PER ASPERA – AD ASTRA I THINK TANK

Ranked Best New Think Tank by 2020 Global Go To Think Tank Index

Гра престолів по-йорданськи. Зима близько?

Гра престолів по-йорданськи. Зима близько?

Події на Близькому Сході часто не поступаються сюжетам творів Джорджа Мартіна. Тут і громадянські війни, і двірцеві інтриги, і боротьба за гегемонію в регіоні. В такому конфліктогенному середовищі Йорданія довгий час була чи не єдиним острівком стабільності без яскраво вираженого внутрішнього чи зовнішнього протистояння. Проте нещодавня спроба державного перевороту ставить це твердження під сумнів. Про причини невдалого заколоту, історичне підґрунтя сучасних проблем та актуальні виклики, що стоять перед Хашимітським Королівством, – читайте в новому матеріалі.

Йорданія пишається унікальністю свого географічного положення – на перетині навіть не двох, а трьох частин світу: Європи, Азії та Африки, у центрі Арабського світу. Однак через складну політичну ситуацію в сусідніх державах, розташування королівства мало сприяє його безпеці чи процвітанню. На півночі – Сирія та Ірак, на заході – Ізраїль і Палестина, на сході – Саудівська Аравія, прикордонні території якої майже повністю пустельні й малозаселені. Лише на півдні країни в районі міста Акаба є вузький (менше 30 км) вихід до однойменної затоки, яка сполучає королівство з Червоним морем. На території самої країни населення розміщене також нерівномірно – переважно на північному заході (вздовж прикордонних районів із Палестиною, Ізраїлем та Сирією), тоді як решта територій не надто освоєні.

Королівство в цілому дотримується прозахідної зовнішньої політики та за деякими винятками тісно взаємодіє з Великою Британією та Сполученими Штатами. Неодноразово воно було назване ключовим партнером НАТО в регіоні. За часів попереднього короля, Хусейна І бін Талаля (1952-1999), серед заможних йорданців була поширена практика укладення шлюбів із жінками, народженими на Заході. Друга дружина Хусейна І й мати чинного короля Абдалли ІІ (з 1999 р.), принцеса Муна аль-Хусейн (при народженні Антуанетта Гардінер), народилася у Великій Британії. Четверта дружина й мати ймовірного ініціатора нещодавнього невдалого заколоту, Нур аль-Хусейн (Ліза Наджиб Халабі) народилася у шведсько-сирійській сім’ї у Вашингтоні.

Спроба державного перевороту

Як вже зазначалося, Йорданія довгий час зберігала внутрішню політичну стабільність. Навіть упродовж «арабської весни» керівна сім’я обійшлася малою кров’ю. Протести ставили за мету здобуття більшої політичної свободи, подолання корупції, проведення виборчої реформи та впровадження справжньої конституційної монархії. Формально країна такою і є, проте на практиці королівська сім’я зберігає владу, про яку можуть лише мріяти інші монархи. За 2011-2012 роки змінилося декілька очільників уряду, натомість позиції короля залишилися майже незмінними. У будь-якій конфліктній ситуації Абдалла ІІ намагається дистанціюватися та радше виконувати роль неупередженого наглядача, аніж самому ставати стороною протистояння.

Читайте також: Хвиля примирення на Близькому Сході: як далеко вона зайде?

Однак навесні цього року назовні таки вийшов внутрішньосімейний скандал. 3 квітня стало відомо про ймовірні плани здійснення державного перевороту, із метою запобігання якому йорданська розвідка арештувала два десятки причетних високопосадовців, офіцерів та глав кількох арабських кланів. Найчутливішим моментом виявилося те, що протистояння носило саме внутрішній характер: серед затриманих був і принц Хамза бін Хусейн – єдинокровний брат чинного короля. Хамзу та його мати, вже згадану Нур аль-Хусейн, помістили під домашній арешт. При цьому натякалося, що змовники мали підтримку з-за кордону.

