Камбоджа будує власну політичну ідентичність?

На тлі млявих та аполітичних заяв більшості держав Південно-Східної Азії щодо агресивної війни росії в Україні Камбоджа неочікувано й різко виступила проти москви. І не просто виступила, а в березні 2022 року стала співавтором резолюції Генеральної Асамблеї ООН, яка засуджує вторгнення рф в Україну, хоча за три місяці до цього країну відвідав секретар ради безпеки росії патрушев. Цей крок проти кремля здивував багатьох – невже Пномпень вирішив продемонструвати світу власну незалежницьку позицію? Чи в таких кроках є інший розрахунок? Відповіді – в актуальному матеріалі.

Тернистий шлях молодої країни

Свого часу Камбоджа зуміла «здобути міжнародну славу» в негативному значенні цього вислову: в 1975 році владу в країні захопив комуністичний партизанський рух «Червоні кхмери», які вважали себе справжніми послідовниками маоїзму й сталінізму. Вони вирішили побудувати комунізм у дуже стислі терміни, задля чого інтелігенцію і схожих на неї представників убивали, мешканців міст переселяли в села та змушували займатися сільським господарством. За чотири роки режиму в Камбоджі було вбито, за різними даними, близько двох мільйонів людей – чверть населення країни.

Реконструкція страти під час щорічного «Дня гніву» в Камбоджі. Reuters

За часів свого правління «Червоні кхмери» користувалися підтримкою Китаю, зокрема грошима та зброєю. Їхня політика була проста й нехитра: будь-які питання вони воліли вирішувати силою і вбивствами. Так, практично одразу після приходу до влади режим почав тероризувати прикордонні райони В’єтнаму, аргументуючи це тим, що Ханой незаконно отримав споконвічно кхмерські території. У результаті В’єтнам після кількох невдалих спроб розв’язати проблему дипломатичним шляхом ввів у 1979 році війська в Камбоджу, вибив «Червоних кхмерів» із Пномпеня і встановив нову лояльну владу.

Докладніше про сусіда Камбоджі: 35 років реформ у В’єтнамі. Що вдалося побудувати?

На тлі цієї інтервенції Ханоя Пекін виступив на підтримку кхмерів й атакував В’єтнам із півночі. Незважаючи на те що війни В’єтнаму в Камбоджі та з Китаєм формально закінчилися в 1979 році, збройні сутички з КНР і з розрізненими загонами «Червоних кхмерів» у Кампучії тривали аж до 1990 року. Лише в 1991 році був підписаний мирний договір між усіма сторонами, зокрема й із представниками кхмерів. У 1993 році на престол повернувся король, а держава стала називатися Королівство Камбоджа. Із того часу в країні розпочався період мирного життя.

Слабка держава, якою керує сильна людина

За час мирного існування Камбоджі для пересічних громадян нічого не змінилося. Низький рівень життя, слабка економіка, погана медицина, освіта, інфраструктура – об’єктивно в країні немає нічого, що було б ефективно розвинене.

Рівень людського розвитку в Камбоджі в порівнянні з іншими державами регіону. UNDP Human Development Report 2019

Утім, є добре реалізована структура управління, побудована на корупції, родинних зв’язках і відданості. На вершині цієї піраміди (або харчового ланцюжка – як завгодно) стоїть одна людина. Його повне ім’я – Samdech Akka Moha Sena Padei Techo Hun Sen, що перекладається як «Княже Піднесений Верховний Великий Головнокомандувач Славних Переможних Військ Гун Сен», більш відомий як прем’єр-міністр Королівства Камбоджа Гун Сен – колишній командир «Червоних кхмерів», який у 1977 році утік до СРВ, де зміг довести свою лояльність в’єтнамцям. Саме він разом із кількома колишніми «полпотівцями» і став на чолі держави після зміни режиму в Камбоджі завдяки в’єтнамській підтримці. Гун Сен став віце-прем’єр-міністром і міністром закордонних справ у 1979 році, коли йому було лише 26 років.

