PER ASPERA – AD ASTRA

I THINK TANK


PER ASPERA – AD ASTRA

I THINK TANK


Супермаркет пропаганди: вступ

Супермаркет пропаганди: вступ

Ми живемо в 2020 році, в час, коли, здавалося б ідеологізація політики та її головний інструмент – пропаганда – мали б відійти в минуле. Втім, низка урядів по всьому світу все ще не гребує користуватися пропагандистськими інструментами, щоб просувати свої інтереси. І кожен з них розуміє цей концепт по-своєму, що й нагадує собою супермаркет, де є багато різних товарів на різний смак. Цей цикл статей пояснює що таке пропаганда, де її можна зустріти, яких видів вона буває та яким чином вона відрізняється в певних державах. В інформаційному суспільстві про це варто знати кожному! Тому не соромтесь заходити – цей супермаркет відкритий 24\7.

Теоретичні рамки пропаганди

З екранів ми все більше чуємо про таке явище як пропаганда, однак не всі достеменно розуміють що це таке. Пропаганда – це відкрите розповсюдження поглядів, фактів, аргументів та інших доводів, спрямованих на формування суспільної думки щодо певного питання чи проблематики. Втім, наскільки повним є це твердження? Якщо аналізувати його глибше та розібрати його на частини, можна зробити певні висновки. Якщо це «відкрите розповсюдження поглядів, фактів, аргументів та інших доводів», то чи може вважатися просте висловлення своєї думки пропагандою? Через нерозуміння граней цього терміну іноді деякі твердження можуть бути помилково сприйнятими за пропаганду, а справжня пропаганда натомість може залишитись непоміченою.

Очевидно, що завдяки пропаганді її творці хочуть сформувати суспільну думку щодо певного питання чи проблеми, однак не слід забувати, що дуже часто пропаганду використовують як заклик до дії. Більше того, в наш час пропагандою займаються здебільшого люди, що безпосередньо або приховано пов’язані з політикою, оскільки, пропаганда є ефективним політичним інструментарієм і завжди ним була. Також слід розуміти, що хоч і є випадки, коли пропаганду ведуть приховано, запаковуючи її в різні обгортки, зазвичай вона є агресивною та фактично нав’язує свою точку зору її цільовій аудиторії.

Саме тому, на мою думку, поняття «пропаганди» має бути визначеним трохи інакше – це відкрите або приховане, здебільшого агресивне розповсюдження поглядів, фактів, аргументів та інших доводів політичного характеру з метою формування суспільної думки. Цим тлумаченням ми чітко визначаємо, що в подальших матеріалах розглядатиметься як пропаганда та якими є її межі.

Тепер, коли ми розібралися з теоретичними підвалинами пропаганди, саме час перейти до її практичного пізнання. У цій вступній статті ми розглянемо лиш кілька прикладів, що можуть показати нам, як створюється пропаганда, де її можна знайти та чому іноді вона буває вкрай неочікуваною.

Пропаганда в кінематографі

1997 року у прокат вийшов фільм Баррі Левінсона «Хвіст крутить собакою», що став класикою не лише для кінематографу, але й для вивчення політичних наук загалом. Його сюжет будується на тому, що команда політтехнологів американського президента фактично з нуля вигадує війну з албанськими терористами для того, щоб перекрити скандал з сексуальними домаганнями президента до юної дівчини. Все це відбувається за 11 днів до виборів президента.

Звісно, все те, що відбувається в стрічці варто сприймати небуквально, однак, вона є чудовим прикладом того, яку силу має пропаганда та заради чого її можуть використовувати. В рамках сюжету фільму можна знайти кілька пропагандистських матеріалів, до прикладу, пісню Same Old Shoe, яку було створено для підтримання фейкової історії американського солдата, який «зник безвісти» під час боїв в Албанії. Згодом, пісня була замаскована під народну для надання їй більшої штучної популярності. Стрічка також використовує метод гіперболізації для доведення штучності створеного конфлікту – головний політтехнолог звертається за допомогою до Голівуду, в якому і створюють усі матеріали для так званої «війни».