Хоча пресслужба короля намагалася заперечувати затримання Хамзи бін Хусейна, він сам наступного дня записав відеозвернення, яке його адвокат передав інформагентству BBC. У повідомленні принц був різким: «Не я та людина, яка відповідає за провали в управлінні, корупцію та некомпетентність, які панували в наших урядових структурах протягом останніх 15-20 років та з кожним роком погіршувалися». Після двох днів затишшя з’явилося нове звернення від принца, яке значно контрастувало з попереднім.

Король Абдалла ІІ (у центрі) та принц Хамза (другий ліворуч) разом з’явилися на публіці біля могили короля Хусейна з нагоди вшанування сторіччя з дня заснування Емірату Трансйорданія. Профіль Королівської сім’ї у Twitter

Хамза бін Хусейн заявив, що повністю передає себе в розпорядження Його Величності Короля, та зобов’язався залишатися відданим чинному главі держави та спадкоємному принцу. Невдовзі після цього й сам Абдалла ІІ оголосив про завершення національної кризи, пов’язаної зі спробою перевороту. За словами короля, Хамза знаходиться в палаці «під його опікою». Водночас зрозуміло, що решта затриманих учасників ймовірного перевороту навряд обійдуться розкаянням і не уникнуть переслідування.

Що ж насправді відбулося

Описана ситуація викликає кілька питань: чи дійсно була спроба перевороту? І якщо так, то чи мав принц Хамза підтримку з-за кордону? Різноманітність та суперечливість медіаповідомлень щодо цієї ситуації дають можливість висунути три гіпотези.

Варіант І: спроби перевороту насправді не було. Як би абсурдно це не звучало, відкидати таку можливість також не слід. Прикладом можуть слугувати події в Туреччині в липні 2016 року. Достеменно не відомо, чи тодішній невдалий переворот генералів не був інсценований, проте зрозуміло, що це було одним із козирів, використаних президентом Туреччини для суттєвого посилення своєї посади на конституційному референдумі 2017 року. Якщо король Йорданії також має подібні плани, то боротьба з наслідками «спроби перевороту» – це також зручний привід для усунення політичних суперників і посилення власних позицій.

Варіант ІІ: спроба перевороту була, проте без зовнішньої допомоги. Затриманий принц справді має деякі об’єктивні причини бути незадоволеним політикою чинного монарха. Так, сам Хамза був улюбленцем попереднього короля Хусейна, тож планувалося, що він і стане майбутнім правителем. Однак оскільки на момент смерті Хусейна Хамзі було лише 18 років, країну очолив його старший брат Абдалла ІІ, а молодому принцу відійшов титул спадкоємного принца. Натомість сам Абдалла, побувши декілька років королем, вирішив порушити такий стан речей й у 2004 році призначив новим спадкоємний принцом свого старшого сина, відсунувши Хамзу від престолу. Цікаво, що схожа практика була застосована й у Саудівській Аравії. 2017 року король Салман позбавив свого племінника титулу спадкоємного принца й призначив ним свого сина Мухаммеда ібн Салмана.

Детальніше про діяльність фактичного правителя королівства читайте тут: Ера Мухаммеда: як змінюється Саудівська Аравія

Утім, навіть якщо Хамза не користувався підтримкою з-за кордону, запустити подібні чутки було б надзвичайно вигідно для супротивників принца з метою його дискредитації. Переведення з розряду борця за свою обіцяну владу на п’яту колону, яка працює на зовнішніх ворогів, однозначно підірвало б його авторитет. Проте навіщо це робити? Справа в тім, що принц Хамза доволі популярний серед населення. Він позиціонує себе турботливим членом королівської сім’ї, який розуміє переживання простих йорданців. Працює принц і над зовнішністю: будучи доволі сильно схожим на свого батька в молодості, він завів вуса та одягається подібно до колишнього монарха, щоб у такий спосіб наочно нагадувати про часи його правління. Надмірна громадська увага до Хамзи не може не непокоїти чинного монарха.