1985 року він уперше був обраний на посаду прем’єр-міністра. Незважаючи на те що «Червоні кхмери» були вибиті з центральної Камбоджі, вони контролювали прикордонні з Таїландом території. Керівний режим переслідував усіх прихильників «полпотівців», що вагалися, застосовуючи до них ті ж методи, що й попередники – тортури, позасудові та масові страти. Гун Сен стояв над цим процесом і разом з іншими лідерами держави санкціонував його.

Політик уперто йшов до влади. Він укладав союзи з тими, кого не міг перемогти, перетягував владу і прибирав конкурентів. І як колишній червоний кхмер, він не відчував жодних моральних страждань, якщо було потрібно когось стратити, заарештувати або вислати з країни. Він не визнав перші демократичні вибори 1993 року й шантажував лідерів роялістської партії ФУНСІНПЕК (вони перемогли на волевиявленні) тим, що готовий розпочати нову громадянську війну. У 1997 році, обіймаючи посаду другого прем’єр-міністра, здійснив збройний переворот і усунув принца Нородома Ранаріда (Norodom Ranariddh), другого сина чинного короля Нородома Сіанука (Norodom Sihanouk) з поста першого прем’єр-міністра.

Читайте також: Спадок «Червоних кхмерів», або Демократія по-камбоджійськи

Завдяки далекоглядності та безпринципності він методично прибрав із політичного олімпу всіх своїх конкурентів і продовжує робити це досі. Остання його акція щодо узурпації влади – заборона єдиної опозиційної політсили – Партії національного порятунку Камбоджі (Cambodia National Rescue Party) у 2017 році. Її лідер Кем Соха (Kem Sokha) був заарештований за звинуваченням у державній зраді, наприкінці 2019 року – звільнений, але наразі політику заборонено залишати країну та брати участь в управлінні державою.

Гун Сен періодично заявляє про те, що буде при владі ще 7 або 10 років, і що в нього немає проблем зі здоров’ям. Тим не менш, політик готує собі заміну та припускає, що його старший син Гун Манет (Hun Manet) стане наступним прем’єр-міністром. Для цього Гун Сен звільняє шлях і вже прибирає не лише своїх потенційних конкурентів, а й суперників свого сина. Тим не менш, існує обґрунтований сумнів у тому, що Гун Манет зможе утримати пост глави держави. Гун Сен – старий воїн, який має авторитет та виграв безліч битв, як реальних, так і політичних. А його син пройшов до генеральської посади практично килимовою доріжкою, вистеленою дбайливим батьком.

Гун Сен та його старший син Гун Манет. Tang Chhin Sothy/AFP

Отже, Камбоджа перебуває під жорстким контролем однієї особи яка оточила себе вірними та лояльними людьми. Гун Сена охороняє численна армія особистої охорони, яка, як стверджують, може конкурувати з регулярною армією. Однак у регіональному вимірі країна не має жодного впливу. На півночі – бідний Лаос, на сході – дружелюбно-обережний В’єтнам, на заході – напружений Таїланд.

У глобальному геополітичному вимірі Камбоджа перебуває у сфері впливу Китаю, що розглядає її як додаткову можливість ізоляції В’єтнаму. Пномпень заперечує свою залежність – прямих доказів чи оприлюднених договорів немає, як, наприклад у Кенії, де уряд розкрив деякі деталі кабальної кредитної угоди щодо будівництва залізниці на 4,7 млрд дол. США. Схожий  проєкт запланований і в Камбоджі: під час саміту АСЕАН 2022 року було заявлено про плани будівництва автомагістралі Пномпень-Бавет (в’єтнамський кордон) на 1,6 млрд дол., а також фінансову підтримку залізничного сполучення. Подібний  проєкт реалізовано в Лаосі – там також за кошт китайських кредитів збудовано швидкісну залізницю.

Дослідження про Лаос: Ідеальний шторм для Лаосу: чи є вихід із кризи?

