Четвертий кабінет для Рютте: підсумки парламентських виборів у Нідерландах

17 березня в Нідерландах пройшли чергові парламентські вибори. За два місяці до того уряд країни на чолі з багаторічним прем’єром Марком Рютте подав у відставку через скандал із соціальними виплатами. Проте навіть ця ситуація, як і регулярні протести громадян через невдоволення жорсткими карантинними обмеженнями, не позбавила його партію електоральної підтримки, більше того – вона здобула одне додаткове місце в Палаті представників. Схоже, нідерландці, як і німці цінують стабільність, а тому чинний прем’єр очолить вже свій четвертий кабінет. Які ще результати принесло голосування, та яких змін може зазнати політичний курс держави – розповідаємо в цій статті.

Політична система Нідерландів: як це працює

Королівство Нідерланди – це парламентська конституційна монархія, де офіційним главою держави є король Віллем-Олександр, який не втручається в політичні та управлінські справи, однак виконує важливі церемоніальні функції: надає мандат на формування уряду, підписує закони, присвоює державні нагороди тощо. Законодавча влада належить двокамерним Генеральним штатам, де більший вплив має нижня Палата представників, що складається зі 150 депутатів, які обираються раз на 4 роки. Верхня палата – Сенат – налічує 75 осіб, яких обирають члени 12 провінційних рад. Його обов’язки обмежуються ратифікацією законів, розроблених і прийнятих Палатою представників.

Загальні вибори проходять за моделлю пропорційного представництва відповідно до затвердженого списку кандидатів партії. Для здобуття місць у Палаті політсила має подолати виборчий поріг, який у Нідерландах є одним із найнижчих у світі – 0,67%, тому до парламенту зазвичай входить більше 10 партій. Лідер найбільшої отримує мандат від короля на формування коаліційного уряду та обіймає посаду прем’єр-міністра.

Вам також може бути цікаво: Виборча система в США: чи справді кожен голос почуто?

Чергові парламентські вибори в королівстві відбулись 17 березня із можливістю проголосувати достроково (14-15 березня) та поштою для осіб старше 70 років. Крім того, цьогоріч через пандемію громадяни мали нагоду віддати свій голос у досить незвичайних як для виборчих дільниць, проте просторих (для дотримання соціальної дистанції) місцях: театрах, музеях, церквах. Тим не менш, попри високий рівень захворюваності й суворий локдаун, явка склала понад 83%. Виборча рада зареєструвала 89 партій на вибори до Палати представників, однак до бюлетенів внесли лише 37 – ті, що дотримались усіх вимог.

Голосування на виборчій дільниці в церкві Де Дюйф в Амстердамі, 15 березня 2021 р. Peter Dejong/AP

«Провал усієї політичної системи»

15 січня 2021 року коаліційний уряд Марка Рютте, до якого входили представники 4 політсил – Народної партії за свободу та демократію (VVD), Християнсько-демократичного заклику (CDA), «Демократів 66» (D66) та Християнського союзу (CU), – подав у відставку через скандал щодо соціальних виплат для батьків на утримання дитини. З 2012 по 2019 роки податкова служба держави звинуватила тисячі родин в отриманні виплат шахрайським шляхом й оштрафувала батьків, якими були здебільшого малозабезпечені мігранти, на десятки тисяч євро. Багато сімей через такий фінансовий тягар опинилось у скрутному становищі, а деякі навіть розпались.

Як з’ясували згодом, звинувачення були хибними, адже те, що податківці називали шахрайством, насправді в багатьох випадках було просто адміністративною помилкою в оформлені документів, як-то відсутність підпису. Прем’єр назвав ситуацію, що склалась, «провалом усієї політичної системи», а уряд оголосив, що майже 10 000 постраждалих сімей отримають компенсацію в розмірі 30 тис євро, після чого пішов у відставку. Зважаючи на те, що чергові вибори планувались уже за 2 місяці, кабінет Рютте продовжив виконання своїх обов’язків.

Більше за темою: 150 років прямої демократії у Швейцарії, або Навіщо збирати 50 000 підписів за сто днів?