Король Абдалла ІІ, королева-консорт Ранія та тодішній спадкоємний принц Хамза. Лютий 2000 року. Джойс Теннесон/Getty Images

Варіант ІІІ: спроба перевороту була, і змовникам сприяли іноземні сили. Формально ключові регіональні та міжнародні гравці однозначно підтримали короля Абдаллу ІІ. Щодо цього висловилися Сполучені Штати Америки, Об’єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія, Катар, Бахрейн, Єгипет, Ізраїль та навіть Україна. Так, Офіс Президента опублікував повідомлення зі словами підтримки монархові, який гарантує безпеку та розвиток держави.

Тим не менше, відносини офіційного Аммана з монархіями Затоки (насамперед Саудівською Аравією та ОАЕ) є далеко не ідеальними. Наприклад, коли у 2017 році коаліція арабських держав на чолі з Ер-Ріядом, Абу-Дабі та Каїром оголосила про початок блокади Катару, Йорданія спершу підтримала ці дії, однак зрештою не розірвала дипломатичні відносини з газовим еміратом та навіть приймала в себе з державним візитом катарського правителя. Викликає напруження в Саудівській Аравії також і склад йорданського парламенту.

Хоча більшість депутатів не мають партійної приналежності (зареєстровані як незалежні кандидати), дві найбільші партії – Ісламський фронт дії та Партія національного конгресу (неформально також відома як Партія Замзам) – так чи інакше пов’язані з релігійно-політичною Асоціацією братів-мусульман, ідеологія яких так не подобається ні Саудівській Аравії, ні ОАЕ. Саму ж організацію тісно пов’язують з офіційними Дохою та Анкарою, регіональними суперниками Абу-Дабі та Ер-Ріяда.

Детальніше про геополітичні альянси на Близькому Сході: Катар у боротьбі за регіональне лідерство

Утім, якщо й шукати справді суттєві непорозуміння в йордансько-саудівських відносинах, слід повернутися щонайменше на сто років у минуле, адже, як відомо, ключем до розуміння близькосхідних конфліктів нерідко є давні історичні невирішені суперечки.

Хашиміти vs Сауди

За результатами Першої світової війни Османська імперія втратила контроль над значною частиною земель, зокрема йорданськими. Замість неї сто років тому, 11 квітня 1921 року, на території історичного регіону Трансйорданії було сформовано уряд на чолі з Абдаллою І, унаслідок чого відповідна територія відійшла під контроль роду Хашимітів. Кілька десятиліть Емірат Трансйорданія знаходився під британським протекторатом, отримавши незалежність лише в 1946 році. Так виникло сучасне Йорданське Хашимітське Королівство.

Хто ж такі Хашиміти, за що їм дозволили правити Трансйорданією й чому вони можуть ображатися на Саудівську Аравію? Клан Бану Хашим є складовою арабського племені курайшитів, до якого належить і пророк Мухаммед (засновник ісламу). Отже, усі члени хашимітської династії ведуть свій рід від нього – це неабияка честь у мусульманському світі. Таке почесне становище дозволяло Хашимітам правити священним містом Меккою з 10 століття, хоча при цьому вони зазвичай не мали власної державності, а були васалами потужніших сил.

Вас може зацікавити: Об’єднані Арабські Емірати: найвпливовіша держава арабського світу?

У розпал Першої світової війни британський уряд, суперник Османської імперії, шукав шляхів її послаблення. Спільність інтересів сприяла об’єднанню з арабськими силами. За підтримку у війні проти турків і початок арабського повстання офіційний Лондон обіцяв шерифу Мекки, Хусейну бін Алі аль-Хашимі, сприяння у створенні кількох монархій – для нього і його синів. Так і сталося. На Каїрській конференції 1921 року було остаточно затверджено, що сам Хусейн очолить Хашимітське Королівство Хіджаз (західна частина Аравійського півострова включно з Меккою та Мединою), а його сини будуть правителями новостворених Арабського Королівства Сирія, Хашимітського Королівства Ірак та власне Емірату Трансйорданія.

