство держави в ЄС і НАТО, зниження податків і встановлення порогу цін на комунальні послуги в період криз, а також скасування штрафів за порушення карантинних заходів у 2020-2022 рр. Главою партії є політик і бізнесмен, кавалер ордена Ярослава Мудрого Айнарс Шлесерс.

Аутсайдери та колеги

Утім, ці вибори стали великим розчаруванням для низки політсил, що ще нещодавно буквально керували Сеймом.

Усі свої 23 місця втратила найбільша свого часу партія «Згода», що робить акцент на загальнонаціональному порозумінні та зближенні росіян із латвійцями. Її главою був мер Риги (нині – депутат Європарламенту) Ніл Ушаков. Він, етнічний росіянин, відзначився низкою контроверсійних висловлювань (зокрема критикою санкцій проти рф та схваленням путіна як нібито «меншого зла») та періодичними візитами до Москви вже після окупації Криму рф. 2019 р. чиновник покинув посаду мера з огляду на вибори до Європарламенту. До 2017 р. «Згода» мала партнерство з путінською «єдиною росією», проте засудила повномасштабну російську агресію проти України. Однак ця позиція не вдовольнила нікого: для проєвропейських громадян вона видалася занадто угодовською, для проросійських же – свідченням нібито залежності від західного дискурсу.

Вас може зацікавити: Російський слід у державах Балтії: як Москва намагається контролювати балтійський регіон

16 місць втратила партія «Консерватори», цінна союзниця Каріньша. 2018 р. вона стала однією з найсильніших у парламенті, однак її глава Яніс Борданс не спромігся сформувати уряд (врешті це вдалося зробити навколо удвічі меншої за кількістю депутатів «Нової єдності» чинного прем’єра). Переважна частина електорату змістилася якраз до цієї політсили, а також до Національного об’єднання.

13 місць втратила популістська та частково євроскептична партія «За людяну Латвію», тимчасово очолювана агрономом Марісом Можвілло, котра стала жертвою внутрішніх чвар (частина депутатів 2021 р. відмовилася підтримувати уряд і заснувала власний рух «Заради кожного»), а також оприлюднення інформації про порушення законодавства щодо держфінансування. Електорат же перехопили «Стабільність» і «Латвія передовсім».

Найближче до проходження до Сейму виявився ліберальний проєвропейський альянс «За!» політолога Іварса Іджабса. Йому забракло лишень 0,03% (271 голос) – майже безпрецедентний у сучасному світі випадок, наслідком чого стала втрата 13 місць.

Математика й політика

Коаліційні перемовини глав партій-переможців. LETA

Власне, втрата 29 місць «За!» та «Консерваторів» стала тим фактором, що зіпсував радість від перемоги Каріньшу. Навіть попри значне покращення результатів особисто «Новою єдністю» формування коаліції стало вкрай сутужним: 61 місце в Сеймі належить тепер партіям, що не мають охоти співпрацювати з правим центром («Новою єдністю» та Національним об’єднанням). 29 голосів могли принести колись потужні політсили, що раптово опинилися поза парламентом, однак певною мірою побоювання було перекрито згодою на участь у коаліції «Спільного списку», завдяки котрому вдалося здобути мінімальну перевагу в 54 депутати.

Програми ж решти 5 партій занадто різні, аби навіть припускати якийсь сценарій коаліційних перемовин. Для формування гіпотетичної популістської більшості «Союзу зелених та селян», «Стабільності» та «Латвії передовсім» були б у нагоді 15 депутатів «Спільного списку», що й слухати не хочуть про такий варіант з огляду на конфлікт із колись материнською політсилою.

Цікаво знати: «Ахіллесова п'ята» НАТО: питання захисту Сувалкського коридору

Помірний правоцентристський варіант, з якого виходять у «Новій єдності», і який передбачає партнерство з Національним об’єднанням та «Спільним списком», виглядає найбільш раціональним варіантом із математичної та політичної точки зору (54 місця, схожі позиції). Водночас для запобігання «позаплановим ситуаціям» (падінню коаліції внаслідок зміни афіліації 3 депутатами, що не так уже й багато) планується запропонувати участь «Прогресистам». Улдіс Піленс назвав таку коаліцію «ідеологічною сумішшю», однак не виключив можливості дієвої її роботи. Фахівці припускають, що запрошення лівоцентристів має як вигоди, так і вади: з одного боку – переконливіша більшість, з іншого – суттєві ідеологічні відмінності та необхідність ділитися міністерськими портфелями. Відтак, за словами Піленса, кожна з трьох партій правого флангу вирішила провести окремі перемовини з «Прогресистами» й врешті ухвалити зважене рішення.

Російські секрети

Попри те, що до парламенту не пройшла найбільш одіозна проросійська сила держави – російський союз Латвії, і виборці не підтримали навіть відносно помірну «Згоду», без фанатів кремля Сейм не лишиться.

Основною несподіванкою став провал «Згоди» та зростання практично з нічого «За стабільність». Цікаво, що партія була заснована менш ніж за два роки до колишніми депутатами Ризької міської думи Алєксєєм Росліковим та Валєрієм Пєтровим, які були виключені з фракції «Злагоди» за порушення партійної дисципліни. У 2019 р., усе ще плануючи створити новий рух, політики не приховували мети звернутися передовсім до виборців рідної політсили.

Партія офіційно не володіє значними коштами. База даних KNAB показує, що «За стабільність» досі отримала близько 16 тис. євро у вигляді подарунків та пожертв.. Вона не має державного фінансування. Незважаючи на це, партія має офіс, пропонує широкий асортимент атрибутики (зокрема одяг із символікою), а на агітаційних заходах встановлює намети й пригощає учасників.

