Громадянська війна в М’янмі: що відбувається в країні після перевороту?

Минуло майже два роки з того моменту, як у М’янмі стався військовий переворот, і до влади прийшла хунта. Обіцянка провести нові вибори через рік так і залишилася пустими словами, а натомість у країні розгорнулась справжня громадянська війна із вже сотнями вбитих, тисячами заарештованих та понад мільйоном біженців.

Хунта тим часом зіпсувала відносини зі всіма своїми близькими партнерами. Традиційно її підтримує лише режим путіна та Китай. М’янма як учасник АСЕАН уже другий рік відсутня на самітах цієї організації, оскільки країни-члени не визнають нову владу, хоч і не полишають спроб встановити з нею діалог. Тож чим сьогодні живе держава, і чи є якась надія на вирішення цього протистояння між хунтою і демократично налаштованим суспільством – дізнавайтеся в новому матеріалі.

Невеличкий бекграунд

Унікальна особливість М’янми – це традиційно військово-політичний спосіб управління. Буквально відразу після того, як Нейп’їдо звільнилося від статусу британської колонії в 1948 році, у країні з’явилися різні воєнізовані організації, і кожна мала своє бачення майбутнього. Через чотирнадцять років після здобуття незалежності та млявих конфліктів усередині держави, у 1962 році влада в результаті перевороту перейшла до військових. Хунта проіснувала майже 50 років, поки у 2011 році в країні не почалися демократичні перетворення. Влада військових стала обмежуватися, а М’янма перейшла на шлях реформ. Однак останні демократичні вибори 2020 року не були визнані військовим блоком, і одного «чудового» дня демократія була згорнута.

Дізнавайтесь більше про історію держави: М’янма між демократією та авторитаризмом

Першого лютого 2021 року блогерка Кхінг Хнін Вай провела своє звичайне фітнес-тренування, тлом якого стали кадри військового перевороту в М’янмі, коли колона машин із озброєними людьми проїхала до комплексу парламенту в столиці Нейп’їдо. Відео стало вірусним. Бадьора музика, спортивна дівчина та порівняно спокійний заїзд військової колони до парламенту не віщували біди. Пізніше стало відомо, що нова військова влада М’янми планує запровадити особливий стан на рік, а потім провести нові вибори. Проте більшість громадян не схвалили цей переворот і вийшли на протести. Після нетривалих спроб розігнати виступи генерали хунти розстріляли мітингувальників із великокаліберних кулеметів.

Хто контролює М’янму

Країна перебуває в стані повноцінної громадянської війни, а єдиної влади не існує. Вона нагадує клаптеву ковдру, зшиту з різних шматочків землі, де загони хунти постійно зазнають нападів із боку демократичної опозиції та етнічних збройних угруповань.

Зараз у М’янмі існує Рада державного управління (SAC, State Administration Council) – це і є хунта, на чолі якої знаходиться старший генерал Мін Аун Хлайн (Min Aung Hlaing), він же головнокомандувач збройних сил М’янми – Татмадау (Tatmadaw). За даними Спеціальної консультативної ради М’янми (SAC-M, Special Advisory Council for Myanmar), SAC ефективно контролює лише 17% території країни. І це при тому, що режим використовує практично весь спектр сучасного озброєння – танки, літаки, гармати, безпілотники тощо. До речі, сам термін «Татмадау» означає «Королівські збройні сили», а слово «королівський» у культурі країни означає «славний». У суспільстві М’янми використання цього терміну для збройних формувань хунти викликає протест – «у їхніх діях немає нічого славного, це просто пси режиму». Вони називають військові хунти «сіт-тат (sit-tat)» – військові або «сіт-кве» (sit-kwe) – солдати-собаки.