Після розпаду Османської імперії на її колишніх близькосхідних територіях сформувалась низка арабських монархій. Geomap.com

Утім, такий надзвичайний момент, коли династія Хашимітів правила одночасно кількома важливими арабськими країнами тривав недовго. Найменше проіснувало Королівство Сирія: майже відразу монархію було ліквідовано, а території перейшли під контроль французів (Французького мандату в Сирії та Лівані). Сумнозвісним виявилося й усунення Хашимітів з Іраку. У 1958 році після так званої Революції 14 липня представників королівської сім’ї було розстріляно, а країну перетворено на республіку. Цікаво, що переворот в Іраку відбувся лише за кілька місяців після згоди братів-королів об’єднатися в дуалістичну монархію Хашимітську Арабську Федерацію в складі Йорданії та Іраку.

Та чи не найбільшим ударом стала втрата контролю над Меккою та Мединою. На початку 1920-х рр. Хашимітське Королівство Хіджаз зазнавало нападів із боку сусіднього Султанату Неджду (центр Аравійського півострова), яким керувала династія Аль Сауд. Коли ж Неджд остаточно здолав Хіджаз, на більшій частині Аравійського півострова виникла єдина держава – Королівство Саудівська Аравія. Із того часу саме представник династії Аль Сауд іменується почесним титулом Охоронця двох святинь (Мекки та Медини), натомість Хашиміти втратили свій тривалий почесний статус.

Панорама Мекки, квітень 2020 року. Бандар аль-Дандані/Getty Images

Чи є ці історичні події достатньою підставою для ворогування в наші дні? Формально Саудівська Аравія та Йорданія підтримують дружні відносини. Проте очевидно, що монархії, які будують свою легітимність, зокрема й на релігійному підґрунті, добре пам’ятають, хто й кого позбавив контролю над мусульманськими святинями сто років тому.

Інші актуальні виклики

Окрім уже зазначених політичних проблем, сучасна Йорданія потерпає й від низки інших соціально-економічних негараздів. Будучи обмежено забезпеченою навіть водою та не маючи власних запасів ні нафти, ні газу, країна вимушена імпортувати величезні обсяги енергоносіїв (до 20% імпорту) та продовольчих товарів. Економіка монархії тримається за рахунок розвинених легкої та хімічної промисловості: добрива та медикаменти становлять до 30% експорту, одяг – ще 20%. Сприяють також експорт фосфатів та туризм. Тим не менше, показники імпорту все рівно майже вдвічі переважають йорданський експорт.

Для перекриття дефіциту торгового балансу, офіційний Амман змушений регулярно звертатися по зовнішню допомогу до світових кредиторів. Цю роль часто виконують якраз-таки сусідні заможні арабські монархії – Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар. Однак після 2011-2012 років потік їхніх інвестицій суттєво зменшився. Частково монархії використовували фінансовий інструмент як важіль впливу, однак не в останню чергу зіграли роль і внутрішні проблеми самих країн Затоки. Гостро стоїть також проблема безробіття та неповної зайнятості (особливо серед молоді, що традиційно формує соціальну базу для протесту).

Про складну ситуацію в іншій країні регіону: Як Ліван опинився на межі неспроможної держави

Кризові явища в Йорданії посилилися після початку війни на території сусідньої Сирії – важливої торгової та логістичної партнерки Аммана. Неможливість вести з нею торгівлю та використовувати її територію для транзиту завдала чергових збитків економіці монархії. Мало це й інші наслідки: зокрема, через війну значна частина сирійців стали біженцями й оселилися в Йорданії, доєднавшись таким чином до палестинських біженців, які розміщені на території Хашимітського Королівства вже не один десяток років. Так, наразі в країні з десятимільйонним населенням мешкають близько 1,3 млн сирійців та 670 тис. палестинців.

Післямова

Безперечно, нещодавня спроба перевороту сама по собі не є джерелом проблеми. Це лише симптом внутрішньополітичного напруження, складної соціально-економічної ситуації в країні та впливу конфліктогенного середовища. Відповідаючи на питання, поставлене в заголовку статті, можна сказати точно: зима не просто близько. Вона вже тут. І щоб успішно пережити її, Хашимітській монархії доведеться докласти неабияких зусиль.

Автор – Олексій Мезенцев, сходознавець Аналітичного центру ADASTRA