PER ASPERA – AD ASTRA

I THINK TANK


PER ASPERA – AD ASTRA

I THINK TANK


Один в полі воїн: як Північній Кореї вдається виживати в умовах санкцій?

Один в полі воїн: як Північній Кореї вдається виживати в умовах санкцій?

Корейська Народна Демократична Республіка – держава-парадокс, що вже десятиліттями знаходиться у центрі палких обговорень. Через свою агресивну політику, порушення міжнародного права та відмову йти на компроміси вона не лише отримала статус держави-парії, а й стала мішенню численних міжнародних санкцій у зв’язку зі своїми ядерними випробуваннями.

Утім, незважаючи на міжнародну ізоляцію й справді жорсткі санкції, Північна Корея продовжує всіх дивувати, відчайдушно тримаючись на плаву, навіть коли здається, що дні її тоталітарного режиму злічені. Як же країні вдається підтримувати своє існування, попри тиск світової спільноти, та чи зможуть санкції все ж змусити Пхеньян піти на денуклеаризацію Корейського півострова? Відповіді на ці та інші питання шукайте в нашій новій статті.

На шляху до міжнародної ізоляції

На сьогоднішній день КНДР – один з небагатьох акторів, який готовий відкрито кинути виклик міжнародним «правилам гри», спричиняючи обурення та ворожість інших держав. Численні ігнорування міжнародного права та власних домовленостей, здійснення кібератак, контрабанда, тоталітарний режим всередині країни – цього вже достатньо, щоб створити негативний імідж Північної Кореї. Проте найбільше обурення світової спільноти викликане створенням ядерного арсеналу, володіння яким Кім Чен Ин вважає єдиним способом збереження свого режиму. Як наслідок, Північна Корея, починаючи з 2006 року, коли вона провела перші ядерні випробування, перебуває під санкціями ООН.

Детальніше про проблему: Що змушує поставити безпеку в Східній Азії під сумнів?

Такі обмеження мають на меті послабити економіку держави, а в довгостроковій перспективі – змусити еліту країни припинити розробку ядерної зброї і почати денуклеаризацію. Вони стосуються саме тих сфер, що приносять основні прибутки уряду КНДР: це імпорт та експорт вугілля, нафти, газу та будівельних матеріалів, зброї, устаткування, автомобільних частин, виробів хімічної промисловості, текстилю тощо. Крім того, за умовами санкцій заморожуються активи та банківські рахунки осіб, що відповідальні за розробку ядерної програми, а північнокорейські громадяни не можуть легально працювати за кордоном.

Пам’ятники Кім Ір Сену та Кім Чен Іру у Пхеньяні. Shutterstock

Уряд США вирішив піти далі, ухваливши 18 жовтня 2020 року санкції, що спрямовані на ширший спектр економічної діяльності та більшу кількість північнокорейських підприємств. Вони були введені у відповідь на північнокорейські кібератаки та нові випробування ядерних ракет. Такі дії з боку Пхеньяна не в останню чергу здійснюються через розташування в Південній Кореї американських військових баз, котрі сприймаються урядом КНДР як безпосередня загроза своїй безпеці. Союзники США, а саме Японія, Південна Корея, а також Європейський Союз та Австралія також наклали на державу-парію низку обмежень.

Дізнавайтеся більше: Один народ, дві держави: як південні корейці змагаються за свідомість жителів КНДР

Як і передбачалося, такі заходи мали нищівний вплив на північнокорейську економіку. Особливо руйнівними виявилися останні санкції Ради Безпеки ООН 2017-го року, ухвалені після того, як КНДР здійснила випробування своєї першої міжконтинентальної балістичної ракети. Їхнім результатом стало значне зниження обсягу зовнішньої торгівлі Північної Кореї. Тільки експорт до Китаю, що становив його переважну більшість, впав на 88,2%: з $1,65 млрд у 2017 році до $195 млн у 2018-му. Санкції також завдали удару аграрному сектору країни: вони обмежили імпорт до КНДР необхідних для сільськогосподарського виробництва товарів, таких як паливо, добрива, машини та обладнання – а це зі свого боку негативно вплинуло на зрошення та врожайність, скоротивши термін зберігання та доступність продуктів харчування.