Військові М’янми. Aung Shine Oo/Associated Press

Також є Уряд національної єдності (NUG, National Unity Government of Myanmar). Президент NUG – Дува Лаші Ла (Duwa Lashi La), прем’єр-міністр – Ман Він Хаін Тан (Mahn Win Khaing Than). Вони були призначені Представницьким комітетом Асамблеї союзу (CRPH) – законодавчим органом, куди входять представники поваленого парламенту. NUG має бойовий підрозділ – Народні сили оборони (PDF, People’s Defence Force) чисельністю понад 60 тисяч осіб. На озброєнні – легка стрілецька зброя, кілька гранатометів і, можливо, ПЗРК.

Крім того, у М’янмі практично з моменту закінчення Другої світової війни діє велика кількість етнічних збройних організацій. Відомо про понад 30 постійних угруповань. Із них приблизно половина має більше тисячі бійців, а сім із них –10 тисяч. Деякі джерела заявляють про те, що війська хунти стикаються зі збройним опором із боку до 250 вільно організованих місцевих груп оборони, міських осередків опору та етнічних збройних організацій.

Раніше ми писали про таке: Ісламофобія в дії: як у М’янмі виживає найбільш переслідувана меншина світу

Найбільших етнічних армій є дві. Перша – це Об’єднана армія штату Ва (UWSA, United Wa State Army) – бойове крило Об’єднаної партії штату Ва (UWSP, United Wa State Party). Чисельність – понад 30 тисяч осіб, заснована в 1989 році на базі Комуністичної партії Бірми, що розпалася. Друга – Араканська армія (AA, Arakan Army), бойове крило Об’єднаної ліги Аракана (ULA, United League of Arakan). Чисельність – понад 30 тисяч осіб, започаткована у 2009 році.

Багато етнічних армій існують не одне десятиліття й уже відпрацювали питання фінансування своєї діяльності. Вони не мають проблем із набором нових солдатів та вибудували механізми отримання зброї. Майже всі армії виступають на боці NUG проти хунти. У військах режиму до перевороту було близько 400 тисяч бійців (за деякими оцінками до 200 тисяч разом із поліцейськими силами у 2022 році), частина з яких уже дезертирувала й перейшла на бік PDF. Чисельність PDF і союзників становить понад 200 тисяч осіб. Отже, продемократичні сили здатні проводити ефективні партизанські операції, поступово знекровлюючи хунту й переманюючи на свій бік рядовий склад армії та поліцейських сил, які становлять основу репресивного апарату.

Що відбувається в М’янмі

За останніми даними понад 1,3 мільйона людей у М’янмі були змушені залишити своє житло. Приблизно 28 тисяч будинків зруйновано, більше 130 тисяч людей народності рогінджа та інших нацменшин перебувають у таборах для інтернованих. У країні щодня відбуваються військові злочини і злочини проти людяності – страти, тортури, зґвалтування, напади й переслідування цивільних осіб. Військові блокують доставку продовольства та медикаментів до громад, які нібито підтримують сили опору.

Періодично хунта влаштовує абсолютно немислимі атаки на цивільних – 23 жовтня військові літаки скинули кілька авіабомб на концерт просто неба в штаті Качин. За словами свідків, одна бомба вибухнула поряд із головною сценою. Унаслідок атаки загинуло щонайменше 80 людей, причому деякі померли через те, що їх не змогли доставити до лікарень – війська хунти перекрили дороги та не пропускали транспорт.

За даними Асоціації допомоги політичним ув’язненим у М’янмі (AAPP, Assistance association for political prisoners (Burma), з моменту військового перевороту та станом на 16 грудня 2022 року було вбито 2611 активістів, під вартою перебувають 13088 осіб, і їхня кількість постійно зростає.

Жертви хунти в М’янмі. coup.aappb.org

Західні країни призупинили допомогу М’янмі, а міжнародні компанії відмовилися від інвестицій. За оцінкою Світового банку, у 2021 році економіка держави скоротилася на 18%. У 2022 році близько 40% населення живе за межею бідності Нестача іноземної валюти обмежує доступ до імпорту, зокрема пального. Збройне протистояння суттєво гальмує зростання економіки та виробництва, а це означає, що в найближчій перспективі країна не зможе відновитися після пандемії.

