Від райського куточка до острова розбрату: як вбивство журналістки сколихнуло політичну систему Мальти

На тлі гучних політичних скандалів у «великих» державах ЄС, як-от Італії чи Франції, маленька Мальта може здатися ледь не взірцем спокою. Проте саме в цьому «райському куточку» 5 років тому неочікувано сталася подія, що вразила весь світ, – вбивство журналістки-розслідувачки Дафни Каруани Галіції. Про те, чи змінила ця подія політичний ландшафт Валетти, чому Мальта стала значущим місцем для журналістів-розслідувачів та американського ФБР і до чого тут таксі, казино й бізнесмени з Азербайджану, – читайте в цій статті.

16 жовтня 2017 р. біля села Біднія на півночі острова Мальта пролунав вибух. Було підірвано автомобіль – вшосте за менш як два роки. Цього разу здетонувало так сильно, що маленький Peugeot 108 відлетів з дороги майже на сто метрів у поле. Водійка авто – відома на Мальті журналістка Дафна Каруана Галіція – загинула майже миттєво; її тіло розірвало на шматки.

Відтоді маленька острівна держава стала центром уваги політиків, розслідувачів, активістів та просто небайдужих громадян усього світу. Загибель Галіції дала їм ниточку, з якої донині розплутують клубок скандалів, інтриг та злочинів, у які занурилася Мальта, вислизнувши з-під ока «старших братів» Європи.

На місці вибуху авто Каруани Галіції. Darrin Zammit Lupi/Reuters

Коли хто душу свою кладе за друзів своїх

Саме ця цитата з Євангелія від Івана (Ів. 15:13) може якнайкраще охарактеризувати життя та діяльність Дафни Каруани Галіції. З 90-х рр. вона працювала в царині журналістських розслідувань, виконувала обов’язки редактора кількох значних видань. Ще тоді – у часи, коли інформація не поширювалася настільки шаленими темпами, як у добу інтернету – вона вже почала отримувати перші погрози від супротивників.

Дізнавайтеся більше: Європа стає небезпечнішою для журналістів

Однак справді широкої популярності набула (і водночас привернула увагу опонентів) блогерська діяльність жінки: з 2008 р. Галіція почала вести стрічку, що стала найбільш читаною на Мальті, перевершивши навіть низку періодичних паперових видань. І в певний момент, як виявляється,  вона перетнула якусь негласно встановлену в мальтійській політиці межу, і з того часу потрапила під приціл «тих, кого не можна назвати».

Актів залякування журналістка пережила удосталь. Невідомі труїли її собак, псували двір та вхідні двері, а одного разу навіть підпалили сусідній будинок, переплутавши його з оселею активістки. У 2013 р. держава застосувала прямий примус проти Галіції: поліція ненадовго затримала її через нібито порушення «дня тиші» перед виборами. На момент загибелі Каруани Галіції проти неї було порушено майже 50 справ за «наклепи».

Людину, якій так дошкуляла журналістка, звали Джозеф Мускат.

Господар Мальти

Саме Мускат, глава уряду Мальти в 2013-2020 рр. та очільник Лейбористської партії, став головним об’єктом критики Галіції – і журналістка не щадила політика у своїх розслідуваннях.

Почати можна з того, що у 2013 р. Галіція спіймала Муската на академічній недоброчесності при написанні кандидатської дисертації, яку високопосадовець захистив уже депутатом у віці 33 років. Активістка припустила, що робота частково могла бути написана наставником Муската – лейбористом та філософом Маріо Веллою. У минулому він увів Джозефа до світу «великої політики», призначивши 23-річного на той момент Муската на пост середньої ланки в Мальтійській агенції розвитку – урядовій установі, що займалася залученням інвестицій до національної економіки. Журналістка зазначала, що молодий чоловік був не просто менеджером, але виконував роль так званого «наглядача» за органом від імені партії.

Читайте також: Від посткризового відновлення до конфронтації з Туреччиною: чим сьогодні живе Греція?

У 2004 р. Мускат став депутатом Європарламенту (то були перші вибори після вступу Мальти до ЄС). На цій посаді він входив до груп дружби з Вірменією, Грузією та – цю деталь радимо запам’ятати – Азербайджаном. Однак вже в 2008 р. він вирішив повернутися на «домашню арену» й підняти рейтинг рідної Лейбористської партії, котра на той час зазнала вже третьої поспіль поразки на парламентських виборах від свого принципового суперника – більш правої Націоналістичної партії.