Північнокорейські солдати на посту в демілітаризованій зоні між двома Кореями. Gettyimages

У цілому темп зростання ВВП Північної Кореї впав із +3,9% у 2016 до -4,1% у 2018 році – подальший крах економіки став неминучим. Відповідно до звіту ООН, близько 10 мільйонів (41%) громадян країни недоїдають, тоді як за межею бідності живуть 60% населення. Усе це говорить про те, що держава в реальності не є такою «багатою та успішною», як проголошує її пропаганда

Утім, виникає логічне питання: як, попри такі серйозні проблеми, їй вдається утримувати багатотисячну армію, фінансувати програми з розробки ядерної зброї та й загалом підтримувати життєдіяльність режиму.  

КНДР – «експерт» з ухилення від санкцій

До вирішення цього питання Північна Корея підходить ґрунтовно: відомо, що для обходу санкцій вона розробила складну систему методів, включно із фальсифікацією документів, незаконними морськими перевезеннями, контрабандою, шахрайствами, кібератаками та іншими способами, до яких вдається режим Кім Чен Ина, щоб підтримувати надходження валюти й важливої для промисловості сировини в країну. Далі розповідаємо про основні схеми незаконного заробітку КНДР.

Контрабанда сировини. У 2020 році, доки увесь світ намагається впоратися з наслідками пандемії, Північній Кореї вдається проводити широкомасштабні контрабандні операції біля узбережжя Китаю, всупереч санкціям імпортуючи нафту та продаючи вугілля й пісок, щоб втримати свою економіку на плаву. Більшість таких операцій проводяться фіктивними компаніями, зареєстрованими в КНР, і відбуваються в китайських територіальних водах. За перші п’ять місяців 2020 року Північна Корея імпортувала понад 1,6 мільйона барелів рафінованої нафти через десятки незаконних поставок, в основному шляхом морських перевезень.

Північнокорейський танкер, підозрюваний у контрабанді нафти у Східнокитайському морі, 2018 рік. mod.go.jp

Окрім цього, нещодавня доповідь компанії NK Pro вказала щонайменше на 17 північнокорейських кораблів, що цього разу торгували вугіллям в Чжоушані – одному з найбільших міст-портів у Китаї. Вугілля часто доставляється незареєстрованими великими баржами або суднами під іноземними прапорами, найчастіше африканських країн (Панами, Танзанії, Фіджі тощо). Припускається, що режим КНДР експортував 3,7 млн тонн вугілля в період із січня по серпень 2019 року, а прибуток від операцій становив 370 мільйонів доларів США. Основна частина цих відправлень вугілля – 2,8 млн тонн або приблизно 75% – була доставлена ​​китайськими баржами, які, зі свого боку, транспортували їх до портів КНР.

Окрім потреб інших держав у вугіллі, Північна Корея скористалася зростанням попиту на пісок, особливо після того, як Камбоджа, Індонезія та В'єтнам обмежили експорт свого піску через екологічні проблеми. Санкції ООН забороняють Північній Кореї експортувати пісок та будівельні матеріали, проте знімки супутників та дані трекінгу кораблів показують, що за останній рік держава провела масштабну та складну операцію, у якій брали участь сотні кораблів, а пісок добували у затоці Хеджу в КНДР, який потім транспортували на баржах до Китаю. Кошти, отримані від незаконного експорту вугілля, піску та інших видів сировини, допомагають фінансувати північнокорейську ядерну програму.

Контрабанда зброї. Попри заборону санкціями ООН купівлі та продажу зброї за участю Північної Кореї (зокрема стрілецької та легкої зброї), Пхеньян все ж зміг розробити розгалужену мережу торгівлі озброєнням, намагаючись обійти обмеження. У звіті ООН за 2019 рік Сирія, М'янма, Еритрея, Танзанія, Ефіопія, Сомалі та Іран підозрювалися в придбанні зброї у Північної Кореї. У 2019 році за даними ООН два урядових департаменти КНДР – Міністерство військової техніки (MME) та Корейська організація з торгівлі гірничовидобувною продукцією (KMDTRO) – продали низку звичайних озброєнь шиїтським повстанцям в Ємені, а також покупцям у Судані та Лівії.