Світова спільнота проти хунти, але цього недостатньо

Загалом світова спільнота не визнала хунту законною владою, проте її частина спочатку була налаштована на врегулювання конфлікту.

24 квітня 2021 року країни АСЕАН та представники М’янми затвердили Five-Point Consensus (План із п’яти пунктів), який був узгоджений із режимом: негайне припинення насильства, діалог між усіма сторонами, призначення спеціального посланця, гуманітарна допомога АСЕАН, візит спеціального посланця до М’янми для зустрічі з усіма сторонами. Проте вже через два дні після угоди Мін Аун Хлайн заявив, що розгляне «пропозиції лідерів АСЕАН, коли ситуація повернеться до стабільності» та продовжив масові вбивства, тортури, довільні арешти й невибіркові напади на мирних жителів.

Але якщо АСЕАН реагує на переворот у М’янмі дещо мляво, то світова спільнота взагалі ніяк. Так, Німеччина, Італія, Австралія, Канада та Південна Корея або відкликали послів, або не призначили нових. Великобританія надіслала посла вже після перевороту, але він не став вручати вірчі грамоти. Посол перейменував свою посаду в соцмережах на Head of British Embassy in Myanmar, але хунта не прийняла таку схему, через що дипломат був змушений залишити країну. Також у грудні стало відомо, що посол США залишить свою посаду, а на заміну ніхто не приїде. Немає послів також у посольствах Малайзії, Філіппін та Брунею. Частина світової спільноти хоч і не закриває свої дипломатичні представництва, але значно знижує рівень діалогу, переводячи їх на рівень тимчасових повірених із числа старших дипломатів. Але задля справедливості варто зазначити, що можливість для діалогу залишається.

Вас може зацікавити: Потенціал розвитку відносин України з АСЕАН

Крім того, Південна Корея заморозила фінансування інфраструктурних проєктів, Японія призупинила допомогу й відклала запуск першого супутника М’янми, а Нова Зеландія припинила політичні та військові контакти. Австралійська Woodside Petroleum приєдналася до транснаціональних нафтових гігантів Chevron Corp і Total Energies, і заявила про вихід із проєктів із розробки газових родовищ.

Утім, зацікавленої сторони, яка б пропонувала діалог із М’янмою, досі немає. АСЕАН базується на принципі невтручання у внутрішні справи інших держав (навіть якщо це призводить до підриву регіональної безпеки), та й до того ж організація не має реальних важелів впливу, через що деякі політики скептично розглядають сам формат співтовариства. Так, у 2021 році міністр закордонних справ Філіппін Теодоро Локсін заявив, що якщо АСЕАН не займе жорсткої позиції щодо М’янми, її розглядатимуть як «групу хлопців, які завжди погоджуються один з одним у марних речах». Жорстку позицію займає умовний демократичний блок АСЕАН – Індонезія, Малайзія, Філіппіни та Сінгапур, а ось країни з авторитарним стилем правління уникають прямих формулювань. Утім, АСЕАН змогла відкликати голову хунти генерала Мін Аун Хлайна з майбутніх самітів.

Після перевороту Генеральна Асамблея ООН підтримала відстрочення рішення про повноваження хунти в ООН, наприкінці 2022 року цей термін було продовжено. Наразі колишній посол М’янми при ООН Чжо Мо Тун (Kyaw Moe Tun) продовжує обіймати свою посаду.

Не проти хунти

У хунти М’янми є і союзники, як-от росія. У Нейп’їдо працює посольство, посол активно просуває пропагандистські наративи, проводяться зустрічі з представниками бізнесу й політикуму рф.

Зіткнувшись із дефіцитом бюджету на тлі громадянської війни, економічного спаду та виведення іноземних інвестицій, м’янманська хунта все більше залежить від москви в питаннях зброї, дипломатичної підтримки, торгівлі й інвестицій.