Джозеф Мускат та його дружина Мішель. AFP

Очевидно, ці зміни пішли партії на користь, тому що вже в 2013 р. лейбористи під керівництвом Муската випередили націоналістів – вперше з 1996 р. Так лідер опозиції став прем’єром і одразу взявся за діло. У 2014 р. Мускат особисто презентував «Індивідуальну інвестиційну програму» (прозвану в народі «програмою золотих паспортів»), що передбачала надання іноземцям мальтійського громадянства в обмін на інвестиції в національну економіку, завдяки котрій бюджет поповнився на понад 150 млн євро.

Крім того, лейбористи здійснили низку реформ у фінансовому, фіскальному, трудовому та іншому секторах, у результаті яких маленька острівна Мальта перетворилася на привабливу низькоподаткову юрисдикцію, потужний ІТ-кластер, «гральну оазу», затишний туристичний напрямок.

Отримані з податкових надходжень кошти витрачалися на розвиток медицини та підвищення пенсій, ремонт доріг та допомогу закладам освіти. За каденції Муската Мальті вдалося радикально знизити рівень державного боргу, а мешканці «периферійних» територій (наприклад, острова Гоцо – одного з двох великих островів у складі Мальти) змогли знайти роботу та певність у прийдешньому дні.

Не все те золото

Однак щасливу ідилію нібито висхідного розвитку Мальти перервав вибух біля села Біднія. Лихо спонукало мешканців Мальти зазирнути за лаштунки виплеканої главою уряду ідилії. Найкращою причиною для цього стало розслідування покійної Дафни Каруани Галіції.

У 2016 році двоє близьких колег Муската виявилися фігурантами так званого «Панамського досьє» (витоку інформації про міжнародних клієнтів юридичної фірми Mossack Fonseca, яка спеціалізується на роботі з офшорами) – це міністр енергетики Конрад Міцці і голова апарату прем'єр-міністра Кіт Шембрі.  

Галіція стверджувала, що ще однією залученою особою була дружина Муската Мішель, котра нібито володіла зареєстрованою в Панамі компанією під назвою «Egrant». Сам прем’єр і його пара заперечили ці звинувачення, а посадовець вимагав проведення незалежного судового розслідування, назвавши звинувачення «найбільшою брехнею в сучасній політичній історії Мальти». Мускат наполягав, що правда на його боці, а сам він хоче захистити країну від невизначеності та нестабільності. Саме тому було призначено загальні вибори, на яких його партія знову перемогла, переважно використовуючи позитивні здобутки минулих років.

Раніше ми писали про таке: Внутрішня політика Португалії: як живе найбезпечніша держава Європи

В ході розслідування «панамської справи», що проводилося під наглядом судді Аарона Бугея, було опитано 477 свідків. Міжнародні судово-медичні експерти переглянули тисячі документів і дослідили цифрових записів із різноманітних джерел. Провадження потребувало співпраці п’яти країн (включно з США, що відправили на острови персонал ФБР, Німеччиною та власне Панамою) і тривало понад 15 місяців. Результати роботи були оприлюднені 22 липня 2018 р. (хоча остаточний звіт справи так і не був опублікований для загального ознайомлення). У ході розслідування виявили фальсифіковані підписи, розбіжні свідчення та відсутність доказів того, що прем’єр-міністр, його дружина чи сім’я були якось пов’язані з панамськими компаніями.

Здавалося б, на цьому справи щодо нібито корупції прем’єра та смерті Галіції дещо стихли – тим більше, що у грудні 2017 р. мальтійська поліція затримала трьох чоловіків, яких назвала підозрюваними у вбивстві журналістки.

Однак виявилось, що історія тільки починається.

14 грудня 2019 р. правоохоронці проводили звичайний рейд із затримання причетних до організації нелегальних азартних ігор (за каденції Муската Мальта стала знаною ігорною зоною, тому не дивно, що поряд з легальним бізнесом розцвів і тіньовий). Поліція затримала таксиста Мелвіна Теуму і почала його допитувати, коли раптом він спантеличив служителів правопорядку приголомшливим зізнанням: виявляється, він причетний до загибелі Дафни Каруани Галіції. Ба більше, він обрав собі за адвокатів членів опозиційної до Муската Націоналістичної партії, котрі працювали з родиною покійної журналістки.