Контрабанда одягу. Попри те, що чинні міжнародні санкції забороняють експорт одягу, виготовленого в Північній Кореї, значна частина такої продукції, що ввозиться до Південної Кореї, виготовляється в КНДР, а вже потім через Китай потрапляє в кінцеве місце призначення. За даними Daily NK, виготовлення одягу на суму близько 500-600 тисяч північнокорейських вон здійснюється в Сінуйджу, а потім речі контрабандою відправляються в китайське місто Даньдун провінції Ляонін. Припускається, що китайська сторона забезпечує північнокорейські фабрики якісною тканиною, з якої виробляють одяг, і доставляють його назад до Китаю, де додаються етикетки «Made in China» перед відправленням цієї продукції до Південної Кореї.

Кібератаки. На контрабандній торгівлі сировиною, зброєю та одягом список порушень держави не закінчується: КНДР звинувачують у численних кібератаках на Південну Корею та в інших регіонах світу. Серед них хакерська атака на голлівудську студію Sony Pictures у 2014 та кібератака на смартфони посадовців Південної Кореї у 2017 році. Зокрема, за даними урядів США та Канади, у березні 2017 року Північна Корея була відповідальною за атаку, нанесену вірусом WannaCry, що торкнувся лікарень, підприємств та банків по всьому світу. Ця атака вразила понад 300 000 комп’ютерів у 150 країнах, завдавши мільярдних збитків. Вірус атакував комп’ютери на операційній системі Microsoft Windows шляхом шифрування файлів користувача, після чого вимагав здійснити оплату ключа дешифрування в біткоїнах на суму $300 для розблокування даних.

Цікаво знати: Держава 38-ої паралелі: погляд Північної Кореї на міжнародні відносини

Окрім цього, 8 жовтня 2018 року агентство Bloomberg повідомило, що північнокорейська хакерська група намагалася викрасти щонайменше 1,1 млрд доларів США у серії атак на міжнародні банки з 2014 по 2018 роки. Комісія ООН також дослідила використання кібератак для незаконного переказу коштів від фінансових установ та бірж криптовалют, відмивання викрадених грошей та отримання доходу в обхід фінансових санкцій.

Фальшиві долари. Іще з 2002 року відомо про існування та випуск так званих «супердоларів» (також відомих як superbill або supernote) – фальшивих 100-доларових купюр, які, за свідченнями уряду США, «знаходились у світовому обігу з кінця 1980-х до принаймні липня 2000 року». У поширенні «супердоларів» підозрювалися різні угруповання, але Вашингтон заявляє, що їхній випуск здійснюється в Північній Кореї.  За його підрахунками, з 1989 року КНДР випустила та розповсюдила понад 45 мільйонів таких «супердоларів». У 1990-х роках північнокорейських дипломатів з фальшивими грошима затримували у Владивостоці, Макао і Гонконгу, а в 2005-му «супердолари» виявили в Лас-Вегасі. 7 жовтня 2005 року Шона Гарленда, головного секретаря Робітничої партії в Північній Ірландії, було заарештовано за дорученням прокурора США в окрузі Колумбія. Гарланд та шість інших співучасників були звинувачені прокуратурою США в "отриманні, транспортуванні, продажу та передачі" підроблених 100-доларових купюр.

Рабська праця. Керівна еліта КНДР у спробах призупинити занепад свого режиму не нехтує нічим, систематично вимагаючи примусову, неоплачувану працю від свого населення: працівників державних підприємств, жінок, дітей та політичних в’язнів. Звичайні північнокорейські працівники не можуть вільно обирати вид діяльності. Уряд призначає роботу як чоловікам, так і незаміжнім жінкам із міст та сільських районів. Неявка на роботу без дозволу є злочином, який карається трьома-шістьома місяцями в трудових таборах.

Незаконна співпраця КНДР з Китаєм та Росією. У спробах оминути санкції КНДР вдається знаходити поодиноких союзників: зокрема, у звіті, опублікованому Royal United Services Institute, встановлено, що мережа зі 150 китайських підприємств відіграє центральну роль у сприянні доступу Північної Кореї до міжнародних ринків. Вона брала участь у поставках товарів вартістю близько $2,7 млрд у період із 2014 по 2017 роки, що становило близько 20% вартості торгівлі Північної Кореї за цей період. У звіті також зазначається, що 135 компаній усе ще зареєстровані як активні в китайських корпоративних базах даних, тому припускається, що багато з них продовжують працювати навіть попри введення санкцій.