Голова хунти М’янми Мін Аун Хлайн. Reuters

Нейп’їдо регулярно відвідують російські військові та торгові представники. У грудні міністр економічного розвитку росії Максім Рєшетніков і Мін Аун Хлайн підписали спільний протокол про торгівлю, боротьбу з хворобами, освіту й науку, а також обговорили технічне співробітництво в галузі землеробства та тваринництва, чорної металургії, фармацевтики, гірничодобувної промисловості й виробництва енергії. Російська влада повідомила про підписання угод про торгівлю своїми добривами, насінням і соняшниковою олією і м’янманським рисом, морепродуктами, фруктами, овочами та іншими товарами. Також стало відомо, що в грудні хунта приймала російську військову делегацію, метою візиту якої було надання допомоги з комунікаційним обладнанням.

Однак треба розуміти, що росія присутня в М’янмі за інерцією і так само за інерцією підтримує хунту, мабуть, просто тому, що демократичні перетворення в інших країнах викликають у москви хворобливу реакцію. Тому на тлі міжнародної ізоляції рф шукає будь-яку, буквально будь-яку державу, яка виступить на її підтримку. У практичному сенсі кремль мало що може запропонувати хунті, хіба що зброю, але на тлі становища російської армії в Україні ця пропозиція виглядає і так малореальною.

Зовсім інша річ – Китай. Йому потрібен вихід до Індійського океану, а М’янма має глибоководний порт Кьяукпью. КНР почала готувати ґрунт для його освоєння вже давно і приступила до практичної реалізації цієї ідеї саме після геноциду народності рогінджа в М’янмі. Поки Нейп’їдо перебувало під міжнародним тиском, Пекін запропонував проєкт із реалізації транспортного коридору від Китаю до західного узбережжя М’янми, зокрема порт Кьяукпью, із бюджетом приблизно 7 мільярдів доларів. Вихід в Індійський океан дасть КНР змогу організувати зручний логістичний хаб для постачання нафти з країн Близького Сходу.

Варто знати: Чому Індія та Китай змагаються за партнерство з Іраном і хто тут третій зайвий?

У червні 2022 року Китай завершив техніко-економічне обґрунтування модернізації порту Ванпонг на річці Ланканг-Меконг на сході М’янми. Крім того, КНР будує в країні кілька швидкісних залізничних ліній та автотрас. Також Пекін інвестує 2,5 мільярда доларів у газову електростанцію на сході держави, де китайцям належатиме 81% електростанції, а 19% – М’янмі.

Китай проводить і постачання свого озброєння – нещодавно хунта отримала шість винищувачів FTC-2000G.

Інша давня партнерка Нейп’їдо, Індія, поки що не готова заявити про себе як регіонального лідера, і це незважаючи на те, що значна кількість біженців із М’янми опинилася саме в Індії. Традиційно Нью-Делі підтримує хунту, свого часу країни навіть уклали договір про обмін розвідданими для боротьби з повстанцями в прикордонних регіонах.

Індія підтримує контакти з хунтою та регулярно проводить зустрічі на різних рівнях. Так, у листопаді 2021 року високопосадовець режиму відвідав на запрошення Нью-Делі захід, організований ВМС Індії. А в листопаді 2022 року міністр закордонних справ Індії Вінай Мохан Кватра (Vinay Mohan Kwatra) здійснив дводенний візит до М’янми, де він зустрівся з членами хунти й обговорив питання проблеми торгівлі людьми та безпеки в прикордонних районах.

Наразі Нью-Делі займає нейтральну позицію і не втручається у внутрішні справи сусідньої країни. Це й зрозуміло, оскільки Індія реалізує проєкт вартістю майже 400 мільйонів доларів на заході М’янми – порт Каладан та трасу до нього, а також інвестує 250 мільйонів доларів у будівництво дороги, що з’єднає північно-східні штати Індії з Таїландом через М’янму.

Також прем’єр-міністр Камбоджі на початку 2022 року відвідав Нейп’їдо, що викликало вкрай негативну реакцію з боку правозахисної організації М’янми Progressive Voice. Гун Сен (Hun Sen) став першим іноземним лідером, який відвідав країну після перевороту. А вже навесні до М’янми приїхав міністр закордонних справ Камбоджі Прак Сокхонн (Prak Sokhonn).