Утім, є сигнали, що підтверджують залежність Камбоджі від Китаю не тільки в економічному, а й (незабаром) у військовому плані. Так, у 2019 році вибухнув скандал навколо військово-морської бази Реам, де свого часу США звели споруду для спільного використання з метою оборони. Газета WSJ опублікувала матеріал, у якому йшлося про те, що Камбоджа підписала з Китаєм таємну угоду, яка дала КНР змогу використати цю базу у військових цілях. Пномпень усе заперечує, але аналіз робіт із днопоглиблення доводить, що там працюють китайські підрядники. До речі, будівлю, побудовану США, знесли.

І ще одна деталь просування китайської «м’якої сили» – Камбоджа та КНР розроблять програму вивчення китайської мови. Наразі як іноземну в країну вивчають англійську та французьку. З огляду на те, що в Камбоджі проживає велика кількість етнічних ханьців, цей крок потенційно підвищує ризик втрати кхмерської ідентичності.

Проте, незважаючи на залежність від Китаю, Гун Сен використовує всі можливості для того, щоби нарешті представити свою країну на регіональному та світовому рівні. Наприклад, під час самітів АСЕАН. Тим більше, що саме у 2022 році Камбоджа головує в АСЕАН, і на її території відбувся черговий саміт.

АСЕАН та Пномпень

Саміт АСЕАН у Камбоджі, що відбувся у 2022 році, цілком можна розглядати як подію світового масштабу. Сюди приїхав президент США Джо Байден, голова КНР Сі Цзіньпін. Тривалий час обговорювалося, чи буде присутнім путін. Його особисто запрошував Гун Сен і також повідомив, що готовий надати майданчик для проведення російсько-українських переговорів, однак прибув лише міністр закордонних справ лавров. Загалом саміт відвідали близько 30 іноземних делегацій.

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба підписав документ про приєднання до Договору про дружбу і співробітництво в Південно-Східній Азії та передав його Прак Сокхонну, міністру закордонних справ головуючої в АСЕАН Камбоджі. Pring Samrang/CamboJA

Загалом підсумки саміту можна визнати успішними, ось деякі з результатів:

·        Дмитро Кулеба підписав документ про приєднання України до Договору про дружбу та співробітництво в Південно-Східній Азії.

·        Прем’єр-міністр Китаю Лі Кецян під час саміту наголосив на безвідповідальності ядерних погроз із боку росії.

·        Вашингтон та АСЕАН підняли рівень своїх відносин до «всеосяжного стратегічного партнерства».

·        Країни АСЕАН погодилися з тим, щоби надати Східному Тимору статус кандидата в члени асоціації.

Це – значні події у світовому контексті. Крім того, було обговорено десятки важливих регіональних питань. Наприклад, Пномпень заявив про підтримку «політики одного Китаю» і виступила проти визнання незалежності Тайваню.

Утім, не всі саміти АСЕАН були корисними для Камбоджі. Десять років тому, у 2012 році, коли Пномпень так само головував в АСЕАН, уперше за 45 років проведення зустрічей не було прийнято спільної заяви. Тоді Камбоджа заблокувала його через антипекінську позицію з проблеми Південнокитайського моря. Аналогічно щодо того ж питання виступив у 2016 році. Після цих випадків Пномпень стали називати «проксі» Китаю і ставилися з упередженням до його позицій аж до того, що пролунали заклики виключити Камбоджу та Лаос з АСЕАН.

Варто знати: Потенціал розвитку відносин України з АСЕАН

Обґрунтовано, цього року також не було багато очікувань. Але, схоже, Камбоджа змогла переламати ситуацію. Склалося відчуття, що Гун Сен вийшов зі складної політичної ситуації переможцем. Критика на його адресу не лунала, сторони обговорювали глобальні питання – кліматичну кризу, російсько-українську війну, можливе перезавантаження відносин США-Китай, світову продовольчу безпеку тощо. І в результаті такі «незначні проблеми», як узурпація влади Гун Сеном, переслідування політичних противників, кричущі порушення прав людини та тотальна корупція, залишилися практично поза увагою. Світові лідери тиснули руки Гун Сену, робили групові фото, й ніхто навіть не висловив стурбованості. Тим більше, що одразу за самітом АСЕАН йде саміт G20, а це означає, що будь-який негатив навколо Гун Сена буде перекритий глобальними світовими проблемами.