Варто знати: Зовнішня політика Литви: євроатлантизм і східний вектор

Про самого Рослікова теж бракує інформації. Відомо, що він є віцепрезидентом Латвійської об’єднаної профспілки поліцейських (LAPA) і близько півтора року, до середини листопада 2005-го, сам працював у поліції.

Його особистий фінансовий стан є небагато даних. 2020 р. Росліков задекларував лише зобов’язання (борги) більш як на 100 000 євро, але жодних заощаджень. Єдиною річчю в користуванні він мав лише Mercedes-Benz 2014 року випуску, на якому він знімає рекламні ролики для соцмереж, котрими активно користується: два його облікові записи у Facebook мають загалом майже 44 тис. підписників, Telegram – 12,7 тис. і ще 29,3 тис. – TikTok. На партійні облікові записи підписано набагато менше людей, тому Росліков – основний ретранслятор програми «За стабільність».

Алєксєй Росліков (по центру) і його партійці. Facebook

Агітація політика має два напрями: переконання аудиторії в тому, що в плеканні російсько-радянської спадщини немає нічого поганого плюс атаки «Згоди» та російського союзу Латвії. Він називає їх «фіктивною опозицією», що «голосує в унісон із владою» та «не може підтримати громадян у найважливіших питаннях».

Політик конкретно не згадує та не засуджує вторгнення росії в Україну. У його повідомленнях наша держава фігурує в контексті того, що Латвія, підтримуючи Київ, не дбає про власний народ. Наприклад, щодо новини про те, що Рига стала одним із поручителів за кредитом для України, Росліков каже: «Уявіть, гарантія за кредитом у 4 мільярди євро! Не шкода. Якщо Україна вирішить не повертати ці 4 мільярди, їх повернуть Латвія та ще три країни-гаранти. Латвія - це країна, де вже є міста, де люди не можуть дозволити собі гарячу воду, Латвія - це країна, де півмільйона людей вже перебувають за межею бідності. І тепер Латвія бере на себе зобов’язання на 4 мільярди для іншої країни». Крім того, він підтримує ідею виходу з ЄС та називає Брюссель «господарем чинної влади».

Очевидних зв’язків із рф у Рослікова немає, проте його періодично викликає на допити Служба державної безпеки (переважно з превентивною метою), чим він пишається.

Отож, такий харизматичний лідер не міг не стати помітним для латвійських проросійськи налаштованих громадян (негромадяни не голосують). Його партія взяла найбільше (4 з 13) місць у прикордонному з рф окрузі Латгале, де значна частина мешканців має російське коріння.

Дізнавайтеся більше: Негромадянство в Україні: бути чи не бути?

Утім, виконати обіцяне на загальнодержавному рівні «Стабільності» навряд чи під силу: навіть з урахуванням голосів популістських партій уряду їй не бачити. До того ж «Союз зелених та селян» поширює свій популізм виключно на економічну царину й не поділяє симпатій Рослікова до негромадян, а в «Латвії передовсім» радикальна програма включає насамперед карантинні заходи щодо COVID-19.

До речі, щодо небажання останньої асоціюватися з рф свідчить здійснений ще в березні 2022 р. цікавий крок – виключення з лав «Союзу» етнічних росіянок Юлії Стєпанєнко та Любові Шевцовой, що пов’язали це з близькістю лідера руху Айнарса Шлесерса до російського бізнесмена Дмітрія Мазєпіна. У результаті жінки заснували партію «Суверенна сила», що не пройшла до парламенту.

Загалом за всі проросійські політсили (від ліберальної «Злагоди» до справжніх хардлайнерів) проголосували близько 168 тис. виборців – тобто більше за всіх учасників кампанії, крім «Нової єдності». Це, на перший погляд, суттєва цифра (приблизно 20% тих, хто взяв участь у волеявленні), але матеріалізувати її в щось конкретне навряд чи вийде. Більшість партій «мають зуб» одна на одну й змагаються за те, яка ж із них «більш проросійська», намагаючись водночас не зажити слави «зовсім токсичних». Найкраще це вочевидь вдалося Рослікову методом ігнорування «української війни».

Де поставити крапку

Мапа результатів виборів у Латвії. Wikimedia

Підбиваючи підсумки, можна зазначити, що ці вибори загалом не стали для Латвії надзвичайною несподіванкою. Перемогли доволі помірні сили, ідеологія яких загалом вписується в брюссельське вікно Овертона та є комфортною для подальших відносин із ЄС.

Водночас проросійські партії не змогли матеріалізувати певних досі присутніх симпатій громадян. Чвари в цьому таборі подарували відносну перемогу «найсильнішим», якими виявилися «За стабільність», а тріумфатор минулих виборів, «Злагода», став найслабшим з огляду на намагання сумістити проєвропейськість із «відкритим обличчям» до росіян (цю позицію зайняли «Прогресисти», у яких переважило перше).

Ще на початку коаліційних перемовин представники трьох партій, що гарантовано візьмуть участь у їхній роботі, назвали допомогу Україні як один із пріоритетних треків роботи. Ця втішна новина різко контрастує з дисонансом у таборі русофілів і вкотре підтверджує, що правоцентристські політики частіше за інших виступають голосом відповідальності в більшості країн світу.

Автор – Богдан Мироненко, експерт із Центральної Європи та Балкан Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Тоді підтримайте нас, ставши патроном ADASTRA. Цим ви зробите неоціненний внесок у розвиток вітчизняної аналітики!