Читайте також: Камбоджа будує власну політичну ідентичність?

Також відомо про візити до М’янми пакистанської військової делегації, яка з вересня до грудня кілька разів відвідувала країну.

Економічний коридор Китай-М’янма. NIkkei Asian Review

Тому хунта має можливість для діалогу з міжнародним співтовариством і не знаходиться в абсолютній ізоляції. Так, її не підтримують демократичні країни, але є інші партнери-автократи, яким розмови про права людини і демократичні цінності не цікаві.

Висновки

Протистояння між хунтою та Урядом національної єдності набирає обертів. Режим втрачає прихильників, посилює терор, а її війська стають усе більш розрізненими. Тим не менш, хунта має достатньо ресурсів, щоби продовжувати утримувати владу. NUG накопичує сили, але поки що проводить тільки партизанські операції. Їм критично не вистачає коштів, багато чиновників працюють на волонтерських засадах, забезпечуючи роботу своїх установ, шкіл і медичних закладів.

Європейський ціннісно-орієнтований підхід зазнає поразки в М’янмі. Поки світові демократичні лідери відмахуються від проблеми М’янми, Китай реалізує свої геополітичні проєкти. Він вкладає в суміжні держави десятки мільярдів доларів, заганяючи їх у боргову пастку. Європі та світу нічого запропонувати М’янмі, навіть якщо демократична опозиція переможе. Китай навчився реалізовувати свою зовнішню політику практично за будь-яких умов. І навіть хунта, що прийшла до влади, не змінила магістральні напрями роботи, хоча багато інфраструктурних проєктів було запущено ще до 2021 року. Китайські дипломати тоді зазначали: «Ми знайшли більш передбачуваного партнера в особі цивільного уряду».

Зараз обставини складаються таким чином, що єдиною силою, здатною вплинути на вирішення проблеми М’янми, залишився, сам того не бажаючи, Китай. ЄС, США й інші розвинені демократичні країни практично самоусунулися від цього питання. АСЕАН також демонструє нездатність вплинути на хунту, а внутрішні розбіжності та статут організації не дозволяють використовувати більш дієві методи.

Росія не є вагомим гравцем у цьому регіоні і не в змозі запропонувати хоч щось, що може змінити стан справ. Навіть традиційне постачання зброї може стати для рф непідйомною інвестицією. Таким чином Китай залишається єдиною зовнішньою стороною. І він, найімовірніше, не втручатиметься у вирішення цього конфлікту, оскільки раніше заявляв про підтримку хунти в будь-якому випадку.

А поки що сильні світу цього не готові до рішучих дій, а всю роботу роблять звичайні вчителі та лікарі, які змушені воювати в лавах PDF. Об’єктивно, хунта впаде й без зовнішнього втручання – про це заявляють міжнародні дослідники. Коли – залежить від підтримки опозиції. Якщо світова спільнота надасть хоча б фінансову підтримку, це станеться швидше, ніж без неї.

Фактично хунта не потрібна нікому, навіть Китаю. У принципі, йому вигідно мати поряд із собою ослаблену й бідну країну, у якій можна буде згодом встановити прокитайський уряд. І якщо задля досягнення цієї мети не потрібно робити практично нічого, то навіщо КНР ризикувати своїми громадянами?

Невідомо, як поведуться етнічні армії у разі перемоги коаліції, що виступають на боці NUG, і на яких умовах вони погодилися виступити проти хунти. Не можна виключити, що після повалення режиму ці угруповання вимагатимуть більше влади, більше незалежності, більше прав – те, що нове керівництво надати не зможе. І тоді ймовірним стає черговий виток війни, і як результат – прихід наступної хунти.

Автор – Олексій Терлецький, міжнародний оглядач, для Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Тоді підтримайте вихід нових матеріалів, ставши патроном ADASTRA. Цим ви робите свій посильний внесок у розвиток української аналітики!