До слова, подібні політичні пертурбації не рідкість для Нідерландів. За час свого десятирічного урядування (з 2010 р. – дотепер) Рютте вже подавав у відставку через провал пакету заходів бюджетної економії. Це сталося 2012 року, коли прем’єр прагнув скороти дефіцит бюджету до 3%, відповідно до приписів ЄС, однак не отримав підтримки від ключового коаліційного партнера – євроскептичної правопопулістської Партії за свободу Геерта Вілдерса. Її очільник розкритикував план економії, пославшись на потенційні загрози нідерландській економіці від «рабської відданості європравилам». Позачергові вибори пройшли 12 вересня того ж року, і більшість голосів (26,6% та 41 місце) знову здобула VVD.

На межі очікуваного й неймовірного

За результатами цьогорічного голосування, як і прогнозувалось, перемогу здобула консервативно-ліберальна партія Рютте VVD, взявши майже 22% голосів, тобто 34 місця. Попри політичний скандал та відставку, Народна партія за свободу та демократію збільшила свою присутність у парламенті в порівнянні з попередніми виборами на один мандат. Тому саме Марк Рютте отримає можливість сформувати свій четвертий коаліційний уряд. Така відданість нідерландців до свого багаторічного політичного лідера значною мірою пояснюється його адаптивністю та управлінськими вміннями. Політик-ліберал став керівником VVD ще у 2006 році, а з 2010 обіймає посаду прем’єра. За цей період Рютте створив та очолював три  коаліції різних ідеологій:

1.    З 2010 по 2012 – уряд меншості з християнськими демократами, за час існування якого не раз заручався підтримкою правопопулістської Партії за свободу в принципових для себе голосуваннях;

2.    За другого прем’єрства сформував велику коаліцію із соціал-демократами з Партії праці;

3.    Із 2017 по 2021 очолював ліберально-консервативний уряд.

Дізнавайтеся більше: Безпекова культура Франції: квінтесенція амбіцій та ілюзій

На додачу Рютте – хороший оратор та наближений до народу політик, відомий своєю прихильністю велотранспорту. За понад 10 років лідерства чинний прем’єр провів державу через не одну кризову ситуацію, а ще на сьогодні Нідерланди є однією з найсильніших економік ЄС, тому керувати своєю країною у важкий пандемійний час громадяни довірили саме йому.

Марк Рютте, проголосувавши, їде зі своєї дільниці на велосипеді. 17 березня, Гаага. Bart Maat/EPA-EFE

Але куди цікавішими були перегони за друге-третє місця, де до кінця голосування залишалася інтрига. Опозиційна правопопулістська Партія свободи, якій соцопитування обіцяли 20-21 місце, втратила порівняно з 2017 роком 3 крісла в Палаті, виборовши зрештою 17. Натомість другу позицію за рівнем електоральної довіри, а це 24 мандати, зайняла партнерка VVD в попередній коаліції – соціально-ліберальна партія «Демократи 66» на чолі з міністеркою зовнішньої торгівлі Сігрід Кааг.

D66 продемонструвала найбільший приріст голосів – з 19 до 24. Проєвропейських демократів швидко охрестили «прогресивним голосом», а їхня кампанія, як і в партії прем’єра, будувалась навколо особи-лідера, що зіграло на руку обом політсилам. Примітно, що Кааг ще до передвиборчого періоду критикувала сумніви Рютте в доцільності прийняття Фонду економічного відновлення ЄС, наполягаючи на тому, що Нідерланди як п’ята за величиною економіка Союзу мала б підтримувати подібні ініціативи.

Більше про те, як приймався Фонд, і чому він важливий, тут: Порятунок економіки ЄС: бути чи не бути?

Твіт-реакція на попередні результати виборів лідерки партії D66 Сігрід Кааг з вдячністю виборцям та закликом до роботи, 17 березня. Twitter

Проте інший коаліційний партнер VVD – Християнсько-демократичний заклик – показав гірший результат, ніж на попередніх виборах, і матиме 15 місць у Палаті представників. Падіння рейтингу CDA пояснюється критикою партії та її представника, міністра охорони здоров’я Гуго де Йонга через повільні темпи вакцинації та жорсткі карантинні обмеження, зокрема комендантську годину. Четверта партія з минулої коаліції, Християнський союз, зберегла підтримку на рівні 3,4%, тобто 5 місць.

Загалом же, згідно з попередніми підсумками, до Палати представників пройшли 17 партій.