Окрім цього, відомо також про видачу Росією сотень робочих віз північнокорейським робітникам – схема, що трактується як спроба Москви ухилитися від виконання санкцій ООН. Близько 50 тисяч північнокорейських робітників працюють на заводах Росії в «рабських умовах». Розслідування CNN доводить, що до 80% їх заробітку спрямовується назад у Пхеньян, де ці гроші йдуть безпосередньо уряду, а не їхнім сім’ям.

Народ в заручниках режиму

Усі ці факти свідчать про те, що в умовах економічної кризи, спричиненої екстенсивною економічною системою та насамперед міжнародними санкціями, Північній Кореї вдається провадити зовнішню торгівлю та використовувати незаконні методи для фінансування урядових програм. Звісно, такі схеми не можуть забезпечити нормальних умов життя для багатомільйонного населення й використовуються передусім для підтримання життєдіяльності режиму. Здавалося б, для розвитку економіки та, відповідно, покращення становища громадян, Пхеньян рано чи пізно піде на поступки й відмовиться від подальшої розробки ядерної зброї, проте економічний тиск не призведе до тих наслідків, на які сподівається міжнародна спільнота.

Читайте також: Супермаркет пропаганди: Північна Корея

Проблема полягає в тому, що уряд КНДР ніколи не турбувався про добробут власного населення. Практика довела, що міжнародні санкції посилюють страждання північнокорейського населення від бідності й голоду, однак не завдають при цьому значних проблем керівній верхівці. За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, у 2019 році більш як 10 мільйонів північнокорейських громадян (а це 41%) страждали від нестачі продовольства й води, і ця проблема стає ще нагальнішою з огляду на негативні наслідки COVID-19.

Кім Чен Ин на зустрічі з північнокорейськими високопосадовцями 11 квітня 2020 року. Reuters

Та навіть у таких умовах Пхеньян спрямовує більшість незаконних доходів на ядерну програму, силовий блок та апарат чиновників. Щодо бідності та голоду населення північнокорейський уряд не турбується. Численні порушення прав людини вже поставили КНДР на перше місце у світі за цим показником. Натомість тотальна пропаганда в ЗМІ, поширення ідеології чучхе та створення іміджу КНДР як економічно розвинутої, успішної держави, що значно переважає решту світу, допомагають династії Кімів тримати населення в покорі, а владу в руках. 

Післямова

Зважаючи на все вищесказане, ухилення КНДР від санкцій та її агресивність і безкомпромісність ще довго залишатимуться факторами зовнішньої політики держави, оскільки економічний тиск у вигляді санкцій не є дієвим механізмом впливу на північнокорейський уряд. Ядерна зброя – єдиний спосіб для Пхеньяна утримати інших акторів від втручання в ситуацію всередині країни та гарант виживання режиму, тому навіть подальше посилення обмежень не матиме значення. Єдиний вплив, який спричиняють санкції, – страждання громадян КНДР. Однак відсутність опозиційного руху всередині держави дозволяє уряду ігнорувати потреби народу, а пропаганда допомагає тримати його в покорі.

Вам варто знати: Транзит влади в Північній Кореї: хто керуватиме країною після відходу Кім Чен Ина?

З іншого боку, санкції залишаються єдиним доступним на сьогодні засобом впливу на держав-порушниць міжнародного права, оскільки військова інтервенція є неправомірною і дуже ризикованою. Більш того, подібні обмеження сигналізують про неприйняття світовою спільнотою політики, яку проводить Північна Корея, та допомагають утримати інші держави від подібних дій. Тим не менш, економічний тиск саме на КНДР не змінив ситуації на Корейському півострові, тож питання про те, яким чином вплинути на Пхеньян, змусити його поважати міжнародне право й відмовитися від ядерної зброї, залишається відкритим.

Авторка – Ірина Митник, стажерка Аналітичного центру ADASTRA