Вже за кілька днів після затримання чоловіка сам глава уряду запропонував йому президентське помилування, якщо той видасть замовників – і Теума, звичайно, заговорив. Він вказав на одного з найбагатших мальтійців Йоргена Фенеха, котрий спробував втекти з держави на яхті вже наступного дня. Берегова охорона перехопила бізнесмена – і той почав також давати свідчення.

Йорген Фенех у Валетті. Reuters

Фенех вказав, зі свого боку, на самого Муската та голову його адміністрації Кіта Шембрі, власника однієї зі славнозвісних панамських компаній. Згадка останнього в інсайдах і стала для Галіції, за словами бізнесмена, смертним вироком. Очільник адміністрації замовив та координував вбивство журналістки, Фенех підшукав таксиста Теуму, а Мускат стежив за тим, аби всі ланки механізму працювали безперебійно (зокрема, попередив Шембрі про викриття причетного та регулював співпрацю з «потрібними» прокурорами).

Читайте також: Внутрішня політика Іспанії: перемоги та невдачі першого коаліційного уряду

Наприкінці листопада поліція віднайшла купу деталей, що підтвердили наявність взаємин між тріо. Так, у них була група в WhatsApp, Мускат кілька разів жив у готелі Фенеха у Франції, а особистий лікар підприємця Адріан Вела служив «зв’язковим» між ним та Шембрі.

Врешті 1 грудня 2019 р. Мускат оголосив, що в січні наступного року піде у відставку – але спершу його Лейбористська партія має обрати наступника. Націоналістична партія ж заявила, що до того часу не братиме участі в засіданнях парламенту. Але 13 січня 2020 р. політик дійсно передав свій пост однопартійцю Роберту Абелі. Надалі він фактично зник із цієї історії – очевидно, суспільство вирішило, що політичної відповідальності для Муската достатньо.

Гарячі мальтійські хлопці

Дафна Каруана Галіція та інші дослідники, що продовжили її справу, ідентифікували Йоргена Фенеха як власника дубайської корпорації 17 Black Ltd, яка, як повідомляється, отримала мільйони євро від громадянина Азербайджану. З цих коштів вона мала здійснювати платежі панамським корпораціям, що належали Шембрі і Miццi, у розмірі 5 тис. євро на день. Ці гроші були відкатом за сприяння щодо запропонованого проєкту будівництва електростанції на Мальті. Фенех був директором компанії ElectroGas Malta (EGM), яка отримала контракт на спорудження.

У грудні 2014 р. Джозеф Мускат, Кіт Шембрі та Конрад Міцці відвідали Баку. Їхній візит завершився підписанням меморандуму про купівлю зрідженого природного газу строком на 18 років у Державної нафтової компанії Азербайджанської Республіки (SOCAR) як палива для вищезгаданої нової електростанції. Першу партію блакитного палива компанії EGM придбали у SOCAR за 113 мільйонів доларів США і продали державі за 153 мільйони доларів, а подальші поставки приносили аналогічні прибутки, однак EGM щороку фіксувала на папері збитки.

Варто знати: «Південний газовий коридор» – вікно в Європу для Азербайджану

Проте газом наближені до держави особи не обмежилися. Йорген Фенех та його дядько Раймонд у 2016 р. отримали також ліцензію на керівництво мережею казино без конкурсної процедури, яку вимагає закон. Попри це, очільники Управління з азартних ігор Мальти не зазнали покарання, а деяких з них, які фігурували у справі як свідки, помітили в компанії Фенеха в Лас-Вегасі.

Врешті, бізнесмен не забув попіклуватися і про власний імідж – щоправда, доволі необачно: у листопаді 2020 р. у Валетті затримали двох його французьких адвокатів, котрі намагалися підкупити журналістів головного англомовного видання держави The Times of Malta. Справа, втім, розвалилася, оскільки, на думку суду, обвинувачення не надало переконливих доказів та уточнення деталей підкупу.

Водночас Фенеха одного разу спіймали на іншому хабарі: у 2017 р. він проплатив одному з адвокатів родини Галіції, Джейсону Аззопарді, триденне перебування в готелі в Тель-Авіві через посередника. Імовірно, що сам юрист міг не здогадуватися про те, чим насправді була ця «послуга», оскільки він повернув за неї кошти, а пізніше різко критикував Фенеха в одному з інтерв’ю.

Відсотки вирішують все

З огляду на цілу низку скандалів, можна було б припустити, що рейтинги лейбористів спадатимуть на користь їхнього принципового суперника (та єдиної поки партії, з якою вони ділять парламент) – націоналістів. Принаймні вони могли спровокувати агресивний підйом альтернативних політичних сил.