Прагматизм як основний принцип політики

Безперечно, Камбоджа формує власну політичну ідентичність. Але розуміти її треба не в дусі демократичних цінностей. Незалежність політики Пномпеня полягає радше в тому, що вона не залежить від багатьох принципів та правил, прийнятих у європейському світі. У Камбоджі практично все залежить від однієї людини, прем’єр-міністра Гун Сена. Виходець із «Червоних кхмерів» де-факто перебуває при владі з 1985 року. Він добре відчуває політичну кон’юнктуру і знає, коли можна порушувати норми міжнародного співтовариства, а коли потрібно виступити з гучною заявою, потрібний момент вигідно продавши її тій же світовій спільноті.

Гун Сен розважливий і прагматичний політик. Він не має жорсткої ідеологічної платформи й навіть не випинає свого кхмерського націоналізму. Це дозволяє йому легко примикати до різних політичних течій та отримувати допомогу від протиборчих сил. Так, Гун Сен поступово мігрував від комуністів і СРСР до відновлення монархії, від співпраці з ООН та ЄС до політичних репресій та заборони всіх політичних партій, крім своєї. Від дружби США до відвертої конфронтації з ними через будівництво китайської військової бази в порту Реам.

Порти подвійного призначення в Азії, які контролює КНР. Harbored Ambitions, C4ADS

Саме цей бекграунд і створює контекст та основу для розуміння заяв Гун Сена щодо російсько-української війни чи стану справ у М’янмі.

Дізнавайтеся більше: М’янма між демократією та авторитаризмом

Із високою ймовірністю можна стверджувати, що позиція Камбоджі – це позиція, сформована в обмін на певні поступки з боку провідних світових акторів. Так, заява щодо України, як зізнався сам Гун Сен, була лобійована європейськими країнами. А з огляду на те, що нещодавно Камбоджа була частково виключена з європейської торгової програми «Все, окрім зброї», можна припустити, що найближчим часом ЄС знизить тиск на Пномпень із питань політичних свобод і прав людини або запропонує інший вигідний формат співпраці.

І США, і Європа розуміють, що це необхідно зробити, бо Камбоджа не залишається ні з чим – її вже давно й із радістю приймає у свої обійми Китай. КНР має гроші й не ставить багато питань, не вимагає прозорості, не морочить голову правами людини, Пекін знає, що одна партія краще, ніж дві, і не втручається у внутрішні справи Камбоджі. Уже під час саміту стало відомо, що США подвоюють допомогу АСЕАН на протидію Китаю і виділяють понад 860 млн дол. на програми чистої енергії, освіти, охорони здоров’я, безпеки та на підтримку прав людини.

Висновки для України

Для побудови вигідних відносин із Камбоджею необхідний абсолютний прагматизм на рівні «тут і зараз». Успішна реалізація досягнутих домовленостей буде основою подальшого діалогу, подальшого розвитку відносин. Важливо розуміти, що в загальносвітовому контексті Камбоджа йтиме за Китаєм, як за своїм головним інвестором. Однак варто пам’ятати здатність Гун Сена завжди займати вигідну позицію з непринципових питань і вигідно продавати її світовим лідерам. Війна в Україні й територіальна цілісність хвилює Гун Сена не більше, ніж проблеми прав людини чи голод в африканських країнах. Тільки тому, що це заважає бізнесу, але не більше. Проте ясне розуміння такого підходу допоможе українській дипломатії позбавитися від ілюзій та просувати свої інтереси в азійському регіоні, зокрема в Камбоджі, більш предметно.

Автор – Олексій Терлецький, міжнародний оглядач, для Аналітичного центру ADASTRA

Сподобалася стаття? Тоді підтримайте вихід нових матеріалів, ставши патроном ADASTRA, та робіть внесок у розвиток української аналітики!