Кількість місць у Палаті представників кожної з 17 партій, що пройшли виборчий бар’єр. Nederlands Dagblad

Четвертий кабінет Рютте

Переговори про формування коаліції між консервативно-ліберальною VVD та соціально-ліберальною D66 вже розпочались. Зрозуміло, що з основними праворадикальними політсилами – Партією за свободу (PVV) та «Форумом за демократію» (FvD) – Рютте можливість співпраці виключає. Ще одним імовірним партнером є християнсько-демократична CDA, проте в партії незадоволені тим, що саме на них лягла відповідальність за протиепідемічні заходи в той час, як Народна партія та «Демократи 66» лише посилили позиції. Навіть якщо й вдасться швидко дійти консенсусу з обома партіями (а в сумі VVD, D66 та CDA матимуть 73 зі 150 депутатів), усе одно знову потрібен буде 4-й партнер, яким і цього разу може стати християнсько-демократична CU чи новостворена консервативно-ліберальна JA21. Тобто, швидше за все, Марк Рютте знову очолить ліберально-консервативний уряд.

Читайте також: Рятівне коло для Меркель: як пандемія допомогла відновити довіру до канцлерки ФРН

Пріоритетним завданням як Рютте, так і потенційні союзники в парламентській більшості, звісно ж, вважають протидію коронакризі: зміцнення системи охорони здоров’я, вакцинація населення та економічний підйом. В інших же сферах нідерландської політики радикальних змін найближчим часом не планується.

У внутрішній політиці VVD, як і D66, обіцяють зміцнення соціально-економічної складової. Народна партія за свободу і демократію в передвиборчому маніфесті декларувала збільшення мінімальної заробітної плати, зниження податку на прибуток для працівників та податку на енергію для приватних домогосподарств, а також традиційне регулювання міграційної політики (квоти на кількість біженців та обов’язкове вивчення іммігрантами голландської мови). «Демократи 66» пропонують працювати над питаннями безкоштовного догляду за дітьми та нових грантових систем для студентів. З огляду на кількість мандатів D66, яка в Нідерландах зайняла також зелену нішу, певний прогрес відбудеться і в екологічному питанні. Демократи хочуть зробити нідерландські кліматичні цілі більш амбітними: зокрема, підвищити запланований показник зменшення викидів С  до 2030 року з 49% до 55%, а також збільшити використання енергії вітру.

Вам варто знати: Сепаратистські настрої в серці Європи: чи існує загроза існуванню єдиної Бельгії?

У зовнішній політиці новий уряд Рютте може стати більш лояльним до проєктів Брюсселя, адже однією з позицій, завдяки якій «Демократи 66» досягли успіху на виборах, є їхнє проєвропейське бачення. Зокрема варто врахувати критику опору Нідерландів спільним борговим зобов’язанням, які лягли в основу вже згаданого Фонду економічного відновлення ЄС, з боку Сігрід Кааг та її намір посилити співпрацю з Францією та Німеччиною.

Попри те, що традиційно формування коаліції в Нідерландах – це досить затяжний процес (приміром, у 2017 році він тривав 225 днів), цьогоріч політики будуть вимушені діяти максимально швидко, адже в часи пандемії кожен день затримки влади може коштувати життів.

To be continued…

Відставка третього кабінету Рютте на фоні скандалу незадовго до виборів стала символічним жестом визнання своєї помилки, який, вочевидь, допоміг прем’єру зберегти обличчя в цій непростій ситуації й навіть привести свою партію до перемоги. 31 березня на пленарному засіданні відбудеться присяга нової Палати представників, де більшість, тобто 35 місць, посіла все та ж VVD, перевірена часом й обставинами, а посаду прем’єра вчетверте обійме її лідер Марк Рютте.

Імовірно, ядро нової коаліції сформують партії, які складали й попередню, тож найближчим часом суттєвих змін в нідерландській політиці очікувати не варто – хіба що можна очікувати на збільшення уваги до екологічного питання та більш лояльне ставлення до Брюсселя, з огляду на успіх проєвропейських «Демократів 66». Зараз же головне завдання для нідерландського політикуму – швидко сформувати новий уряд, щоб зосередитись на протидії пандемії та відбудові економіки.

Авторка – Богдана Садомська, спеціалістка із Західної Європи Аналітичного центру ADASTRA