Пропаганда в матеріалах для дітей

Пропаганду іноді можна знайти в найнесподіваніших місцях, наприклад, в дитячих мультфільмах. Американська мультиплікаційна індустрія 40-х років ХХ століття всілякими способами намагалася донести політичну позицію американського уряду. Яскравим прикладом цьому є мультфільм The Ducktators 1942 року випуску, що зображає «качині» втілення образів Гітлера та диктаторів в його країнах-союзниках – Італії та Японії.

У мультфільмі підмічені усі елементи політичних реалій того часу: довірливість звичайного народу, етнічні розбіжності, любов правителів до яскравих промов, початок Другої світової війни. Однак, основним противником стає «голуб миру», що спочатку виглядає хворим, але потім успішно перемагає в боротьбі з диктаторами. В мультфільмі також є багато символів, що натякають на його пропагандистський характер, а цю ціль підтверджують останні кадри, на яких уряд США закликає купувати облігації для того, щоб перемогти в Другій світовій. Таким чином ми можемо ще раз переконатися, що пропаганду можна знайти навіть в матеріалах, призначених для перегляду дітьми. В наступних статтях ми розглянемо більше таких прикладів, що пов’язані з певними країнами.

Пропаганда в музиці

В цьому контексті варто згадати й про приклади, які, здавалося б, не мали існувати в ХХІ столітті. Однак, в Північній Кореї можливо все. У відповідь на хвилю популярності південнокорейської поп-музики та на західні стандарти музичної індустрії, північнокорейська влада створила гьорлз-бенд Moranbong. Усі членкині групи були обрані особисто лідером держави Кім Чен Ином. Саме він був ініціатором створення групи, що апелювала б до різних вікових категорій – як до молоді, так і до старших поколінь. Крім того, в уряді Північної Кореї групу вбачають як символ сучасної північнокорейської жінки, її свободи та сили духу. Гурт виступає на політичних заходах, а його нечасті сольні концерти транслюються на телебаченні.

Втім, серед інших цей гурт виділяє саме сенс їх композицій, в який вкладаються меседжі, що показують позицію уряду щодо низки питань. В репертуарі гурту немає пісень про кохання чи про що-небудь, окрім величі Північної Кореї та її лідерів. Як приклад ми можемо взяти композицію «Давайте навчатись». Ось текст її приспіву:

Давайте навчатись, давайте навчатись для нашої країни, Давайте навчатись, давайте навчатись для нашого майбутнього, Щоб збудувати нашу країну мрії, що йтиме своїм шляхом. Давайте навчатись, давайте навчатись, давайте навчатись Задля добробуту нашої країни.

Якщо цей приклад не є надто переконливим, можна розглянути частину тексту ще однієї пісні колективу – «З гордістю»:

Ми унікальні в цьому світі, В нашій соціалістичній країні, Давайте залишимо інших позаду з гордістю.

Хоч пісні колективу і стали об’єктом насмішок для іноземців, втім, не варто забувати про їх справжнє призначення та використання в північнокорейській політиці. Причому, це не робиться приховано, а навпаки – подача меседжу є прямолінійною та чіткою. Тому й не дивно, що для мешканців країни солістки гурту стали іконами стилю, а під їх пісні танцюють на площах столиці. Детальніше з північнокорейською пропагандою не лише в музиці, а загалом ми познайомимося в одному з наступних матеріалів циклу.

Висновки

Пропаганда стала звичним явищем для ХХІ століття і зараз ми дізнались більше про її теоретичний вимір, її історичне та сучасне використання. А вже в наступних статтях ми розглядатимемо пропагандистські матеріали певних регіонів та держав, розбиратимемо причини їх створення та загальний політичний клімат в цих регіонах, аналізуватимемо цілі, задля досягнення яких створюють пропагандистський продукт, а також відповідатимемо на головне питання – як виявити пропаганду.

Автор – Артур Колдомасов, експерт з міжнародної інформації Аналітичного центру «ADASTRA»