Утім, не сталося ані того, ані іншого.

Мітинг прихильників Лейбористської партії. Domenic Aquilina/EPA

Останні доступні усереднені дані соцопитувань (станом на весну 2022 р.) свідчать, що лейбористи донині утримують на Мальті пальму першості з результатом приблизно 54% при 44% у націоналістів. Ця тенденція не має поки видимих причин знижуватися. Водночас Мальта у плані виборчих процедур розглядається як демократична країна, і висловлювати якісь серйозні сумніви щодо достовірності цих даних не доводиться: Freedom House оцінює чесність та рівність виборчого процесу на Мальті у 12 балів з 12 можливих. Зазначені соцопитування цілком відверто дають решті об’єднань, окрім двох основних, зовсім мізерні показники: екологічній партії AD+PD – 0,2%, а правопопулістській «Народній партії» – близько 0,1%.

Схоже на те, що населення просто задоволене курсом, який протягом років реалізували лейбористи – спершу під керівництвом Муската, потім – Абели. Цей напрям доволі близький до «соціальної ринкової економіки» німецького штибу, однак із більш ліберальним ухилом, оскільки передбачає дещо ширший арсенал засобів – у тому числі й доволі «гріховних», якими Мальта завжди славилася як улюблений пристанок моряків. У 19 ст. жартували, що острови (тодішнє володіння Британії) славляться «трьома П»: «пабами, попами й проститутками». У державі легалізовано марихуану для рекреаційного використання (поки єдиний приклад в ЄС), проституцію та азартні ігри, однак дбайливі очі та сильні руки фіскальних органів вміло використовують ці насолоди, щоб ремонтувати дороги та сплачувати пенсії. В державі використовується прогресивна система оподаткування (за якою більше платить той, хто більше заробляє), тож очевидно, що бюджет порожнім не лишається.

Вас може зацікавити: Як країни Середземномор’я підтримують Україну проти російської агресії

Це, однак, не означає, що протести проти зловживань владної верхівки не відгукнулися в серцях мальтійців. Акції, що сколихнули країну у 2019-2020 рр., були велелюдними, а одна з демонстранток у віці 18 років навіть стала наймолодшою депутаткою держави від націоналістів (хоча й не без допомоги гендерної квоти). Однак загалом це не перетворилося в якусь підтримку конкретно тієї або іншої партії, позаяк не всі протестувальники асоціюють себе з ними, бо часто репрезентують студентські спілки, організації журналістів або взагалі анархістські угруповання.

Улюбленим їхнім прийомом стало закидання лейбористів морквою (слово «корумпований» (korrotti) мальтійською звучить подібно до «морква» (karrotti), а прізвище «Фенех» дослівно перекладається як «кролик»). При цьому в окремих розслідуваннях покійної Каруани Галіції фігурували й політики-націоналісти, тому не можна стверджувати про її політичну заангажованість.

Схоже, владу лейбористів врятувало те, що вони встигли засудити вбивство журналістки та пожертвувати кількома «головами», аби врятувати систему в цілому. Позитивний імідж партії допоміг переконати населення в тому, що акти корупції – справа рук кількох «поганців», і не варто переносити відповідальність за них на всіх колег у цілому.

Не менш важливим є й те, що «зміни поколінь» було достатньо для ЄС. У Брюсселі висловлювали доволі сильне незадоволення тим, що держава-член Союзу може дозволяти собі таке недбале ставлення до верховенства права. Розслідуванням вбивства займалися, зокрема, американське ФБР та Європол, тож для мальтійських правоохоронців єдиним розумним рішенням було співпрацювати із колегами з поважних установ.

Врешті 14 жовтня цього року виконавці вбивства брати Деджорджо отримали по 40 років позбавлення волі. Разом з ними до 15 років за ґратами без права внесення застави (що він спробував – безуспішно – оскаржити у листопаді в Конституційному суді) було засуджено Йоргена Фенеха як замовника. А 16 жовтня 2022 р. було 5-ми роковинами з дня загибелі Дафни Каруани Галіції.

Автор – Богдан Мироненко, експерт із Центральної Європи та Балкан Аналітичного центру ADASTRA

Якщо вам до вподоби наша робота, підтримайте вихід нових досліджень на Патреоні. Розвиваймо українську аналітику разом!